Справа № 752/12417/24
Провадження № 2/752/5562/24
іменем України
16 серпня 2024 року Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Хоменко В.С.
при секретарі Павлюх П.В.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін в приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
у червні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі - ТОВ «ФК «ЄАПБ») звернулося до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь заборгованість за кредитним договором № 2157766 від 20.07.2021 року, в розмірі 16 400,00 грн, а також за кредитним договором № 935738762 від 20.06.2021 року, в розмірі 31 184,00 грн, а також судові витрати по справі, що складаються з судового збору, в розмірі 3 028,00 грн.
Свої вимоги мотивувало тим, що 20.07.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі - ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 2157766.
Укладення цього кредитного договору здійснено сторонами за допомогою ІТС ТОВ «Лінеура Україна», доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході в особистий кабінет, шляхом введення одноразового ідентифікатора направленого товариством на мобільний телефон клієнта.
Відповідно до умов вказаного кредитного договору, кредитодавець взяв на себе зобов'язання надати відповідачу кредитні кошти, а позичальник зобов'язався в порядку та на умовах, визначених цим кредитним договором повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, із урахуванням пролонгації визначеної у договорі.
27.06.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27062022, відповідно до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 27062022 від 27.06.2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2157766 від 20.07.2021 року, в розмірі 16 400,00 грн, з яких: 5 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 400,00 грн сума заборгованості за процентами.
Крім того, 20.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Манівео швидка фінансова допомога» (далі - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 935738762.
28.11.2018 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Таліон плюс» (далі - ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 28/1118-01 відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст договору у новій редакції.
Відповідно до реєстру боржників № 152 від 21.09.2021 року до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до останнього перейшло право вимоги до відповідача за кредитним договором № 935738762.
20.10.2022 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 20102022, відповідно до якого ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги та приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрах прав вимоги.
Відповідно до витягу з Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 року до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 31 184,00 грн, з яких: 8 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 23 184,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умов кредитних договорів, відповідач не виконав свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків.
Таким чином, ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитними договорами, в загальному розмірі 47 584,00 грн.
Враховуючи зазначене, позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою від 14.06.2024 року відкрито провадження в справі. Розгляд справи визначено проводити у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін (а.с. 62).
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відзиву на позовну заяву від відповідача не надходило.
Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до вимог ЦПК України, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує зокрема: чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини випливають зі встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.
Отже, суд розглядає справу за наявними у справі доказами, які надані сторонами.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 20.07.2021 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 2157766 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до умов якого товариство надає клієнту фінансовий кредит у розмірі 5 000,00 грн, строком на 30 днів, із стандартною процентною ставкою 1,90 % в день та зниженою процентною ставкою 0,57 % в день.
Вказаний договір підписаний шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором Р559.
27.06.2022 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 27062022, відповідно до умов якого, ТОВ «Лінеура Україна» передав ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняв належні ТОВ «Лінеура Україна» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників до договору факторингу № 27062022 від 27.06.2022 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № 2157766 від 20.07.2021 року, в розмірі 16 400,00 грн, з яких: 5 000,00 грн сума заборгованості за основною сумою боргу; 11 400,00 грн сума заборгованості за процентами.
Крім того, 20.06.2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем укладено кредитний договір № 935738762.
Пунктом 1.1. договору передбачено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальникові кредит у вигляді кредитної лінії на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплати проценти за користування кредитом, відповідно до умов зазначених у договорі.
Договір підписано ОСОБА_1 в електронному вигляді електронним підписом з одноразовим ідентифікатором MNV35S7F, відправленим 20.06.2021 року, введеним 20.06.2021 року. Він містить податковий номер, адресу, електронну адресу та номер мобільного телефону відповідача.
Як вбачається з платіжного доручення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» переказало кошти ОСОБА_1 згідно договору № 935738762 від 20.06.2021 року для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1, 20.06.2021 року в розмірі 8 000,00 грн.
Згідно Додаткової угоди № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеної між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» від 31.12.2020 року, сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції, у відповідності до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників.
20.10.2022 року між ТОВ «ФК «ЄАБП» та ТОВ «Таліон плюс» укладено Договір факторингу № 20102022, за умовами якого ТОВ «Таліон плюс» зобов'язується відступити ТОВ «ФК «ЄАБП» права вимоги, в тому числі, право грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому, а ТОВ «ФК «ЄАБП» зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти на умовах, визначених договором.
В п. 1.2 цього Договору сторони погодили, що «Кредитний договір» - кредитний договір, укладений між первісним кредитором, яким є ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і боржником, право грошової вимоги за яким отримав клієнт на підставі Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року, укладеного між клієнтом та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
З витягу з реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 року до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022 року вбачається, що право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 935738762 на суму боргу 31 184,00 грн, з яких 8 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 184,00 грн - сума заборгованості за відсотками, передано від ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «ФК «ЄАБП».
З розрахунку заборгованості ТОВ «ФК «ЄАБП» вбачається, що сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 935738762 становить 31 184,00 грн, з яких 8 000,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу, 23 184,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Частиною 1 ст. 634 ЦК України встановлено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов'язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
В силу ст. ст. 526, 530 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору, сплата неустойки.
Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно зі ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
У ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Судом встановлено, що дійсно ОСОБА_1 укладені кредитні договори з ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» про надання кредитних коштів.
Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 2157766, суд зазначає, що позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» в цій частині обґрунтовані тим, що розмір заборгованості за кредитним договором, укладеним відповідачем з ТОВ «Лінеура Україна», становить ту суму, що зазначена у додатку до Договору факторингу № 27062022 від 27.06.2022 року, за яким позивач набув право вимоги до відповідача як кредитор у цьому зобов'язанні.
Проте, позивач не довів належними та допустимими доказами наявність кредитної заборгованості за кредитним договором № 2157766, її дійсний розмір та період, за який необхідно розраховувати розмір заборгованості за цим договором.
Суд зазначає, що додаток до Договорів факторингу № 27062022 від 27.06.2022 року (акт прийому-передачі реєстру боржників та витяг з реєстру боржників, в яких зазначені прізвище, ім'я та по батькові боржника, номер договору, дата його укладання та сума боргу) без банківської виписки з особового рахунку позичальника, жодним чином не підтверджують, яку суму коштів отримав відповідач за кредитним договором № 2157766, яка частина з них по тілу кредиту та відсотків за їх користування сплачена ОСОБА_1 , а яка частина не була сплачена в межах строку кредитування.
Суд вважає, що лише виписка з рахунку позичальника є належним та допустимим доказом, що підтверджує рух коштів по конкретному рахунку, вміщує записи про операції та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Тобто, виписка за картковим рахунком може бути належними доказом щодо заборгованості за кредитним договором, проте вона суду не надана.
Що ж стосується наявного в справі розрахунку заборгованості відповідача за кредитним договором № 2157766 від 20.07.2021 року, то в ньому розрахунки здійснені вже за період після закінчення строку дії спірного кредитного договору, а також після відступлення прав вимоги ТОВ «Лінеура Україна» позивачу.
При цьому, сам по собі, такий розрахунок ТОВ «ЄАПБ» не підтверджує сум заборгованості за кредитом, оскільки зазначений документ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.
У постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року в справі № 161/16891/15-ц зроблено правовий висновок про те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
За таких обставин, суд позбавлений можливості перевірити наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідача за кредитним договором, укладеним ним з ТОВ «Лінеура Україна».
При цьому, як зазначено в постанові Київського апеляційного суду від 30.04.2024 року в справі № 752/17821/23 копії укладених відповідачем кредитних договорів і додатки до них, не є доказом надання кредиту/позики відповідачу.
Разом з тим, в суду відсутній обов'язок вважати доведеною та встановленою ту обставину, про яку стверджує позивач, оскільки відповідно до приписів ч. ч. 1,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Що ж стосується позовних вимог про стягнення заборгованості за кредитним договором № 935738762, то суд зазначає наступне.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності, тоді як передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином.
Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року в справі № 914/868/17, від 18.10.2018 року в справі № 910/11965/16.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 02.11.2021 року в справі № 905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
З матеріалів справи вбачається, що 28.11.2018 року між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28/1118-01.
31.12.2020 року Додатковою угодою № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 сторони дійшли згоди викласти текст Договору у новій редакції, відповідно до умов якого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» передає (відступає) ТОВ «Таліон плюс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Таліон плюс» приймає належні ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
20.06.2021 року, тобто вже після укладення зазначеного Договору факторингу, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» уклало з відповідачем договір № 935738762 про відкриття позичальнику ОСОБА_1 кредитної лінії у розмірі 22 000,00 грн.
У подальшому 20.10.2022 року між ТОВ «ФК «ЄАПБ» та ТОВ «Таліон плюс» укладено договір факторингу № 20102022, за умовами якого ТОВ «Таліон плюс» відступило, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги до боржників первісного кредитора, зазначених у відповідних реєстрах прав вимоги.
Отже, кредитний договір між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 укладено 20.06.2021 року, тобто майже через три роки після укладення 28.11.2018 року Договору факторингу між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога».
Таким чином, право вимоги до ОСОБА_1 не існувало на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року.
Копії зазначеного Договору факторингу від 28.11.2018 року суду не надано.
З наданої суду копії Додаткової угоди № 26 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 року про затвердження нової редакції вказаного Договору, суд не вбачає, що його предметом є право майбутньої вимоги.
До того ж, така вимога на момент укладення договору мала б бути визначеною, тоді як жодної визначеної вимоги у ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» на момент укладення договору факторингу від 28.11.2018 року не було, та сторони не могли передбачити, що в майбутньому, а саме 20.06.2021 року, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» укладе договір з ОСОБА_1 .
Таким чином, позивач ТОВ «ФК «ЄАПБ» не надало доказів переходу до нього права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № 935738762, оскільки кредитний договір укладено 20.06.2021 року, а договір факторингу, за умовами якого попередньому фактору ТОВ «Таліон плюс» передано право вимоги за кредитним договором, який укладений 28.11.2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору.
Крім того, позивачем не надано суду ані копії Договору факторингу від 28.11.2018 року, ані Витягу з реєстру прав вимог до нього.
Таким чином, позивач не надав суду доказів переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі за кредитним договором № 935738762 від 20.06.2021 року, укладеним між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 , а тому в задоволенні позову в цій частині також необхідно відмовити за викладених вище обставин.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про недоведеність заявлених позовних вимог ТОВ «ФК «ЄАПБ», що має наслідком відмову в їх задоволенні в повному обсязі.
Згідно зі ст. 141 ЦПК України судові витрати позивачу за рахунок відповідача не відшкодовуються, оскільки судом відмовлено у задоволенні позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12, 19, 76-81, 82, 89, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 274-279, 352, 354 ЦПК України, суд, -
у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя В.С. Хоменко