Справа № 709/944/24
2-др/709/8/24
(додаткове)
19 серпня 2024 року селище Чорнобай
Чорнобаївський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді - Левченка В. В.,
за участі секретаря судового засідання - Кіян С. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань Чорнобаївського районного суду Черкаської області заяву представника позивача - ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірваня шлюбу,
В провадженні Чорнобаївського районного суду перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 (далі - позивач) до ОСОБА_3 (далі - відповідач) про розірвання шлюбу. Рішенням Чорнобаївського районного суду Черкаської області від
11 липня 2024 року у справі № 709/944/24 позов задоволено.
Представник позивача ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви зазначив, що при зверненні до суду позивач повідомляла про те, що нею понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14000 грн, заява про що разом із доказами понесення витрат буде подана до суду протягом
5-ти днів з дня ухвалення рішення. Таким чином, посилаючись на приписи законодавства представник відповідача просив суд ухвалити додаткове рішення у вказаній справі про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, що складаються із витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7300 грн.
В судове засідання сторони не з'явилися. Представник позивача в заяві про ухвалення додаткового рішення просив проводити розгляд заяви без участі сторін.
Від відповідача ОСОБА_3 надійшла заява про проведення судовго засідання без його участі, з вимогами заяви про ухвалення додаткового рішення погоджується.
Виходячи з приписів ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали заяви про ухвалення додаткового рішення, матеріали цивільної справи, вважає, що у справі необхідно постановити додаткове рішення та вирішити питання про судові витрати, виходячи з наступного.
Відповідно до п. 3 ч. 1, ч.ч. 3-5 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.
Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Із матеріалів справи судом встановлено, що представництво інтересів
ОСОБА_2 в суді здійснював адвокат Слободянюк А. І., що підтверджується ордером на надання правничої (правової) допомоги від 04 червня 2024 року.
Судом встановлено, що в рішенні Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 11 липня 2024 року у справі № 709/944/24 не вирішено питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст. 134 ЦПК України визначають, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.
Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Згідно з п. 48 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року № 10, витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а і у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Представником позивача надано суду докази витрат, а саме копію договору про надання правничої (правової) допомоги № 125 від 04 червня 2024 року укладеного між адвокатом Слободянюком А. І. та позивачем ОСОБА_2 , копію додаткової угоди
№ 1 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 125 від 04 червня 2024 року, детальний опис робіт (наданих послуг) виконаних адвокатом, відповідно до якого вартість виконаних робіт складає 7300 грн, копію довідки про те, що ОСОБА_2 оплатила послуги професійної правничої (правової) допомоги в розмірі 7300 грн адвокату Слободянюку А. І., копію акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат до договору про надання правничої допомоги № 125 від 04 червня 2024 року. Підписуючи цей акт, сторони засвідчують, що послуги надані кожною зі сторін належним чином. Претензій одна одної сторони не мають.
Суд, при визначенні суми відшкодування має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин, складності справи та часу, витраченого на розгляд справи і підготовку апеляційної скарги.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Аналогічні правові висновки містять і постанови Верховного Суду від 24 січня
2019 року у справі № 910/15944/17, від 19 лютого 2019 року у справі № 917/1071/18: якщо суд під час розгляду клопотання про зменшення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу (заперечень щодо розміру стягнення витрат на професійну правничу допомогу) визначить, що заявлені витрати є неспівмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг, витраченим ним часом на надання таких послуг, не відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру та їх стягнення становить надмірний тягар для іншої сторони, що суперечить принципу розподілу таких витрат, суд має дійти висновку про зменшення заявлених до стягнення з іншої сторони судових витрат на професійну правничу допомогу.
Однак, суд зазначає, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зауважено, що із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства.
Саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі
№ 826/1216/16 зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних з наданням правової допомоги, оформлені в установленому порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Проаналізувавши наданий розрахунок, суд приходить до висновку, що всі заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, наданим адвокатом обсягом послуг та витраченим ним часом на надання таких послуг. Сума в 7300 грн, яка не оспорюється відповідачем, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їх розміру, а тому суд вважає за необхідне заявлені до стягнення з іншої сторони судові витрати на професійну правничу допомогу задовольнити.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати на правову допомогу в розмірі 7300 грн.
Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 258-260, 265, 270 ЦПК України, суд,
Заяву представника позивача ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірваня шлюбу - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_2 ,
ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7300 гривень.
Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Черкаського апеляційного суду.
Суддя В. В. Левченко