Справа № 234/1295/22
Провадження № 2/202/2376/2024
19 серпня 2024 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:
головуючої судді - Бєсєди Г.В.
за участю секретаря - Голєва А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернувся до судуз позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
В обґрунтування поданої заяви зазначив, що 04.12.2007 між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №CM-SME 103/237/2007, відповідно до якого відповідач отримав кредит в сумі 39 800 доларів США. 21 липня 2011 року Краматорським міським судом Донецької області ухвалено рішення в справі №2-999/2011, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованість за кредитним договором №CM- SME103/237/2007 від 04.12.2007, яка складається з: 57 109,21 доларів США, за відсотками 5047, 54 доларів США, пеню 43 867, 36 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн. Наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов'язання боржника. 29.06.2010 між публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № CM-SME103/237/2007 від 04.12.2007 перейшло до ТОВ «ОТП Факторинг Україна». 08.09.2017 між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу, відповідно до якого право вимоги за кредитним договором №CM-SME103/237/2007 від 04.12.2007 перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія». 02.05.2019 Краматорським міським судом Донецької області постановлено ухвалу №2-999/11 про заміну сторони виконавчого провадження, а саме замінено публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» на його правонаступника товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». Посилаючись на положення ст. 625 ЦК України просили суд стягнути з ОСОБА_1 нараховані на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 134 523 грн.77 коп., яка складається з 93 521, 92 грн. - інфляційне збільшення; 41 001, 85 грн. - 3% річних.
Представник товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» надав заяву про розгляд справи в його відсутність.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Бурдукова М.В. надала заяву про розгляд справи без її участі та участі відповідача. Також надала письмові пояснення в справі в яких зазначала, що індексації внаслідок знецінення підлягає тільки грошова одиниця України, а іноземна валюта, яка була предметом договору, індексації не підлягає.
Постановою Донецького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року було скасовано ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 18 листопада 2020 року та відмовлено товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» в задоволенні заяви про видачу дублікату та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа. Донецький апеляційний суд встановив, що товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не доведено обґрунтованість пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання за період з 2013 року по серпень 2020 року. До того ж, через вісім років, 19.08.2019 року, після задоволення позову ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення сум загального боргу за кредитним договором № CM-SME103/237/2007 від 04.12.2007, відсотків, пені та штрафів, товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» звернулось до Краматорського міського суду Донецької області з позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки, незважаючи на те, що строк позовної давності сплив 21.07.2014. Донецький апеляційний суд прийшов до висновку, що заявником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий документ було втрачено первісним стягувачем, крім того, не доведено обґрунтованість пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання за період з 2013 року (винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) по серпень 2020 року. Крім того, апеляційний суд зазначив, що заявник ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», замінивши у виконавчому провадженні первісного стягувача ПАТ «ОТП Банк», прийняв на себе свідомий ризик настання наслідків вчинення чи не вчинення дій у виконавчому провадженні первісним стягувачем до його заміни правонаступником. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 ЦК України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.
Також звертала увагу суду, що рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21 грудня 2021 року було відмовлено в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Зазначеним рішенням встановлено, що кредитор надіславши позичальнику 05.02.2009 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним відповідно до положень статті 1050 ЦК України та пункту 1.9.1. кредитного договору, змінив строк виконання зобов'язання, а тому звернувшись до суду із цим позовом 19.08.2019, пропустив трирічний строк позовної давності, з огляду на вимоги ст. 266 ЦК України де спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Таким чином, вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про стягнення з ОСОБА_1 коштів нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 134 523 грн. 77 коп. (93 521 грн. 92 коп. інфляційне збільшення, 41 001 грн. 85 коп. 3% річних) за період з 10.01.2019 року по 18.01.2022 року є незаконними і не підлягають задоволенню, оскільки норми ч. 2 ст. 625 ЦК щодо сплати боргу з урахуванням установленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, яке визначене в гривні та зобов'язання боржника в цій частині вимог є натуральними. Враховуючи наведене просила відмовити в задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про стягнення з ОСОБА_1 кошти нараховані на підставі ст. 625 ЦК України в розмірі 134 523 грн. 77 коп. в повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до таких висновків.
Судом встановлено, що заочним рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21.07.2011 позовні вимоги публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення сум загального боргу за кредитним договором, відсотків, пені задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» заборгованість за кредитом 57 109, 21 доларів США, за відсотками 5 047, 54 доларів США, пеню 43 867, 36 грн., судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1 700 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 02.05.2019 замінено сторону виконавчого провадження, а саме: первісного стягувача публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» на його правонаступника - товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Краматорського міського суду Донецької області від 27 липня 2011 року в справі №2-999/2011 за позовом ПАТ «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Постановою Донецького апеляційного суду від 04 серпня 2021 року у задоволенні заяви товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про видачу дублікату та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа по справі №2-999/2011 відмовлено.
Донецький апеляційний суд встановив, що товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що виконавчий документ було втрачено первісним стягувачем, крім того, не доведено обґрунтованість пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання за період з 2013 року (винесення постанови про закінчення виконавчого провадження) по серпень 2020 року.
Також, Донецький апеляційний суд зазначив, що ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», замінивши у виконавчому провадженні первісного стягувача ПАТ «ОТП Банк», прийняв на себе свідомий ризик настання наслідків вчинення чи не вчинення дій у виконавчому провадженні первісним стягувачем до його заміни правонаступником.
Рішенням Краматорського міського суду Донецької області від 21.12.2021 у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (ЄДРПОУ 38750239, 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовлено.
Судом встановлено, що кредитор надіславши позичальнику 05.02.2009 вимогу про дострокове повернення кредиту та сплату процентів за користування ним відповідно до положень статті 1050 ЦК України та пункту 1.9.1. кредитного договору, змінив строк виконання зобов'язання, а тому звернувшись до суду із цим позовом 19.08.2019 року, пропустив трирічний строк позовної давності, з огляду на вимоги ст. 266 ЦК У країни.
Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина четверта статті 82 ЦПК України).
Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені (частина п'ята статті 82 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 грудня 2019 року у справі № 520/11429/17 (провадження № 61-19719св19), зазначено що: «преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і означається його суб'єктивними і об'єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини. Преюдиційні обставини є обов'язковими для суду, який розглядає справу навіть у тому випадку, коли він вважає, що вони встановлені неправильно. Таким чином, законодавець намагається забезпечити єдність судової практики та запобігти появі протилежних за змістом судових рішень».
Згідно із ч.2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду (ч.5 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 509, ст. 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Тлумачення частини першої статті 509, частини першої статті 267, статті 625 ЦК України, свідчить, що: натуральним є зобов'язання вимога в якому, не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку, але добровільне виконання якої не є безпідставно набути майном; конструкція статті 625 ЦК України щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат розрахована на її застосування до такого грошового зобов'язання, вимога в якому може бути захищена в судовому (примусовому) порядку; кредитор в натуральному зобов'язанні не має права на нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки вимога в такому зобов'язанні не може бути захищена в судовому (примусовому) порядку (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року в справі № 442/398/15-ц).
Оскільки ПАТ «ОТП Банк» та товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія», маючи статус кредиторів, і не реалізовуючи своїх прав на звернення у встановлені законом строки з позовом до відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки, а також на звернення до примусового виконання рішення суду щодо стягнення заборгованості за кредитним договором від 04.12.2007, втратили своє право вимоги на примусове виконання боржниками своїх зобов'язань за кредитним договором та рішенням суду (позовна давність, строк пред'явлення до виконання рішення суду), суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача є задавненими, в зв'язку з чим набули характеру натурального зобов'язання. Як вбачається з встановлених обставин, 3% річних та інфляційне збільшення були нараховані позивачем на вимогу, яка наданий час існує в натуральному зобов'язанні, в зв'язку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити за безпідставністю.
Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постанові постанові Верховного суду від 23.11.2022 у справі №285/3536/20.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України судові покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 141, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначених вище строків, або після перегляду рішення в апеляційному порядку, якщо його не скасовано.
Суддя Г.В. Бєсєда