19 серпня 2024 року м. Житомир справа № 240/6521/23
категорія 106020000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Черняхович І.Е., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування пунктів наказів, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 №4993 в частині, яка стосується ОСОБА_1 , яким наказано не виплачувати військовослужбовцю ОСОБА_1 щомісячну премію за жовтень 2022 року;
- визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 №4995 в частині, яка стосується ОСОБА_1 , яким наказано не виплачувати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткову винагороду за жовтень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну премію за жовтень 2022 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду за жовтень 2022 року у сумі 74193,55 гривень.
На обґрунтування заявлених позовних вимог ОСОБА_1 зазначає, що відповідачем порушено порядок проведення службового розслідування. Порушення процедури полягає у не доведенні до відома позивача інформації про проведення службового розслідування та не ознайомленні із правами та обов'язками передбаченими у процедурі службового розслідування. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду поновлено ОСОБА_1 строк звернення до адміністративного суду, прийнято подану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Від Військової частини НОМЕР_1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що 14 жовтня 2022 року командиром 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 за вх. №9135/окп на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт за фактом невиконання бойового розпорядження військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . На підставі зазначеного рапорту наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 14.10.2022 №4055 призначено службове розслідування за фактом невиконання бойового розпорядження військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Крім того, 24 жовтня 2022 року командиром 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 за вх. №9785/окп на ім'я командира військової частини НОМЕР_1 було подано рапорт за фактом невиконання бойового розпорядження військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . На підставі зазначеного рапорту наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 24.10.2022 №4471 призначено службове розслідування за фактом невиконання бойового розпорядження військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 . Також на підставі рапорту командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 за вх. №9855/окп від 25.10.2022, командиром військової частини видано наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 25.10.2022 №4527 «Про призначення службового розслідування по факту самовільного залишення військової частини НОМЕР_1 зі зброєю старшим сержантом ОСОБА_1 . У порядку визначеному Дисциплінарним Статутом Збройних Сил України, керуючись Порядком проведення службового розслідування у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 21.11.2017 №608 у військовій частині НОМЕР_1 було проведено службове розслідування за результатами якого складено акт службового розслідування №23796 від 23.11.2022. Також, ОСОБА_1 було вчинено військове адміністративне правопорушення, передбачене частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у зв'язку з чим відносно військовослужбовця командиром військової частини було складено протокол №109 від 28 жовтня 2022 року про військове адміністративне правопорушення передбачене частиною 4 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Окрім того, заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що 15 лютого 2023 року командиром військової частини НОМЕР_1 було призначено службове розслідування наказом командира військової частини НОМЕР_1 №1216 «Про призначення службового розслідування по факту несвоєчасного проведення службових розслідувань та не оформлення протоколу про адміністративне правопорушення майором ОСОБА_2 ». Службовим розслідуванням було встановлено, що майор ОСОБА_2 не відпрацював матеріали службового розслідування, які були призначені та доручено йому для проведення наказом командира військової частини НОМЕР_1 №4471 від 24 листопада 2022 року відповідно до вимог наказу МОУ №608. За несвоєчасне проведення службових розслідувань призначених наказом командира військової частини від 24 жовтня 2022 року №4470, від 24 жовтня 2022 року №4471, від 24 листопада 2022 року №5641 притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено дисциплінарне стягнення «Догана» на майора ОСОБА_2 . Також, наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2023 №1246 «Про призначення службового розслідування по факту невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 » було повторно проведено службове розслідування за фактом невиконання наказу 23 жовтня 2022 року. Отже, за невиконання наказу, а також самовільне залишення військової частини в жовтні місяці 2022 року за рапортом командира підрозділу у листопаді 2022 року ОСОБА_1 було позбавлено (не включено) виплати додаткової винагороди, а також премії за жовтень місяць 2022року. Таким чином, на момент видання наказів про встановлення розмірів надбавки за особливості проходження служби щомісячної премії військовослужбовцям військових частин НОМЕР_1 за жовтень та про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 не порушувала вимоги чинного законодавства і чітко дотримувалась положень Постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року №260 та Окремого доручення Міністра оборони України №912/з/29 від 23.06.2022 року «Щодо врегулювання виплати військовослужбовцям додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28.02.2022 №168». Просить відмовити у задоволенні позову (а.с.33-37).
До суду надійшла відповідь на відзив. Заперечуючи викладені у відзиві обставини, представник позивача вказує, що відповідно до тексту відзиву, службове розслідування по останньому факту було проведено не раніше 15.02.2023, коли було призначено повторно, а по подіям 14.10.2022 по факту невиконання позивачем бойового наказу взагалі не було проведене, хоча і було призначене. Вказує на не дотримання відповідачем норм п.85 та 87 Дисциплінарного статуту ЗСУ. Окрім того, представник позивача зауважив на відсутність доказів наявності такого, що набрало законної сили судового рішення про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Просить позов задовольнити (а.с.123-124).
Крім того, до суду надійшла заява позивача, яка за своєю суттю є заявою про уточнення номеру оскаржуваного наказу (а.с.128 та на звороті).
Розглянувши матеріали даної адміністративної справи, дослідивши докази, повно та всебічно з'ясувавши обставини, які стали підставою для прийняття контролюючим органом спірних рішень, суд встановив наступне.
Судом безспірно встановлено та відповідачем визнається, що позивач у спірний період проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 на посаді стрільця 2 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону.
З матеріалів справи вбачається, що 04.11.2022 т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 було прийнято наказ №4993 "Про встановлення розмірів надбавки за особливості проходження служби щомісячної премії військовослужбовцям військових частин НОМЕР_1 за жовтень 2022 року", пунктом 3 якого встановлено не виплачувати щомісячну премію за жовтень 2022 року, зокрема, старшому сержанту ОСОБА_1 , причина: СЗЧ (самовільне залишення частини) 172-11 наказ № 4527 від 25.10.2022 (а.с.10 та на звороті).
Крім того, пунктом 5 Наказу від 04.11.2022 № 4995 "Про виплату додаткової винагороди за жовтень 2022 року військовослужбовцям військової частини НОМЕР_1 ", встановлено не виплачувати додаткову винагороду, зокрема, старшому сержанту ОСОБА_1 . Примітка: СЗЧ (самовільне залишення частини) 172-11 наказ № 4527 від 25.10.2022. Не виконання наказу 14.10.2022 №4055 про призначення розслідування (а.с.11 та на звороті).
Позивач, вважаючи оскаржувані накази протиправними, а свої права та інтереси порушеними звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Закон України Про військовий обов'язок і військову службу №2232-XII від 25.03.1992(далі - Закон №2232-XII) здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, загальні засади проходження в Україні військової служби.
Згідно приписів частини 1 та 2 ст. 1 Закону №2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України. Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби (ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII).
Відповідно до абз. 1 ст. 1-1 Закону "України Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" №2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон №2011) законодавство про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей базується на Конституції України і складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів.
Згідно з ч.2 ст. 1-2 Закону №2011, у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, визначений Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Порядок № 260).
Згідно з пунктом 2 Порядку №260, грошове забезпечення військовослужбовця включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.
До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.
До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; премія.
До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту); допомоги.
Пунктом 3 Порядку №260 встановлено, що підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов'язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).
Згідно розділу XVI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 № 260, командири (начальники) військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України мають право щомісяця здійснювати преміювання військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби) відповідно до їх особистого внеску в загальні результати служби. Розмір щомісячної премії, але не менше 10 відсотків посадового окладу, встановлює Міністр оборони України для відповідних категорій військовослужбовців виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України, та особливостей проходження військової служби.
Виплата щомісячної премії військовослужбовцям здійснюється на підставі наказу командира військової частини, який видається до 05 числа місяця, наступного за місяцем преміювання, з урахуванням військової дисципліни, наявності дисциплінарних стягнень, показників виконання службових обов'язків.
Виплата щомісячної премії здійснюється із дня вступу до виконання обов'язків за посадами і до дня звільнення від виконання обов'язків за посадами, у тому числі й у разі тимчасового виконання обов'язків за посадами.
Розмір премії зазначеній категорії військовослужбовців установлюється за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Військовослужбовцям щомісячні премії не виплачуються в таких випадках: у разі винесення судом постанови про накладення адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, - за місяць, у якому така постанова надійшла до військової частини.
Указом Президента України "Про введення воєнного стану" від 24.02.2022 №64/2022, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, строк дії якого продовжено: з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб (Указ Президента України від 14.03.2022 №133/2022); з 05 години 30 хвилин 25 квітня 2022 року строком на 30 діб (указ Президента України від 18.04.2022 №259/2022); з 05 години 30 хвилин 25 травня 2022 року строком на 90 діб (указ Президента України від 17.05.2022 №341/2022); з 05 години 30 хвилин 23 серпня строком на 90 діб (тобто до 21 листопада 2022 р.). Воєнний стан діє на час розгляду адміністративної справи.
Окрім того, Указом Президента України Про загальну мобілізацію №69/2022 від 24.02.2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію.
На виконання Указів Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64 від 24.02.2022 та Про загальну мобілізацію №69/2022 від 24.02.2022, та у межах визначених статтею 9 Закону №2011-ХІІ повноважень, Кабінетом Міністрів України прийнята постанова Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану №168 від 28.02.2022 (далі - Постанова №168)
Відповідно до пункту 1 Постанови №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.
Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). Пунктом 5 Постанови передбачено, що вона набирає чинності з моменту опублікування, застосовується з 24.02.2022.
Отже, постанова №168 (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачала, що у разі безпосередньої участі військовослужбовців Збройних Сил у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів військовослужбовцями права на отримання збільшеної до 100 000,00 грн. додаткової винагороди, пропорційно часу участі у таких діях та заходах. За інші періоди несення служби військовослужбовцям Збройних Сил передбачено отримання додаткової винагороду в розмірі 30 000,00 гривень.
Відповідно до пункту 17 Порядку №260, на період дії воєнного стану виплата грошового забезпечення особам офіцерського, старшинського, сержантського та рядового складу може встановлюватися за окремим рішенням Міністра оборони України.
Так, на момент виникнення спірних правовідносин, було чинним рішення (телеграма) Міністра оборони України №248/1298 від 25.03.2022 абзацом 8 пункту 10 якого передбачені підстави, наявність яких позбавляє права військовослужбовців на отримання додаткової винагороди передбаченої Постановою № 168 в розмірі 100000 грн чи 30000 грн.
Однією із таких підстав є відмова виконувати бойові накази (розпорядження), у зв'язку із чим військовослужбовцю не виплачується така винагорода за місяць в якому здійснено порушення.
Отже, документальне підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях є достатньою підставою для нарахування такому військовослужбовцю додаткової винагороди у розмірі 100000 грн.
Позбавлення такої виплати можливе, зокрема, у разі невиконання бойового наказу (розпорядження).
Разом з тим, суд зазначає, що п.10 телеграми ДФ МОУ від 25.03.2022 №248/1298 не є самостійною підставою невиплати йому додаткової винагороди на період воєнного стану, оскільки факт невиконання бойового наказу військовослужбовцем потребує доведення та підтвердження відповідними доказами. Тобто, вина військовослужбовця має бути встановлена у визначеному законом порядку.
Пунктом 15 розділу І Порядку №260 встановлено, що грошове забезпечення не виплачується, зокрема, за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше.
Військовослужбовцям, які самовільно залишили військові частини або місця служби, виплата грошового забезпечення призупиняється з дня самовільного залишення військової частини або місця служби та поновлюється з дня повернення.
Призупинення та поновлення виплати грошового забезпечення оголошується наказом командира військової частини.
Суд зауважує, що у оскаржуваних наказах міститься інформація про те, що причиною їх винесення є наказ від 25.10.2022 №4527 та наказ від 14.10.2022 №4055.
З матеріалів справи вбачається, на підставі рапорту командира 1 стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 за вх. №9135/окп від 14.10.2022 видано наказ №4055 від 14.10.2022 "Про призначення службового розслідування по факту невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону та військової частини НОМЕР_1 (а.с.38-39).
Окрім того, командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ №4471 від 24.10.2022 "Про призначення службового розслідування по факту невиконання бойового наказу військовослужбовцями 3 стрілецької роти 1 стрілецького батальйону та військової частини НОМЕР_1 (а.с.40-41).
Відповідач у відзиві зазначає, що невиконання бойового наказу командира слугувало причиною позбавлення позивача додаткової винагороди у жовтні 2022 року.
Суд вважає такі дії відповідача помилковими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства України, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 11 затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (далі - Статут внутрішньої служби), необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов'язаннями України покладає на військовослужбовців обов'язки.
У статті 30 Статуту внутрішньої служби вказано, що начальник має право віддавати підлеглому накази і зобов'язаний перевіряти їх виконання.
Підлеглий зобов'язаний беззастережно виконувати накази начальника, крім випадків віддання явно злочинного наказу, і ставитися до нього з повагою.
Військовослужбовець зобов'язаний неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін.
Про виконання або невиконання наказу військовослужбовець зобов'язаний доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому командирові (начальникові), а також вказати причини невиконання наказу або його несвоєчасного (неповного) виконання. Якщо військовослужбовець розуміє, що він неспроможний виконати наказ своєчасно та у повному обсязі, він про це зобов'язаний доповісти вищезазначеним особам негайно.
Відповідно до статті 35 Статуту внутрішньої служби, накази віддаються, як правило, в порядку підпорядкованості. За крайньої потреби командир (начальник), старший за службовим становищем, ніж безпосередній начальник, може віддати наказ підлеглому, минаючи його безпосереднього начальника, про що повідомляє безпосереднього начальника підлеглого чи наказує підлеглому особисто доповісти своєму безпосередньому начальникові.
Наказ можна віддавати одному чи групі військовослужбовців усно або письмово, у тому числі з використанням технічних засобів зв'язку.
Законом України від 24 березня 1999 року №551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України (далі - Дисциплінарний статут).
Відповідно статтям 1-2 Дисциплінарного статуту військова дисципліна - це бездоганне і неухильне додержання всіма військовослужбовцями порядку і правил, встановлених статутами Збройних Сил України та іншим законодавством України. Військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцями свого військового обов'язку, відповідальності за захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, на їх вірності Військовій присязі.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту установлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця: додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги статутів Збройних Сил України, накази командирів; бути пильним, зберігати державну таємницю; додержуватися визначених статутами Збройних Сил України правил взаємовідносин між військовослужбовцями, зміцнювати військове товариство; виявляти повагу до командирів і один до одного, бути ввічливими і додержуватися військового етикету; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків; не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Згідно з ст.7 Дисциплінарного статуту застосовувати заохочення та накладати дисциплінарні стягнення можуть тільки прямі командири та командири, визначені в розділі 3 цього Статуту.
Відповідно до ст.45 Дисциплінарного статуту у разі невиконання (неналежного виконання) військовослужбовцем своїх службових обов'язків, порушення військовослужбовцем військової дисципліни або громадського порядку командир повинен нагадати йому про обов'язки служби, а за необхідності - накласти дисциплінарне стягнення.
За вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов'язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.
Відповідно до ст.86 Дисциплінарного статуту якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про накладення дисциплінарного стягнення. Під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Статтями 84, 85 та 87 Дисциплінарного статуту, серед іншого, передбачено, що прийняттю рішення командиром про накладення на підлеглого дисциплінарного стягнення може передувати службове розслідування. Воно проводиться з метою уточнення причин і умов, що сприяли вчиненню правопорушення, та ступеня вини.
Службове розслідування призначається письмовим наказом командира, який вирішив притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення командиром (начальником).
Згідно з ч.2 ст.86 Дисциплінарного статуту №551-XIV під час накладення дисциплінарного стягнення та обрання його виду враховується: характер та обставини вчинення правопорушення, його наслідки, попередня поведінка військовослужбовця, а також тривалість військової служби та рівень знань про порядок служби.
Наказом Міністра оборони України від 21 листопада 2017 року №608 затверджено Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України (далі - Порядок №608).
Вимогами п.1 розділу II Порядку №608 передбачено випадки, коли може призначатися службове розслідування, зокрема, невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань.
Пунктом 3 розділу II Порядку №608 визначено, що службове розслідування проводиться для встановлення: неправомірних дій військовослужбовця, яким вчинено правопорушення; причинного зв'язку між правопорушенням, з приводу якого було призначено службове розслідування, та виконанням військовослужбовцем обов'язків військової служби; вини військовослужбовця; порушень нормативно-правових актів, інших актів законодавства; причин та умов, що сприяли вчиненню правопорушення; у разі виявлення факту заподіяння матеріальної шкоди - причин виникнення шкоди, її розміру та винних осіб.
Згідно з п.1 розділу V Порядку №608 за результатами службового розслідування складається акт службового розслідування, який містить вступну, описову та резолютивну частини.
Згідно з вимогами п.6 розділу V Порядку №608 після підписання акт службового розслідування подається на розгляд командиру (начальнику), який призначив розслідування. До акта службового розслідування додаються всі матеріали службового розслідування.
Пунктом 1 розділу VI Порядку №608 визначено, що за результатами розгляду акта та матеріалів службового розслідування, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир (начальник) приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності, визначає вид дисциплінарного стягнення та призначає особу, якій доручає підготувати проект відповідного наказу.
Вид дисциплінарного стягнення зазначається особисто службовою особою, яка призначила службове розслідування, в аркуші резолюції або на висновку за результатами службового розслідування.
Відповідно до вимог п.2 розділу VI Порядку №608 дисциплінарне стягнення накладається у строки, визначені Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.
Наказ (витяг з наказу) про притягнення до відповідальності доводиться до військовослужбовця у частині, що його стосується, під підпис із зазначенням дати доведення.
Отже, у разі порушення військовослужбовцем військової дисципліни, призначається службове розслідування, за результатами якого, у разі, якщо вину військовослужбовця повністю доведено, командир приймає рішення про притягнення військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності.
Отже, факт порушення військової дисципліни, має бути підтверджений у встановленому законодавством України порядку.
Тобто, невиконання наказів про призначення службового розслідування від 14.10.2022 №4055 та від 24.10.2022 №4471 не може слугувати підставою для невиплати додаткової грошової винагороди, оскільки вина військовослужбовця на момент їх прийняття не доведена.
Окрім того, суд звертає увагу, що акт службового розслідування №23796, на який посилається у відзиві відповідач та Наказ №2749 про підсумки службового розслідування по факту самовільного залишення Військової частини НОМЕР_1 зі зброєю, зокрема, старшим сержантом ОСОБА_1 , датовано 23.11.2022, тобто після прийняття оскаржуваних наказів від 04.11.2022 (а.с.47-66).
Стосовно посилання відповідача на повторне службове розслідування на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 15.02.2023, то він немає ніякої юридичної сили для спірних правовідносин, оскільки на момент його проведення спірні накази вже були прийняті.
Окрім того, як вбачається з довідки Військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2023 №320, старший сержант ОСОБА_1 дійсно в період з 07.10.2022 по 25.10.2022, з 28.10.2022 по 13.11.2022 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України (а.с. 8).
Жодних документів, які б підтверджували недійсність вказаної довідки, матеріали справи не містять і відповідачем не надано, як і не заперечується останнім факт безпосередньої участі позивача в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у спірний період.
Враховуючи викладене, суд вважає, що позивач має право на виплату додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року.
Суд наголошує, що в даному позовному провадженні суд надає оцінку виключно правомірності не нарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення за спірний період.
Оскільки належними доказами підтверджується відсутність під час прийняття оскаржуваного наказу результатів службового розслідування, яким було б встановлено наявність ознак правопорушення щодо невиконання позивачем наказу командира, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо невиплати додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року.
Окрім того, відповідачем не надано доказів, що станом на дату прийняття наказу №4993 від 04.11.2022 про не виплату позивачу премії за жовтень 2022 року було таким, що набрало законної сили судове рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення за вчинення військового адміністративного правопорушення або адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією.
За результатом розгляду адміністративної справи суд, в силу приписів ст.2 КАС України, вважає дій відповідача такими, що порушують принцип рівності перед законом та принцип правової визначеності, який є невід'ємною, органічною складовою принципу верховенства права. Про це у низці своїх рішень зазначає зокрема Європейський Суд з прав людини. У своїх рішеннях Конституційний Суд України також посилається на принцип правової визначеності, наголошуючи на тому, що він є необхідним компонентом принципу верховенства права.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що накази командира Військової частини НОМЕР_1 від 04.11.2022 №4993 та №4995 в частині щодо ОСОБА_1 є необґрунтованими, а тому підлягають скасуванню.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022 додаткової винагороди за жовтень 2022 року у розмірі 74 193,55 грн., суд зазначає наступне.
Виходячи зі змісту положень КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною третьою статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
При цьому, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень.
У Рекомендаціях Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, зазначено, що під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Суд зазначає, що розрахунок додаткової винагороди та визначення періоду, за який вона повинна виплачуватися, є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходить військову службу та який виплачує йому грошове забезпечення. Тому, саме на відповідача за наявності передбачених законодавством підстав покладається обов'язок нарахувати та виплатити позивачу додаткову винагороду, визначивши при цьому період для її розрахунку.
Визначення розміру заборгованості з невиплаченої додаткової грошової винагороди належить до повноважень відповідача, що він повинен зробити на виконання судового рішення.
При цьому, суд не може перебирати на себе функції органу, що здійснює нарахування та виплату грошового забезпечення.
Суд зазначає, що нарахування та виплата грошового забезпечення кожному окремому військовослужбовцю здійснюється із врахуванням конкретних обставин проходження таким військовослужбовцем служби та виконуваних ним завдань, а виплата додаткової винагороди у розмірі 100000,00 грн. в розрахунку на місяць виплачується військовослужбовцям пропорційно часу участі у відповідних діях та заходах.
Відповідно до приписів частини другої статті 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, обираючи спосіб відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
На підставі вищевикладених положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з цим позовом, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог у цій частині шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року та премію.
Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Інші доводи та аргументи учасників справи не мають значення для правильного вирішення спору по суті, не впливають на встановлені в ході розгляду справи обставини і не спростовують викладених висновків суду.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Зважаючи на відсутність документально-підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 139, 194, 242-246, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправним та скасування пунктів наказів, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати пункт 3 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4993 від 04.11.2022 в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за жовтень 2022 року.
Визнати протиправним та скасувати пункт 5 наказу командира військової частини НОМЕР_1 №4995 від 04.11.2022 в частині, що стосується ОСОБА_1 .
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову грошову винагороду на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" за жовтень 2022 року.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.Е.Черняхович