ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.08.2024Справа № 910/6027/24
Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Ломаки В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО"
до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача ОСОБА_1
про стягнення 25 026,01 грн.,
Без виклику (повідомлення) представників учасників справи.
Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "ВУСО" (далі - позивач, Компанія) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (далі - відповідач, Підприємство) про стягнення 25 026,01 грн.
В обґрунтування пред'явлених вимог Компанія посилалася на наявність у відповідача, як власника транспортного засобу JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , обов'язку з виплати позивачу 25 026,01 грн. різниці між фактичним розміром шкоди, завданої працівником Підприємства внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, та здійсненою страховиком відповідача страховою виплатою.
Ухвалою від 21.05.2024 року господарський суд міста Києва відкрив провадження у справі № 910/6027/24 та вирішив здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін. Крім того, цією ухвалою суд залучив до участі у розгляді справи в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, винного у скоєнні ДТП водія - ОСОБА_1 .
10.06.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшов відзив Підприємства від 05.06.2024 року, в якому останнє заперечило проти задоволення вимог позивача з огляду на те, що відповідач не є стороною спірних правовідносин та своїми діями не завдавав збитків Компанії.
Відповідач також звернув увагу на те, що у наряді-замовленні та виставленому СТО рахунку на його ремонт було вказано про пошкодження "EXTENSION-REAL FLO". Проте відповідач позбавлений можливості встановити, до якої частини автомобіля відноситься означена деталь, оскільки її назва викладена іноземною мовою.
Крім того, відповідач наголосив на порядку обрахунку суми страхового відшкодування в частині зменшення виплати на користь потерпілого на суму ПДВ, а також зазначив про відсутність у матеріалах справи укладеного між позивачем та ТОВ "ЕК Фаворит Ассистанс" договору на проведення оцінки коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля.
Товариство також вказало, що коефіцієнт фізичного зносу підлягав застосуванню саме до зазначеної у рахунку СТО вартості деталей пошкодженого КТЗ у розмірі 90 750,41 грн., а суму обґрунтованих позовних вимог становить різниця між вартістю нових запчастин та їх вартістю зі зносом.
18.06.2024 року через систему "Електронний суд" надійшла відповідь Компанії від 17.06.2024 року на позовну заяву, в якій остання зазначила, що шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, який виконував трудові обов'язки та на відповідній правовій підставі керував транспортним засобом, що належить роботодавцю, відшкодовується власником (володільцем) цього джерела підвищеної небезпеки, тобто відповідачем, а не безпосередньо винним водієм (третьою особою). Позивач також вказав, що при визначенні розміру заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту в разі виникнення спору щодо визначення його розміру слід виходити з фактичної суми, встановленої відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля. Також Компанія звернула увагу на відсутність підстав для зменшення страхової виплати на суму ПДВ, оскільки кошти були перераховані на рахунок станції технічного обслуговування ТОВ "Ніко Мегаполіс", яка є платником ПДВ, а не безпосередньо на рахунок потерпілої особи.
Разом із тим, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, здійснює страховик відповідальності винної у ДТП особи, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу відшкодовує особа, яка завдала збитків.
26.06.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшли заперечення Підприємства від 24.06.2024 року, в яких останнє навело додаткові мотиви на підтвердження необґрунтованості позовних вимог Компанії.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи (у тому числі від третьої особи, яка належним чином була повідомлена про розгляд справи, що підтверджується наявним у матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення № 0600268008540) на адресу суду не надходило.
Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва
15.01.2020 року між позивачем (Страховик) та Акціонерним товариством "Київгаз" (Страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 9414812-02-10-00 (далі - Договір), предметом якого є майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать чинному законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням, зокрема, автомобілем CKC FTFFD-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_2 , 2018 року випуску.
За змістом пункту 4.1.1.1 Договору до страхових випадків віднесено дорожньо-транспортні пригоди (з встановленою франшизою в розмірі 0,50 % за умови, що особа, винна у скоєнні ДТП, встановлена, і ця особа - не водій застрахованого ТЗ).
Згідно з Додатком № 1 до Договору страхова сума - 1 333 000,00 грн.; 1 рік страхування: 18.09.2020-17.09.2021; 2 рік страхування: 18.09.2021-17.09.2022; 3 рік страхування: 18.09.2022-17.09.2023.
16.09.2022 року о 09:05 год. на проспекті Повітрофлотському, 15 у місті Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участі транспортного засобу JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_1 , який не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не зреагував на її зміну та скоїв зіткнення із застрахованим позивачем транспортним засобом CKC FTFFD-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження.
Постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2022 року в справі № 760/13335/22 (провадження № 3/760/7522/22) водія транспортного засобу JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, що призвело до ДТП, та притягнуто до адміністративної відповідальності.
З матеріалів справи вбачається, що цивільна правова відповідальність водія JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент настання ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві "Страхова група "ТАС" відповідно до полісу серії АТ № 002495160 обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, із встановленим розміром ліміту відповідальності за шкоду майну в розмірі 130 000,00 грн. та франшизи - 0,00 грн.
З урахуванням, зокрема, акту (протоколу) огляду транспортного засобу - заяви на виплату від 16.09.2022 року, а також виставленого СТО - ТОВ "Ніко Мегаполіс" рахунку від 19.09.2022 року № 0000011015 на оплату відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу CKC FTFFD-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_2 , на загальну суму 111 916,21 грн., страховим актом позивача від 26.09.2022 року № 2255667-1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та, зважаючи на передбачені Договором страхову суму (1 333 000,00 грн.) та франшизу (0,50 %) вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 105 251,21 грн. (111 916,21 грн. - (1 333 000,00 грн. * 0,50 %).
Відповідно до платіжного доручення від 26.09.2022 року № 29651 позивач перерахував на користь СТО - ТОВ "Ніко Мегаполіс" грошові кошти у загальному розмірі 105 251,21 грн. з призначенням платежу: "Стр. відш. зг. СА № 2255667-1 від 26.09.2022 р. та дог. № 12570800 від 15.01.2021 р., стр. АТ "Київгаз", заяв. 16.09.22, рах. №0000011015 від 19.09.22".
Згідно зі Звітом про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу (вих. № 32472 від 03.11.2022 року), виконаного оцінювачем колісних транспортних засобів ТОВ "ЕК "Фаворит-Ассистанс" Гармідаровою Ю.П., коефіцієнт фізичного зносу КТЗ CKC FTFFD-01БП, реєстраційний номер НОМЕР_2 , станом на 16.09.2022 року становив 0,35.
У відповідь на звернення позивача від 17.10.2022 року № 1269, страховик винної у ДТП особи - Приватне акціонерне товариство "Страхова група "ТАС" направило Компанії лист від 30.10.2022 року № 1618, в якому, з урахуванням вказаної в рахунку від 19.09.2022 року № 0000011015 вартості замінених складових (90 649,33 грн.), вартості робіт (16 279,20 грн.), вартості матеріалів (4 987,68 грн.), а також коефіцієнта зносу замінених складових застрахованого позивачем транспортного засобу (0.3496), повідомило про виплату на користь Компанії страхового відшкодування у загальному розмірі 80 225,20 грн.
Факт надходження 06.03.2023 року означеної суми грошових коштів на розрахунковий рахунок Компанії підтверджується, зокрема, наявною в матеріалах справи копією відповідної довідки позивача від 08.03.2023 року № 874.
Зважаючи на відшкодування позивачу фактично сплаченого ним страхового відшкодування у загальному розмірі 105 251,21 грн. лише на суму 80 225,20 грн. за рахунок страховика винної у ДТП особи - Приватного акціонерного товариства "Страхова група "ТАС", Компанія, з посиланням, зокрема, на положення статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України, звернулася до господарського суду міста Києва з даним позовом про стягнення з Підприємства (як до особи, працівником якої завдано шкоду та володільця відповідного ТЗ) грошових коштів у розмірі 25 026,01 грн. (105 251,21 грн. - 80 225,20 грн.).
Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.
Статтею 16 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
Згідно з пунктом 8 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Застосування цього способу захисту здійснюється і в позадоговірних зобов'язаннях (глава 82 Цивільного кодексу України), якщо порушенням цивільного права особи їй завдано майнову шкоду, призведено до збитків.
Стаття 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що майнова шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до частин 1, 2 статті 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).
Аналогічна правова позиція викладена у абзаці 2 пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовом про відшкодування шкоди".
Законом України "Про страхування" передбачено, що цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів підлягає обов'язковому страхуванню (стаття 7 Закону).
Згідно з приписами статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Отже, після виплати страхового відшкодування до позивача перейшло право вимоги щодо відшкодування шкоди в розмірі 105 251,21 грн. особою, відповідальною за заподіяний збиток.
Вина ОСОБА_1 підтверджена постановою Солом'янського районного суду міста Києва від 01.11.2022 року в справі № 760/13335/22 (провадження № 3/760/7522/22).
Суд також звертає увагу на те, що у наведеній постанові Солом'янський районний суд міста Києва зазначив, що ОСОБА_1 працює в КП "Київтеплоенерго".
Згідно з частиною 1 статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Пунктом 1 частини 2, частиною 3 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
У той же час, відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).
Частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України встановлює, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Під виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків розуміється виконання ним роботи, передбаченої трудовим договором (контрактом), посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою або спричинена необхідністю як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Правовий зв'язок між юридичною або фізичною особою та працівником виникає з трудових відносин незалежно від їх характеру - постійні, тимчасові, сезонні відносини або відносини, що склалися між зазначеними особами при виконанні працівником іншої роботи за трудовим договором (контрактом).
Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.
Аналогічний за змістом правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 року в справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18), а також у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 09.01.2019 року в справі № 654/4218/15-ц (провадження № 61-1192св18).
Слід зазначити, що за умовами частин 1, 4 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у відзиві відповідач викладає заперечення проти позову. Якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті, крім випадків, якщо незгода з такою обставиною вбачається з наданих разом із відзивом доказів, що обґрунтовують його заперечення по суті позовних вимог, або відповідач доведе, що не заперечив проти будь-якої із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, з підстав, що не залежали від нього.
Разом із тим, у відзиві на позовну заяву Підприємство не наводило заперечень щодо обставин перебування винної у ДТП особи - ОСОБА_1 у трудових відносинах з відповідачем на момент вчинення означеної ДТП, а також керування третьою особою належним Підприємству (як роботодавцю) автомобілем на відповідній правовій підставі.
Отже, у спірному випадку в силу приписів статті 1172 Цивільного кодексу України саме Підприємство відповідає за шкоду, заподіяну внаслідок ДТП, винуватцем якої визнано, зокрема, працівника останнього - ОСОБА_1 .
При цьому, доказів неправомірності керування вказаною особою транспортним засобом JCB ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , на момент скоєння ДТП матеріали справи не містять, факт перебування цієї фізичної особи у трудових відносинах з відповідачем останнім не спростовано та під сумнів не поставлено.
Як було зазначено вище, страховим актом позивача від 26.09.2022 року № 2255667-1 вищенаведену ДТП визнано страховим випадком та, зважаючи на передбачені Договором страхову суму (1 333 000,00 грн.) та франшизу (0,50 %) вирішено виплатити страхове відшкодування у розмірі 105 251,21 грн. (111 916,21 грн. - (1 333 000,00 грн. * 0,50 %).
Відповідно до платіжного доручення від 26.09.2022 року № 29651 позивач перерахував на користь СТО - ТОВ "Ніко Мегаполіс" грошові кошти у загальному розмірі 105 251,21 грн. з призначенням платежу: "Стр. відш. зг. СА № 2255667-1 від 26.09.2022 р. та дог. № 12570800 від 15.01.2021 р., стр. АТ "Київгаз", заяв. 16.09.22, рах. №0000011015 від 19.09.22".
Разом із тим, Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" на користь позивача було відшкодовано лише 80 225,20 грн. із загальної суми сплаченого позивачем страхового відшкодування у загальному розмірі 105 251,21 грн.
За умовами пункту 22.1 статті 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Таким чином, для визначення складових витрат, які підлягають відшкодуванню страховиком цивільно-правової відповідальності, в даному випадку підлягають застосуванню саме спеціальні норми пункту 22.1 статті 22 та статті 30 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".
Тобто, наведеними положеннями встановлено, що розмір відповідальності страховика за полісом обмежується розміром відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу в межах встановлених відповідним полісом ліміту відповідальності та франшизи.
Таким чином, оскільки на відповідача покладається додаткова (субсидіарна) відповідальність, яка настає лише у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої шкоди, суд дійшов висновку про те, що відповідач згідно з вимогами статей 1172, 1187, 1194 Цивільного кодексу України несе відповідальність у тій частині, що не підлягає відшкодуванню страховиком, з урахуванням фактично здійсненої страховиком винної особи виплати.
Заперечуючи проти позову, Підприємство посилалося на те, що воно у розумінні статті 1166 Цивільного кодексу України не є стороною спірних правовідносин та своїми діями не завдавало збитків Компанії. Проте вказані заперечення спростовуються вищенаведеними встановленими судом обставинами та приписами спеціальної норми статті 1172 Цивільного кодексу України, яка підлягає застосуванню до спірних у справі правовідносин.
Посилання відповідача на те, що у наряді-замовленні та виставленому СТО рахунку на його ремонт було вказано про пошкодження деталі "EXTENSION-REAL FLO", назва якої викладена іноземною мовою, не спростовує обґрунтованості вимог Компанії та не свідчить про безпідставність включення до відповідного рахунку вартості цієї деталі.
Слід також враховувати, що Верховний Суд у постанові від 20.03.2018 року в справі № 911/482/17 відзначив, що у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, суди повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.
При цьому, суд взяв до уваги викладені у прийнятих за результатами перегляду справ даної категорії постановах Верховного Суду від 25.07.2018 року в справі № 922/4013/17, від 03.07.2019 року в справі № 910/12722/18 висновки про те, що реальним підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику є саме платіжне доручення, яким оплачена виставлена станцією технічного обслуговування сума вартості відновлювального ремонту транспортного засобу.
Заперечення відповідача, які за своїм змістом зводяться до порушення порядку обрахунку суми страхового відшкодування в частині необхідності зменшення виплати на користь потерпілого на суму ПДВ, також оцінюються судом критично з огляду на відсутність підстав для зменшення страхової виплати на суму ПДВ, адже грошові кошти у загальному розмірі 105 251,21 грн. були перераховані позивачем на підставі платіжного доручення від 26.09.2022 року № 29651 саме на користь СТО - ТОВ "Ніко Мегаполіс", яке за наявними у матеріалах справи документами є платником ПДВ, а не на рахунок потерпілої особи.
Посилання Підприємства на відсутність у матеріалах справи укладеного між позивачем та ТОВ "ЕК Фаворит Ассистанс" договору на проведення оцінки коефіцієнта фізичного зносу пошкодженого автомобіля також не свідчить про наявність підстав для звільнення відповідача від обов'язку відшкодування спірної у даній справі суми грошових коштів та не спростовує обґрунтованості Звіту про визначення коефіцієнта фізичного зносу колісного транспортного засобу (вих. № 32472 від 03.11.2022 року), виконаного оцінювачем колісних транспортних засобів ТОВ "ЕК "Фаворит-Ассистанс" Гармідаровою Ю.П.
Посилання відповідача на те, що суму обґрунтованих позовних вимог становить різниця між вартістю нових запчастин та їх вартістю зі зносом, також є нерелевантними та не свідчать про відсутність підстав для задоволення вимог Компанії, пред'явлених на підставі статей 1172, 1194 Цивільного кодексу України. Суд також звертає увагу на те, що виплата страховиком винної у ДТП особи - Приватним акціонерним товариством "Страхова група "ТАС" страхового відшкодування у загальному розмірі 80 225,20 грн. була здійснена з урахуванням вказаної в рахунку від 19.09.2022 року № 0000011015 вартості замінених складових (90 649,33 грн.), вартості робіт (16 279,20 грн.), вартості матеріалів (4 987,68 грн.), а також коефіцієнта зносу замінених складових застрахованого позивачем транспортного засобу (0.3496).
У той же час, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, здійснює страховик відповідальності винної у ДТП особи, а різницю між реальними збитками і відновлювальним ремонтом пошкодженого транспортного засобу з урахуванням зносу на підставі статті 1194 Цивільного кодексу відшкодовує особа, яка завдала збитків.
Інші заперечення відповідача проти позову також не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються її матеріалами.
Враховуючи наведені обставини, а також зважаючи на наявні у матеріалах справи документи та встановлені під час її розгляду обставини, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача про стягнення з Підприємства грошових коштів у розмірі 25 026,01 грн.
Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов'язки.
Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Принцип змагальності тісно пов'язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з'ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.
Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми грошових коштів.
За таких обставин, вказаний позов підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються відповідача, у зв'язку із задоволенням позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" (01001, місто Київ, площа Івана Франка, будинок 5; код ЄДРПОУ 40538421) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "ВУСО" (03150, місто Київ, вулиця Казимира Малевича, будинок 31; код ЄДРПОУ 31650052) 25 026 (двадцять п'ять тисяч двадцять шість) грн. 01 коп. збитків, а також 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
4. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
5. Згідно з частиною 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано 19.08.2024 року.
Суддя В.С. Ломака