Справа № 944/1249/24
Провадження №2/944/890/24
29.07.2024 рокум.Яворів
Яворівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого судді Поворозника Д.Б.,
за участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Яворові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права власності на земельну ділянку,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, в якому просить ухвалити рішення, яким усунути перешкоди у здійсненні ним права власності на успадковану земельну частку (пай) щодо земельної ділянку, площею 0,5637 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, за межами населеного пункту на території Новояворівської міської ради Яворівського району Львівської області шляхом:
визнання незаконним та скасування розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації від 01.03.2017 року за № 132/02-06 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» в частині надання такого дозволу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) ЛВ0152704 площею 2,20 в умовних кадастрових гектарах;
визнання незаконним та скасування розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації від 17.07.2017 року за № 559/02-06 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянці ОСОБА_2 »;
визнання недійсним та скасування речового права на земельну ділянку площею 0,5638 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, на ім?я відповідача ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), із скасуванням державної реєстрації речового права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ), на таку земельну ділянку;
визнання незаконною та скасування державної реєстрації земельної ділянки площею 0,5638 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 4625888600:03:000:0188, із припиненням речового права власності ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та будь-яких обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).
Ухвалою від 21 березня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
В судове засідання учасники справи не прибули, про розгляд справи повідомлені належним чином.
14 травня 2024 року представник ОСОБА_2 адвокат Голайдо О.В. подав, зокрема, клопотання про закриття провадження у справі № 944/1249/24 за позовом ОСОБА_1 до Яворівської районної державної адміністрації Львівської області, ОСОБА_2 про усунення перешкод у здійснення права власності на земельну ділянку, із скасуванням ухвали про забезпечення позову від 28 березня 2024 року. На обгрунтування клопотання зазначає, що позовні вимоги, а саме про визнання незаконним та скасування розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації від 01.03.2017 року за № 132/02-06 «Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва» в частині надання такого дозволу ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі Сертифікату на право на земельну частку (пай) ЛВ0152704 площею 2,20 в умовних кадастрових гектарах; визнання незаконним та скасування розпорядження голови Яворівської райдержадміністрації від 17.07.2017 року за № 559/02-06 «Про передачу у власність земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва громадянці ОСОБА_2 , належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Зважаючи на наведене просить закрити провадження, зважаючи на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
17 травня 2024 року Яворівська районна державна адміністрація Львівської області також подала аналогічне за змістом клопотання про закриття провадження у справі, зважаючи на те, що дана справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
12 липня 2024 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Варениця В.С. подав заперечення на клопотання відповідачів про закриття провадження у справі. Зазначає, що до справ адміністративної юрисдикції віднесені публічно-правові спори, ознакою яких є не лише спеціальний суб?єктний склад, але і підстава виникнення (з приводу виконання чи невиконання суб'єктом владних повноважень публічно-владних управлінських функцій, причому такі функції суб?єкт повинен виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір). За змістом заявленого позову сторона позивача стверджує, що саме незаконні рішення відповідача Яворівської районної державної адміністрації Львівської області щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, а в подальшому передача такої ділянки у власність відповідачу ОСОБА_2 , призвели до порушення охоронюваного законом права позивача ОСОБА_1 набути у встановленому законом порядку право власності на успадковану земельну частку (пай) відносно спірної земельної ділянки. Тобто, за даних правовідносин виниклий спір має приватноправовий характер та підлягає розгляду саме в порядку цивільного судочинства. Відповідні правові позиції щодо юрисдикції земельних спорів викладені в постановах Великої палати Верховного Суду у справі № 809/739/17 від 15.05.2018 року, у справі № 814/1971/17 від 13.03.2019 року, у справі № 756/5081/14-ц від 20.03.2019 року, у справі № 911/3681/17 від 21.08.2019 року та інших. Крім цього, оскаржувані розпорядження голови Яворівської районної державної адміністрації Львівської області від 01 березня 2017 року за № 132/02-06 та від 17.07.2017 року за № 559/02-06 є ненормативними актами і на даний час вичерпали свою дію. Згідно з правовими висновками Великої палати Верховного Суду у даній категорії справ, наведеним зокрема у постановах по справі № 539/1957/16-а від 04.04.2018 року, по справі № 369/13240/14-а від 18.04.2018 року, по справі № 552/9255/15-а від 25.04.2018 року, рішення суб?єкта владних повноважень, яке має ознаки ненормативного акту та вичерпує свою дію після його реалізації, може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконними можуть розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовна вимога про визнання рішення незаконним може розглядатися як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст.16 Цивільного кодексу України та пред?являтися до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи, що виникло в результаті та після реалізації рішення суб?єкта владних повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося у зв'язку з неявкою всіх учасників справи.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
За правилами п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Статтею 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Це означає, що право особи на звернення до суду не може бути обмеженим. Тобто, юрисдикція виникає там, де є спір про право. Предметом юрисдикції є суспільні відносини, які виникають у зв'язку з вирішенням спору. Поняття юрисдикції безпосередньо пов'язано з процесуальним законодавством.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб'єктний склад, а також пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.
Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, ЦПК України, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини перша та третя статті 3 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.
Звідси можна дійти висновку, що загальні (цивільні) суди не мають чітко визначеної предметної юрисдикції та розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин у всіх випадках, за винятком, якщо розгляд таких справ прямо визначений за правилами іншого судочинства.
При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Публічно-правовий спір це спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи (пункт 2 частини першої статті 4 КАС України).
Суб'єкт владних повноважень це орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).
Характерною ознакою публічно-правових спорів є сфера їх виникнення публічно-правові відносини, тобто передбачені нормами публічного права суспільні відносини, що виражаються у взаємних правах та обов'язках їх учасників у різних сферах діяльності суспільства, зокрема пов'язаних із реалізацією публічної влади.
Публічно-правовим вважається також спір, який виник з позовних вимог, що ґрунтуються на нормах публічного права, де держава в особі відповідних органів виступає щодо громадянина не як рівноправна сторона у правовідносинах, а як носій суверенної влади, який може вказувати або забороняти особі певну поведінку, надавати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо.
Основною ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 805/4505/16-а, провадження № 11-574апп18).
Публічно-правовий спір має також особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.
Таким чином, вирішення питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і цивільних справ у кожній конкретній справі залежить від характеру спірних правовідносин.
Разом із цим, приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу, як правило майнового, конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
До таких правових висновків Велика Палата Верховного Суду дійшла у постановах: від 27 листопада 2018 року у справі № 820/3534/17 (провадження № 11-870апп18), від 26 лютого 2020 року у справі № 304/284/18 (провадження № 14-517цс19), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (провадження № 14-577цс19) та інших.
З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду за захистом свого права власності, так як він вважає, що саме рішення Яворівської РДА Львівської області щодо надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки, а в подальшому передача такої ділянки у власність ОСОБА_2 , порушує право приватної власності позивача власності на успадковану земельну частку (пай) відносно спірної земельної ділянки.
Тобто, між сторонами у справі виникли приватноправові відносини.
З огляду на вищевикладене, дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, тому відсутні підстави для закриття провадження у справі
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов до висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяв відповідачів про закриття провадження у справі.
Керуючись ст. ст. 19, 84, 91, 259, 260-261 ЦПК України, суд,
ухвалив:
Відмовити у задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Голайдо Олега Васильовича про закриття провадження у справі.
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача Яворівської районної державної адміністрації Львівської області про закриття провадження у справі.
Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня винесення ухвали.
Суддя Д.Б. Поворозник