Справа № 757/4772/22-ц
Провадження № 2/752/4953/24
19.08.2024 року м. Київ
Голосіївський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Ольшевської І.О.,
за участю секретаря судових засідань Крекотень О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП, -
Позивач звернувся із позовом до ОСОБА_2 та просить стягнути із відповідача матеріальну шкоду в розмірі 85 776 грн. 98 коп., як різницю між розміром завданої майнової шкоди та сумою, сплаченого страхового відшкодування, а також витрати на проведення оцінки в розмірі 2 000 грн. 00 коп.
В обґрунтування позову зазначив, що 21.07.2018 року о 18 год 00 хв за адресою м. Київ, просп. Лобановського 119, трапилась ДТП за участю ТЗ Chevrolet Aveo, р.н. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 та ТЗ Mazda-3, р.н. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Постановою судді Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2018 року ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП визнаний винним у скоєнні ДТП. Внаслідок цієї ДТП було пошкоджено автомобіль позивача і завдана шкода становить 131 776 грн. 98 коп. 46 000,00 грн. позивачу відшкодовано Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант». Відшкодовувати різницю між розміром заподіяної шкоди та сумою відшкодованої страховою компанією, що становить 85 776 грн. 40 коп., відповідач просить з метою захисту свого порушеного права.
Ухвалою від 06 травня 2024 року відкрито провадження у справі з призначенням проведення розгляду в порядку спрощеного позовного провадження в цивільній справі без повідомлення сторін.
Заперечення щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Клопотань від сторін про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надходило.
Відповідач про судовий розгляд справи повідомлявся у спосіб, передбачений ЦПК України, шляхом оголошення на офіційному порталі «Судова Влада України». Відзив на позов відповідачем у визначений термін не надано.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Так, ОСОБА_2 21 липня 2018 року о 18 год. 00 хв. в м. Києві по пр-ту Лобановського, 119, керуючи автомобілем «Шевроле», д.н.з. НОМЕР_3 , не врахував дорожньої обстановки, не дотримався безпечної дистанції та здійснив зіткнення з автомобілем «Мазда» д.н.з. НОМЕР_4 , який зупинився на червоний сигнал світлофора в попутньому напрямку, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив п.13.1 ПДР України.
Зазначені обставини встановлені постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 22.08.2018р. у справі №752/16037/18, за якою ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Відповідно до висновку № 147 експертного автотоварознавчого дослідження про визначення матеріального збитку, заподіяного ушкодженням колісного транспортного засобу Mazda 3 1/6i реєстраційний № НОМЕР_4 , складеного 18 вересня 2018 року, вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля Mazda 3 1/6i, р.н. № НОМЕР_4 , у результаті його пошкодження в ДТП складає 73 503 грн 13 коп.
За загальними правилами, визначеними ст.ст. 1166, 1167, 1187, 1190 Цивільного кодексу України, тягар цивільної відповідальності має нести винна у завданні шкоди особа, якою є водій автомобіля чи особа, яка на відповідній правовій підставі керувала автомобілем та з вини якої сталась ДТП.
Відповідно до частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Разом з тим правила регулювання деліктних зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок.
Відповідно до ст. 999 ЦК законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Метою здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності вказаний Закон визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону). Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону.
Згідно зі ст. 6 Закону страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
За змістом Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (ст.ст. 22, 31, 35, 36), настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи, у тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але, якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.
Відповідно до вимог ст. 21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без чинного поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
19 жовтня 2018 року позивач з Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» уклали Угоду про розмір страхового відшкодування на підставі ст. 36 п. 2. Сторони угоди досягли згоди, що сума матеріального збитку за страховим випадком, що стався 21.07.2018р., складає 46 000 грн. 00 коп.
У постанові від 04.07.2018 р. у справі №755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом у страховика не виник обов'язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. Проте покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування відповідальності та сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності. Велика Палата вважає, що уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, у разі виникнення деліктного зобов'язання страховик бере на себе виконання обов'язку страхувальника у межах суми страхового відшкодування, а страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, може звернутися з позовом до страховика, у якого заподіювач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, що відповідає загальній меті страхування.
Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення
регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Порядок відшкодування шкоди, пов'язаний із пошкодженням транспортного засобу, закріплений у ст. 29 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», де вказано, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити настоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного.
Судом встановлено, що експертним висновком визначено розмір вартості відновлювального ремонту транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП 21 липня 2018 року, в сумі 73 503 грн 13 коп., але потерпіла особа і страховик уклали угоду, за умовами якої дійшли згоди, що розмір страхового відшкодування за страховим випадком, який стався 21 липня 2018 року, складає 46 000,00 грн. і цю суму страхового відшкодування потерпіла особа отримала.
Згідно частини 1 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до частини 3 статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з вимогами ст. 76-81 ЦПК України, засобами доказування у цивільній справі є письмові, речові і електронні докази, висновки експерта, показання свідків. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У відповідності до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, в суду відсутні повноваження на вихід за межі
принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.
Враховуючи вищевикладене, виходячи із принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеного ст. 13 ЦПК України, відповідно до якої суд розглядає справу лише в межах заявлених сторонами вимог і лише на підставі поданих ними доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги не грунтуються на положенням Закону та дійсних обставинах справи, а тому не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 259, 263-268 ЦПК України, -
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення шкоди, завданої внаслідок ДТП залишити без задоволення.
2. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
3. Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Київського апеляційного суду або через Голосіївський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_2 .
Повний текст рішення суду складено та підписано 19.08.2024р.
Суддя І.О. Ольшевська