Київський районний суд м. Полтави
Справа № 552/2024/24
Провадження №2/552/1737/24
іменем україни
14.08.2024 Київський районний суд м. Полтави в складі:
головуючого - судді Самсонової О.А.
секретар судового засідання - Лебедєва Х.В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянувши цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики.
В позовній заяві посилався на те, що 08 квітня 2021 року відповідач позичив у нього 20000 доларів США, які зобов'язався повернути на вимогу позивача. Зазначене підтверджується розпискою позичальника.
Листом від 03 лютого 2024 року позивач направив відповідачу вимогу про повернення позики.
Але відповідач кошти не повернув.
Тому позивач просив суд стягнути з відповідача на його користь суму боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних в загальному розмірі 842699,72 грн.
Ухвалою судді Київського районного суду м. Полтави від 26 квітня 2024 року відкрито провадження за вказаною позовною заявою, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження.
Відповідач відзиву на позов не надав.
Інших заяв або клопотань сторони суду не подавали.
В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, звернувшись до суду з заявою про розгляд справи за його відсутності. У заяві також зазначив, що позов підтримує в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи в порядку, встановленому ч. 11 ст. 128 ЦПК України.
В судове засідання відповідач не з'явився, про причини неявки не повідомив, відзиву та клопотань не подавав.
Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та правовідносини сторін, приймаючи до уваги відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, що в засідання не з'явились.
Відповідно до положень ст. ст. 280, 281 ЦПК України постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.
Дослідивши докази у справі, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що 08 квітня 2021 року ОСОБА_1 ОСОБА_2 було укладено договір позики, згідно якого ОСОБА_2 позичив у ОСОБА_1 20000 доларів США, що підтверджується розпискою позичальника (а.с. 9).
Як вбачається зі змісту розписки позичальника, кошти він отримав в повному обсязі в присутності свідків.
Дата, до якої позичальник має повернути позику, у розписці не зазначена.
У зв'язку з цим листом від 03 лютого 2024 року на адресу ОСОБА_2 , що направлений через оператора поштового зв'язку, позивач ОСОБА_1 висловив вимогу про повернення йому позики (а.с.10-12).
Але у встановлений договором строк або пізніше відповідач перед позивачем свого зобов'язання не виконав, суму боргу не повернув.
Згідно зі ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідачем не надано доказів виконання зобов'язання. Тому, розглядаючи справу на підставі наявних доказів, суд встановив, що відповідачем зобов'язання не виконано, борг відповідачем не повернуто.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за договором у ОСОБА_2 виникла заборгованість у розмірі 20000 доларів США.
Як роз'яснив Верховний Суд у Постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 301/2052/18 (провадження № 61-7786св21), досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти справжню правову природу укладеного договору, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.
Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті (ч. 2 ст. 524 ЦК України). Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, то сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 ЦК України).
У разі отримання в позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачено законом чи договором, повернути позикодавцеві таку саму суму грошей (суму позики), тобто таку ж суму грошових коштів в іноземній валюті, яку він отримав у позику (ч. 1 ст. 1046, ч. 1 ст. 1049 ЦК України).
Відповідач отримав позику в іноземній валюті, а позивач просить стягнути заборгованість за курсом НБУ гривні до долара США.
На день розгляду справи за офіційним курсом гривні до долара США, встановленим Національним банком України на день розгляду справи, розмір неповернутого позивачем боргу становить:
41,3464 грн. х 20000 дол. США = 826928 грн.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Положеннями ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно із ч. 2 ст. 1047 Цивільного кодексу України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно із ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За правилами ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до положення ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму, відповідно до ст.625 цього Кодексу.
У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач виконав свої зобов'язання за договором позики та повернув грошові кошти.
Таким чином ОСОБА_2 не виконав взяті на себе зобов'язання за договором позики та не повернув отримані ним в якості позики гроші, чим порушив умови договору, що в свою чергу призвело до неналежного виконання передбаченого ст. 526 ЦК України обов'язку та настання відповідних правових наслідків для позичальника.
Згідно із ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Згідно ч.2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На день розгляду справи за час прострочки, що розпочався через 30 днів з дня направлення позивачем вимоги про повернення позики (з 22.03.2024 року по 14 серпня 2024 року, тобто за 146 днів) 3% річних становлять:
20000 дол. / 100 х 3/ 365 х 146 дн. = 240 дол. США.
За курсом НБУ на час розгляду справи судом 3% річних за час прострочення становлять:
240 дол. США х 41,3464 грн. = 9923,14 грн.
Вирішуючи позові вимоги в частині стягнення інфляційних втрат позивача у зв'язку з простроченням зобов'язання відповідача, суд встановив наступне.
Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги.
У зв'язку з цим ч. 2 ст. 625 ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти.
Тому індексація до правовідносин, що виникли між сторонами, застосуванню не підлягає.
У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.
Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.
Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 296/10217/15-ц
На підставі зазначеного позовні вимоги про стягненні інфляційних втрат задоволенню не підлягають.
На підставі викладеного позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, а саме з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення борг у розмірі 826928 грн., 3% річних згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України в розмірі 9923,14 грн., а всього 836851,14 грн.
В задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позов судом задоволено на 99,3%
Тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути 8368,01 грн. на відшкодування понесених ним судових витрат пропорційно до задоволених відносно нього позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 259, 263 - 265 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу за договором позики від 08 квітня 2021 року в розмірі 826928 ,00 грн. (вісімсот двадцять шість тисяч дев'ятсот двадцять вісім гривень нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 8368,01 грн. (вісім тисяч триста шістдесят вісім гривень одна копійка).
Рішення може бути оскаржено до Полтавського апеляційного суду через Київський районний суд м. Полтави шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний термін з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , проживаючий: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 , проживаючий: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Повний текст рішення виготовлений 14 серпня 2024 року.
Головуючий О.А.Самсонова