19 серпня 2024 рокум. Ужгород№ 260/2186/24
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якій просить: 1) Визнати дії ІНФОРМАЦІЯ_1 протиправними, оформлені листом № 3029/1/1 від 28.02.2024 року про відмову в оформленні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі абз.11 ч.1 ст.23 Закону №3543-ХІІ; 2) Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути документи та прийняти рішення, яким надати громадянину України ОСОБА_1 - відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", про що видати йому відповідну довідку.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2024 року позивач отримав повістку для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14.02.2024 року. На вказану дату позивач прибув до ІНФОРМАЦІЯ_3 , де йому запропонували пройти BЛК. Позивач повідомив працівників ІНФОРМАЦІЯ_3 , що він має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, так як його дружина ОСОБА_2 є інвалідом другої групи - загальне захворювання. 20 лютого 2024 року позивачем скеровано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з тим, що його дружина ОСОБА_2 являється інвалідом другої групи. За результатами розгляду заяви позивача, відповідачем надіслано відповідь № 3029/1/1 від 28.02.2024 року, у якій у задоволенні заяви позивача відмовлено. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Відповідач відзив на позовну заяву не подав.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 25 квітня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву, оскільки будь-яких поважних причин пропуску строку для подання відзиву, відповідачем у клопотанні зазначено не було.
Інших клопотань про поновлення строку для подання відзиву на позовну заяву з обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, від відповідача до суду не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що 20 лютого 2024 року позивачем засобами поштового зв'язку скеровано на адресу ІНФОРМАЦІЯ_3 заяву про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», у зв'язку з тим, що його дружина ОСОБА_3 , являється інвалідом другої групи.
За результатами розгляду заяви позивача, ІНФОРМАЦІЯ_4 листом від 28.02.2024 року № 3029/1/1 повідомив, що відмовляє у задоволенні клопотання, зазначеного у заяві, у зв'язку з невиконанням вимог ст. 1 п. 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, а саме позивач особисто не надав територіальному центру комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Разом з тим, роз'яснено, що позивач може повторно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки у встановленому Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів порядку.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.
Згідно з частинами першою, другою статті 17 Конституції України, захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України "Про військову службу і військовий обов'язок" від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ).
Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-ХІІ щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24.02.2022 №69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На момент розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану в Україні продовжено та не скасовано, а відповідно під час розгляду справи застосуванню підлягає законодавство, що регулює порядок призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 №3543-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №3543-XII) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з абз. 2 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.
Відповідно до ч. 5 ст. 22 Закону №3543-XII призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Так, статтею 22 Закону №3543-XII визначено обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Поряд з цим ст.23 Закону №3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Абзацом 11 частини 1 статті 23 Закону №3543-XII визначено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані, які мають дружину (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати.
Особи з інвалідністю, а також особи, зазначені в абзацах четвертому - дванадцятому частини першої цієї статті, у зазначений період можуть бути призвані на військову службу за їхньою згодою і тільки за місцем проживання (ст.23 Закону №3543-XII).
Суд звертає увагу, що спір виник, оскільки позивач вважає, що він має право на відстрочку від призову під час мобілізації як військовозобов'язаний, який має дружину із числа осіб з інвалідністю I чи II групи за умови, що такі особи з інвалідністю не мають інших працездатних осіб, зобов'язаних відповідно до закону їх утримувати, тобто на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону №3543-XII.
Судом встановлено, що за результатами розгляду заяви позивача, відповідачем надано відповідь від 28.02.2024 р. № 3029/1/1, згідно якої повідомлено позивача про відмову у задоволенні клопотання, зазначеного у заяві, у зв'язку з невиконанням вимог ст. 1 п. 8 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, додаток 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 р. № 1487, а саме позивач особисто не надав територіальному центру комплектування та соціальної підтримки документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Разом з тим, роз'яснено, що позивач може повторно звернутися до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки у встановленому Правилами військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів порядку.
З приводу зазначених доводів відповідача, викладених у листі від 28.02.2024 р. № 3029/1/1, суд зазначає наступне.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров'я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 №1487 (далі - Порядок №1487, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п.2 Порядку №1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов'язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов'язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Згідно з пп. 8 п.1 "Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів" (додаток 2 до "Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів") призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні особисто повідомляти в семиденний строк органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних, зазначених у статті 7 Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів», а також надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації з підстав, визначених у статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
З урахуванням зазначеного, військовозобов'язані повинні особисто повідомляти органам, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати зазначеним органам документи, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Тобто, на переконання суду, дана норма містить заборону повідомляти про зміну персональних даних, а також подавати заяви про надання відстрочки від призову через представника.
Суд зазначає, що Порядок №1487 не визначає конкретних способів надання документів, що підтверджують саме право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації (власноручно, поштою, тощо). При цьому обов'язок «особисто повідомити» та «особисто прибути» не є тотожнім у спірних правовідносинах.
Судом встановлено, що позивачем особисто, тобто за його підписом, через засоби поштового зв'язку направлялась відповідачу заява про надання йому відстрочки від призову під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", у зв'язку з наявністю дружини із числа осіб з інвалідністю ІІ групи. При цьому, суд звертає увагу на те, що відповідачем не ставиться під сумнів, що заява позивача була підписана та направлена ним особисто.
Отже, на думку суду, позивачем дотримано процедуру особистого подання (направлення) заяви з відповідними документами, що підтверджують право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Постановою КМУ від 23 лютого 2022 року №154 затверджено «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки» (далі - Положення №154, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), відповідно до п.1. якого, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Пунктом 8 Положення №154 визначено, що завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених обов'язків є виконання законодавства з питань військового обов'язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, контроль за його станом, зокрема в місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та Служби зовнішньої розвідки), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, у виконанні завдань з підготовки та ведення територіальної оборони, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства.
Відповідно до п.9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, окрім іншого:
- оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов'язаним та резервістам;
- розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи.
Згідно із абзацом 8 пункту 11 Положення №154 оформляють для військовозобов'язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік.
З урахуванням зазначеного, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого належить вирішення питання щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, після отримання поштою від позивача заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та документів на підтвердження цього права повинен був прийняти рішення за наслідком розгляду цієї заяви про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації або про відмову у наданні такої відстрочки.
У цих правовідносинах відповідач не може утриматись від прийняття рішення, що входить до його виключної компетенції.
Однак, всупереч пунктам 9, 11 Положення №154 заяву позивача відповідач належним чином не розглянув та не здійснив перевірку наявності (відсутності) підстав для оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за доданими документами, що свідчить про протиправність дій відповідача щодо не належного розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу.
Щодо вимог позивача про зобов'язання відповідача прийняти рішення, яким надати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, про що видати відповідну довідку, то суд вважає, що в цій частині позовних вимог слід відмовити, оскільки заява позивача належним чином не розглядалася відповідачем та рішення за результатом розгляду такої заяви не прийнято, а вирішення вказаного питання по суті є дискреційними повноваженнями відповідача.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та задовольнити позов частково шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не належного розгляду заяви позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та зобов'язання розглянути заяву позивача (вх. № 2507) про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З огляду на вищевказане, враховуючи обставини встановлені судом, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Таким чином, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у розмірі 605,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо не належного розгляду заяви (вх. № 2507) ОСОБА_1 та доданих до неї документів про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію".
3. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянути заяву ОСОБА_1 (вх. № 2507) та додані до неї документи про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі абз. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", за результатами розгляду якої прийняти відповідне рішення, з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 судові витрати у розмірі 605,60 грн. (шістсот п'ять гривень шістдесят копійок).
6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька