19 серпня 2024 рокуСправа № 160/20799/24
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Сластьон А.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
01.08.2024 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Зокрема, позивачем оскаржується бездіяльність відповідача щодо ненадання копії акта приймання-передачі №113.58 документів особової справи позивача, а також оскаржується постанова Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 19.07.2001 №1070.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2024 року позовну заяву залишено без руху та запропоновано позивачу надати уточнену позовну заяву, зазначивши в прохальній частині позову належний спосіб захисту щодо вимоги, яка стосується оскарження постанови №1070 від 19.07.2021 як індивідуального акта.
Також, у порядку усунення недоліків позовної заяви позивач мав надати суду заяву/клопотання щодо визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, про поновлення такого строку звернення із належними доказами поважності причин його пропуску або ж надати докази, які свідчить про дотримання строку звернення до суду в частині позовної вимоги про оскарження постанови від 19.07.2001 року №1070 «Про продовження раніше призначеної страхової виплати».
12 серпня 2024 року від позивача через підсистему «Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла заява про усунення недоліків разом з уточненою позовною заявою.
Суд, ознайомившись з вищевказаною заявою, вважає, що позивачем не виконано в повному обсязі вимоги ухвали суду щодо усунення недоліків, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно з частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Позивач у своїй позовній заяві оскаржує постанову №1070 від 19.07.2001 року, винесену відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування та нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України у місті Дніпропетровську.
Однак, позивач, всупереч ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України, не надав суду клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду, адже строк звернення до адміністративного суду щодо оскарження вищевказаної постанови сплив майже 23 роки назад.
При вирішенні питання щодо дотримання позивачем строку звернення до суду із даним позовом, а також при наданні оцінки поважності пропуску такого строку, суд виходить з наступного.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.
Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. При цьому позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом визначеного законом строку від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Так, при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.
Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.
Натомість, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від відповідача відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит, тощо.
Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Відповідно до ч.5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивач у позовній заяві просить скасувати постанову, оформлену в липні 2001 року.
Проте, до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів звернувся 01.08.2024, що підтверджується матеріалами справи.
При цьому, при поданні позову не було подано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджуються причини пропуску, про що судом було вже зазначено в ухвалі від 05 серпня 2024 року про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до ч.1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Проте, всупереч наведеним нормам, позивачем на виконання ухвали про усунення недоліків позовної заяви не було додано заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням підстав поважності пропуску цього строку та відповідних доказів.
Отже, позивачем станом на день постановлення цієї ухвали вимоги ухвали про усунення недоліків позовної заяви не виконано, недоліки, зазначені в ухвалі суду, не усунуто, будь-яких клопотань про продовження строку про усунення недоліків позовної заяви позивачем до суду не було надано.
Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Враховуючи, що позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, суд вважає за необхідне повернути її позивачу.
Керуючись статтями 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною, скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачеві з усіма доданими до неї документами.
Роз'яснити позивачу, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали.
Суддя А.О. Сластьон