Справа №522/5109/24
Провадження №1-кп/522/2123/24
15 серпня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси:
під головуванням судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024162510000278 від 06.03.2024 року відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с.Воскресинці Рогатинського району Івано-Франківської області, громадянина України, українця, із середньо-спеціальною освітою, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , без визначеного місця проживання в м. Одесі, раніше неодноразово судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , достовірно знаючи про те, що Указом Президента України та Верховного головнокомандувача Збройних сил України від 24.02.2022 № 64/2022 та Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IХ введено воєнний стан на всій території України, дію якого, згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 06.02.2024 №3564-IX, продовжено з 14.02.2024 року строком на 90 діб, а також, що було посилено кримінальну відповідальність за вчинення корисливих злочинів проти власності відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за мародерство» №2117-ІХ від 03.03.2022 року, вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.
Так, 21.02.2024 близько 15:00 години ОСОБА_3 , перебуваючи поряд із приміщенням з прийому вторинної сировини та макулатури, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реалізуючи раптово виниклий корисливий умисел на таємне викрадення чужого майна, діючи повторно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, скориставшись тим, що потерпілий залишив власний телефон без нагляду в зошиті на столику в приміщенні з прийому вторинної сировини та макулатури, зайшов у приміщення та таємно зі столу викрав мобільний телефон марки «ZTE», модель «Blade А3», в корпусі темного кольору, ІМЕІ1: НОМЕР_1 із сім-карткою ПрАТ «ВФ Україна»: НОМЕР_2 , після чого залишив місце вчинення кримінального правопорушення, викраденими майном розпорядившись на власний розсуд, спричинивши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду у сумі 1600 грн.
Таким чином, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, за кваліфікуючими ознаками: таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно, в умовах воєнного стану.
Під час судового засідання від обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 надійшло клопотання про закриття кримінального провадження на підставі п.4-1 ч.1 ст. 284 КПК України.
Прокурор ОСОБА_4 проти задоволення клопотання не заперечувала.
Потерпілий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про слухання справи за його відсутності, цивільний позов не надавав.
Заслухавши думку учасників кримінального провадження, вивчивши матеріали, суд приходить до висновку, що клопотання обґрунтоване і підлягає задоволенню з наступних підстав.
09.08.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» № 3886-ІХ від 18 липня 2024 року, відповідно до якого ч.2 Статті 51 КУпАП «Дрібне викрадення чужого майна» викладена в наступній редакції: «Дія, передбачена частиною першою цієї статті, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян».
Пунктом 5 розділу ХХ Податкового кодексу України передбачено що, якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року.
Згідно із підпуктом 169.1.1. пункту 169.1 статті 169 розділу IV Податкового кодексу України податкова соціальна пільга дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року, - для будь-якого платника податку.
Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць встановлено в розмірі 3028 грн.
Таким чином відповідно до статті 51 КУпАП (в редакції Закону станом на 09.08.2024), крадіжка чужого майна вважається дрібною, якщо вартість такого майна на момент здійснення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, тобто - 3028 грн. (2 ? (50% ? 3028)). З викладеного вбачається, що втратила чинність норма закону, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, а саме розмір дрібної крадіжки 0,2 неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, тобто - 302,80 грн. (0,2 ? (50% ? 3028)), яка діяла до 09.08.2024 року.
Відповідно до положень ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Ніхто не може відповідати за діяння, які на час їх вчинення не визнавалися законом як правопорушення.
Згідно з ч. 2 ст. 4 КК України злочинність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння.
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Закон про кримінальну відповідальність, що частково пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, а частково посилює кримінальну відповідальність або іншим чином погіршує становище особи, має зворотну дію у часі лише в тій частині, що пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи.
Згідно п. 4-1 ч. 1 ст.284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Відповідно до абзацу четвертого частини сьомої статті 284 КПК України ухвала про закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої або пунктом 1-2 частини другої цієї статті, постановляється судом з урахуванням особливостей, визначених ст.479-2 цього Кодексу.
Як передбачено ч. 1 ст. 479-2 КПК України суд здійснює судове провадження щодо діяння, кримінальна протиправність якого була встановлена законом, що втратив чинність, у загальному порядку, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Згідно ч. 3 ст. 479-2 КПК України, якщо під час здійснення судового провадження щодо провадження, яке надійшло до суду з обвинувальним актом, втратив чинність закон, яким встановлювалась кримінальна протиправність діяння, суд зупиняє судовий розгляд і запитує згоду обвинуваченого на закриття кримінального провадження з підстави, передбаченої пунктом 4-1 частини першої статті 284 цього Кодексу. Суд закриває кримінальне провадження на цій підставі, якщо обвинувачений проти цього не заперечує.
Відповідно до обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у скоєнні крадіжки на загальну суму 1600 гривень, отже в даному випадку, відповідно до вищевказаних положень КК України та Конституції України, обвинуваченого необхідно звільнити від кримінальної відповідальності в зв'язку з набуттям чинності Закону, якій скасовує кримінальну відповідальність за вказану дію.
За таких обставин кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024162510000278 від 06.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, підлягає закриттю на підставі п. 4-1 ч.1 ст. 284 КПК України у зв'язку втратою чинності законом, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Суд вважає, що міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою необхідно скасувати, оскільки у подальшому застосуванні такого запобіжного заходу відпала потреба.
Питання речових доказів суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Цивільні позови у кримінальному проваджені не заявлялися.
Відомостей про процесуальні витрати суду не надано.
Керуючись ст.ст. 27, 100, п.4-1 ч.1 ст.284, 331, 369-372, 392, 395 КПК України, суд
Клопотання обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, задовольнити.
Кримінальне провадження №12024162510000278 від 06.03.2024 року за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, закрити у зв'язку з набранням чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння, вчиненого ОСОБА_3 , на підставі п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України.
Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Одеський слідчий ізолятор» із визначенням застави у розмірі 40 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 121120,00 грн., обрану ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 21.03.2024 року, скасувати, та звільнити його з-під варти у залі суду.
Ухвала може бути оскаржена протягом семи днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст ухвали буде проголошений 19.08.2024 року о 12 год. 45 хв. в залі судового засідання Приморського районного суду м. Одеси №108.
Суддя ОСОБА_1