ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА
попереднього засідання
м. Київ
14.08.2024Справа № 910/4387/24
За заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 )
про неплатоспроможність
Суддя Мандичев Д.В.
Секретар судового засідання Улахли О.М.
Представники учасників:
від боржника - не з'явилися,
від АТ "Сенс Банк" - не з'явилися.,
від ТОВ "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" - Софіщенко В.А.,
керуючий реструктуризацією - Біленко Р.А.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) звернувся до суду із заявою про відкриття провадження у справі про свою неплатоспроможність в порядку Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства.
Відповідно до статті 113 Кодексу України з процедур банкрутства провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 15.04.2024 прийнято заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність до розгляду. Підготовче засідання суду призначено на 22.05.2024.
Ухвалою Господарського суду м. Києва від 22.05.2024 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ). Введено процедуру реструктуризації боргів боржника. Введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Здійснено оприлюднення на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України повідомлення про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за номером 73262 від 24.05.2024. Призначено керуючим реструктуризацією фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) арбітражного керуючого Біленка Романа Івановича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого від 07.03.2013 № 461). Визначено дату проведення попереднього судового засідання на 17.07.2024р.
24.06.2024 до суду надійшли відомості керуючого реструктуризацією щодо кредиторів ОСОБА_1
25.06.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Акціонерного товариства "Сенс Банк" з грошовими вимогами до боржника на суму 799 195,67 грн.
25.06.2024 до суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" про долучення до матеріалів справи банківських виписок по рахункам боржника.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.06.2024 прийнято заяву Акціонерного товариства "Сенс Банк" про визнання кредитором боржника на суму 799 195,67 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 17.07.2024.
27.06.2024 до Господарського суду м. Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" з грошовими вимогами до боржника на суму 21 707 474,74 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.06.2024 прийнято заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Інвест-Кредо" про визнання кредитором боржника на суму 21 707 474,74 грн., розгляд якої відбудеться у попередньому засіданні 17.07.2024.
03.07.2024 до суду надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Біленка Р.І. про результати розгляду заявлених Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" грошових вимог до боржника.
10.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією про результати розгляду заявлених Акціонерним товариством "Сенс Банк" грошових вимог до ОСОБА_1
15.07.2024 до суду надійшла заява Акціонерного товариства "Сенс Банк" про уточнення розміру грошових вимог до боржника.
15.07.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло повідомлення керуючого реструктуризацією арбітражного керуючого Біленка Р.І. про результати розгляду уточнених грошових вимог Акціонерного товариства "Сенс Банк" до боржника.
15.07.2024 до суду надійшло клопотання Акціонерного товариства "Сенс Банк" про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2024 відкладено попереднє засідання на 14.08.2024.
07.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшло клопотання ТОВ «ФК «Інвест-кредо» про долучення доказів.
07.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшла заява ТОВ «ФК «Інвест-кредо» про визнання вимог кредитора забезпеченими на суму 21 707 474,74грн.
12.08.2024 до Господарського суду міста Києва надійшли пояснення керуючого реструктуризацією щодо вимог ТОВ «ФК «Інвест-кредо».
У відповідності до ч.1 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства подання кредиторами вимог до боржника та їх розгляд керуючим реструктуризацією здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб.
Відповідно до ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства конкурсні кредитори за вимогами, що виникли до дня відкриття провадження у справі про банкрутство, зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують, протягом 30 днів з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Відлік строку на заявлення грошових вимог кредиторів до боржника починається з дня офіційного оприлюднення оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство.
Майнові вимоги кредиторів до боржника мають бути виражені в грошових одиницях і заявлені до господарського суду в порядку, встановленому цією статтею.Копії відповідних заяв та доданих до них документів кредитори надсилають боржнику та розпоряднику майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 47 Кодексу України з процедур банкрутства у попередньому засіданні господарський суд розглядає всі вимоги кредиторів, що надійшли протягом строку, передбаченого частиною першою статті 45 цього Кодексу, у тому числі щодо яких були заперечення боржника або розпорядника майна.
Відповідно до ч.4 ст. 122 Кодексу України з процедур банкрутства в ухвалі за результатами попереднього засідання суду,зокрема, зазначаються: 1) обов'язок керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 14 днів з дня постановленої ухвали; дата засідання господарського суду, яке має відбутись не пізніше 60 днів з дня постановлення такої ухвали, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі.
Статтею 133 Кодексу України з процедур банкрутства встановлено, що витрати, пов'язані з провадженням у справі про неплатоспроможність (витрати на оплату судового збору, сплату винагороди і відшкодування витрат арбітражного керуючого, пов'язаних з виконанням ним своїх повноважень, оплату послуг спеціалістів для проведення оцінки майнових об'єктів, що підлягають продажу, а також витрати на проведення аукціону), відшкодовуються у повному обсязі до задоволення вимог кредиторів.
Вимоги кредиторів за зобов'язаннями боржника, забезпеченими заставою майна фізичної особи, задовольняються за рахунок такого майна.
Кошти, отримані від продажу майна банкрута, що є предметом забезпечення, після покриття витрат, пов'язаних з утриманням, збереженням та продажем цього майна, та сплати додаткової винагороди арбітражного керуючого відповідно до положень статті 30 цього Кодексу використовуються виключно для задоволення вимог кредитора за зобов'язаннями, які таке майно забезпечує.
Вимоги кредиторів, включені до реєстру вимог кредиторів, задовольняються у такій черговості:
1) у першу чергу задовольняються вимоги до боржника щодо сплати аліментів, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування;
2) у другу чергу задовольняються вимоги щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) та проводяться розрахунки з іншими кредиторами;
3) у третю чергу сплачуються неустойки (штраф, пеня), внесені до реєстру вимог кредиторів.
У судовому засіданні, що відбулось 14.08.2024, судом розглянуто заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника.
Так, за наслідками дослідження заяв кредиторів з грошовими вимогами до боржника, визнанню кредитором фізичної особи ОСОБА_1 підлягає:
Акціонерне товариство «Сенс Банк»
Акціонерне товариство «Сенс Банк» звернулося із заявою про визнання кредитором боржника (із урахуванням заяви про уточнення вимог) на суму 252 607,07 грн.
Із заяви кредитора в редакції заяви про уточнення вимог слідує, що на підставі судового наказу Шевченківського районного суду від 21.06.2010 стягнуто з ОСОБА_1 за кредитним договором №490054366 заборгованість у сумі 168 022,56 грн.; 8 967,22 гривень - заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість; 25 178,79 грн. заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість.
Також, на підставі виконавчого листа Печерського районного суду від 17.11.2014 з ОСОБА_1 стягнуто за кредитним договором №490054366 від 23.01.2008 заборгованість у сумі 38 266,58 грн.; 3 447,14 грн. заборгованості за ставкою 3% на кредитну заборгованість; 8 724,78 грн. заборгованості за інфляційними витратами на кредитну заборгованість.
Оскільки боржником вказані судові рішення наразі не виконані, кредитором нараховані на суму кредитної заборгованості в розмірі 38 266,58 грн. за кредитним договором №490054366 від 23.01.2008 за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 три проценти річних у сумі 3 447,14 грн. та 8 724,78 грн. інфляційних втрат.
Крім того, кредитором нараховані на суму кредитної заборгованості за кредитним договором №490054366 від 23.01.2008 за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 з урахуванням часткового поступового погашення боргу три проценти річних у сумі 8 967,22 грн. та інфляційні втрати в сумі 25 178,79 грн.
Згідно з частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549, 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
Згідно із частиною другою ст. 625 ЦК України в разі порушення грошового зобов'язання боржник, який прострочив його виконання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов'язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.
Отже, за змістом наведеної норми закону нараховані на суму боргу інфляційні втрати та 3 % річних входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування ним утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 20.04.2021 у справі № 910/7252/17, від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.
Якщо боржник не сплатив суму боргу, яка складається з тіла кредиту та процентів, нарахованих в певній сумі на час закінчення строку кредитування чи на час пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту, то прострочення такого грошового зобов'язання не призводить до подальшої зміни його розміру, але в боржника виникає додатковий обов'язок щодо сплати річних процентів, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України.
Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 910/4518/16.
Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов'язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, то право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення.
Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними в постанові від 08.11.2019 у справі № 127/15672/16-ц, у постановах Верховного Суду від 30.01.2019 у справах № 905/2324/17 та № 922/175/18, від 13.02.2019 у справі № 924/312/18, невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов'язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.
За приписами частини 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.
Відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Арбітражним керуючи вимоги кредитора, викладені в заяві про уточнення вимог, визнані в повному обсязі на суму 252 607,07 грн.
Здійснивши арифметичний перерахунок нарахованих кредитором трьох процентів річних та інфляційних втрат за період з 23.02.2019 по 23.02.2022 на заборгованість за кредитним договором №490054366 від 23.01.2008, що стягнута за судовим наказом Шевченківського районного суду від 21.06.2010 та виконавчого листа Печерського районного суду від 17.11.2014, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог кредитора.
З урахуванням викладеного, суд дійшов обґрунтованого висновку про визнання Акціонерного товариства «Сенс Банк» кредитором боржника на суму 252 607,07 грн., що відносяться до вимог другої черги.
Поряд з вищеописаною заборгованістю підлягає включенню судові витрати кредитора в розмірі 4 844,80 грн. з віднесенням до вимог першої черги.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо»
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» звернулося із заявою про визнання кредитором боржника на суму 21 707 474,74грн.
Як слідує із заяви кредитора, що 14.04.2006 між Відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк» (правонаступник - ПАТ «Інноваційно-промисловий банк») та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 32-2006, за умовами якого, з урахуванням договорів про внесення змін до кредитного договору, надано Боржнику відновлювальну кредитну лінію на споживчі потреби з наданням окремими частинами (траншами) з лімітом кредитування у сумі 500 000 доларів США строком до 14.04.2009.
Також, 14.04.2006 у забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між ОСОБА_1 та відкритим акціонерним товариством «Інноваційно-промисловий банк» укладено договір іпотеки (з наступними змінами), посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовим Я.Д. за реєстровим № 849.
Відповідно до умов договору іпотеки ОСОБА_1 передав в іпотеку Банку квартиру АДРЕСА_1 .
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2009 у справі № 2-2709/2009 за позовом ВАТ «Інпромбанк» до ОСОБА_1 стягнуто з ОСОБА_1 на користь ВАТ «Інпромбанк» заборгованість за кредитним договором № 32-2006 від 14.04.2006 у розмірі 536 678,75 доларів США.
22.05.2014 ПАТ «Інноваційно-промисловий банк» відступило своє право вимоги за договором іпотеки від 14.04.2006 на користь ПАТ «Дельта Банк».
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 31.07.2014 замінено сторону у виконавчому провадженні ВАТ «Інпромбанк» правонаступником ПАТ «Дельта Банк»
20.07.2020 між ПАТ «Дельта Банк» та ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» укладено договір № 2290/К про відступлення прав вимоги, що посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Черленюх Л.В. за реєстровим № 850, відповідно до п. 1. якого ПАТ «Дельта-Банк» відступає ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» належні банку, а новий кредитор набуває право вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів, зазначених у Додатку № 1 до нього Договору, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов'язки Боржників, за кредитними договорами (договорами про надання кредиту (овердрафту) та/або договорами поруки та або договорами іпотеки (іпотечними договорами) та/або договорами застави, з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку № 1 до цього Договору (надалі - «Основні договори»), зокрема, право вимоги за Кредитним договором № 32- 2006 від 14 квітня 2006 року та Договором про іпотеку від 14 квітня 2006 року, що посвідчений Шевельовим Я.Д., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу за реєстровим № 849.
Згідно з пунктом 4 Договору ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» в день укладання цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання ПАТ «Дельта-Банк» у повному обсязі коштів, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов'язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у Додатку 21 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних), право вимагати передачі предметів забезпечення в рахунок виконання зобов'язань за Основними договорами тощо, зокрема, право вимоги до ОСОБА_1 , як до боржника, по поверненню заборгованості за Кредитним договором.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іпотеки, індексний номер: 217867130 від 27.07.2020, міститься запис про реєстрацію іпотеки, що накладено на п'ятикімнатну квартиру, загальною площею 125,4 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , іпотекодавцем за яким є боржник - ОСОБА_1 , іпотекодержателем - ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо». Підставою для накладання запису про іпотеку є договір про внесення змін до договору іпотеки від 14.04.2006 № 2-І-849, серія та номер: 2-І-3003, виданий 21.11.2007, виданий: ПНКМНО Шевельова В.М .
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.01.2021 у справі №2-2709/09, з урахуванням ухвали від 21.02.2023 про виправлення описки, замінено стягувача з ПАТ «Дельта Банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Інвест-Кредо».
04.01.2022 приватним виконавцем виконавчого округу м. Києва Іванютою І.М. відкрито виконавче провадження № 68044404 із виконання рішення суду у справі №2-2709/09 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія Інвест-Кредо» заборгованості в розмірі 536 678,75 доларів США.
Водночас, наразі рішення суду у справі №2-2709/09 залишається не виконаним, заборгованість у сумі 536 678,75 доларів США боржником не погашена, що станом на 24.06.2024 становить 21 707 474,74грн. за курсом НБУ із розрахунку 40,4478 грн. за 1 долар США.
Відповідно до частини 4 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Частинами 1, 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Таким чином, чинними судовими рішеннями встановлено розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 32-2006 від 14.04.2006, що не підлягає повторному доведенню.
У повідомленні за наслідками розгляду заяви кредитора керуючим реструктризацією зауважено, що на день укладення договору іпотеки від 14.04.2006 Боржник не мав права власності на всю квартиру, що знаходилась у спільній власності подружжя - ОСОБА_3 та Боржника. Відтак, арбітражний керуючий наголосив на нікчемності договору іпотеки від 14.04.2006, у зв'язку з чим вимоги кредитора по кредитному договору від 14.04.2006 не є забезпеченими іпотекою Боржника.
Частиною 2 статті 215 ЦК України встановлено, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).
За частиною 1 статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, вважається таким з моменту його вчинення (частина 1 статті 236 ЦК України).
Поряд із цим, рішенням Апеляційного суду м. Києва від 11.08.2016 у справі № 757/6582/15-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 відмовлено в задоволенні позову про визнання недійсним договору іпотеки від 14.04.2006, укладеного між ОСОБА_1 та ВАТ «Інноваційно-промисловий банк», посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевельовим Я.Д. та зареєстрованим у реєстрі під №849.
Постановою Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 757/6582/15-ц рішення Апеляційного суду м. Києва від 11.08.2016 залишено без змін. Як зауважив Верховний Суд, ОСОБА_3 не доведено належними та допустимими доказами факт набуття нею у власність 90/100 частин спірної квартири в момент укладення договору від 20.05.1996, а також не доведено факт набуття квартири у власність у період, який передував моментові передачі квартири в іпотеку зареєстрованим її одноособовим власником ОСОБА_1 , а саме 14.04.2006 року.
Так, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 28.02.2012 у справі №22-2690/3545/2012 визнано за ОСОБА_3 право власності на 90/100 частини квартири АДРЕСА_1 .
Частинами третьою та четвертою статті 334 ЦК України в чинній редакції передбачено, що право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Відтак, як наголошено Верховним Судом у постанові від 14.02.2018 у справі № 757/6582/15-ц, право власності на 90/100 частин спірної квартири у ОСОБА_3 виникло лише в момент його реєстрації на підставі рішення суду, а саме 22.01.2015. У зв'язку з наведеним вище, посилання на протиправну передачу нерухомого майна в іпотеку без попередньої згоди на те іншого співвласника та без виділу в натурі частки майна іпотекодавця не заслуговують на увагу.
За приписами ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У силу приписів ст. 204 ЦК України правомірність правочину презюмується.
Отже, презумпція правомірності договору іпотеки від 14.04.2006 у судовому порядку не спростована, при цьому судом обставин нікчемності договору іпотеки від 14.04.2006 також не встановлено.
Відповідно до cтатті 572 ЦК України, силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).
Частиною першою статті 583 ЦК України визначено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель); відповідні положення наведено також у частині другій статті 11 Закону України "Про заставу", за якою заставодавцем може бути як сам боржник, так і третя особа (майновий поручитель).
Згідно зі статтею 589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.
За змістом частини першої статті 584 ЦК України, частини першої статті 12 Закону України "Про заставу" у договорі застави визначаються суть, розмір та строк виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, опис предмета застави, а також інші умови, відносно яких за заявою однієї із сторін повинна бути досягнута угода.
За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором застави (частина друга статті 589 ЦК України, стаття 19 Закону України "Про заставу").
Згідно з частиною першою статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про іпотеку", іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом; основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договорами позики, кредиту, купівлі-продажу, лізингу, а також зобов'язання, яке виникає з інших підстав, виконання якого забезпечене іпотекою; майновий поручитель - особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання зобов'язання іншої особи-боржника.
Частинами п'ятою, шостою статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною, зокрема, до припинення основного зобов'язання.
У разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до договору іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
За правилами частин першої та другої статті 23 Закону України "Про іпотеку" у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов'язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України).
За змістом статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Припинення зобов'язань за кредитним договором його повним виконанням є підставою для задоволення вимог про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про іпотеку" іпотека припиняється у разі припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 06.03.2018 у справі № 910/6968/17, іпотека є дійсною до припинення основного зобов'язання, іпотека не припинається, якщо основне зобов'язання, забезпечене іпотекою, є невиконаним. Зазначений висновок узгоджується з положеннями статті 202 Господарського кодексу України, статті 599 Цивільного кодексу України, частини 5 статті 3 та частини 1 статті 17 Закону України "Про іпотеку".
Приписами статті 45 КУзПБ стосовно забезпечених кредиторів передбачено, що такі кредитори зобов'язані подати заяву з грошовими вимогами до боржника під час провадження у справі про банкрутство в частині вимог, що є незабезпеченими, або за умови відмови від забезпечення. Забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Згідно ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства забезпечені кредитори можуть повністю або частково відмовитися від забезпечення. Якщо вартості застави недостатньо для покриття всієї вимоги, кредитор повинен розглядатися як забезпечений лише в частині вартості предмета застави. Залишок вимог вважається незабезпеченим.
Аналіз наведеної норми дає підстави для висновку про те, що вартість предмета застави, в тому числі і розмір вимог заставного кредитора, вимоги якого забезпечені заставою майна боржника, визначаються у розмірі вартості предмета застави, який визначений між кредитором та боржником у договорі застави.
Відповідно до пункту 1.3 договору іпотеки (у редакції договору про внесення змін від 21.11.2007) сторони оцінюють предмет іпотеки в сумі 3 442 686,00 грн.
Таким чином, сторонами в договорі іпотеки визначено заставну вартість предмету іпотеки саме в розмірі 3 442 686,00 грн., у зв'язку з чим суд при визначені розміру вимог заставного кредитора виходить із погодженої сторонами в договорі суми.
Оскільки вартість предмету іпотеки становить 3 442 686,00 грн., то з урахуванням приписів ч. 2 ст. 45 Кодексу України з процедур банкрутства, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» є забезпеченими в частині вартості предмета застави.
Такий висновок не суперечить правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, що викладений 15.05.2018 в постанові у справі №902/492/17, оскільки з набранням чинності Кодексу України з процедур банкрутства (з 21.10.2019) порядок визначення забезпечених вимог було конкретизовано законодавцем в ч. 2 ст. 45 Кодексу та визначено, що кредитор є забезпеченим лише в частині вартості предмета застави.
Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду № 905/2028/18 від 17.06.2020 року.
Як установлено судом вище, наразі рішення Печерського районного суду м. Києва від 11.06.2009 у справі №2-2709/09 залишається не виконаним, заборгованість у сумі 536 678,75 доларів США боржником не погашена.
Положеннями статті 533 ЦК України унормовано, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Разом із цим, частиною 2 статті 45 Кодексу України з процедур банкрутства передбачено, що склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті України. Якщо зобов'язання боржника визначені в іноземній валюті, то склад і розмір грошових вимог кредиторів визначаються в національній валюті за курсом, встановленим Національним банком України на дату подання кредитором заяви з грошовими вимогами до боржника.
Як установлено судом вище, заява кредитора подана 24.06.2024, у зв'язку з чим розрахунок гривневого еквіваленту суми кредиторських вимог здійснюється за курсом НБУ станом на 24.06.2024, який становить 40,4478 грн. за 1 долар США. Відтак, заборгованість боржника в сумі 536 678,75 доларів США становить за відповідним курсом НБУ 21 707 474,74грн.
Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку про визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія Інвест-Кредо» кредитором боржника на суму 21 707 474,74грн., з яких 18 264 788,74грн.-вимоги другої черги задоволення, 3 442 686,00грн.-вимоги, що забезпечені заставою фізичної особи.
Поряд з вищеописаною заборгованістю підлягає включенню судові витрати кредитора в розмірі 6 056,00 грн. з віднесенням до вимог першої черги.
З огляду на викладене, суд вважає за доцільне закінчити попереднє засідання.
Враховуючи вищезазначене та керуючись ст. ст. 45, 122 Кодексу України з процедур банкрутства, ст. ст. 232, 234 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Визнати кредитором у справі № 910/4387/24 по відношенню до фізичної особи ОСОБА_1 :
- Акціонерне товариство «Сенс Банк» з грошовими вимогами на суму 257 451,87грн., з яких 4 844,80,00грн.-витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 252 607,07грн. - вимоги другої черги;
- Товариство з обмежено. Відповідальністю «Фінансова компаніяІнвест-Кредо» з грошовими вимогами на суму 21 713 530,74грн., з яких 6056,00грн.-витрати, які відшкодовуються до задоволення вимог кредиторів, 18 264 788,74грн. - вимоги другої черги, 3 442 686,00грн.-вимоги забезпечені заставою фізичної особи.
2. Зобов'язати керуючого реструктуризацією сформувати реєстр вимог кредиторів, оформлений відповідно до вимог Кодексу України з процедур банкрутства.
3. Зобов'язати керуючого реструктуризацією провести збори кредиторів, які мають відбутись не пізніше 26.08.2024.
4. Керуючому реструктуризацією боржника строк до 04.10.2024 подати до Господарського суду м. Києва плану реструктуризації боргів боржника.
5. Визначити дату проведення судового засідання, на якому буде розглянуто погоджений кредиторами план реструктуризації боргів або прийнято рішення про перехід до процедури погашення боргів чи про закриття провадження у справі на 16.10.2024 о 10:40. Засідання відбудеться у приміщені господарського суду м. Києва в залі судових засідань № 7 (корпус Б).
6 Ухвалу направити учасникам провадження у справі та керуючому реструктуризацією.
Ухвала набирає законної сили в порядку ч.ч. 4, 5 ст.9 Кодексу України з процедур банкрутства та може бути оскаржена. Оскарження ухвали не зупиняє провадження у справі про банкрутство
Повний текст ухвали складено 19.08.2024.
Суддя Д.В. Мандичев