ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.08.2024Справа № 910/7037/24
За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс"
доФізичної особи-підприємця Ніколенка Євгена Івановича
простягнення 17 422,69 грн
Суддя Підченко Ю.О.
Представники сторін:
без виклику.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі також - позивач, КП «Київкомунсервіс») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Ніколенка Євгена Івановича (далі також - відповідач, ФОП Ніколенко Є.І.) про стягнення заборгованості за договором № 3893-Об на надання послуг з вивезення побутових відходів від 01.10.2012 в розмірі 12 900,22 грн, інфляційних втрат в розмірі 3 476,92 грн, 3% річних в розмірі 892,68 грн, пені в розмірі 152,87 грн.
Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2024 відкрито провадження у справі № 910/7037/24, вирішено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Керуючись ч. 2 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України (далі також - ГПК України) та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд враховує припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
З урахуванням вищевикладеного та приймаючи до уваги те, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Так, ухвала суду була надіслана за адресою відповідача, яка вказана у позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Крім того, суд зауважує, що ухвала суду про відкриття провадження у даній справі була офіційно оприлюднена у Єдиному державному реєстрі судових рішень - на сайті за посиланням https://reyestr.court.gov.ua, а також знаходяться у вільному доступі в мережі Інтернет на інших відповідних веб-сайтах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Враховуючи наведене, оскільки відповідачем не повідомлено суд про зміну місцезнаходження та не забезпечено внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, суд дійшов висновку, що в силу положень пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України день складення підприємством поштового зв'язку повідомлення від 19.06.2024 про повернення поштового відправлення у зв'язку із закінченням терміну зберігання, вважається днем вручення відповідачу ухвали Господарського суду міста Києва від 11.06.2024.
За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, відповідних клопотань про продовження процесуальних строків, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище припису ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
01.10.2012 між Комунальним підприємством виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київкомунсервіс» (далі - виконавець) та Фізичною особою підприємець Ніколенко Євгеном Івановичем (далі - замовник) укладено договір №3893-Об на надання послуг з вивезення твердих побутових відходів (далі - Договір), відповідно до умов якого виконавець зобов'язується надавати замовнику послуги з вивезення твердих побутових відходів (далі за текстом - ТПВ), що утворюються на об'єкті замовника (Ремонт телерадіотехніки), що знаходиться за фактичною адресою: 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 5, а замовник зобов'язується прийняти та своєчасно оплачувати послуги.
Згідно з п. 1.2. Договору, кількість ТПВ, що підлягає вивезенню за домовленістю сторін (по факту утворення ТПВ) становить 1,1 куб. м в місяць 13,2 куб. м. в рік.
Пунктом 2.5. Договору передбачено, що щомісячна оплата послуг за цим Договором, у розмірі, що вказаний у п. 2.1. даного Договору, з урахуванням ПДВ, здійснюється замовником не пізніше 15-го числа поточного місяця на розрахунковий рахунок виконавця, на підставі виписаного виконавцем рахунку.
За результатами наданих послуг виконавець направляє замовнику для підписання Акт наданих послуг в двох екземплярах та податкову накладну. Акт виконаних робіт підписується щомісячно до 15 (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за звітним. Після підписання Акту наданих послуг уповноваженими представниками сторін усі суперечки щодо перевезених ТПВ вважаються необґрунтованими. Замовник зобов'язаний протягом 10 (десяти) робочих днів, з дати підписання, вищезазначений повернути Акт наданих послуг Виконавцю Якщо замовник не повернув його протягом зазначеного терміну, Акт наданих послуг вважається підписаним (п. 2.6. Договору)
Відповідно до п. 3.9 Договору, замовник зобов'язався здійснювати 100% (стовідсоткову) оплату послуг на умовах, зазначених у п. 2.3 та 2.5 цього Договору.
Згідно з п. 7.1. Договору, цей Договір вступає в силу з 01.10.2012 та діє до 31.12.2012.
Як вбачається з п. 7.3. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 28.12.2012), в разі,якщо жодна із сторін протягом п'ятнадцяти календарних днів після закінчення строку дії цього договору не заявить в письмовій формі (шляхом надсилання рекомендованого листа) про свій намір припинити дію даного Договору, то строк дії цього Договору, вважається автоматично продовженим на наступний календарний рік.
Спір у справі виник у зв'язку з тим, як стверджує позивач, що він зобов'язання по Договору виконує в повному обсязі, а відповідач порушує умови Договору, зокрема плата за послуги вноситься не в повному розмірі, що призвело до виникнення заборгованості в розмірі 12 900, 22 грн.
Відповідач свої правом на подання відзиву не скористався, викладених у позовній заяві обставин належними та допустимими доказами не спростував.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Дослідивши зміст указаної угоди, суд встановив, що укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором про надання послуг.
Згідно з ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 статті 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що визначені договором.
Судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем були надані відповідачу послуги з вивезення ТПВ за період дії Договору на загальну суму 20 763,38 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами надання послуг та рахунками на їх оплату за відповідний період.
Вартість отриманих послуг відповідачем було сплачено частково - в сумі 7 863,16 грн, однак, повністю не погашено, у зв'язку з чим станом на 30.04.2024 року у нього виникла заборгованість у сумі 12 900,22 грн за період з 01.08.2019 по 30.04.2024.
Матеріали справи містять акти надання послуг та рахунки на їх оплату за період з 01.08.2019 по 30.04.2024, які були надіслані на поштову адресу відповідача (замовника), що підтверджується рекомендованими листами Укрпошти.
Проте відповідач вказані акти приймання-передавання наданих послуг не підписав та не сплатив, хоча сам по собі факт відсутності підписаних сторонами актів приймання-передачі наданих послуг не є визначальним для висновку про невиконання відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати вартості наданих послуг з вивезення (збирання, зберігання, перевезення, утилізації, захоронення) твердих побутових відходів.
Також з матеріалів справи вбачається, що з метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензії про сплату заборгованості за Договором № 3893-Об від 01.10.2012, а саме:
- від 23.01.2024р. №000021643 на суму 11 782, 38 грн за послуги надані з вивезення побутових відходів станом на 31.12.2023;
- від 01.04.2024р. № 000023865 на суму 12 341, 30 грн за послуги надані з вивезення побутових відходів станом на 29.02.2024;
взаєморозрахунків щодо визначеної суму основного боргу (копія додається).
- від 28.02.2023р. №000009831 на суму 8 428, 86 грн за послуги надані з вивезення побутових відходів станом на 31.12.2022;
- від 21.04.2023р. №000011848 на суму 8 987,78 грн за послуги надані з вивезення побутових відходів станом на 28.02.2023;
- від 13.06.2023р. №000013841 на суму 9 546, 70 грн за послуги надані з вивезення побутових відходів станом на 30.04.2023;
- від 28.08.2023р. №000016214 на суму 10 105,62 грн за послуги надані з вивезення побутових відходів станом на 30.06.2023;
- від 09.10.2023р. №000018017 на суму 10 664, 54 грн за послуги надані з вивезення побутових відходів станом на 31.08.2023;
- від 28.11.2023р. №000020589 на суму 11 223, 46 грн за послуги надані з вивезення побутових відходів станом на 31.10.2023;
- від 28.12.2022р. №000007314 на суму 7 869, 94 грн за послуги надані з вивезення побутових відходів станом на 31.10.2022.
до яких було додано акти звірки взаєморозрахунків щодо визначеної суми основного боргу.
Проте відповідач, зі свого боку, відповідей на вказані претензії не надав, заборгованість в сумі 12 900,22 грн за актом звірки взаєморозрахунків не сплатив, що стало підставою для звернення позивача до суду.
Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, в силу вимог статей 526, 525 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься і у статті 193 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Оскільки доказів належної оплати заборгованості відповідач не надав, доводів позивача не спростував, а в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача щодо обсягів наданих позивачем послуг, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 12 900,22 грн плати за надані послуги з вивезення побутових відходів підлягають задоволенню.
Крім стягнення основного боргу, позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 152,87 грн.
Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Відповідно до ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Пунктом 4.2 Договору сторони погодили, що за прострочення оплати послуг з вивезення побутових відходів за цим Договором замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочення, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Разом з тим судом враховано, що послуги, які надаються позивачем за договором на надання послуг з вивезення побутових відходів, є комунальними послугами, а тому їх регулювання підпадає під норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов'язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.
Дослідивши та перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд дійшов висновку, що він є правильним, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 152,87 грн пені підлягає задоволенню.
Стосовно стягнення матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу в сумі 3 476,92 грн та 3 % річних у сумі 892,68 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачені вищевказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов'язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Із наведених норм права вбачається, що у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов'язання у нього в силу закону (ч. 2 ст. 625 ЦК України) виникає обов'язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов'язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, а також три проценти річних від суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Отже, зважаючи на встановлене судом прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання, суд прийшов до висновку, що нарахування позивачем матеріальних втрат є правомірним.
Здійснивши перевірку наведених позивачем розрахунків 3% річних в сумі 892,68 грн та інфляційних втрат в сумі 3 476,92 грн у межах заявлених позивачем періодів, суд дійшов висновку про те, що вони є арифметично правильними, а відтак, позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги КП "Київкомунсервіс" підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов та не спростував твердження позивача про наявність заборгованості за Договором.
Відповідно до ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з покладенням судового збору на відповідача згідно з вимогами ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" задовольнити.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ніколенка Євгена Івановича ( АДРЕСА_1 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київкомунсервіс" (04053, м. Київ, вул. Кудрявська, 23; код ЄДРПОУ 33745659) заборгованість в розмірі 12 900, 22 грн, інфляційні втрати в розмірі 3 476,92 грн, 3% річних в розмірі 892,68 грн, пеню в розмірі 152,87 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 422,40 грн.
3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 16.08.2024 року.
Суддя Ю.О.Підченко