Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"19" серпня 2024 р.м. ХарківСправа № 922/4754/23
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Прохорова С.А.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут"
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Формула комфорта-4"
про стягнення коштів
без виклику учасників справи
Приватне акціонерне товариство "Харківенергозбут" (Позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула комфорта" (Відповідач) заборгованості за спожиту електричну енергію за договором №610/0847 від 18.09.2020 в сумі 151 005,10 грн, 83 889,57 грн пені, 8 503,62 грн 3% річних та 35 913,08 грн інфляції.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 10.11.2023 здійснено автоматичний розподіл зазначеної заяви між суддями, присвоєно їй єдиний унікальний номер судової справи 922/4754/23 та визначено її до розгляду судді Прохорову С.А.
Ухвалою Господарського суду Харківської області від 13.11.2023 позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі. Приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини п'ятої статті 12 ГПК України, враховуючи ціну позову, характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, у зв'язку з чим надано відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, а позивачу - для подання відповіді на відзив.
Ухвалою від 29.11.2023 зупинено провадження у справі №922/4754/23 за позовною заявою Приватного акціонерного товариства "Харківенергозбут" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Формула комфорту" про стягнення коштів до закінчення перегляду об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи №911/1359/22, та оприлюднення в Єдиному державному реєстрі судових рішень повного тексту постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22.
20.05.2024 було оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень повний текст постанови Верховного Суду у справі №911/1359/22.
Ухвалою від 24.05.2024 поновлено провадження у справі №922/4754/23.
Також, 28.11.2023 від позивача надійшла заява (вх. №32645) про закриття провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості за спожиту електричну енергію за договором №610/0847 від 18.09.2020 в сумі 151 005,10 грн, у зв'язку з її погашенням відповідачем, яку суд вважає за необхідне вирішити оскільки провадження у справі поновлено.
Як вказує позивач в своїй заяві про закриття провадження у справі, відповідачем було сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за період з червня 2022 року по грудень 2022 року у сумі 151 005,10 грн відповідно до платіжних доручень :
№ 1977 від 22.09.2023 на суму 13 000,00 грн,
№ 1986 від 10.10.2023 на суму 50 000,00 грн,
№ 2004 від 17.10.2023 на суму 20 000,00 грн,
№ 2008 від 20.10.2023 на суму 50 000,0 грн,
№2014 від 21.10.2023 на суму 8 741,77 грн,
№ 2026 від 09.11.2023 на суму 39 390,78 грн.
Ухвалою від 24.05.2024 заяву ПрАТ "Харківенергозбут" про закриття провадження у справі вх. №32642 від 28.11.2023 задоволено частково. Закрито провадження у справі за відсутністю предмету спору на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України в частині стягнення 39 390,78 грн основної заборгованості за спожиту електричну енергію за договором №610/0847 від 18.09.2020.
Продовжено розгляд справи №922/4754/23 з урахуванням цієї ухвали.
Повернуто позивачу з державного бюджету України 590,86 грн судового збору.
03.06.2024 через підсистему "Електронний суд" від позивача надійшла заява про зміну предмета позову (вх.№14297), відповідно до якої він змінює позовні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у сумі 8 503,62 грн та інфляційні втрати у сумі 35 913,08 грн.
Також в своїй заяві позивач просить суд поновити строк для подання заяви про зміну предмету позову та повернути надмірно зараховану суму судового збору.
Ухвалою суду від 04.06.2023 задоволено заяву ПрАТ "Харківенергозбут" (вх. №14297 від 03.06.2024) та продовжено розгляд справи №922/4754/23 з урахуванням змінених позовних вимог.
Надано відповідачу триденний строк з дня отримання даної ухвали на надання суду пояснень (заперечень) по справі з урахуванням заяви позивача (вх. №14297 від 03.06.2024).
Повернуто позивачу з державного бюджету України 914,80 грн судового збору.
10.07.2024 відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву з урахуванням заяви позивача про зміну позовних вимог (вх. №17656 від 10.07.2024), в якому він просить суд відмовити в задоволенні позову. Також відповідач просить суд поновити йому строк на подання відзиву.
Позивачем подано відповідь на відзив на позовну заяву (вх. № 17909 від 15.07.2024) в якій він заперечує проти доводів відповідача та проти поновлення йому строків на подання відзиву та підтримує позовні вимоги.
Згідно ст. 42 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб.
Згідно до ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.
Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
Відповіді 165 ГПК України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову.
Відповідно до ч. 8 ст. 165 ГПК України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Згідно вимог статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Основними засадами (принципами) господарського судочинства зокрема є: 1) верховенство права, 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, 3) гласність і відкритість судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, 4) змагальність сторін, 5) диспозитивність; 6) пропорційність; 7) обов'язковість судового рішення.
Згідно ч. 5 ст. 13 ГПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи обставини справи, суть та характер спірних правовідносин та вимоги зазначених норм, з метою дотримання завдань господарського судочинства та здійснення всіх дій, що необхідні для реалізації завдань господарського судочинства (остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку задовольнити клопотання відповідача про поновлення строку для подання відзиву на позов та долучення його до матеріалів справи.
В ході розгляду даної справи господарським судом Харківської області, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строків, встановлених ГПК України.
В ході розгляду даної справи судом було в повному обсязі досліджено письмові докази у справі, пояснення учасників справи, викладені в заявах по суті справи - у відповідності до приписів ч. 1 ст. 210 ГПК України, а також з урахуванням положень ч. 2 цієї норми, якою встановлено, що докази, які не були предметом дослідження в судовому засіданні, не можуть бути покладені судом в основу ухваленого судового рішення.
Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд встановив наступне.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах.
18.09.2020 р. між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ФОРМУЛА КОМФОРТА” (споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0847 (далі - Договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
У відповідності до п.п. 4.12, 4.13 "Правил роздрiбного ринку електричної енергії" (далі Правила), затверджених Постановою НКРЕКП вiд 14.03.2018 № 312 розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрiбного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії.
Згідно з п. 10 Постанови № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний оператор системи розподілу.
У відповідності до п. 4.3 Правил дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку.
На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
За вимогами п. 1.1 Розділу IX Кодексу комерційного обліку обмін даними між адміністратором комерційного обліку, постачальником послуг комерційного обліку та учасниками ринку здійснюється у вигляді електронних документів відповідно до стандартів інформаційного обміну Датахаб, що розробляються адміністратором комерційного обліку та затверджуються Регулятором.
Згідно п. 2.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість спожитої (купленої) електричної енергії та здійснює iншi платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 5.8 Договору розрахунковим періодом є календарний місяць.
Відповідно до п. 6.2 Договору споживач зобов'язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії відповідно до умов цього Договору та пов'язаних з постачанням електричної енергії послуг згідно з цього Договору.
Пунктом 7 Комерційної пропозиції №6 передбачено, що у разі порушення Споживачем строків оплати електричної енергії, передбачених п. 5 комерційної пропозиції Постачальник проводить нарахування за весь час прострочення, у тому числі за день оплати: пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який здійснюються нарахування, від суми боргу, за кожен день прострочки; 3% річних з простроченої суми. Суми пені, 3% річних, інфляційних зазначаються у розрахунковому документі окремим рядком, та повинні бути сплачені протягом 5 робочих днів від дня його отримання Споживачем.
Предметом розгляду по справі є нараховані за несвоєчасно сплачену спожиту електричну енергію 8 503,62 грн 3% річних та 35 913,08 грн інфляції..
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим Договором та чинним законодавством (п. 9.1 Договору).
ПрАТ “Харківенергозбут" як Постачальник, згідно матеріалів справи, виконав свої зобов'язання по Договору у повному обсязі, проте Відповідачем умови Договору щодо своєчасної сплати спожитої електричної енергії у встановлені Договором строки не виконано.
Згідно розрахунків позивача, перевірених судом відповідачем допущено багаторазове прострочення чергових оплат за спожиту електроенергію за договором, що призвело до нарахування позивачем 3% річних за період з 16.02.2022 по 31.08.2023 року в розмірі 8 503,62 грн., індекс інфляції за період з травня 2022 по липень 2023 року в розмірі 35 913,08 грн.
Щодо заперечень відповідача про невірне нарахування заявлених сум, оскільки, відповідачем було сплачено заборгованість за спожиту електричну енергію за період з червня 2022 року по грудень 2022 року у сумі 151 005,10 грн відповідно до платіжних доручень: № 1977 від 22.09.2023 на суму 13 000,00 грн; № 1986 від 10.10.2023 на суму 50 000,00 грн; № 2004 від 17.10.2023 на суму 20 000,00 грн; № 2008 від 20.10.2023 на суму 50 000,0 грн; № 2014 від 21.10.2023 на суму 8 741,77 грн; № 2026 від 09.11.2023 на суму 39 390,78 грн, суд не приймає їх до уваги, оскільки нарахування позивачем річних та інфляційних здійснено за період до вересня 2023, тоді як оплата заборгованості відповідачем зроблена після цього періоду.
Щодо посилань Відповідача про застосування положень постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 25.02.2022 № 332 (з урахуванням змін, внесених постановою НКРЕКП від 26.04.2022 № 413).
Відповідно до п. 16 Постанови НКРЕКП, передбачено зупинення нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України “Про ринок електричної енергії”, на період військового стану.
Тобто, спірні господарські правовідносини, які склалися відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії». 3 % річних та інфляційні втрати мають іншу правову природу ніж штраф та пеня та носять компенсаційний характер.
Також у своєму відзиві Відповідач посилається на норми Закону України “Про житлово комунальні послуги” , постанову Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» та Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)".
На думку Відповідача нарахування Позивачем 3 % річних та інфляційних втрат, за порушення умов Договору є незаконним з огляду на вказані вище норми права.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" (далі - Закон) учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. 18.09.2020 р. між Приватним акціонерним товариством "Харківенергозбут" (постачальник) та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ “ФОРМУЛА КОМФОРТА” (споживач) було укладено Договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0847 (далі - Договір), за яким постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Відповідно до пункту 62 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок електричної енергії» побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об'єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність).
Аналогічне визначення колективного побутового споживача міститься в п. 1.1.2 «Правил роздрібного ринку електричної енергії» (далі - Правила), затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312.
Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулює Закон України “Про житлово-комунальні послуги” від 09.11.2017 № 2189-VIII (далі Закон № 2189).
Згідно із визначеннями, наведеними у Законі № 2189: виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору:
споживач житлово-комунальних послуг індивідуальний або колективний споживач;
індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги;
колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
Статтею 12 Закону № 2189 встановлено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання комунальних послуг у багатоквартирному будинку встановлені статтями 13 та 14 вищевказаного Закону. Послуги з постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів.
Індивідуальний договір про надання послуг з постачання та розподілу природного газу, послуг з постачання та розподілу електричної енергії укладається між співвласником багатоквартирного будинку та виконавцем відповідної комунальної послуги.
Нарахування та оплата житлово-комунальних послуг здійснюється виходячи з умов договору про надання відповідних послуг, укладеного між споживачем та виконавцем/управителем багатоквартитрного будинку, та вимог чинного законодавства.
Отже, відповідачем не надано належних доказів щодо укладання індивідуальних договорів, тому застосування норм підпункту 4 пункту 3 Розділу ІІ Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" які поширюються на взаємовідносини сторін за договором є хибними.
Укладаючи договір на постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг № 610/0847 від 18.09.2020, відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування 3% річних та індексу інфляції.
Договір на постачання електричної енергії з ТОВ «Формула Комфорта» укладено як з юридичною особою, тож правовідносини між Товариством та Відповідачем є господарськими, а отже і відповідальність Відповідача за порушення умов господарського договору визначається відповідними нормами чинного законодавства України, яке регулює саме господарські відносини.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За приписами ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термiн) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За нормами ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Аналіз зазначеної статті вказує на те, що наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
За змістом зазначеної норми закону нарахування трьох процентів річних та збитків від інфляції входить до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінених грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання.
Перевіривши правомірність нарахування 3% річних та збитків від інфляції, суд дійшов висновку, що такий розрахунок є арифметично правильним, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно із ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 Господарського процесуального кодексу України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем не спростував, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, підтверджуються наявними у матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Також суд має вирішити питання розподілу та стягнення судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судовий збір, відповідно приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається судом на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.
Інших витрат заявлено не було.
Додатково суд зауважує про наступне.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні” №64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, який триває на теперішній час.
Відповідно до ст.10 Закону України "Про правовий режим воєнного стану", повноваження судів не можуть бути припинені.
Статтею 26 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Згідно з рекомендаціями Верховного Суду від 04.03.2022 щодо особливостей здійснення правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, процесуальні строки, зокрема, проведення підготовчого провадження, розгляду справи по суті в умовах воєнного чи надзвичайного стану, визначено як розумні.
Суд зазначає, що поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "Іззетов проти України", "Пискал проти України", "Майстер проти України", "Субот проти України", "Крюков проти України", "Крат проти України", "Сокор проти України", "Кобченко проти України", "Шульга проти України", "Лагун проти України", "Буряк проти України", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
Враховуючи приписи статті 3 Конституції України, зважаючи на наявність активних військових дій та загрози небезпеки на території України, у тому числі в м. Харкові та Харківській області, а також особливого (дистанційного) режиму роботи господарського суду, обмеження доступу та відвідування працівниками та суддями будівлі господарського суду з міркувань безпеки, та постійними повітряними тривогами, розгляд даної справи здійснений судом у межах розумного строку в розумінні положень Господарського процесуального кодексу України та Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 124, 129-1 Конституції України, статтями 1, 2, 4, 5, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 119, 126, 129, ст. ст. 236-239 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРМУЛА КОМФОРТА" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 93, код ЄДРПОУ 43594630) на користь Приватного акціонерного товариства “Харківенергозбут” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328): 8 503,62грн. 3% річних; 35 913,08 грн. інфляційних втрат; 2 684,00 грн судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Згідно із ст. 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга відповідно до ст. 256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду.
Учасники справи:
Позивач - Приватне акціонерне товариство “Харківенергозбут” (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, код ЄДРПОУ 42206328)
Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРМУЛА КОМФОРТА" (61022, м. Харків, вул. Клочківська, 93, код ЄДРПОУ 43594630).
Повне рішення складено "19" серпня 2024 р.
Суддя С.А. Прохоров