Справа № 204/1268/24
Провадження № 3/204/848/24
22 лютого 2024 року суддя Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська Білик І.А., розглянувши справу про адміністративне правопорушення стосовно:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Дніпропетровська, офіційно не працевлаштована, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 164 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -
До Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська надійшов вищевказаний адміністративний матеріал.
Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 380507 від 11.01.2024, 11 січня 2024 року о 18:20 за адресою: м. Дніпро, вул. Хвойна, 64Б, здійснювала діяльність закладу громадського харчування без реєстрації як суб'єкт господарювання, чим порушила ч. 1 ст. 164 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_2 не з'явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Суд на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП розглядає адміністративні матеріали за відсутністю особи, стосовно якої складено адміністративний протокол.
Дослідивши адміністративні матеріали, суд доходить наступних висновків.
Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідальності з законом.
Відповідно до ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч.1 ст. 164 КУпАП, яка є бланкетною нормою, однак, в протоколі про адміністративне правопорушення не зазначено, яку норму Закону порушено.
Крім того, відповідно до змісту протоколу про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 у вину ставиться здійснення провадження господарської діяльності без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
На підтвердження вини ОСОБА_2 до матеріалів справи, крім протоколу про адміністративне правопорушення, долучені: рапорт ДОП ВП № 6 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області капітана поліції Бакурідзе Т., пояснення ОСОБА_2 , протокол огляду та вилучення.
Відповідно до ч. 1 ст. 164 КУпАП встановлена відповідальність за провадження господарської діяльності без державної реєстрації як суб'єкта господарювання або без подання повідомлення про початок здійснення господарської діяльності, якщо обов'язковість подання такого повідомлення передбачена законом, або без отримання ліцензії на провадження виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону, або у період зупинення дії ліцензії, у разі якщо законодавством не передбачені умови провадження ліцензійної діяльності у період зупинення дії ліцензії, або без одержання документа дозвільного характеру, якщо його одержання передбачене законом (крім випадків застосування принципу мовчазної згоди).
Крім того, адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 164 КУпАП настає за здійснення господарської діяльності без одержання ліцензії певного виду господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
При цьому, об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини у сфері регулювання господарської діяльності.
В свою чергу, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 3 ГК України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва підприємцями.
Господарською діяльністю відповідно до пп. 14.1.36. п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.
Суб'єктами господарювання є громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
При цьому, для притягнення особи до відповідальності за ч. 1 ст. 164 КУпАП слід обов'язково встановити, чи здійснювалась нею господарська діяльність, яка підлягає ліцензуванню.
Виходячи із викладеного суд вважає, що підстав для оцінки діяльності ОСОБА_2 як систематичної, з метою одержання прибутку, тобто, господарської в розумінні ст.ст. 3.42 ГК України немає, оскільки належних та допустимих доказів цих обставин суду не надано.
Крім того, в матеріалах справи взагалі відсутні відомості про факт наявності чи відсутності у ОСОБА_2 державної реєстрації як суб'єкта господарювання.
Таким чином, до справи не долучено доказів того, що ОСОБА_2 11.01.2024 за адресою: АДРЕСА_2 здійснювала продаж алкогольних напоїв, оскільки свідків, які б придбавали алкоголь в приміщенні громадського харчування у ОСОБА_2 не встановлено, письмові пояснення свідків у справі відсутні.
Доказів того, що будь-хто 11.01.2024 придбав алкогольні напої за адресою: АДРЕСА_2 , до справи не долучено.
Суд не бере до уваги письмові пояснення ОСОБА_2 , які містяться у справі, оскільки саме лише визнання особою вини у вчиненні правопорушення не є беззаперечним, належним, допустимим та переконливим доказом для визнання її винною.
Згідно зі ст. 129 Конституції України , розгляд і вирішення справ в судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, а тому суд не може виконувати одночасно функцію дізнання, обвинувачення і правосуддя.
У справі «Малофєєва проти Росії» («Malofeyeva v. Russia», рішення від 30 травня 2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини встановив, серед іншого, порушення ч. 3 ст. 6 Конвенції у зв'язку з тим, що в протоколі про адміністративне правопорушення фабула правопорушення була сформульована лише в загальних рисах без конкретизації обставин вчинення правопорушення («проведення несанкціонованого пікету»), але національні суди, розглянувши справу без участі сторони обвинувачення (згідно законодавства Російської Федерації така участь не передбачена), відредагували фабулу правопорушення, зазначивши в постанові суду конкретні обставини правопорушення. У зв'язку з цим, на думку Європейського суду з прав людини, заявниці була відома лише кваліфікація діяння, але не фактичні обставини обвинувачення, таким чином, вона була позбавлена можливості належної підготовки до захисту.
Таким чином, суд не вправі самостійно змінювати на шкоду особі фабулу, викладену у протоколі про адміністративне правопорушення, яка визначає межі розгляду справи судом, оскільки є викладом обставин вчинення адміністративного правопорушення, що ставиться у вину особі, винуватість якої у скоєнні правопорушення має доводитися в суді, а не судом; суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки суд, діючи таким чином, буде порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, перебираючи на себе функції прокурора та позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя.
Стаття 62 Конституції України визначає, що вина особи, яка притягується до відповідальності, має бути доведена належним чином, а не ґрунтуватися на припущеннях.
Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, всі сумніви у винності особи, що притягується до відповідальності тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості. Всі факти встановлені судом у сукупності викликають сумніви щодо факту самого правопорушення та законності його фіксації. Рішення суб'єкта владних повноважень повинно бути законним і обґрунтованим і не може базуватись на припущеннях та неперевірених фактах.
За таких обставин факт вчинення ОСОБА_2 правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 164 КУпАП, є недоведеним.Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Враховуючи те, що в матеріалах справи відсутні об'єктивні і належні докази, які б підтверджували наявність складу в діях ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, провадження по справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 247, ст. 280 КУпАП, суд,
Справу про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 164 КУпАП на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення - закрити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.
Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 10 днів з дня її винесення.
Суддя І.А. Білик