м. Вінниця
19 серпня 2024 р. Справа № 120/3550/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії
21.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Державної казначейської служби України, у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення від 10.10.2023 року О/р №905080149588 Головного управління пенсійного фонду України в м. Києві про відмову в перерахунку пенсії ОСОБА_1 ;
- стягнути з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у вигляд недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 20.02.2019 року по 30.06.2021 року включно у розмірі 291 584,16 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів: відповідного рахунку Державного бюджету України;
- зобов?язати Головне управління пенсійного фонду України у Вінницькій області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 у відповідності до ч. 3 ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильсько катастрофи» у розмірі не нижчому восьми мінімальних пенсій за віком, починаючи з 02.10.2023 року з урахуванням вже проведених виплат.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позивач вказав, що з набуттям чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018 (4498/18) Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області повинно було нарахувати та виплачувати пенсійні кошти в розмірі, що дорівнює 8 мінімальних пенсій за віком, а також в даному Рішенні Конституційний Суд України вказав, що громадяни мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього Закону в редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII, у зв'язку з чим, 02.10.2023 року звернувся із заявою до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про перерахунок пенсії відповідно до ст. 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Зазначена заява за принципом екстериторіальності розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві від 10.10.2023 0/р №905080149688 відмовлено ОСОБА_1 щодо перерахунку пенсії.
На переконання позивача, вказане рішення відповідача є необґрунтованим, незаконним та таким, що порушує гарантоване Конституцією право на пенсію, яка має бути призначена і виплачена відповідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку із чим звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
Ухвалою суду від 26.03.2024 року, прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) в порядку статті 263 КАС України, а також встановлено відповідачу строк на подання відзиву на позовну заяву.
10.04.2024 року представник Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві подав відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
12.04.2024 року представник Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подала відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
12.04.2024 року представник Державної казначейської служби України подала клопотання про залишення позову без розгляду в частині позовної вимоги про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляд недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 20.02.2019 року по 30.06.2021 року включно у розмірі 291 584,16 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів: відповідного рахунку Державного бюджету України.
Ухвалою суду від 25.07.2024 року позовну заяву в частині позовних вимог про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляд недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 20.02.2019 року по 30.06.2021 року включно у розмірі 291 584,16 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів: відповідного рахунку Державного бюджету України, - залишити без руху. Надано позивачу 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку.
05.08.2024 року позивач подав заяву, у якій просить поновити строк звернення до суду. Заява мотивована тим, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок чого постійно хворіє та потребує щоденного приймання ліків, а також постійного обстеження та здачі аналізів у лікарів.
Вказав, що лише 29.09.2023 року він дізнався про рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(II)/2021 у справі №3-333/2018 (4498/18), у зв'язку з чим, 02.10.2023 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перерахунок пенсії.
Також позивач вважає поважними причини пропуску строку звернення до суду через установлення карантину та введення воєнного стану в Україні.
Враховуючи наведені обставини, позивач просив поновити строк звернення до суду з поважних причин.
Вирішуючи клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду у справі в частині позовних вимог про стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляд недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 20.02.2019 року по 30.06.2021 року включно у розмірі 291584,16 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів: відповідного рахунку Державного бюджету України, суд враховує таке.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Водночас, триваюча пасивна поведінка особи не свідчить про дотримання строку звернення до суду та поважність пропуску цього строку з урахуванням наявної можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.03.2021 у справі №160/6430/20.
Щодо доводів позивача про те, що він є особою з інвалідністю ІІ групи, внаслідок чого постійно хворіє та потребує щоденного приймання ліків, а також постійного обстеження та здачі аналізів, суд зазначає, що на підтвердження вказаних обставин позивач до суду надав експертний висновок Центральної міжвідомчої експертної комісії від 14.04.2017 року № 4759, у якому вказано захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС; довідку до акта огляду медико-соціальною експертною комісією від 09.09.2019 року, у якій вказано група інвалідності ІІ, захворювання пов'язане з впливом аварії на ЧАЕС; пенсійне посвідчення від 21.02.2020 року; посвідчення потерпілий від Чорнобильської катастрофи (категорія І) від 20.02.2019 року.
Водночас, суд зазначає, що зміст вказаних документів не містить відомостей про те, що у період з 07.04.2021 року позивач системно звертався до лікарів для постійного обстеження та здачі аналізів.
Тобто, доказів інших звернень задля отримання медичної допомоги у період з 07.04.2021 року по 07.10.2021 року матеріали справи не містять.
Викладене, на переконання суду, свідчить про відсутність у матеріалах справи належних і допустимих доказів, які б вказували на відсутність у позивача об'єктивної можливості дізнатися про прийняття Конституційним Судом України рішення від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, а також у межах встановленого ст. 122 КАС України строку звернутися і за отриманням (у разі необхідності) правової допомоги, і до суду.
Посилання позивача в якості підстав для визнання поважними причин пропуску строку звернення до суду, на запровадження карантину та введення воєнного стану в Україні, суд вважає необґрунтованим, оскільки Вінницький окружний адміністративний суд не припиняв своєї роботи, продовжував отримувати та опрацьовувати вхідні документи, у тому числі позовні заяви, і забезпечував реальну можливість практичної реалізації права кожного на звернення до суду як шляхом безпосереднього подання процесуальних документів, так і з використанням засобів поштового, електронного зв'язку, інших засобів дистанційної комунікації.
При цьому, суд зауважує, що самі собою факти встановлення карантину та введення воєнного стану з 24.02.2022 року не позбавили позивача можливості упродовж шестимісячного строку з моменту офіційного оприлюднення, опублікування та набрання чинності рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 року, звернутись з цим позовом до суду.
Натомість позивач не посилається на обставини об'єктивного та непереборного характеру, які були б пов'язані з обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином або з введенням воєнного стану, становили реальні перешкоди дізнатись про наявність такого рішення, значно утруднили або унеможливили своєчасне подання цього позову. На підтвердження існування таких обставин позивачем не подано жодних доказів, а їх наявність з матеріалів позову і доданих до нього документів, з заяви про поновлення строку звернення до суду не вбачається.
Аналізуючи наведене, суд визнає підстави для поновлення строку звернення до суду неповажними.
Так, Рішенням Конституційного Суду України №1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021 у справі № 3-333/2018(4498/18), на яке посилається позивач, визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину третю статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Частина третя статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII у редакції Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року №76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнана неконституційною, втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Пунктом 4 вказаного рішення визначено, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28 лютого 1991 року №796-XII, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини третьої статті 54 цього закону в редакції Закону України “Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України” від 28 грудня 2014 року №76-VIII.
Враховуючи вищевказане, суд зазначає, що з 08.07.2021 року (тобто через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №1-р(ІІ)2021 від 07.04.2021) виникли підстави для звернення до суду щодо стягнення шкоди, завданої неконституційним актом, тому саме з цієї дати розпочинає перебіг шестимісячного строку звернення до суду.
Однак, із цим позовом позивач звернувся до суду лише 21.03.2024 року, тобто з істотним пропуском строку передбаченого статтею 122 КАС України (пропуск строку становить близько трьох років).
Відповідно до ч. 13 ст. 171 КАС України, суддя, встановивши, після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
Згідно з ч. 15 ст. 171 КАС України якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява залишається без розгляду.
Згідно пункту 7 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
Оскільки позивачем не надано доказів наявності поважних причин, які б унеможливлювали звернення до суду у визначений законом строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення позовної заяви у частині позовних вимог без розгляду.
Керуючись ст.ст. 121, 122, 123, 160, 161, 171, 248, 256, 293, 294 КАС України, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 у частині стягнення з Держави Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_1 матеріальної шкоди у вигляді недоотриманої державної (основної) пенсії за період з 20.02.2019 року по 30.06.2021 року включно у розмірі 291584,16 грн., заподіяної прийняттям неконституційного правового акта, шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів: відповідного рахунку Державного бюджету України, - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович