справа№380/5668/24
16 серпня 2024 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування вимоги про сплату боргу,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Львівській області), в якому просить:
- визнати протиправною і скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Львівській області від 14.02.2024 №Ф-3610-1301;
- визнати протиправними та скасувати нарахування ГУ ДПС у Львівській області ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску, які наявні в її інтегрованій картці платника по платежу та технологічним кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%), а саме: нарахування єдиного внеску на суму 8 448 грн, нараховані станом на 31.01.2024.
Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що є пенсіонером та з 25.05.1998 отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та підпадає під декілька категорій осіб, які звільняються від сплати ЄСВ відповідно до частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування». ГУ ДПС у Львівській області 11.11.2021 сформовано на ім'я ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-88757-50, яка була скасована рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №380/2087/22. Проте ГУ ДПС у Львівській області всупереч вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» повторно винесло вимогу про сплату боргу (недоїмки) ОСОБА_1 щодо погашення заборгованості з ЄСВ на суму 8 448 грн. Вважаючи таки дії відповідача та спірну вимогу протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Відповідач щодо задоволення позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких зводиться виключно до посилання на норми Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI). Зазначає, що згідно з облікових даних інформаційної системи органу доходів і зборів, станом на 25.03.2024, заборгованість ОСОБА_1 по єдиному внеску становить 8 448,00 гривень та виникла за рахунок несплати єдиного внеску за 2018 рік. Вказує, що фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності цією фізичною особою, що є підставою для зняття підприємця з обліку в органах ДПС, ПФУ тощо. Після держреєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності. Крім того, така фізична особа має: забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності; в установлені строки подати відповідному контролюючому органу річну податкову декларацію за звітний рік, у якому проведено державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою від 18.03.2024 відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Відповідачем 26.03.2024 (вх. №23092) подано відзив на позовну заяву.
Суд, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 з 25.05.1998 є пенсіонером та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що встановлено в адміністративній справі №380/2087/22.
ГУ ДПС у Львівській області 11.11.2021 винесено на ім'я ОСОБА_1 вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-88757-50, яка була оскаржена нею в судовому порядку.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.06.2022 у справі №380/2087/22, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 позов ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Львівській області задоволено повністю шляхом визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 № Ф-88757-50.
ГУ ДПС у Львівській області на підставі даних інформаційної системи 14.02.2024 винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3610-1301 зі сплати єдиного внеску на суму 8 448 грн.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-3610-1301 із сплати єдиного внесу на суму 8 448 грн є предметом оскарження з підстав протиправності.
При вирішенні спору суд керувався таким.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-VI ( далі - Закон №2464-VI).
Відповідно до статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
За змістом статті 2 Закону №2464-VI його дія поширюється на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються: принципи збору та ведення обліку єдиного внеску; платники єдиного внеску; порядок нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску; розмір єдиного внеску; орган, що здійснює збір та веде облік єдиного внеску, його повноваження та відповідальність; склад, порядок ведення та використання даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування; порядок здійснення державного нагляду за збором та веденням обліку єдиного внеску.
Завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску (ч.1 ст. 12 Закону №2464-VІ).
Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2014 №236 «Про Державну фіскальну службу України» (далі - Постанова № 236) Державна фіскальна служба України (ДФС) здійснює адміністрування податків і зборів, митних та інших платежів, єдиного внеску в порядку, встановленому законом.
В статтях 9, 10 Податкового кодексу України (далі - Податковий кодекс) встановлений повний перелік загальнодержавних та місцевих податків та зборів, і в цьому переліку немає єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Таким чином, сфера дії ПК України не поширюється на єдиний внесок. Тобто на відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, поширюється тільки дія Закону № 2464-VІ.
Положеннями частини 4 статті 25 Закону № 2464-VІ визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 4 Закону № 2464-VІ платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пп. 3 п. 1 розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449 ( далі - Інструкція №449) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 5 розділу VI вищенаведеної Інструкції протягом 10 календарних днів із дня одержання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платник зобов'язаний сплатити зазначені у пункті 1 вимоги суми недоїмки, штрафів та пені.
У разі незгоди з розрахунком органу доходів і зборів суми боргу (недоїмки) платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання вимоги, узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) в адміністративному або судовому порядку.
Вимога про сплату боргу (недоїмки) не підлягає адміністративному оскарженню в частині сум недоїмки, які виникли на підставі поданих звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску.
У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом 10 календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.
Про оскарження вимоги про сплату боргу (недоїмки) до органу доходів і зборів вищого рівня або суду платник зобов'язаний одночасно письмово повідомити орган доходів і зборів, який направив вимогу.
У разі якщо платник єдиного внеску протягом 10 календарних днів з дня надходження (отримання) вимоги про сплату боргу (недоїмки) не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгодженої в результаті оскарження суми боргу (недоїмки) (з дня отримання відповідного рішення органу доходів і зборів або суду), після спливу останнього дня відповідного строку така вимога вважається узгодженою (набирає чинності).
Пунктом 6 розділу VI Інструкції № 449 передбачено, що вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;
06.08.2011 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо вдосконалення окремих норм Податкового кодексу України» від 07.07.2011 № 3609-VI. Даним Законом доповнено статтю 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», частиною четвертою такого змісту: «Особи, зазначені у пункті 4 частини першої цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування».
03.10.2017 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» внесено зміни до Закону № 2464-VI, зокрема до частини четвертої статті 4, яка викладена в такій редакції: «Особи, зазначені у пунктах 4 та 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».
За визначенням статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім'ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» військовослужбовцям особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.
Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону №1058-IV, а саме досягнення віку за наявності страхового стажу тривалістю зазначеної у частинах першій - п'ятій статті 26 Закону №1058-IV.
Крім цього, законодавством передбачено призначення пенсій за віком раніше встановленого статтею 26 Закону №1058-IV віку. Це пенсії за віком на пільгових умовах, дострокові пенсії за віком та пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку.
Отже, звільнятимуться від сплати єдиного внеску фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени фермерського господарства, які: є особами з інвалідністю, незалежно від отримання пенсії або соціальної допомоги
Як встановив суд та не заперечується відповідачами, позивачу призначено пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», проте позивач досягла пенсійного віку та має право виходу на пенсію за віком. Вказана обставина відповідачами також не заперечується.
З системного аналізу норм діючого законодавства вбачається, що надання пільг щодо звільнення від сплати єдиного внеску не залежить від виду отримуваної пенсіонером пенсії (за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника чи за вислугу років), визначальним критерієм надання вказаних пільг є досягнення фізичною особою - підприємцем пенсійного віку.
Таким чином, фізична особа - підприємець, яка досягла пенсійного віку, незалежно від виду пенсії, яку отримує, має право на пільги, встановлені частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI.
Як вже зазначалось судом, ОСОБА_1 є фізичною особою - підприємцем. Позивач досягла встановленого вказаним Законом пенсійного віку (станом на 2017 рік (рік, за який позивачу нарахована заборгованість по сплаті ЄСВ) позивачу виповнилося 80 років), а тому на неї поширюються положення частини четвертої статті 4 Закону № 2464-VI щодо звільнення від сплати єдиного внеску.
Таким чином, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що позивач підпадає під зазначену категорію осіб, оскільки досягла встановленого у статті 26 Закону №1058-IV віку та отримує пенсію.
Верховний Суд в постанові від 25.06.2019 у справі №1640/2837/18 сформував висновок про те, що оскільки позивач не є пенсіонером за віком/або інвалідом, а отримує пенсію за вислугу років згідно до Закону № 2262-ХІІ, на час виникнення спірних правовідносин не досяг віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то на нього не розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, встановлена частиною четвертою статті 4 Закону №2464-VI.
Ураховуючи такий висновок Верховного Суду та з огляду на те, що ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років згідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» і на час виникнення спірних правовідносин досягла віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», то на неї розповсюджується пільга щодо звільнення від сплати за себе єдиного внеску, встановлена частиною четвертою статті 4 Закону 2464-VI.
Вказане свідчить про відсутність у відповідача правових підстав нарахування позивачу єдиного внеску, тому суд виснує про протиправність формування податковим органом податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 № Ф-88757-50.
Відповідно до частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Досліджені судом у цій справі обставини вже були предметом розгляду Львівським окружним адміністративним судом у справі №380/2087/22, який рішенням від 22.06.2022 залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022, визнав протиправну діяльність податкового органу щодо нарахування ОСОБА_1 податкового боргу зі сплати ЄСВ та скасував вимогу ГУДПС у Львівській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2021 № Ф-88757-50.
Поведінка ГУ ДПС у Львівській області щодо винесення нової податкової вимоги про сплату боргу (недоїмки) з цих самих підстав, оцінка яким вже була надана судом у рішенні від 22.06.2022 у справі №380/2087/22, нівелює таку конституційну засаду судочинства як обов'язковість судового рішення, закріплену статтею 129-1 Конституції України та суперечить вимогам статті 13 Закону № 1402-VIII, статей 14 та 370 КАС України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем не подано належних доказів правомірності формування спірної вимоги.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Даючи оцінку вимозі про сплату боргу (недоїмки) ГУ ДПС у Львівській області від 14.02.2024 №Ф-3610-1301, суд дійшов висновку, що така не відповідає критеріям, встановленим частиною другою статті 2 КАС України для такого роду рішень та прийнята з порушенням вимог Закону №2464-VI, тому її слід визнати протиправною і скасувати, задовольнивши першу позовну вимогу.
Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Друга позовна вимога є похідною від першої і також підлягає до задоволення шляхом зобов'язання відповідача виключити з даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 за кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%)» суму 8 448 грн, нарахованої станом на 31.01.2024.
Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у Львівській області понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 1 211 грн 20 к, сплаченого згідно з квитанцією №304-4650-4411-9762, від 06.03.2024.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 139, 159, 241-246, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) про скасування вимоги про сплату боргу - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) від 14.02.2024 №Ф-3610-1301.
Зобов'язати Головне управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79026, код ЄДРПОУ ВП 43968090) виключити з даних інтегрованої картки платника ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) за кодом 71040000 «Єдиний соціальний внесок, що сплачується фізичними особами-підприємцями, у тому числі тими, які обрали спрощену систему оподаткування, та особами, які провадять незалежну діяльність (22%)» суму 8 448 (вісім тисяч чотириста сорок вісім) грн, нарахованої станом на 31.01.2024.
Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області (вул. Стрийська, буд. 35, м. Львів, 79003, код ЄДРПОУ ВП 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , НОМЕР_1 ) 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 к. судових витрат у вигляді судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. П. Хома