65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" серпня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/2201/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І., розглянувши без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження матеріали справи №916/2201/24
за позовом Акціонерного товариства "Акцент-Банк" (49074, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Батумська, буд. 11, код ЄДРПОУ 14360080)
до відповідача: Фізичної особи - підприємця Хатунцової Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
про стягнення 125 124,27 грн.
20.05.2024 Акціонерне товариство «Акцент-Банк» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Фізичної особи - підприємця Хатунцової Олени Володимирівни, в якій просить суд стягнути з відповідача 125 124,27 грн., у тому числі: 75 885,68 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 22 698,59 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 20 540 грн. - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1 000 грн - штрафу (фіксована складова), 5 000 грн. - штрафу (змінна складова), а також суму судових витрат.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору №20.23.0000000362 від 24.03.2021 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
Також, позивачем разом з позовною заявою надано клопотання (вх.№20283/24 від 20.05.2024), відповідно до якого, останній просить суд розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.05.2024 позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишено без руху та встановлено позивачу строк протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.
09.05.2024 до Господарського суду Одеської області від позивача надійшла заява про усунення недоліків(вх.№21438/24), згідно якої позивач усунув недоліки позовної заяви.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.06.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №916/2201/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у порядку письмового провадження.
Вказаною ухвалою суду було запропоновано сторонам надати у відповідні строки заяви по суті спору, а також роз'яснено сторонам про можливість звернення до суду з клопотанням про призначення проведення розгляду справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін у строки, визначені ч.7 ст. 252 ГПК України.
Ухвала Господарського суду Одеської області про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 була надіслана позивачу в його електронний кабінет, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного листа вих.№916/2201/24/37452/24 від 06.06.2024.
Відповідачу Фізичній особі-підприємцю Хатунцовій Олені Володимирівні ухвала суду про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 була надіслана в межах строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, на адресу: 73003, м. Херсон, вул. Потьомкінська, буд. 80.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою “Судова повістка” ухвала про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою “адресат відсутній за вказаною адресою”, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 21.06.2024.
Супровідним листом від 04.07.2024 відповідачу надіслано ухвалу суду про відкриття провадження у справі від 03.06.2024 на його юридичну адресу: 73003, м. Херсон, вул. Карла Маркса, буд. 80, яка зазначена у Відповіді №602260 від 21.05.2024 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованої судом.
Як вбачається з матеріалів справи, надіслана відповідачу рекомендованим листом з позначкою «Судова повістка» ухвала про відкриття провадження у справі, наділана супровідним листом від 04.07.2024, була повернута поштовою установою на адресу суду з відбитком календарного штемпелю на конверті та відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення від 16.07.2024.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 08.07.2024 виправлено описку, яка допущена в ухвалі суду від 03.06.2024 у справі №916/2201/24, шляхом зазначення вірної адреси відповідача - 73000, м. Херсон, вул. Карла Маркса, буд. 80.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому, суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат відмовився», «за закінченням терміну зберігання», «адресат вибув», «адресат відсутній» і т.п., врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Суд також враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.03.2021 у справі № 910/1487/20, де зазначено, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Отже, оскільки ухвала суду про відкриття провадження у справі направлена судом за належною адресою відповідача і повернута поштою, суд доходить висновку, що відповідач повідомлений про відкриття провадження у справі та прийняття позовної заяви до розгляду.
Крім того, відповідач повідомлявся судом про дату час та місце розгляду справи №916/2201/24 через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, про що свідчить наявне в матеріалах справи оголошення.
Згідно з ч.ч.5, 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін від учасників справи до суду не надходило.
Відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву не скористався, жодних заперечень проти позову не надав, з огляду на що, суд вважає за можливе відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України розглянути справу за наявними в ній матеріалами.
Згідно положень ст. 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно практики Європейського суду з прав людини щодо тлумачення поняття розумний строк вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один і той самий строк для всіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі Броуган та інші проти Сполученого Королівства).
Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
Конвенція на відміну від національного законодавства України не запроваджує чітких строків розгляду справи, проте посилання на строк містить ст. 6 Конвенції, яка постулює дефініцію розумного строку розгляду справи.
Таким чином, враховуючи обставини справи та введення воєнного стану в Україні згідно Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" № 64/2022 від 24.02.2022, суд застосовує принцип розумного строку тривалості провадження відповідно до зазначеної вище практики Європейського суду з прав людини.
У відповідності до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.
24.03.2021 між Акціонерного товариства «Акцент - Банк» (Банк, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Хатунцовою Оленою Володимирівною (Позичальник, відповідач) укладений кредитний договір №20.23.0000000362.
Відповідно до п.А1, А2 договору вид кредиту - строковий кредит. Ліміт цього договору: 100 000 грн на фінансування поточної діяльності.
Згідно з п.А3 договору термін повернення кредиту 22.03.2024. Позичальник здійснює погашення кредиту та процентів щомісячно ануїтетними (однаковими платежами в розмірі та в строки згідно з Графіком платежів (Додаток № 1 до цього Договору). Ануїтетний платіж включає в себе погашення частини основної суми кредиту та процентів за його користування. Щомісячний ануїтетний платіж розраховується за формулою: сума щомісячного ануїтетного платежу = сума кредиту за Договором * ((1 + Процентна ставка за місяць) строк кредитування(міс.) * Процентна ставка на місяць) / ((1 + Процентна ставка за місяць) строк кредитування (міс.) - 1); Сума щомісячного платежу за % = (залишок заборгованості за Кредитом * річна Процентна ставка / кількість днів поточного року) * Кількість днів в місяці, який передує сплаті ануїтетного платежу; Сума щомісячного платежу за основним боргом = Сума щомісячного погашення Кредиту - Сума щомісячного платежу %.
Згідно зі ст. 212, 651 Цивільного кодексу України у випадку порушення позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених цим договором, банк на свій розсуд, починаючи з 31-го дня порушення будь-якого із зобов'язань, має право змінити умови цього договору, встановивши інший термін повернення кредиту. При цьому банк направляє позичальнику письмове повідомлення із зазначенням дати терміну повернення кредиту. У випадку непогашення позичальником заборгованості за цим договором у термін, зазначений у повідомленні, уся заборгованість, починаючи з наступного дня дати, зазначеної у повідомленні, вважається простроченою. У випадку погашення заборгованості у період до закінчення 30 днів (включно) з моменту порушення будь-якого із зобов'язань, кінцевим терміном повернення кредиту є 22.03.2024.
Згідно з п.А6 договору за користування кредитом Позичальник сплачує фіксовані проценти у розмірі 20,90 % річних.
Відповідно до п.А8 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно, виходячи з фактичних залишків заборгованості за позичковим рахунком, фактичної кількості днів у місяці, 360 днів у році, та процентної ставки, передбаченої договором. При цьому день видачі та день повернення кредиту вважаються одним днем (метод визначення днів для нарахування процентів «факт/360»). Якщо ануїтетний платіж не буде здійснено у відповідну дату згідно з графіком платежу, то заборгованість за кредитом та/або процентами вважається простроченою на наступний день.
Згідно з п.А.10 договору, позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п.А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Відповідно до п.2.1.2 договору банк зобов'язується надати кредит шляхом перерахування кредитних коштів позичальнику на цілі, відмінні від платежів на сплату судових витрат, у межах суми, обумовленої п.1.1. договору, а також за умови виконання позичальником зобов'язань, передбачених п.2.2.12 цього договору.
Згідно із п.п. 2.2.2, 2.2.3 договору Позичальник зобов'язується сплатити проценти за користування кредитом відповідно до п.п. 4.1, 4.2., 4.3 цього договору; повернути кредит у терміни, встановлені п.п. 1.2, 2.2.14, 2.3.2 цього договору.
Відповідно до п.2.3.2 договору при настанні будь-якої з наступних подій: порушенні Позичальником будь-якого із зобов'язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк, на свій розсуд, має право: змінити умови цього Договору - зажадати від Позичальника дострокове повернення кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов'язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення повідомлення. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов'язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили, у зазначену у повідомленні дату. У цю дату Позичальник зобов'язується повернути Банку суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов'язання за цим Договором.
Пунктом 5.8. договору встановлено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
У Додатку №1 до договору «Графік погашення» сторони договору погодили термін повернення частини кредиту та сплати процентів за відповідний розрахунковий період, розмір частини кредиту, що підлягає поверненню, суми процентів та комісійних винагород, що підлягають сплаті у відповідну дату.
На виконання укладеного кредитного договору позивачем було перераховано на поточний рахунок відповідача кредитні кошти у розмірі 100 000 грн., що підтверджується меморіальним ордером №TR/17198524.19989.64999 від 24.03.2021.
Виходячи з наявної в матеріалах справи виписки по рахунку за період з 24.03.2021 по 04.05.2024 відповідачем було сплачено за кредитним договором загалом 50 294,30 грн., які було зараховано наступним чином:
- на погашення заборгованості за тілом кредиту: 24 114,32 грн.;
- на погашення заборгованості за комісією: 8 690 грн.;
- на погашення заборгованості за відсотками: 17 489,98 грн.
Останній платіж на погашення кредиту відповідачем було здійснено 21.02.2022.
Виходячи з наявного в матеріалах справи опису вкладення у цінний лист, 12.04.2024 позивач надіслав поштою відповідачу вимогу від 11.04.2024, в якій просив погасити всю поточну заборгованість за кредитом у розмірі 118 181,41 грн. до 18.04.2024, із посиланням при цьому на умови аб.6 п.А3 та умови п.2.3.2 кредитного договору щодо дострокового повернення кредиту. Станом на 11.04.2024 залишок заборгованості відповідача за кредитним договором становить: 75 885,68 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 22 545,73 грн. - заборгованість за процентами, 19 750 грн. - заборгованість по комісії.
При цьому дану вимогу надіслано відповідачу на адресу: 73000, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 80.
Направлення даної вимоги свідчить про вчинення позивачем одностороннього правочину щодо зміни терміну виконання зобов'язання з дострокового повернення усієї суми кредитних коштів.
Між тим в матеріалах справи відсутні та до суду не надано доказів повернення відповідачем кредитних коштів.
Неналежне виконання відповідачем умов Кредитного договору №20.23.0000000362 від 24.03.2021 в частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів стало підставою для звернення позивача до Господарського суду Одеської області з позовом про стягнення з відповідача 125 124,27 грн., у тому числі: 75 885,68 грн. - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту), 22 698,59 грн. - загальний залишок заборгованості за процентами, 20 540 грн - загальний залишок заборгованості за винагородою, 1 000 грн - штрафу (фіксована складова), 5 000 грн. - штрафу (змінна складова).
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до п. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно вимог ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.2 ст.345 ГК України кредитні відносини здійснюються на підставі кредитного договору, що укладається між кредитором і позичальником у письмовій формі. У кредитному договорі передбачаються мета, сума і строк кредиту, умови і порядок його видачі та погашення, види забезпечення зобов'язань позичальника, відсоткові ставки, порядок плати за кредит, обов'язки, права і відповідальність сторін щодо видачі та погашення кредиту.
Згідно з ч.1, ч.2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ч.1 ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому на підставі статті 1048 цього Кодексу.
Як вище встановлено господарським судом, 24.03.2021 між Акціонерного товариства «Акцент - Банк» (Банк, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Хатунцовою Оленою Володимирівною (Позичальник, відповідач) укладений кредитний договір №20.23.0000000362.
На виконання вказаного кредитного договору позивач перерахував відповідачу кредитні кошти у розмірі 100 000 грн.
Між тим, відповідач неналежним чином виконував свої зобов'язання щодо повної та своєчасної сплати наданого кредиту, сплати процентів та комісії банку, у зв'язку з чим позивач скористався передбаченим ч.2 ст.1050 ЦК України правом, та направив на адресу відповідачу вимогу про сплату усієї суми наданого та непогашеного кредиту.
При цьому господарський суд враховує, що рішенням Херсонської міської ради №781 від 26.09.2016 вулицю Карла Маркса перейменовано в вулицю Потьомкінську.
Таким чином суд вважає, що вимога, яка надіслана позивачем на адресу: 73000, м. Херсон, вул. Потьомкінська, 80, є правомірною вимогою позивача про дострокове повернення кредиту.
За таких обставин, виходячи з наявних матеріалів справи, господарський суд дійшов висновку про підставність, обґрунтованість та необхідність задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту у розмірі 75 885,68 грн.
Щодо заборгованості по нарахованим відсоткам суд зазначає, що пред'явлення кредитором вимоги про дострокове виконання зобов'язань за кредитним договором фактично змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору. На час звернення кредитора з такою достроковою вимогою до позичальника в порядку частини 2 ст. 1050 Цивільного кодексу України вважається, що строк виконання кредитного договору в повному обсязі є таким, що настав. При цьому у разі пред'явлення до позичальника вимоги в порядку частини 2 ст. 1050 ЦК України право кредитора нараховувати передбачені кредитним договором відсотки за користування кредитом припиняється, а кредитор втрачає право нараховувати відсотки після настання терміну повернення, який зазначений ним у відповідному повідомленні/претензії на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови виконання основного зобов'язання з повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом, змінив порядок і строк його виконання, припинив подальше кредитування позичальника, змінив строк дії кредитної лінії та термін повернення кредиту.
Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.
Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 Цивільного кодексу України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов'язань, а не у випадку їх порушення.
Натомість наслідки прострочення грошового зобов'язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов'язання, за частиною першою ст. 1050 Цивільного кодексу України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення ст. 625 цього Кодексу.
Проценти, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов'язання.
Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов'язання за частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов'язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.
Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов'язання.
Аналогічні висновки щодо застосування ч.1 ст. 1050 та ст.625 Цивільного кодексу України у їх взаємозв'язку викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Отже, враховуючи, що строк кредитування, який було змінено шляхом надсилання відповідачу вимоги, закінчився 18.04.2024, позивач після цієї дати фактично втратив можливість нарахування процентів, що передбачені п.А.6 договору.
За таких обставин, господарський суд здійснив власний розрахунок заборгованості по процентам з кінцевою датою нарахування - 18.04.2024, за результатами якого розмір заборгованості по процентам станом на 18.04.2024 становить 22 545,73 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Вимоги позивача про стягнення з відповідача суми винагороди ґрунтуються на положеннях п.А.10 договору, яким визначено, що позичальник щомісячно сплачує Банку винагороду за кредитне обслуговування у розмірі 0,79% від суми зазначеного у п. А.2 цього договору ліміту у поточну дату сплати процентів. Сплата винагороди здійснюється у гривні. Розрахунок здійснюється щоденно. Нарахування винагороди здійснюється у дату сплати.
Перевіривши розрахунок заявленої позивачем заборгованості з винагороди, господарський суд дійшов висновку, що такий розрахунок виконаний позивачем з порушенням кінцевого строку розрахунку строку. Правомірним є заявлення до стягнення винагороди до 18.04.2024.
За таких обставин, господарський суд здійснив власний розрахунок заборгованості по винагороді з кінцевою датою нарахування - 18.04.2024, за результатами якого розмір заборгованості по винагороді станом на 18.04.2024 становить 19750 грн., які підлягають стягненню з відповідача.
Щодо вимог про стягнення штрафу, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з вимогами частини 2 ст. 193 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно до ст.216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Пунктами 1, 2 ст. 230 Господарського кодексу України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (ч.3 ст.549 ЦК України).
Як вище встановлено судом, пунктом 5.8. кредитного договору передбачено, що у випадку порушення Позичальником термінів платежів по будь-якому із грошових зобов'язань, передбачених цим договором, більш ніж на 30 днів, що спричинило звернення Банку до судових органів, Позичальник сплачує Банку штраф, що розраховується за наступною формулою: 1000 грн. + 5% від суми встановленого у п. А.2 цього договору ліміту на цілі, відмінні від платежів для сплати за реєстрацію предметів застави у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна.
Водночас відповідно до п. 15 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України та п. 8 Прикінцевих положень Господарського кодексу України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов'язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.
Враховуючи наведені положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, строки повернення кредиту та те, що постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» на усій території України встановлено з 12.03.2020 карантин, який завершився 01.07.2023 (постанова Кабінету Міністрів від 27.06.2023 року № 651), суд вказує, що, починаючи з 12.03.2020, позичальників звільнено від обов'язку сплати штрафу за прострочення повернення тіла кредиту та процентів.
Крім того, відповідно до п. 18 розділу Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» № 64/2022 від 24.02.2022, затвердженого Законом України № 2102-IX від 24.02.2022 з 05 годин 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 днів, який неодноразово продовжувався та діє по теперішній час.
За таких обставин, враховуючи, що прострочення відповідача щодо сплати кредитних коштів та процентів виникло під час дії карантину, при цьому до суду позивач звернувся під час дії воєнного стану, суд, з урахуванням наведених вище положень ЦК України, зазначає про звільнення відповідача від обов'язку сплати штрафу за прострочення повернення тіла кредиту та процентів, а отже позовні вимоги в частині стягнення штрафу за прострочення виконання грошового зобов'язання не підлягають задоволенню.
Іншого сторонами не доведено.
Відповідно до ст.74 Господарського процесуального Кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно п. 1 ст. 86 Господарського процесуального Кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, судові витраті щодо сплати судового збору, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1.Позов задовольнити частково.
2.Стягнути з Фізичної особи - підприємця Хатунцової Олени Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент - Банк» (49074, м. Дніпро, вул. Батумська, буд.11, код ЄДРПОУ 14360080) заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 75 885 (сімдесят п'ять тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн. 68 коп., заборгованість за процентами у розмірі 22 545 (двадцять дві тисячі п'ятсот сорок п'ять) грн. 73 коп., заборгованість за винагородою у розмірі 19750 (дев'ятнадцять тисяч сімсот п'ятдесят) грн. та судовий збір у розмірі 2 859 (дві тисячі вісімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 98 коп.
3. В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Ю.І. Мостепаненко
Повний текст рішення складено 19 серпня 2024 р.
Суддя Ю.І. Мостепаненко