Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/836/24 (916/486/24)
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватне підприємство "Гранд Кристалл" арбітражний керуючий - Шуба Володимир Іванович
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім СЄВЄР"
про стягнення коштів в межах справи про банкрутство ПП "Гранд Кристал"
без виклику учасників справи
09.02.2024р. за вхідним № 510/24, через підсистему Електронний суд до Господарського суду Одеської області надійшла позовна заява приватного підприємства Гранд Кристалл, м.Харків (у подальшому Позивач) до товариства з обмеженою відповідальністю Торговий Дім Сєвєр, м.Херсон (у подальшому Відповідач) про стягнення 110 664,29грн. заборгованості по договору поставки від 13.05.2020р. № 13/05-20-2.
Сума позовних вимог складається з основної заборгованості 81903,16грн., 4793,02грн. річних, 23968,11грн. інфляційного збільшення.
Провадження у справі відкрито ухвалою від 14.02.2024р. за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.05.2024 передано справу №916/486/24 за підсудністю в межах розгляду справи про банкрутство ПП "ГРАНД КРИСТАЛЛ".
Відповідно до ч. 2 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник.
Відповідно до протоколу передачі судової справи від 17.06.2024 справі присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 922/836/24 (916/486/24) та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А. в провадженні якого розглядається справа про банкрутство ПП "ГРАНД КРИСТАЛЛ".
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 20.06.2024 було прийнято до провадження справу №922/836/24 (922/916/486/24) в межах справи № 922/836/24 про банкрутство Приватного підприємства "Гранд Кристалл" за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Розгляд справи №922/836/24 (922/916/486/24) почато спочатку
Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином.
У встановлені судом строки додаткових письмових доказів, клопотань, заяв та пояснень від сторін до суду не надійшло.
Згідно з частиною третьою статті 252 ГПК України якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з частиною четвертою статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
13 травня 2020 р. між ПП «ГРАНД КРИСТАЛЛ» (надалі - Позивач) та ТОВ «ТОРГОВИЙ ДІМ СЄВЕЄР» (надалі - Відповідач) було укладено Договір поставки №13/05-20-2 (надалі - Договір) відповідно до якого Позивач зобов'язався виготовити та передати у власність Відповідача скло декоративне сатин хімічного травлення товщиною 4 мм (надалі - Товар), а Відповідач зобов'язався прийняти Товар та оплатити його вартість на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до п. 2.1.1. Договору, поставка Товару виконується окремими партіями на підставі заявки Відповідача, що надсилається Позивачу по факсу чи електронній пошті, із зазначенням кількості та розгорнутої номенклатури Товару та строки поставки. Строк поставки Товару складає не більше 30 (тридцяти) календарних днів з моменту отримання від Покупця повідомлення про необхідність поставки (заявки).
Відповідно до п. 2.2. Договору асортимент та інші характеристики товарів, що постачаються, остаточно визначаються у видаткових накладних, які мають відповідати замовленню.
Згідно п. 3.1. Договору, обов'язки Постачальника по передачі Товару вважаються виконаними в момент передачі Товару Покупцеві, що підтверджується підписанням Покупцем, або Перевізником товарно-транспортної накладної, а право власності на поставлений Товар, відповідно до п. 4.1. Договору, переходить до Відповідача в момент отримання Товару від Позивача, що підтверджується підписанням видаткової накладної або Перевізником товарно-транспортної накладної.
За наявності претензій щодо кількості та/або якості Товару, Відповідач зобов'язаний надіслати Позивачу претензію у строки визначені в п. 5.8. Договору.
За відсутності претензій щодо кількості та/або якості Товару, Відповідач зобов'язаний, згідно п. 7.2. Договору, здійснити оплату Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з моменту отримання партії Товару.
Відповідно. 8.3. Договору, за несвоєчасну оплату Товару, Відповідач сплачує Позивачу пеню у розмірі 3% від суми вартості партії Товару за кожний день затримки оплати, але не більше подвійної ставки НБУ.
Строк дії Договору, згідно п. 11.1. Договору, був визначений сторонами до 31 грудня 2021 року з можливістю його автоматичної пролонгації до 31 грудня кожного наступного календарного року на тих же умовах, якщо жодна зі сторін Договору за 30 днів до закінчення строку його дії не повідомить іншу Сторону письмово про його припинення.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання взятих на себе зобов'язань за Договором, 21.02.2022 р. Позивач відвантажив Відповідачу скло декоративне Сатин одностороннє 4 мм 3210*2250, у кількості 202,23 м.кв. на суму 81 903,16 грн., що підтверджується: рахунком на оплату №21/02-2 від 21.02.2022 р., товарно-транспортною накладною №21/02-3 від 21.02.2022 р. та видатковою накладною №21/02-3 від 21.02.2022 р.
За наслідками здійснених господарських операцій, Позивачем було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних, податкову накладну №23 від 21.02.2022 р.
Однак, як зазначає Позивач, Відповідач на час подання даного позову до суду розрахунок за отриманий Товар з Позивачем не провів.
Факту отримання від Позивача продукції, Відповідачем не оспорено, доказів оплати отриманої продукції не надано.
Щодо заперечень Відповідача стосовно сплати Позивачу 1 140 000,00 грн згідно платіжної інструкції №1 від 02.02.2022, суд зазначає, що дослідивши дану інструкцію, було встановлено, що вона не стосується спірних правовідносин, які розглядаються судом у цій справі.
Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачає, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, частина 1 та пункт 2 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України встановлюють, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з статтею 174 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
У відповідності до частини 1 статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.
Частиною 1 статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Отже, правові відносини, що склалися між позивачем та відповідачем, є договірними правовідносинами з поставки товару, згідно з якими у відповідача, внаслідок передання йому позивачем товару виник обов'язок оплатити його вартість.
Таким чином, згідно з приписами статей 173, 174 ЦК України, між позивачем та відповідачем виникло майново-господарське зобов'язання, в силу якого відповідач повинен оплатити отриманий товар, а позивач має право вимагати від відповідача виконання його обов'язку.
У відповідності до частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Приписами частини 1 статті 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Зі змісту наведеної норми вбачається, що, за загальним правилом, обов'язок покупця оплатити товар виникає після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на товар. Це правило діє, якщо спеціальними правилами або договором купівлі-продажу не встановлено іншого строку оплати.
Крім того, суд враховує. що відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Статтею 1 даного Закону визначено, що первинним є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Як унормовано ч. 2 ст. 9 цього ж Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфін України 24.05.1995, № 88: “ 2.3. Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. «.
Дослідивши накладну, на яку позивач посилається як на доказ отримання товару відповідачем, суд встановив, що вона містить посилання на договір №13/05-20-2, підпис представника відповідача в графі отримання та вказаний підпис скріплено печаткою відповідача.
Таким чином, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв товар у власність та зобов'язався здійснити його оплату, про що свідчить підписана без зазначення недоліків представником відповідача та скріплена печаткою підприємства видаткова накладна, надана позивачем.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Відповідачем не оспорено вказану заборгованість.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що Відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 81 903,16 грн основної заборгованості обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, за наявності встановленого факту несвоєчасної сплати відповідачем за отриманий товар перевіривши арифметичний розрахунок 3% річних - 4 793,02 грн. та інфляційних втрат - 23 968,11 грн за допомогою програми Калькулятор Ліга, враховуючи рекомендації Пленуму Вищого господарського суду України, викладені у постанові № 14 від 17 грудня 2013 року “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань”, Інформаційного листа № 01-06/928/2012 від 17 липня 2012 року, суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок відповідає вимогам діючого законодавства, є правомірним, а тому, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в цій частині.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача.
Інших судових витрат позивачем заявлено не було.
Керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 4, 20, 73, 74, 76-79, 86, 126, 129, ст. ст. 236-238 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДІМ СЄВЄР" (73000, м. Херсон, вул. Декабристів, 18, код ЄДРПОУ 37049696) на користь Приватного Підприємства "ГРАНД КРИСТАЛЛ" (61157, м. Харків, пров. Монгольський, 6, код ЄДРПОУ 37578878) - 81 903,16 грн заборгованості за отриманий товар, 4 793,02 грн 3% річних, 23 968,11 грн інфляційних та 3 028,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено "19" серпня 2024 р.
Суддя С.А. Прохоров