Справа № 183/7625/23
№ 2-п/183/31/24
19 серпня 2024 року м.Новомосковськ
Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді - Оладенко О.С.
за участю секретаря судового засідання - Павлюк А.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року задоволено позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості і.
02 травня 2024 року відповідачка ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою про перегляд заочного рішення. Відповідачка просить скасувати зазначене заочне рішення та призначити справу до розгляду в загальному судовому порядку. Свої вимоги мотивує тим, що про дату та час розгляду справи вона належним чином не повідомлена. Відповідачка не погоджується з ухваленим заочним рішенням, оскільки судове рішення ухвалено без врахування усіх обставин справи. З позовними вимогами не згодна, оскільки підписала тільки анкету-заяву, яку у відділенні банку їй було надано. Проте жодних інших документів, зокрема Умов, Тарифів, Правил їй не було надано, а тому вони не можуть вважатися складовою частиною укладеного кредитного договору.
У судове засідання сторони не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст.283 ЦПК України їх неявка не перешкоджає розгляду заяви.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року задоволено позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 15.08.20219 року, що виникла станом 28.05.2023 року, у розмірі 170 952 гривень 84 копійок (сто сімдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят дві гривні вісімдесят чотири копійки), що складається з: 142 487,27 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 28 465,57 грн. - заборгованість за простроченими відсотками.
Відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Тобто заочне рішення підлягає скасуванню лише за умови і наявності двох підстав, зазначених у ч.1ст.288 ЦПК України.
Із аналізу зазначеної правової норми випливає, що необхідними невід'ємними умовами для скасування заочного рішення є:
- встановлення судом тієї обставини, що відповідач не з'явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин;
- докази, на які відповідач посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.
Використання законодавцем в конструкції цієї статті сполучника "і" дозволяє зробити висновок, що для скасування заочного рішення необхідно не лише встановити поважність причин неявки відповідача в судове засідання, в якому було ухвалене заочне рішення, а й те, щоб його аргументи щодо обставин справи впливали на правильне її вирішення. Лише за сукупності цих двох умов можна говорити про наявність підстав для скасування заочного рішення і призначення справи для розгляду в загальному порядку.
Із досліджених судом матеріалів справи вбачається, що 12.08.2023 відповідачка отримала копію позову з додатками та судову повістку (а.с.116). Зі змісту заяви про відкладення судового засідання вбачається, що відповідачка ОСОБА_1 повідомлена про судове засідання, призначене на 21.12.2023 (а.с.118). Проте, матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідачка повідомлена про дату та час судового засідання, яким завершено розгляд справи - 20.02.2024. Отже відповідачка не з'явилася у судове засідання, яким завершено розгляд справи, з поважних причин.
Проте, сама по собі наявність поважних причин неявки у судове засідання не може бути підставою для скасування заочного рішення.
Як на підставу скасування заочного рішення заявник посилається на те, що Умови, Тарифи, Правила чи інші документи, на які посилається позивач не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 15.08.2019.
Тобто, подана заява про перегляд заочного рішення взагалі не містить посилань на докази, які мають значення для правильного вирішення справи, а лише зводиться до незгоди із ухваленим заочним рішенням.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка отримала копію позовної заяви з додатками 12 серпня 2023 року (а.с.116), отже встановлений судом у ухвалі про відкриття провадження п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву сплив 29.08.2023.
Правом на подання відзиву на позив та правом на подання доказів, або клопотанням про їх витребування відповідачка не скористалася.
Як встановлено у ч.3 ст.83 ЦПК України, відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Судом встановлено, що на момент ухвалення заочного рішення строк для подання відзиву та строк для подання доказів відповідачем сплив. Подана заява про перегляд заочного рішення не містить відомостей про причини пропуску зазначеного строку.
Стороною заявника разом із заявою про перегляд заочного рішення не надано суду доказів, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. У поданій заяві відсутні посилання на докази, при дослідженні яких суд би міг ухвалити у даній справі інше рішення.
Фактично доводи заяви про перегляд заочного рішення суду ґрунтуються лише на поясненнях сторони заявника.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Желтяков проти України» від 09 червня 2001 року, зазначено, що право на справедливий розгляд судом, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися в контексті Преамбули Конвенції, яка, серед іншого, проголошує верховенство права як частину спільного спадку Договірних Держав. Одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, inter alia, вимагає, щоб, коли суди остаточно вирішили питання, їхнє рішення не ставилось під сумнів (рішення суду у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [ВП], №28342/95, п. 61, ECHR1999-VII).
Виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 Конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки у позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.
З огляду на наведене, заява відповідача ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 20 лютого 2024 року підлягає залишенню без задоволення.
Частиною 4 ст.287 ЦПК України передбачено, що у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Керуючись статтями 280-289 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - залишити без задоволення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню в апеляційному порядку не підлягає.
Ухвала суду складена і підписана 19 серпня 2024 року .
Суддя Оладенко О.С.