про залишення позову без розгляду
16 серпня 2024 рокум. ДніпроСправа № 380/16223/23
Суддя Луганського окружного адміністративного суду Кисельова Є.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
До Луганського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якій просять суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача безпідставно набуті кошти в розмірі 157642,36 грн.
Ухвалою суду від 04.03.2024 відкрито провадження у справі та вирішено, що питання стосовно дотримання позивачем строку звернення до суду з позовною заявою буде вирішено судом після оцінки обставин (фактів), якими обґрунтована заява позивача про поновлення строку звернення до суду в сукупності з доказами, наданими відповідачем та після з'ясування позиції останнього з даного питання.
Зі змісту заяви про поновлення строків звернення до суду відповідача вбачається, що представник позивача просить поновити строк звернення до суду, обґрунтовуючи тим, що право позивача, як суб'єкта владних повноважень на пред'явлення визначених законом вимог в даній справі виникло з моменту отримання листа про проведення претензійної роботи від 08.03.2023 вх.№1378, а порушення вказаного строку звернення до суду пов'язано з обмеженнями, впровадженими карантином згідно постанови Кабінету Міністрів України від 23 грудня 2022 року № 1423 «Про внесення змін до розпорядження Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 р. № 338 і постанови Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236» дію карантину через COVID-19 продовжено до 30 квітня 2023 року. При цьому, вказує, що згідно п.З Прикінцевих положень розділу VI КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19), суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Також позивач зазначає, що подати до суду позовну заяву до 30.04.2023 позивачем можливості не було через участь в активних бойових діях в межах Оперативно тактичного угруповання « ІНФОРМАЦІЯ_2 », коли ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 )) перебував в АДРЕСА_1 , а передислокований до м. Черкаси 30.04.2023.
Відповідачем подано клопотання клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, в обгрунтування якого зазначено таке.
Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 28.04.2022 №532-ОС «Про особовий склад» (далі - наказ від 28.04.2022 №532-ОС) звільнено ОСОБА_1 з військової служби за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу: один із подружжя обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон №2232-XII). Як вбачається зі змісту вказаного наказу, позивачу нараховану одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби у розмірі 25 відсотків місячного грошового забезпечення за 26 повних календарних років служби. Згідно з розрахунково листа за травень 2022 року таку допомогу нараховано в сумі 160 043 грн, з урахуванням утриманого військового збору 1,5% виплачено у сумі 157 642,36 грн. Тобто позивач, як станом на дату винесення наказу від 28.04.2022 №532-ОС так і на дату проведення фактичного розрахунку з позивачем, вже знав про порушення свої прав.
Отримання позивачем витягу з рекомендацій не може змінювати момент, з якого позивач дізналася про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права. Викладене в сукупності свідчить про те, що позивач з даною позовною заявою звернувся 14.07.2023, тобто з пропуском встановленого частиною п'ятою статті 122 КАС України місячного строку звернення до суду.
Позивачем подано заперечення на клопотання про залишення позову без розгляду, в якому зазначено, що юридичним фактом виникнення правовідносин, за яким ІНФОРМАЦІЯ_4 (військовою частиною НОМЕР_1 ) розпочато здійснення претензійно-позовної роботи у відношенні відповідача, став наказ ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.04.2023 №109-АГ Про результати службового розслідування, згідно з п.1, військовій частині НОМЕР_1 наказано організувати проведення позовної роботи з вимогами про повернення безпідставно набутих коштів особами в тому числі з відповідача. Даний наказ видано за результатами проведеного у квітні 2023 року службового розслідування за фактом виявлених фінансових порушень за результатами внутрішнього аудиту на загальну суму 1 485 660,14 грн.
Адміністрацією Державної прикордонної служби України листом наголошено, що висновки щодо безпідставності здійснених виплат одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, здійснені за результатами внутрішнього аудиту, ґрунтуються на поглибленому аналізі вимог законодавства та є узгодженою позицією не лише Адміністрації Держприкордонслужби, а й головного розпорядника бюджетних коштів - Міністерства внутрішніх справ України та уповноваженого органу - Міністерства економіки України, інформація доведена листами. Таким чином про порушення прав позивача стало відомо саме після видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.04.2023 №109-АГ.
Також зазначено, що законодавець наділив судову владу повноваженнями, які є легітимними під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19). Відповідно вважають, що суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Також зазначають стосовно позиції відповідача, що сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу не витримує критики. Посилання відповідача, що позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків, спростовується метою встановлення істини у справі, вигода від рішення про повернення до державного бюджету коштів, на які не мав права відповідач у в/ч НОМЕР_1 відсутня, оскільки даними коштами розпоряджатись не зможе.
Вважають цілком обґрунтованим та правомірним є посилання позивача як на поважність об'єктивно існуючих на момент подання позовної заяви вищезазначених обставин в якості поважності причин пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав.
Вирішуючи клопотання про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, суд зазначає таке.
Відповідно до частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Згідно пункту 8 частини першої статті 240 КАС України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Частиною п'ятою статті 122 КАС України встановлено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Тому, передумовою вирішення питання про дотримання позивачем строків звернення до суду є оцінка характеру спірних правовідносин з метою визначення категорії спору.
Правова оцінка зазначеному питанню надана Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі № 636/93/14-ц, від 05.12.2018 у справі № 11-892апп18 та від 12.12.2018 у справі № 14-481цс18. Зміст висновку суду касаційної інстанції полягає у наступному: "спір за позовом військової частини до військовослужбовця (у тому числі звільненого зі служби) підлягає вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такий, що пов'язаний з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби".
Отже враховуючи те, що заявлений у цій справі спір про стягнення з відповідача безпідставно набутих коштів виник із відносин публічної служби (військової служби) останнього, тому до спірних правовідносин застосуванню підлягає саме місячний строк звернення до суду, встановлений частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Визначаючись із дати (події) від якої слід відраховувати місячний строк звернення, суд враховує таке.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. У разі неподання особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Аналогічна позиція застосована Верховним Судом, зокрема, у постановах від 6 лютого 2018 року у справі № 607/6231/17, від 17 квітня 2018 року у справі № 438/769/13-а (2а/438/29/13), від 24 квітня 2018 року у справі № 357/18214/14, від 26 червня 2018 року у справі № 663/1012/16-а, від 10 липня 2018 року у справі № 820/4856/17, від 28 серпня 2018 року у справі № 826/11545/17, від 9 листопада 2018 року у справі № 334/3536/17(2-а/334/402/17), від 27 листопада 2018 року у справі № 537/2348/16-а, від 27 листопада 2018 року у справі № 305/2056/15-а, від 20 грудня 2018 року у справі № 756/513/17, від 20 грудня 2018 року у справі № 712/7831/16-а, від 22 січня 2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017), від 7 лютого 2019 року у справі № 802/497/16-а, від 14 травня 2019 року у справі № 826/26174/15, від 21 грудня 2019 року у справі №826/12776/15 та від 5 травня 2022 року у справі № 240/10663/20.
Отже, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.
З матеріалів позовної заяви вбачається, що відповідно до витягу з наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 від 28 квітня 2022 року №532-ОС «Про особовий склад» звільнено з військової служби за підпунктом ««г» (через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовець не виявив бажання продовжувати військову службу: один із подружжя, обоє з яких проходять військову службу і мають дитину (дітей) віком до 18 років) пункту 3 частини 5 статті 26 Закону України «Про військо вий обов'язок і військову службу» в запас з правом носіння військової форми одягу.
Наказом ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.04.2022 №109-АГ «Про результати службового розслідування» за фактом виявлених фінансових порушень в ІНФОРМАЦІЯ_1 за результатами внутрішнього аудиту на загальну суму 1 485 660,14 грн розпочато здійснення претензійно-позовної роботи у відношенні відповідача.
При цьому як слідує зі змісту позовних вимог, позивач фактично визнає ту обставину, що ним було неправомірно виплачено відповідачу одноразову грошову допомогу при звільнені (тобто, завуальовано вказує, що причиною виникнення спору є його власні дії пов'язані із прийняттям рішення про виплату відповідачу одноразової грошової допомоги при звільненні). Адже про жодні обставини неправомірності дій відповідача, як військовослужбовця, позивач мови не веде.
Таким чином, суд вважає, що строк звернення до суду у даному випадку має обраховуватись не з часу видання наказу ІНФОРМАЦІЯ_5 від 06.04.2022 №109-АГ «Про результати службового розслідування» (як на це вказує позивач) чи виявлення відповідного порушення за результатами внутрішнього аудиту позивача, а з моменту реалізації наказу про виключення зі списків особового складу та всіх видів забезпечення ОСОБА_1 від 28.04.2022 №532-ОС в частині виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні.
В той же час з відповідним позовом до суду позивач звернувся лише 14.07.2023 (згідно з відмітки на поштовому конверті), тобто з істотним пропуском визначеного місячного строку, передбаченого ч. 5 ст. 122 КАС України та й в цілому з пропуском загального 6-ти місячного строку.
Щодо доводів позивача про те, що подати вказаний адміністративний позов не було можливості через його участь в активних бойових діях в межах операційного району Оперативно тактичного угруповання, під час перебування ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 , то Верховний Суд неодноразово наголошував, що питання поновлення строку звернення до суду у випадку його пропуску з причин, пов'язаних із запровадженням воєнного стану в Україні, вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у заяві про поновлення такого строку. При цьому, сам лише факт введення воєнного стану на території України не може слугувати безумовною та достатньою підставою для визнання поважними причин пропуску процесуального строку для органу державної влади, за відсутності відповідних обґрунтувань та доказів того, як саме введення воєнного стану, вплинуло на роботу цього державного органу.
Неналежна організація процесу щодо зверненням з позовною заявою до суду з боку відповідальних осіб, виникнення організаційних складнощів у суб'єкта владних повноважень для своєчасного подання позовної заяви є суто суб'єктивною причиною, а негативні наслідки, які настали у зв'язку з такою причиною, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов'язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.
Позивач, що діє від імені держави, як суб'єкт владних повноважень, не може та не повинен намагатись отримати вигоду від організаційних складнощів, які склались у нього на поточний день, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Такий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 26.09.2022 у справі №560/403/22, від 03.11.2022 у справі №560/15534/21, від 22.12.2022 у справі №380/19423/21 та від 18 січня 2023 року у справі №200/7384/19-а.
Суд зазначає, що позивачем не надані докази відносно того, що військова частина НОМЕР_1 , як юридична особа, припинила виконувати покладені на неї організаційно-правові функції та обов'язки у відповідності до діючого законодавства в період дії воєнного стану. Більше того позивачем не надано жодних доказів про те, що уповноважені представники військової частини (керівник, юрист, спеціаліст з правових питань чи інші відповідальні особи за подання позовної заяви до суду) не здійснювали свої повноваження, або здійснювали їх обмежено, або існували якісь інші перешкоди для дотримання строку, які пов'язані із запровадженням воєнного стану чи залученням військової частини до ведення бойових дій.
В даному випадку сам факт прийняття позивачем (військовою частиною) наказу 28.04.2022 №532-ОС про виключення відповідача зі списків особового складу військової частини та наступна реалізація такого наказу, в тому числі і проведення з відповідачем усіх розрахунків при його звільненні з військової служби свідчить про те, що організаційно, -кадрова, - фінансова діяльність військової частини НОМЕР_1 в період воєнного стану здійснювалась та здійснюється і надалі, а отже позивач в повній мірі мав можливість та, власне, зобов'язаний був належним чином перевіряти свою фінансову дисципліну та вживати заходи з метою своєчасного виправлення допущених помилок, в тому числі і шляхом звернення до суду з відповідними позовами.
Тобто, у спірному випадку позивачем не наведено переконливих аргументів, що запровадження воєнного стану перебуває у безпосередньому взаємозв'язку із пропуском позивачем строку звернення до суду.
Щодо доводів позивача на введення на усій території карантину та продовження усіх основних процесуальних строків, встановлених для учасників справи, як на підставу пропуску строку, то суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній з 17.07.2020) під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.
Таким чином, строк звернення до суду, який закінчився у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України та під час дії пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України підлягає поновленню лише за наявності двох умов: 1) якщо причини його пропуску є поважними; 2) вказані причини є такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
При цьому, граматичне тлумачення пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України дає підстави для висновку, що наявність сполучника "і" вказує на обов'язкову наявність двох вищенаведених умов.
А отже, виходячи з наведених законодавчих приписів, сам факт встановлення карантину не може слугувати причиною для поновлення процесуального строку звернення до суду, а можливість поновлення процесуального строку визначається у взаємозв'язку зі встановленням поважності причин пропуску строку та їх зумовленості обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином.
Суд зазначає, що спірні правовідносини виникли в квітні 2022 року. При цьому, загальновідомою є та обставина, що у цей період та в подальшому усі основні карантинні обмеження були істотно пом'якшенні до тієї міри, що в цілому не могли бути перешкодою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав.
Суд враховує, що свої доводи з приводу неспроможності своєчасно звернутися до суду з цим позовом позивач не доводить жодними належними та допустимими доказами, посилаючись виключно на загальні факти та події, без пояснення того, яким чином ці факти і події об'єктивно перешкодило йому вчасно звернутися до суду.
Слід звернути увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).
Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Враховуючи вищевикладене суд вважає, що вказані позивачем обставини не можуть бути підставами для визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновлення такого строку, оскільки вони є необґрунтованими та не підтверджені належними та допустимими доказами.
Доводів, які б свідчили про наявність об'єктивно непереборних обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом протягом установленого законом строку, позивачем суду не наведено. Відтак, суд визнає причини пропущення строку звернення до суду з даним позовом неповажними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання, а зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28.10.98, заява N 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно з рішенням ЄСПЛ від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до іншої практики ЄСПЛ (справи "Пелевін проти України", № 24402/02, рішення від 20 травня 2010 року, п. 27; "Наталія Михайленко проти України", № 49069/11, рішення від 30 травня 2013 року, п. 31) право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою: регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, як зазначено у рішенні ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності.
З огляду на вищевикладене, позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів слід залишити без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Керуючись статтею 123, 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) до ОСОБА_1 про стягнення коштів залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку безпосередньо до Першого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
СуддяЄ.О. Кисельова