Справа № 522/7230/24-Е
Провадження № 2/522/4761/24
(заочне)
06 серпня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:
Головуючого судді Шенцевої О.П.,
при секретарі Міщенко О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення (неустойки) пені за прострочення сплати аліментів, -
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, до відповідача ОСОБА_2 про стягнення з нього на її користь неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, в якому просила стягнути неустойку (пеню) в розмірі 117433,55 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 07.02.2020 р. заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси по справі №522/4986/19 стягнуто стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісяця, починаючи від дня пред'явлення позову до суду, а саме - з 25.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відкрито виконавче провадження №62385897 у Другому Приморському відділі державної виконавчої служби у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).З березня 2019 року відповідач ухиляється від сплати аліментів, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 01.04.2024 року складає 117433,55 грн.
13 травня 2024 року ухвалою суду було відкрито провадження, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
Від представника позивача надійшла заява про проведення судового засідання згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Відповідач правом на подачу до суду відзиву не скористався, в судове засідання не з'явився, заяви про відкладення розгляду справи не надав, про причини неявки до судового засідання не повідомив. Про час, дату та місце судового засідання повідомлений належним чином у встановленому порядку.
Відповідно до ч. 6ст. 128 ЦПК України судове повідомлення вручене належним чином.
Відповідно до п. 1 ч.3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
Суд вважає, що були створені всі умови для реалізації права відповідача на доступ до правосуддя, суд оцінює таку поведінку відповідача як небажання особисто прийняти участь в розгляді справи в суді.
Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції.
У своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Більш того, в умовах воєнного стану, з огляду на неприпустимість зупинення роботи судів та здійснення правосуддя та на розумність строків розгляду справ, суд не має чекати, що особа щодо якої розглядається справа виявить бажання з'явитись до суду за умови не повідомлення суду причин своєї неявки.
Відповідно до ч.ч.7,8 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку. Днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Таким чином, відповідно до ч. 4 ст. 223, ст. 280 ЦПК України за відсутністю заперечень позивача, суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Враховуючи положення ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Відповідно до ч. 4 ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що заочним рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 07.02.2020 року стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень щомісяця, починаючи від дня пред'явлення позову до суду, а саме - з 25.03.2019 року і до досягнення дитиною повноліття, а саме - до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідач не сплачує регулярно (щомісяця) присуджені з нього на утримання сина аліменти, внаслідок чого утворилась заборгованість.
22 червня 2020 року Другим Приморським ВДВС у м. Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відкрито виконавче провадження №62385897 з примусового виконання судового рішення 522/4986/19.
Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів від 01.04.2024 року, який здійснено державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби умісті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) заборгованість за період з 25.03.2019 року по 01.04.2024 року складає 117433,55 грн.
Позивач, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від сплати аліментів з березня 2019 року, звернулась до суду з даним позовом.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості за прострочення сплати аліментів на утримання дитини станом на 01.04.2024 року за період з 25.03.2019 року по 01.04.2024 року складає 133064,55 грн.
Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев'ята статті 7 СК України).
Сімейні обов'язки є такими, що тісно пов'язані з особою, а тому не можуть бути перекладені на іншу особу (частина перша статті 15 СК України).
Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтею 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Так,статтею 180 СК України встановлено обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно із статтею 196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки.
Враховуючи, що стягнення неустойки (пені) спрямоване на підвищення захисту майнових прав дитини, позовні вимоги про стягнення пені за прострочення сплати аліментів є правомірними.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц навела формулу за якою здійснюється розрахунок пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів та зазначила, що пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою: p = (A1х1%хQ1) + (A2х1%хQ2) + …. (Anх1%хQn), де:
p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Приведена формула розрахунку пені також узгоджується з правовою позиціє викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі № 333/6020/16-ц.
Позивачем був наданий розрахунок неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 25.03.2019 року по 01.04.2024 року, згідно якого загальний розмір пені за прострочення сплати аліментів за вказаний період складає 133064,55 грн.
Суд вважає наданий позивачем розрахунок таким, що здійснений відповідно до формули, яка наведена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 572/1762/15-ц та роз'яснень, викладених в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.04.2019 року по справі № 333/6020/16-ц.
Водночас, відповідно до положень ч. 1 ст. 196 СК України пеня підлягає стягненню в розмірі, який не перевищує 100 відсотків заборгованості по сплаті аліментів.
Відтак, оскільки в даному випадку розмір неустойки (пені) перевищує заборгованість по сплаті аліментів та враховуючи положення ч. 1 ст. 196 СК України, стягненню підлягає пеня за прострочення сплати аліментів за період з 25.03.2019 року по 01.04.2024 року у розмірі 117433,55 грн., що становить 100 відсотків суми заборгованості за аліментами.
Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення аліментів.
Доказів щодо звільнення від обов'язку утримувати дитину, а також доказів, якими б було підтверджено, що заборгованість по сплаті аліментів на неповнолітнього сина утворилася з незалежних від відповідача причин, останнім до суду не надано.
Згідно зі ст. ст.12,13,81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Враховуючи, що позивач надала докази в обґрунтування своїх позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов є обґрунтованим.
В свою чергу, відповідач є чоловіком працездатного віку та є батьком дитини, яка потребує постійного утримання, грошового забезпечення, виховання.
За таких обставин, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, оцінивши докази, їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, враховуючи спільний обов'язок утримання дітей, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Разом з тим, статтею 5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору підчас розгляду справи в усіх судових інстанціях зокрема звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
З огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору, то відповідно до 141 ЦПК України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Крім того, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд дійшов наступного:
З позовної заяви вбачається, що позивач зобов'язана сплатити за правничу допомогу адвоката Канікаєва Ю.О. гонорар у фіксованому розмірі 30000 гривень за ведення цивільної справи у суді першої інстанції.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).
Також, згідно із статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017 гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Матеріали справи містять копію договору про надання правничої допомоги №284/24 від 05.04.2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Згідно з . 4.2. вказаного договору гонорар адвоката за ведення однієї цивільної справи складає 30000 (тридцять тисяч) гривень в суді першої інстанції. Гонорар повинен бути сплачений протягом 10 календарних днів, з моменту набрання чинності відповідним судовим рішенням.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:
1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи;
2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;
3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;
4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
В постанові від 04 липня 2018 року по справі №310/11534/13-ц Велика Палата Верховного Суду під час ухвалення судового рішення за правилами цивільного судочинства вважала можливим керуватися однією з аксіом цивільного судочинства: «Placuit in omnibus rebus praecipuum esse iustitiae aequitatisque quam stricti iuris rationem», що означає «У всіх юридичних справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед строгим розумінням права».
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження №14-382дс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/WestAllianceLimited проти України», від 26 . лотого 2015 р. у справі «Барк шевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від, 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 р. по справі №905/1795/18, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
На думку суду, заявлена позивачем вартість надання правничої (правової допомоги) не відповідатиме критерію співмірності, розумності та справедливості.
Також, на переконання суду, дана справа не є складною, письмові докази сторонами протягом розгляду справи не долучались, експертизи не призначались, свідки не допитувались.
З огляду на вище вказані обставини визначення представником позивача витрат на правничу допомогу в розмірі 30000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.
Таким чином, враховуючи рівень складності справи, тривалість її розгляду, обсяг виконаних робіт, суд вважає, що зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача частково у розмірі 1 000 грн.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.196 СК України, ст.ст.76-80,141, 258-259,263-265,268,272-273,280-282, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення (неустойки) пені за прострочення сплати аліментів - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ), пеню за прострочення сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 25 березня 2019 року по 31 березня 2024 року в розмірі 117433,55 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) судові витрати на правничу допомогу в розмірі 1000 гривень.
Стягнути зі ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь держави судовий збір в розмірі 1211,20 гривень.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, рішення може бути оскаржено до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Суддя