Справа № 212/3947/24
2/212/2153/24
14 серпня 2024 року м. Кривий Ріг
Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
суддя - Ведяшкіна Ю.В.,
секретар судового засідання - Івашко А.А.
у цивільній справі № 212/3947/24 за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Покровської районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті.
В судовому засіданні брали участь:
позивач - ОСОБА_1 ,
представник позивача - адвокат Палішева Н.О.
16 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив суд встановити факт його постійного проживання разом із спадкодавцем, матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з вересня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла мати позивача ОСОБА_2 , яка на день смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті якої відкрилась спадщина на спадкове майно у виді: частки квартири за адресою: АДРЕСА_2 , та частини цієї ж квартири, яка належала ОСОБА_3 - чоловіку померлої, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , спадкоємицею якого була дружина ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину, але не оформила свої спадкові права. 30 березня 2024 року позивач, як спадкоємець за законом, звернувся до державного нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , але постановою від 30.03.2024 року нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, та у зв'язку з тим, що позивачем не надано відповідних документів, які б підтверджували факт постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті. У зв'язку з наведеним позивач змушений звернутися до суду із зазначеним позовом.
25 квітня 2024 року ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання, якою також витребовано з Третьої Криворізької державної нотаріальної контори копію спадкової справи № 144/2024, яку було заведено після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
20 травня 2024 року на адресу суду надійшла копія спадкової справи № 144/2024, яку було заведено після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 .
28 травня 2024 року ухвалою суду закрито підготовче провадження.
В судовому засіданні ОСОБА_1 свій позов підтримав з наведених вище підстав та просив його задовольнити, зазначивши про те, що хоча він був зареєстрований за іншою адресою, але він проживав постійно за своїми батьками за адресою: АДРЕСА_1 .
В судове засідання представник виконавчого комітету Покровської районної у місті Кривому Розі ради Дніпропетровської області, не з'явився в своїй заяві просив розглядати справу у його відсутність.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду повідомила, що вона з 2018 року проживає за адресою: АДРЕСА_3 , та з цього часу знайома з позивачем, який постійно проживав з батьками в квартирі АДРЕСА_4 , які померли в 2020 році.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , суду повідомила, що вона на протязі останніх 11 років проживає за адресою: АДРЕСА_5 , де доглядає свою матір. По сусідству постійно проживає позивач в квартирі АДРЕСА_4 , якого вона знає з дитинства, оскільки товаришувала з його матір'ю, яка померла в 2020 році. Позивач доглядав матір, а вона (свідок) йому допомагала.
Заслухавши показання позивача, його представника, свідків: ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.
Так, з матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 17.11.2020 року Саксаганским районним у місті Кривому Розі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с.27).
На день смерті ОСОБА_2 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.27 зворот).
Позивач - ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 , виданим 06.08.1987 року відділом ЗАГС Саксаганського РНК м. Кривий Ріг (а.с.28, 37-38), батьками якого зазначені ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Батько позивача - ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 , виданим Саксаганським районним у місті Кривому Розі відділом реєстрації актів цивільного стану Південно - Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (а.с.7). На день смерті ОСОБА_3 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29).
Рідний брат позивача - ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_6 , що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження та Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с. зворот 38-42).
Позивач - ОСОБА_1 , згідно відомостям, зазначеним в паспорті громадянина України НОМЕР_4 , виданим 25.03.2004 року Жовтневим РВ Криворізького МУ УМВС України в Дніпропетровській області , з 25.03.2004 року зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.25 зворот - 26).
Згідно Акту від 08 квітня 2024 року ОСОБА_1 , 1987 року народження, у період з вересня 2015 року до дня смерті ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав разом з матір'ю та членами своєї родини у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Та проживає за вказаною адресою до теперішнього часу (а.с.10).
30.03.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Третьої Криворізької державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.25).
30.03.2024 року нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом було відмовлено у зв'язку з пропуском строку для прийняття спадщини, а також у зв'язку з тим, що позивачем не надано відповідних документів, які б підтверджували факт постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті.
Відповідно до ст. 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Частина 1 ст. 1270 ЦК України передбачає, що для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Згідно пп. 4.10 п. 4 глави 10 розділу 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину спадкоємцям, які прийняли спадщину, жодним строком не обмежена. Тобто спадкоємець, який прийняв спадщину, може звернутися за видачею свідоцтва протягом будь-якого часу після закінчення строку, встановленого для прийняття спадщини. Особливе значення при цьому має факт постійного проживання спадкоємця на час відкриття спадщини разом із спадкодавцем, який підтверджує фактичне прийняття спадщини і має бути доведений спадкоємцем.
В останньому випадку зазначені обставини є підставою для звернення з позовом або заявою (в залежності від наявності або відсутності спору щодо спадкового майна) про встановлення факту постійного проживання разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не з позовом про надання додаткового строку для прийняття спадщини (п. 2 Листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року).
Отже, законодавець в даному випадку висунув вимогу про обов'язковість постійного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, що ставить прийняття спадщину у такому випадку в залежність від факту спільного постійного проживання вказаних осіб.
З пп. 3.22 п. 3 глави 10 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України вбачається, що у разі відсутності у паспорті спадкоємця відмітки про реєстрацію його місця проживання доказом постійного проживання із спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець на день смерті спадкодавця проживав разом із цим спадкодавцем; реєстраційний запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.
Відповідно до роз'яснень, викладених у п.п. 2, 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» № 7 від 30 травня 2008 року, якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися в суд про встановлення цих фактів. Зокрема, у такому порядку суди повинні розглядати заяви про встановлення факту постійного проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку з цим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутись в суд з заявою про встановлення факту постійного проживання з спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду.
Відповідно до ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи(Проніна проти України, №63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Крім того, згідно ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (ратифіковано Україною 17.07.1997 року, набула чинності для України 11.09.1997 року) та правових позицій, викладених в рішенні Європейського Суду з прав людини по справі «Бендерський проти України (заява № 22750/02 параграф 42) - відповідно до практики, яка відображає принцип здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватись в світлині обставин кожної справи. Право може вважатися ефективним, тільки якщо зауваження сторін насправді «заслухані», тобто належним чином вивчені судом.
За вимогами ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд встановлює такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню для цих правовідносин.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Аналізуючи встановлені по справі обставини та наведені норми чинного законодавства, суд вважає доведеним, що позивач ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті його матері - ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та на день її смерті він проживав разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті спадкодавця відкрилась спадщина на спадкове нерухоме майно розташоване на території Покровського району м. Кривого Рогу та зазначена спадщина відумерлою не визнавалась, отже позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
З огляду на вищевикладене, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76 -83, 89, 263-265, 293-294, 352, 354 ЦПК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до виконавчого комітету Покровської районної у місті Кривому Розі ради про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на день смерті - задовольнити.
Встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ,, разом із спадкодавцем, матір'ю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у період часу з вересня 2015 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 19 серпня 2024 року.
Суддя: Ю. В. Ведяшкіна