19 серпня 2024 року м. Кропивницький Справа № 340/1458/24
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Притули К.М., розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін справу за позовом ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 ) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 тис.грн. за кожен місяць військової служби після поранення за липень-серпень 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, а також щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 20 100 тис.грн. відповідно до постанови КМУ №168 (зі змінами) за період перебування на службі у військовій частині з 01.09.2023 по 17.12.2023;
- зобов'язати Відповідача виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 тис.грн. окремо за липень та серпень 2023 року на підставі постанови КМУ №168 від 28.02.2022 та зобов'язати провести виплату додаткової винагороди у розмірі 20 100 тис.грн., починаючи з 01.09.2023 по 17.12.2023 за час перебування у розташуванні військової частини у зоні ведення бойових дій;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 тис.грн. за липень 2022 року та зобов'язати Відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 тисяч гривень додаткової винагороди за липень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022;
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та зобов'язати провести повний розрахунок належних виплат при звільненні, зокрема нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні для мобілізованих у розмірі 4 % від місячного грошового забезпечення за кожен місяць служби, але не менше 25 % грошового забезпечення;
- визнати протиправною бездіяльність Відповідача та зобов'язати нарахувати та виплатити мені премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу та надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з 01.12.2023 по 17.12.2023.
В обґрунтування позову позивач зазначив, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 №148-РС від 12.12.2023 по особовому складу ОСОБА_1 звільнено з військової служби у відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я) пункту 3 частини 5 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», із виключенням із списків особового складу частини всіх видів забезпечення (витяг з наказу №351 від 17.12.2023). Позивач вважає, що військовою частиною НОМЕР_2 протиправно не в повному обсязі виплачувалось грошове забезпечення під час проходження військової служби та не проведено повного остаточного розрахунку при звільнені, що і стало підставою для звернення до суду.
Ухвалою судді від 15.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
Ухвалою судді від 11.06.2024 продовжено процесуальний строк розгляду справи, у зв'язку з відсутністю підтвердження того, що позивач належним чином повідомлений про розгляд справи.
Ухвалою судді від 09.08.2024 зобов'язано відповідача надати докази.
05.04.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти позову та зазначив, що дії Військової частини НОМЕР_2 щодо виплати грошового забезпечення позивачу є правомірними і ґрунтуються на вимогах законодавства.
22.04.2024 позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якому позивач вказує, що доводи відзиву на позовну заяву не спростовують доводи позовної заяви.
Відповідно до письмових заперечень, які надійшли до суду 14.05.2024, представник відповідача вважає, що аргументи наведені у відповіді на відзив є необґрунтованими та такими, що не спростовують обставини, зазначені у відзиві відповідача.
Дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, суд встановив наступні обставини.
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 21.04.2022 №8, солдата ОСОБА_1 , з 21 квітня 2022 року зараховано до списків особового складу ВЧ НОМЕР_2 , на всі види забезпечення (а.с. 53).
16.07.2022 ОСОБА_1 отримав вогнепальні поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми №5134 від 15.09.2022, виданою командиром ВЧ НОМЕР_2 (а.с. 10).
Як вбачається з копії свідоцтва про хворобу №1411 від 19.10.2023, виданого гарнізонною військово-лікарською комісією частини НОМЕР_4 вогнепальне осколкове поранення, отримане ОСОБА_1 16.07.2022, кваліфіковане як тяжка травма.
Після отримання вказаного поранення, позивач, згідно перевідного епікризу ВЧ НОМЕР_5 №2468 від 17.07.2022 знаходився на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні з 16.07.2022 по 17.07.2022 (а.с. 17); перевідного епікризу №8491 ВЧА4615 на стаціонарному лікуванні з 17.07.2022 по 19.07.2022 (а.с.18); виписки з історії хвороби №3289/22 на консервативному лікуванні з 19.07.2022 по 08.08.2022 (а.с. 14-15).
Відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 04.07.2022 №281 «Про виплату додаткової винагороди» ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 30 000 грн. 00 коп. в розрахуну на місяць пропорційно часу проходження служби за період з 01.06.2022 по 25.06.2022 та за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. 00 коп. у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 26.06.2022 по 30.06.2022 (зв.б. а.с. 54, а.с.55).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 05.08.2022 №342 «Про виплату додаткової винагороди» ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду за період безпосередньої участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах ведення воєнних (бойових) дій (проведення заходів) додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. 00 коп. у розрахунку на місяць пропорційно часу проходження служби та участі у таких діях та заходах за період з 01.07.2022 по 15.07.2022 (зв.б. а.с. 55, а.с. 56).
Згідно наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 26.07.2023 №479 «Про виплату додаткової винагороди» ОСОБА_1 виплачено додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. 00 коп. за час лікування у зв'язку із отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), у тому числі за час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з тяжким пораненням за період з 17.07.2022 по 31.07.2022 (зв.б. а.с. 56-57).
Також, як вбачається з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2024 №208 «Про внесення змін до деяких наказів командира військової частини НОМЕР_2 щодо виплати додаткової винагороди та преміювання особового складу», внесено, зокрема, зміни до наказу №479 від 26.07.2023 «Про виплату додаткової винагороди» та виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. 00 коп. за час лікування у зв'язку із отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), у тому числі за час перебування у відпустці для лікування у зв'язку з тяжким пораненням, в тому числі, за 16.07.2022 (а.с. 91).
Згідно з ст.1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII), соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч.2 ст.1-2 Закону №2011-ХІІ, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно з ч.4 ст.9 Закону № 2011-ХІІ, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів Українивід 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168), (в подальшому, на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Абзацем 5 п.1 Постанови №168 встановлено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включаються особи, зазначені у цьому пункті, у тому числі ті, які: у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Як вбачається з матеріалів справи, додаткова винагорода у розмірі 100 тис.грн. за липень 2022 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, на час розгляду справи, позивачеві виплачена в повному обсязі, а отже позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 100 тис.грн. за липень 2022 року та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 тисяч гривень додаткової винагороди за липень 2022 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 задоволенню не підлягає.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання відповідача виплатити додаткову винагороду у розмірі 100 тис. грн. окремо за липень та серпень 2023 року на підставі постанови КМУ №168 від 28.02.2022, а також щодо невиплати додаткової винагороди у розмірі 20 100 грн. відповідно до постанови КМУ №168 за період перебування на службі у військовій частині з 01.09.2023 по 17.12.2023, суд зазначає наступне.
13.06.2023, ОСОБА_1 одержав вогнепальне поранення, що підтверджується довідкою про обставини травми №5134 від 15.09.2022, виданою командиром ВЧ НОМЕР_2 (а.с.11).
Відповідно до довідки №2225 військово-лікарської комісії КНП «ЧОЛ Черкаської обласної ради», після проведення 26.06.2023 медичного огляду старшого солдата ОСОБА_1 вогнепальне осколкове непроникаюче поранення, отримане 13.06.2023, кваліфіковане як легке (а.с.19).
Вказане також підтверджується копією свідоцтва про хворобу №1411 від 19.10.2023, виданого гарнізонною військово-лікарською комісією частини НОМЕР_4 (а.с. 73-74).
З дати поранення (13.06.2023) ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні: відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №10178 в період з 13.06.2023 по 15.06.2023; відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №12720 в період з 15.06.2023 по 18.06.2023; відповідно до виписки №14294 із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого за період стаціонарного лікування з 18.06.2023 по 26.06.2023 (а.с.20-23).
Як вбачається з витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (з основної діяльності) від 06.04.2024 №208 «Про внесення змін до деяких наказів командира військової частини НОМЕР_2 щодо виплати додаткової винагороди та преміювання особового складу», виплачено ОСОБА_1 додаткову винагороду в розмірі 100 000 грн. 00 коп. за час лікування у зв'язку із отриманим пораненням (контузією, травмою, каліцтвом) за період з 13.06.2023 по 26.06.2023 (а.с.91).
На підставі наказу командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади від 27.06.2023 №80-РС, командиром ВЧ НОМЕР_2 , 28.06.2023 видано наказ №179, яким старшого солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира частини відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (зв.б. а.с. 58, а.с.59).
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що на його думку накази командира ВЧ НОМЕР_2 (по особовому складу) №80-РС від 27.06.2023 та наказ №179 від 28.06.2023 прийняті не обґрунтовано, підстав для виведення його у розпорядження командира військової частини не було, та, як наслідок зменшення грошового забезпечення, проведено в порушення вимог чинного законодавства.
Суд звертає увагу, що вказані вище накази не є предметом розгляду даного спору, є чинними та такими що підлягають до виконання, доказів оскарження їх в судовому порядку позивачем не надано, а отже доводи в цій частині є безпідставними.
Відповідно до витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 08.07.2023 №189, старшому солдату ОСОБА_1 надано відпуску для лікування після поранення строком на 30 днів без урахування 2 днів для проїзду з 10 липня по 10 серпня 2023.
Постанову №168 доповнено пунктом 1-1 згідно з Постановою КМ № 836 від 09.08.2023 - у частині виплати додаткової винагороди застосовується з 1 червня 2023 року.
П. 1-2 Постанови №168 визначено, що відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які:
у зв'язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров'я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров'я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв'язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.
Враховуючи, що військово-лікарською комісією, після проведення 26.06.2023 медичного огляду старшого солдата ОСОБА_1 вогнепальне осколкове непроникаюче поранення, отримане 13.06.2023, кваліфіковане як легке, відповідно до п. 1-2 Постанови №168, період відпустки для лікування у зв'язку з таким пораненням не підлягає оплаті додатковою винагородою в розмірі 100 000 грн.
Таким чином, виплата додаткової винагороди у розмірі 100 тис.грн. за липень-серпень 2023 року проводилась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Згідно з абз 7 п. 1-2 Постанови №168, військовослужбовцям, які у зв'язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), пов'язаним із захистом Батьківщини, визнані військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців та зараховані у розпорядження відповідних командирів, протягом двох місяців з дня зарахування у розпорядження (без врахування часу перебування у відпустці та на лікуванні) виплачується грошове забезпечення (без урахування додаткової винагороди) за останньою займаною посадою у повному обсязі. Після перебування у розпорядженні понад два місяці і до закінчення перебування у розпорядженні таким військовослужбовцям щомісяця виплачується оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років та додаткова винагорода у розмірі 20100 гривень.
Як вбачається з наказів командира НОМЕР_6 окремої механізованої бригади від 27.06.2023 №80-РС, та командира ВЧ НОМЕР_2 від 28.06.2023 №179, старшого солдата ОСОБА_1 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира частини відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України.
Підпунктом 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України Зарахування військовослужбовців наказами по особовому складу в розпорядження посадових осіб, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого їх службового використання допускається в разі якщо військовослужбовці перебувають на тривалому лікуванні у зв'язку з отриманим пораненням або хворобою, отриманою в особливий період, чи у полоні, як заручники або інтерновані особи, - до їх повернення.
Тобто, позивача зараховано у розпорядження командира частини у зв'язку з перебуванням на тривалому лікуванні.
Розділом ХХVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018 (далі - Наказ №260) визначено виплати грошового забезпечення у період перебування у розпорядженні або звільнення від посад.
Пунктом 1 Розділу ХХVIII Наказу №260 визначено, що грошове забезпечення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), зарахованим у розпорядження відповідних командирів або звільненим від посад, виплачується в розмірі грошового забезпечення, яке військовослужбовці отримували за займаними посадами до зарахування в розпорядження, але не більше ніж два місяці.
Відповідно до пункту 5 Розділу ХХVIII Наказу №260, грошове забезпечення військовослужбовцям після перебування у розпорядженні понад два місяці виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років, за винятком випадків продовження строків виплати за рішенням Міністра оборони України.
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 17.11.2023 №996/08/03, свідоцтва про хворобу №1411 від 19.10.2023, виданого гарнізонною військово-лікарською комісією військової частини НОМЕР_4 , позивач на підставі ст. 77-а графи ІІ Розкладу хвороб непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку.
Враховуючи, що позивач був зарахований у розпорядження командира у зв'язку з перебуванням на тривалому лікуванні а не з підстав визнання військово-лікарською комісією обмежено придатними до військової служби або непридатними до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців, як це визначено абз 7 п. 1-2 Постанови №168, суд дійшов висновку, що дії відповідача в частині невиплати позивачу додаткової винагороди в розмірі 20 100 грн. є правомірними, а отже в задоволенні позовних вимог в цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 17.12.2023 №351, старшого солдата ОСОБА_1 , який знаходиться в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_2 , звільненого наказом командира частини (по особовому складу) від 12.12.2023 №148-РС у відставку відповідно до підпункту «б» (за станом здоров'я), з 17.12.2023 виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (зв.б. а.с. 59, а.с.60).
Враховуючи, що старшого солдата ОСОБА_1 відповідно до наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 28.06.2023 №179 увільнено від займаної посади та зараховано у розпорядження командира частини відповідно до підпункту 15 пункту 116 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, отже і підстави для нарахування та виплати позивачу премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 535% від посадового окладу та надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01.12.2023 по 17.12.2023 у відповідача були відсутні, а отже позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_2 та зобов'язання провести повний розрахунок належних виплат при звільненні, зокрема нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні для мобілізованих у розмірі 4 % від місячного грошового забезпечення за кожен місяць служби, але не менше 25 % грошового забезпечення суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460, військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (далі - військовослужбовці) та звільняються із служби, виплачується одноразова грошова допомога (далі - допомога) в розмірі 4 відсотки місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менш як 25 відсотків місячного грошового забезпечення.
Як вбачається з витягу із наказу командира ВЧ НОМЕР_2 від 17.12.2023 №351 позивачеві виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 у розмірі місячного грошового забезпечення. Період служби за призовом під час мобілізації на особливий період - 19 (дев'ятнадцять) повних календарних місяців.
Таким чином, судом встановлено, що одноразову грошову допомогу при звільненні для мобілізованих у розмірі 4 % від місячного грошового забезпечення за кожен місяць служби, але не менше 25 % грошового Відповідно до п.1 Порядку та умов виплати деяким категоріям військовослужбовців одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460 позивачеві нараховано вірно в розмірі 76% (19 місяців х 4% = 76%), а отже позовні вимоги в цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Отже, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, а тому в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити в повному обсязі.
Відповідно до ст.139 КАС України відсутні підстави для розподілу судових витрат.
Керуючись ст. 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ: НОМЕР_3 , АДРЕСА_2 (відділення НОМЕР_7 Укрпошти) про визнання протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.
Суддя Кіровоградського
окружного адміністративного суду К.М. ПРИТУЛА