Справа № 752/2651/23
Провадження №: 1-кс/752/6151/24
13 серпня 2024 року слідчий суддя Голосіївського районного суду міста Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання адвоката ОСОБА_6 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021100000000248 від 25.03.2021,
встановив:
Адвокат ОСОБА_7 в інтересах підозрюваного ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді із клопотанням про скасування арешту на майно, накладеного згідно ухвалу слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10 червня 2024 року по справі № 752/2651/23 (Провадження № 1-кс/752/4570/24) якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 - про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені №12021100000000248, та накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку 29.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
Клопотання обгрунтоване наступним. 10.06.2024 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва винесена ухвала № 752/2651/23 якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 - про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені №12021100000000248, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2021 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.15 ч.4 ст.190, ч.3 ст. 191 КК України. Накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку 29.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_2
Однак, дана ухвала винесена без достатніх на це підстав, та з суттєвими порушеннями норм КПК України.
Прокурор обґрунтовував своє клопотання тим, що вилучене майно є майно підозрюваного, речовим доказом та може забезпечити відшкодування шкоди відповідно до ч. 6ст. 170 КК України.
На думку адвоката, клопотання заявлене без достатніх підстав з порушенням норм КПК України з наступних мотивів.
Частиною 3 ст. 132 КПК України встановлено перелік обставин, які повинен довести слідчий, прокурор з метою необхідності застосування заходів забезпечення кримінального провадження, зокрема слідчий, прокурор мають обгрунтувати, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора.
При цьому, в матеріалах провадження немає будь-яких відомостей на обґрунтування того, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, завдяки чому може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий звернувся із клопотанням про накладення арешту на конкретне майно. У клопотанні не обґрунтовано доводи про те, яким чином не накладення арешту на вилучене майно унеможливить повне, всебічне та об'єктивне з'ясування обставин діяння у рамках кримінального провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно із ч. 2 ст. 173 КПК України якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому ч.2 статті 170 цього Кодексу, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні; наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або оуспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Відповідно до статті 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
Сам по собі факт наявності постанови про визнання майна речовими доказами не є ключовим фактором при вирішенні питання про скасування арешту, тому що при вирішенні питання про арешт на майно, суддя самостійно перевіряє відповідність ознак майна критеріям, передбаченим статтею 98 КПК України, при цьому висновки судді не мають залежати від наявності у кримінальному провадженні постанови про визнання вказаного майна речовим доказом.
Також, прокурором стверджується, що грошові кошти та інше вилучене під час обшуку майно набуті кримінально протиправним шляхом, однак жодних доказів набуття майна саме кримінально протиправним шляхом не надається.
Таким чином, вилучений під час обшуку речі не є об'єктом кримінально протиправних дій, знаряддям вчинення злочину, не набутий кримінально протиправним шляхом, а накладення арешту на автомобіль призведе до надмірного обтяження та втручання у особисте побутове життя підозрюваного та власника майна.
Відповідно до ст. 173 КПК України слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Перша та найголовніша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання з боку органу влади у мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого абзацу надає право позбавляти власності лише «на умовах, передбачених законом», при цьому у другому абзаці визнається право держав здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції (рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" пункт 58).
Однак зазначених вимог закону прокурор, який вніс клопотання про арешт майна, не дотрималися.
Відповідно до вимог ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-ІУ, передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
У відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, володіння майном повинно бути законним (рішення у справі «Іатрідіс проти Греції»). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (рішення у справі «Антріш проти Франції», «Кушоглу проти Болгарії»). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції»), а тому просять скасувати арешт.
В ході судового розгляду клопотання, захисник ОСОБА_4 уточнив клопотання та просив скасувати арешт накладений на: - кольє з металу жовтого та білого кольорів в коробці з біркою з написами «арт. 370069р., золото 585, розмір 45, маса 13,15 г, штрих-код 2 002002205511, ціна 98 625 грн.»; - браслет з металу жовтого кольору з біркою з написами «Браслет арт. 327030р, золото 585, розмір 17, маса 6,48г, штрих-код НОМЕР_1 »; - каблучку з металу жовтого кольору з вставкою у вигляді перлини з біркою з написом «Каблучка арт. 141138, золото 585, розмір 18, маса 2,65 г, вставки: Куб. оксид. цирк 0,04 гр; Перлина культ. прісн: 1-0,63 гр, ціна 10 070»; - грошові кошти у розмірі 12700 (дванадцять тисяч сімсот) доларів США купюрами номіналом 100 доларів США; - хрест з ланцюжком із металу жовтого та білого кольорів. Вказував, що із наданих прокурором фіскальних чеків лише хрест з металу жовтого кольору з штрихкодом 1000127607686 міститься у вказаних чеках. Жодного іншого ювелірного виробу, що належить ОСОБА_5 в матеріалах досудовго розслідування не має, не доведено їх придбання закошти здобуті злочиннмим шляхом.
ОСОБА_5 клопотання підтримав.
Прокурор заперечив, заначив, що золоті вироби і грошові кошти отриманні злочинним шляхом, надав копії фіскальних чеків, аяву про вчинеення кримінального правопорушення, протокол тимчасового досутупу до речей і документів, протокол огляду від 12.04.2024, висновок експерта, довідка ФОП ОСОБА_9 , копії фіскальних чеків, відповідь на запит, копії повідомлень із сайту ОЛХ про продаж, в томцу числі ювелірних виробів, протокол огляду від 08.04.2024, протокол негласної слідчлї (розшукової) дії - аудіо-відеоконтроль особи від 06.05.20224, протокол за резільтатами виконання постанови про проведення контролю за вчиненням злочину у формі контрольованої закупки від 01.05.2024, протокол огляду місця події від 30.04.2024, протоколи обшуку від 29.05.2024, повідомдення про підозру від 29.05.2024 ОСОБА_10 за ч. 4 ст. 190 КК України, повідомлення про підозру від 29.05.2024 ОСОБА_11 за ч. 4 ст. 190 КК України, повідомлення про підозру від 29.05.2024 ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України.
Вислухавши учасників, дослідивши надані сторонами документи, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Відповідно до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України одним із заходів забезпечення кримінального провадження є арешт майна.
Згідно ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Відповідно до ч.1 ст.174 КПК України - підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
Арешт майна також може бути скасовано повністю або частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Так, 10.06.2024 слідчим суддею Голосіївського районного суду м. Києва винесена ухвала № 752/2651/23 якою задоволено клопотання прокурора відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 - про накладення арешту на майно у кримінальному проваджені №12021100000000248, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.03.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.3 ст.15 ч.4 ст.190, ч.3 ст. 191 КК України та накладено арешт на вилучене майно під час проведення обшуку 29.05.2024 за місцем проживання ОСОБА_5 та ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_1 .
29.05.2024 постановою слідчого вилучені під час обшуку за адресою: АДРЕСА_3 ) речі та грошові кошти визнані речовими доказами у кримінальному провадженні № 12021100000000248 від 25.03.2021.
Арешт на вилучене майно накладався, у зв'язку із тим, що матеріалами клопотання було обґрунтовано, що вилучені під час обшуку мобільні телефони, сім картки, коробки з-під телефонів, ювелірні вироби та футляр можуть містити на собі відомості щодо обставин вчинення кримінального правопорушення, мають значення для встановлення всіх обставин кримінального провадження, вилучені грошові кошти можуть бути набутими внаслідок вчинення кримінального правопорушення, відповідно зазначене майно відповідає ознакам, зазначеним в ч.1 ст. 98 КПК України, і має значення речових доказів.
Разом із тим, в ході судового розгляду клопотання про скасування арешту накладеного на кольє з металу жовтого та білого кольорів в коробці з біркою з написами «арт. 370069р., золото 585, розмір 45, маса 13,15 г, штрих-код 2 002002205511, ціна 98 625 грн.», браслет з металу жовтого кольору з біркою з написами «Браслет арт. 327030р, золото 585, розмір 17, маса 6,48г, штрих-код НОМЕР_1 », каблучку з металу жовтого кольору з вставкою у вигляді перлини з біркою з написом «Каблучка арт. 141138, золото 585, розмір 18, маса 2,65 г, вставки: Куб. оксид. цирк 0,04 гр; Перлина культ. прісн: 1-0,63 гр, ціна 10 070»; грошові кошти у розмірі 12700 (дванадцять тисяч сімсот) доларів США купюрами номіналом 100 доларів США, хрест з ланцюжком із металу жовтого та білого кольорів, прокурором не надано доказів, що вищевказане майно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберігало на собі сліди злочину чи містить інші відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а також те, що вказане майно та грошові кошти були набуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
За таких обставин уточнене клопотання про скасування арешту майна підлягає задоволенню.
Керуючись статями 176-178, 309, 376 КПК України, слідчий суддя
постановив:
уточнене клопотання про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021000000000248 від 25.03.2021 - задовольнити.
Скасувати арешт накдалений ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 10.06.2024 (справа № 752/2651/23, провадження № 1-кс/752/4570/24), а саме з :
- кольє з металу жовтого та білого кольорів в коробці з біркою з написами «арт. 370069р., золото 585, розмір 45, маса 13,15 г, штрих-код 2 002002205511, ціна 98 625 грн.»;
- браслет з металу жовтого кольору з біркою з написами «Браслет арт. 327030р, золото 585, розмір 17, маса 6,48г, штрих-код НОМЕР_1 »;
- каблучка з металу жовтого кольору з вставкою у вигляді перлини з біркою з написом «Каблучка арт. 141138, золото 585, розмір 18, маса 2,65 г, вставки: Куб. оксид. цирк 0,04 гр; Перлина культ. прісн: 1-0,63 гр, ціна 10 070»;
- грошові кошти у розмірі 12 700 (дванадцять тисяч сімсот) доларів США купюрами номіналом 100 доларів США;
- хрест з ланцюжком із металу жовтого та білого кольорів.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1