19 серпня 2024 року
м. Київ
справа №520/29274/23
адміністративне провадження №К/990/29473/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Стрелець Т.Г.,
суддів: Тацій Л.В., Стеценка С.Г.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 520/29274/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просив:
- визнати неправомірною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо не проведення індексації заборгованості у виплаті судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, з 01 лютого 2020 року до моменту прийняття рішення по даній справі;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок заборгованості по виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 , з 01 лютого 2020 року до моменту прийняття рішення по справі;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість грошового утримання в сумі 914705 (636708,10+277996,90);
- рішення в частині стягнення заборгованості звернути до негайного виконання;
- стягнути з Пенсійного фонду України 3 процента річних.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у не проведенні індексації заборгованості по виплаті судді у відставці ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці, з 01 лютого 2020 року до дати прийняття рішення по зазначеній справі.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити індексацію заборгованості по виплаті щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 з 01 лютого 2020 року до дати прийняття рішення по зазначеній справі.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованість зі щомісячного довічного грошового утримання судді в сумі 636708,10 грн.
Допущено до негайного виконання рішення суду в частині присудження ОСОБА_1 виплати з щомісячного довічного грошового утримання судді у межах суми стягнення за один місяць.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з наданням правової допомоги, в сумі 3000 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області задоволено частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року скасовано в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Прийнято в скасованій частині постанову, якою закрито провадження у справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 заборгованості довічного грошового утримання судді у відставці в сумі 636708,10 грн.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року залишено без змін.
Не погодившись з судовим рішенням суду апеляційної інстанції, позивач направив до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 520/29274/23 та ухвалити нове рішення, яким залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Також скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на звернення з касаційною скаргою, яке мотивовано тим, що копію оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції він отримав 15 липня 2024 року під час звернення до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Вирішуючи питання щодо можливості відкриття касаційного провадження, суд виходить із такого.
За змістом частин першої, другої статті 329 КАС України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.
Відповідно до частини третьої статті 329 КАС України строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п'ятою статті 333 цього Кодексу.
Судом встановлено, що касаційну скаргу направлено до суду касаційної інстанції з порушенням строку на подання касаційної скарги.
Відповідно до статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Скаржник вказує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції отримано ним 15 липня 2024 року, однак докази щодо дати отримання не надає, інших обґрунтувань щодо поважності причин пропуску строку касаційного оскарження не зазначає.
Також згідно частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній не міститься посилання на пункти 1 - 4 частини четвертої статті 328 КАС України та відсутнє їх обґрунтування.
Крім того, відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Колегією суддів установлено, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року прийнято в порядку спрощеного позовного провадження.
Дослідивши касаційну скаргу представника позивача щодо її відповідності вимогам процесуального закону, Верховний Суд установив, що касаційна скарга не містить обґрунтувань права на касаційне оскарження рішення прийнятого в порядку спрощеного позовного провадження.
Згідно з ч. 2 ст. 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 169 цього Кодексу.
За правилами ч. 2 ст. 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, відповідно до правил статей 169, 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з установленням скаржнику строку для усунення її недоліків шляхом подання до суду: клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження із зазначенням поважних причин для його поновлення та докази на їх підтвердження; обґрунтовані підстави касаційного оскарження судового рішення з урахуванням виключних підстав касаційного оскарження передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 169, 328, 330, 332 КАС України, Верховний Суд,-
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13 червня 2024 року у справі № 520/29274/23 - залишити без руху.
Надати скаржнику десятиденний строк з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги.
Роз'яснити, що невиконання в установлений судом строк вимог цієї ухвали щодо поновлення строку на касаційне оскарження є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. Г. Стрелець
Судді Л. В. Тацій
С. Г. Стеценко