Справа № 947/25235/24
Провадження № 2-н/947/4490/24
19.08.2024 року
Суддя Київського районного суду м. Одеси Калініченко Л.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття,
16.08.2024 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла заява ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною заявою було розподілено судді Калініченко Л.В.
Оглянувши матеріали справи, суддя дійшла до наступного висновку.
За змістом розділу ІІ ЦПК України, наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суд у встановлених законом випадках за заявою особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення.
Такий спрощений вид провадження застосовується у справах за вимогами, які мають очевидно достовірний характер.
Цей вид провадження не є свідченням відсутності спірних відносин між сторонами, однак в силу очевидності права вимоги заявника відсутній спір про наявність самого права.
Згідно ч. 2 ст. 160 ЦПК України, із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 161 ЦПК України судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення аліментів у розмірі на одну дитину - однієї чверті, на двох дітей - однієї третини, на трьох і більше дітей - половини заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, якщо ця вимога не пов'язана із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) та необхідністю залучення інших заінтересованих осіб;.
Відповідно до ч.5 ст.183, ч.4 ст.184 СК України, той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у відповідному розмірі.
Отже, чинне законодавство наділяє правом на стягнення аліментів того з батьків, з ким проживає дитина до іншого з батьків дитини.
Згідно положень п.5 ч.2 ст.163 ЦПК України, у заяві про видачу судового наказу повинно бути зазначено перелік доказів, якими заявник обґрунтовує обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Також, у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 163 ЦПК України до заяви про видачу судового наказу додаються документи або їх копії, що підтверджують обставини, якими заявник обґрунтовує свої вимоги.
Як вбачається з матеріалів справи, заявником заявлено вимогу про стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Поряд з цим, з поданих до заяви документів вбачається, що батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_2 .
З поданих заявником до заяви документів на підтвердження особи боржника вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Приймаючи розбіжність у зазначених заявником даних відносно особи боржника та даних про особу останнього у поданих відносно нього документів, суд позбавлений можливості перевірити особу батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Судом приймається, що у відповідності до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заява подана з порушенням вимог ст.163 ЦПК України.
Відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків (частина 1 статті 166 ЦПК України).
Враховуючи викладене, суд вважає, що у видачі судового наказу слід відмовити, оскільки в порушення наведених вимог чинного законодавства заявницею не надано належних доказів на підтвердження, що визначена особа, як боржник, до якої заявлені вимоги є батьком малолітньої дитини на яку заявлені до стягнення аліменти.
Відповідно до ч. 1 ст. 166 ЦПК України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених п.п. 1, 2, 8, 9 частини першої статті 165 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Одночасно суд зазначає, що ст. 129 Конституції України гарантовано, що однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений законом.
Процесуальні дії судді чітко врегульовані нормами ЦПК, які повинні правильно розумітися сторонами і застосовуватися, починаючи з моменту пред'явлення позову до суду.
Отже, процесуальні вимоги визначені Законом є рівними для усіх учасників судового процесу, а відтак зазначене не свідчить про занадто формальне ставлення до передбачених законом вимог та в жодному разі не робить суд недоступним для заявника, оскільки в контексті п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню.
Керуючись ст.ст. 14, 160, 161, 165, 260, 352, 353 ЦПК України, суд,
Відмовити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у видачі судового наказу про стягнення з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_1 аліменти на малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 1/4 частки з усіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подання заяви до суду та до досягнення дитиною повноліття.
Роз'яснити стягувачеві, що відмова у видачі судового наказу не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Калініченко Л. В.