ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2024Справа № 910/8519/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс»
до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва
«Київавтошляхміст»
про стягнення 524.119,30 грн
Представники сторін: не викликались
08.07.2024 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» про стягнення 524.119,30 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що на підставі укладеного між сторонами договору постачання електричної енергії споживачу № 01-24 від 01.01.2023 позивачем в повному обсязі поставлено електричну енергію на загальну суму 1.206.283,34 грн, що підтверджується актами прийому-передачі електричної енергії № УГР00002202 від 20.12.2023 та № УГР00002438 від 31.12.2023, відповідачем було здійснено оплату частково на загальну суму 752.904,67 грн, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.12.2023 та 29.12.2023. У зв'язку з тим, що відповідачем були частково виконані взяті на себе зобов'язання за умовами договору, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 524.119,30 грн, з яких 453.378,67 грн основного боргу, 61.602,52 грн пені, 9.138,11 грн інфляційних втрат та 6.503,38 грн 3% річних.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.07.2024 відкрито провадження у справі № 910/8519/24 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позов з урахуванням вимог ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.07.2024 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 12.07.2024 о 16:50 год. що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 29.08.2024 включно.
Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 12.07.2024 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.
Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва, -
11.01.2023 між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (споживач, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (постачальник, позивач) було укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 01-24 (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1 договору цей договір про постачання електричної енергії споживачу встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії.
Згідно з п. 2.1 договору за цим договором постачальник постачає електричну енергію споживачу «електрична енергія за кодом ДК 021:2015-09310000-5 (електрична енергія)» особовий рахунок № 10890 для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Спір виник в зв'язку з тим, що відповідач в порушення взятих на себе зобов'язань за договором оплату поставленої електроенергії повністю не здійснив, в зв'язку з чим виникла заборгованість в розмірі 453.378,67 грн та за неналежне виконання грошового зобов'язання позивачем нараховані 61.602,52 грн пені, 9.138,11 грн інфляційних втрат та 6.503,38 грн 3% річних.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору.
Згідно п. 13.1 договору сторони домовились, що умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини сторін по договору, починаючи з 01.01.2023 і до скасування воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2023, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов'язань та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.
Згідно з п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією (додаток 3 до цього договору, що є його невід'ємною частиною).
Відповідно до п. 5.2. договору загальна сума цього договору складає: 7.068.000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 1.178.000,00 грн, яка сплачується:
4.320.000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 282.616,82 грн - це бюджетні кошти споживача (КПКВ 1917441 - UA858201720344380001000054848) за рахунок встановлених бюджетних асигнувань та кошторисних призначень на 2023 рік;
2.748.000,00 грн, в тому числі ПДВ 20% - 179.775,70 грн - це власні кошти споживача (UA733057490000002600631055301).
Згідно з п. 5.2.1. договору розподіл ціни договору, зазначений в п. 5.2. договору може корегуватися в залежності від бюджетного призначення та/або змін до бюджету на 2023 рік, у зв'язку з чим «споживач» вносить зміни до п. 5.2. договору шляхом переміщення суми коштів між рахунками.
Відповідно до п. 5.3. договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
У пункті 1 Комерційної пропозиції, що є додатком 3 до договору сторони узгодили, що ціна (тариф) 1 кВт*год електричної енергії для споживача (2 клас напруги) складає: 4.90833333333 грн./кВт*год без ПДВ і 5,89 грн./кВт*год з ПДВ, з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії у розмірі 0,38028 грн без ПДВ, встановленого постановою НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 та тарифу на послугу з розподілу електричної енергії у розмірі 0,48939 грн без ПДВ встановленого постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1799.
Додатковою угодою № 5 від 25.09.2023 до договору сторони узгодили, що ціна (тариф) 1 кВт*год електричної енергії для споживача (2 клас напруги) з 01.08.2023 складає: 6,03412 грн./кВт*год без ПДВ і 7,240944 грн./кВт*год з ПДВ, з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії у розмірі 0,48510 грн без ПДВ, встановленого постановою НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 та тарифу на послугу з розподілу електричної енергії у розмірі 0,73370 грн без ПДВ встановленого постановою НКРЕКП № 917 від 23.05.2023.
Відповідно до п. 5.6. договору приймання-передача електричної енергії , поставленої постачальником та прийнятої споживачем у звітному місяці оформлюється шляхом підписання сторонами та скріплення печаткою сторін щомісячних актів приймання-передачі товарної продукції, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 5.7. договору акт приймання-передачі товарної продукції за розрахунковий період складається постачальником на підставі даних комерційних приладів комерційних приладів обліку. Постачальник зобов'язаний скласти акт приймання-передачі товарної продукції за розрахунковий місяць та надати два його примірника на розгляд споживача не пізніше ніж до 7 (сьомого) дня місяця наступного за розрахунковим. Споживач зобов'язаний розглянути наданий постачальником акт приймання-передачі товарної продукції за розрахунковий місяць та за відсутності зауважень, підписати його не пізніше ніж до 10 (десятого) дня місяця наступного за розрахунковим, але в будь якому разі не пізніше ніж протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання такого акту від постачальника та повернути йому один примірник.
Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Умовами ст. 664 Цивільного кодексу України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем у період з 01.12.2023 по 31.12.2023 на об'єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 166 592,200 кВт/год на загальну суму 1.206.83,34 грн з ПДВ, що підтверджується наступними актами приймання-передачі електричної енергії:
№ УГР00002202 від 20.12.2023 на суму 752.904,67 грн, підписаний та скріплений печатками обох сторін;
№ УГР00002438 від 31.12.2023 на суму 453.378,67 грн, підписаний позивачем та скріплений печаткою позивача.
Позивачем два примірника акту № УГР00002438 від 31.12.2023 було 11.01.2024 надіслано відповідачу на підпис, що підтверджується описом вкладення у цінний лист № 0505147310050 та отримані відповідачем 23.01.2024.
Водночас, відповідач підписаний ним примірник акту № УГР00002438 від 31.12.2023 позивачу не повернув.
Матеріали справи свідчать, що відповідачем було перераховано позивачу суму у розмірі 752.904,67 грн в якості оплати за спожиту електричну енергію в грудні 2023 року, що підтверджується платіжними інструкціями від 27.12.2023 на суму 611.547,47 грн та від 29.12.2023 на суму 141.357,20 грн.
Відповідачем не було надано позивачу письмової обґрунтованої відмови від підписання акту приймання-передачі електричної енергії №УГР00002438 від 31.12.2023 за період з 21.12.2023 по 31.12.2023.
Оскільки вказаний вище акт приймання-передачі електричної енергії не був повернутий позивачу, а заперечень щодо його змісту від відповідача не надходило, суд вважає, що вказаний акт погоджений відповідач та в силу п. 5.7 договору є підписаний відповідачем 26.01.2024 (протягом 3 робочих днів з моменту отримання).
Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно з п. 5.8 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, вказаний в розділі 13 цього договору протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товарної продукції та за умови наявності бюджетних коштів.
З огляду на викладене, відповідач мав сплатити акт приймання-передачі електричної енергії № УГР00002438 від 31.12.2023 у строк до 14.02.2024 включно.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення умов договору не виконав зобов'язання по сплаті поставленої електроенергії, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, яка не оспорена відповідачем та становить 453.378,67 грн.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Доказів того, що відповідачем виконано зобов'язання по сплаті поставленої електроенергії за договором в повному обсязі не подано.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої електроенергії в розмірі 453 378,67 грн.
Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Матеріалами справи підтверджується те, що відповідач, в порушення умов договору, у визначені строки оплату за поставлену електричну енергію не провів, а отже є таким, що прострочив виконання зобов'язання.
Згідно зі ст.ст. 546, 547 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафних санкцій надано сторонам частиною 4 статті 231 Господарського кодексу України.
Так, розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 9.5 договору у разі якщо споживач порушив терміни оплати, споживачу нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення.
Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов'язання щодо оплати поставленої електроенергії.
Позивачем пред'явлено вимогу про стягнення з відповідача пені в розмірі 61.602,52 грн нарахованої на суму боргу 453.378,67 грн за період з 13.01.2024 по 05.07.2024.
В зв'язку з тим, що взяті на себе зобов'язання по сплаті поставленої електроенергії відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу, крім суми основного боргу, пеню розмір якої за розрахунками суду на суму 453.378,67 грн за період з 15.02.2024 по 05.07.2024 становить 49.339,00 грн.
Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 49.339,00 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині розміру пені в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено початок періоду прострочення по сплаті поставленої електроенергії.
В зв'язку з тим, що відповідач припустився прострочення з оплати поставленої електроенергії позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 6.503,38 грн 3% річних (нарахованих на суму боргу 453.378,67 грн за період з 13.01.2024 по 05.07.2024) та 9.138,11 грн інфляційних втрат (нарахованих на суму боргу 453.378,67 грн за період січень - травень 2024 року).
Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Умовами договору інший розмір процентів не визначений.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п. п. 3.2 п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань»).
Тобто, базою для нарахування розміру боргу з урахуванням індексу інфляції є сума основного боргу не обтяжена додатковими нарахуваннями, яка існує на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, а у випадку її часткового погашення - лише залишкова сума основного боргу на останній день місяця, у якому здійснено платіж. Періодом, на який розраховуються інфляційні втрати, є період прострочення, починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція (дефляція).
При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.
Якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Даний висновок викладений у постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.
Суд приходить до висновку про задоволення вимог позивача щодо стягнення з відповідача 5.277,03 грн 3% річних та 7.295,41 грн інфляційних втрат (за розрахунками суду, що знаходяться в матеріалах справи).
В іншій частині нарахування 3% річних та інфляційних втрат в позові слід відмовити, оскільки позивачем невірно визначено початок прострочення виконання зобов'язання.
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.
Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Стосовно розподілу витрат позивача на правову допомогу в розмірі 21.000,00 грн слід зазначити наступне.
Згідно ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи, зокрема до них належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частина 1 статті 124 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Стаття 161 Господарського процесуального кодексу України визначає, що заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву.
У поданій позивачем позовній заяві позивачем наведено, що позивач поніс судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 21.000,00 грн.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За приписами ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Відповідно до частин 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно зі ст. 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
20.05.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (Клієнт) та адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем (Адвокат) було укладено договір про надання правничої допомоги № 13/5 (далі - договір № 13/5).
Відповідно до п. 1.1 договору № 13/5 Адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу Клієнту.
Товариством з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» на представництво інтересів товариства видано адвокату Невструєвому Леоніду Борисовичу довіреність № 13-Ю1 від 02.01.2024.
Підтвердженням того, що Невструєв Леонід Борисович є адвокатом свідчить свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 4409/10 від 23.12.2010.
Додатковою угодо № 17-3/24 від 01.02.2024 до договору про надання правничої допомоги № 13/5 від 20.05.2019 (далі - додаткова угода) сторони погодили розмір погодинної ставки адвоката за надання будь - яких видів професійної правничої допомоги на рівні 3.500,00грн за 1 (одну) годину.
Пунктом 2.4 додаткової угоди встановлено, що факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
05.07.2024 між Клієнтом та Адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем складено акт про прийняття - передачі наданих послуг № 1/17-3/24 до договору, з якого вбачається, що Клієнт прийняв надану Адвокатом Невструєвим Леонідом Борисовичем правничу допомогу за договором № 13/5, вартість якої склала 21.000,00 грн.
Відповідно до п. 2.5 додаткової угоди клієнт сплачує гонорар протягом 120 днів з моменту підписання акту наданих послуг.
Разом з цим, Об'єднана палата Верховного Суду у постанові № 922/445/19 від 03.10.2019 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 1 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).
Слід зазначити, що за змістом статті ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до статті 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Отже, адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі № 910/4201/19).
Адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Вказане передбачено як приписами цивільного права, так і Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»; відсутність в договорі про надання правової допомоги розміру та/або порядку обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати або фіксованого розміру) не дає як суду, так і іншій стороні спору, можливості пересвідчитись у дійсній домовленості сторін щодо розміру адвокатського гонорару.
Отже, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується зі статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Відповідно до ч.ч. 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідачем клопотання про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката не подано; не співмірність витрат позивача не доведено.
Суд приходить до висновку про відповідність заявленого позивачем розміру витрат на професійну правову допомогу критеріям, що визначені ст. 126 Господарського процесуального кодексу України та не вбачає підстав для його зменшення.
Враховуючи те, що позивачем підтверджено правовий статус адвоката, співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто в сумі 20.646,24 грн.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» (01013 м. Київ, Набережно-Печерська дорога, 2; код ЄДРПОУ 03359018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укр Газ Ресурс» (04070, м. Київ, вул. Сагайдачного, 25, літ. Б, офіс 5; код ЄДРПОУ 41427817) 453.378 (чотириста п'ятдесят три тисячі триста сімдесят вісім) грн 67 коп. основного боргу, 49.339 (сорок дев'ять тисяч триста тридцять дев'ять) грн 00 коп. пені, 5.277 (п'яти тисяч двісті сімдесят сім) грн 03 коп. 3% річних, 7.295 (сім тисяч двісті дев'яносто п'ять) грн 41 коп. інфляційних витрат, 6.183 (шість сто вісімдесят три) грн 49 коп. витрат по сплаті судового збору та 20.646 (двадцять тисяч шістсот сорок шість) грн 24 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
СуддяВ.В.Сівакова