номер провадження справи 22/143/24
19.08.2024 Справа № 908/1579/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/1579/24
за позовом: Фізичної особи-підприємця Шаптали Віктора Олексійовича ( АДРЕСА_1 )
до відповідача: Концерну "Міські теплові мережі" (вул. Героїв полку "Азов", буд. 137, м.Запоріжжя, 69091)
про визнання договору укладеним
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
29.05.2024 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вих. № б/н від 28.05.2024) Фізичної особи-підприємця Шаптали Віктора Олексійовича до відповідача: Концерну "Міські теплові мережі" про визнання укладеним між Концерном "Міські теплові мережі" та Шапталою Віктором Олексійовичем індивідуального типового договору про надання послуг з постачання теплової енергії у редакції, викладеній у прохальній частині позовної заяви.
Належне позивачу нежитлове АДРЕСА_5 є приміщенням з комбінованою системою опалення на законних підставах. Крім централізованого опалення приміщення отримує ще й додаткове тепло. У торговому залі приміщення магазину встановлено холодильне обладнання загальною потужністю 5,2 Квт, яке працює цілодобово. Тепловиділення від нього дорівнює 782 ккал/год. (910 Вт). До централізованого опалення від батарей тепловіддачею 1539 ккал/год. (1790 Вт) та річною витратою тепла 2,56 Гкал/рік додається ще й тепловиділення від тепловіддаючих пристроїв з холодильного обладнання. Спільне теплове надходження в приміщенні становить 2700 Вт, що більше тепловитрат. Загальна річна витрата тепла становить 3,86 Гкал/рік. Враховуючи наявність холодильного обладнання, яке працює цілодобово, обсяги споживання електроенергії перевищують 1000 Квт/міс. та 12000 Квт/рік. Прилади централізованого опалення фактично закриті. На плані приміщень після реконструкції, що наявний в Робочому проєкті, міститься штамп Концерну "Міські теплові мережі" «Узгоджено», вказано: «укласти договір на теплоспоживання по фактичному споживанню тепла». Даний припис розцінений позивачем як оферта відповідно до ст. 641 ЦК України, та яка була акцептована позивачем. Позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією укласти договір, однак відповідач відмовлявся, посилаючись на те, що зазначені умови відліку споживання тепла будуть враховані при укладенні договору виключно до нежитлового приміщення. Відповіддю Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 26.10.2016, в якій зазначено необхідність укладення договору, підтверджена оферта. У подальшому, після закінчення реконструкції приміщення та його реєстрації в Реєстрі майнових прав як нежитлового, позивач знову звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір. У зверненні від 29.10.2021 (реєстраційний № відповідача: 2352) позивач повідомив про відмову від укладання розміщеного на сайті Концерну договору на вказаних умовах, знову запропонував укласти договір на вже запропонованих та зазначених в Проєкті відповідачем умовах. Відповідь на звернення не отримана. Позивач зазначає про неузгодженість типового договору. 14.11.2023 позивач надіслав відповідачу 2 примірники індивідуального типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії. Листом від 05.12.2023 відповідач відмовив в укладенні договору.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Письмовий відзив на позов відповідач не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 04.07.2024.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 29.05.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/15791/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою суду від 03.06.2024 вказану позовну заяву залишено без руху; відмовлено Фізичній особі-підприємцю Шапталі Віктору Олексійовичу в задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору.
17.06.2024 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Разом із заявою надійшла заява про ухвалення додаткового рішення щодо клопотання про звільнення від сплати судового збору. Вказана заява по суті є клопотанням позивача про звільнення його від сплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 18.06.2024 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1579/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Клопотання Фізичної особи-підприємця Шаптали Віктора Олексійовича про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено Фізичну особу-підприємця Шапталу Віктора Олексійовича від сплати судового збору при зверненні до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою в справі № 908/1579/24.
Ухвала від 18.06.2024 доставлена до електронного кабінету відповідача 18.06.2024 о 18:21 год.
Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, ухвала від 18.06.2024 про відкриття провадження у справі є врученою відповідачу 19.06.2024.
Права відповідача, як учасника справи, не можуть забезпечуватись судом за рахунок порушення прав позивача на своєчасне вирішення спору судом, що є безпосереднім завданням господарського судочинства, та яке відповідно до норм частини 2 статті 2 Господарського процесуального кодексу України превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Суд визнав можливим розглянути дану справу в порядку ч. 9 ст. 165 ГПК України за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Рішення по суті ухвалено судом 19.08.2024.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
Рішенням Виконавчого комітету Запорізької міської ради від 25.06.2013 № 261/1, за зверненням Шаптали В.О. , переведено квартиру АДРЕСА_3 до нежитлового фонду для подальшого використання під магазин продовольчих товарів.
Як вбачається з Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 21.02.2020 № 201336241, Шапталі Віктору Олексійовичу належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу від 26.02.2012 нежитлове приміщення, магазин продовольчих товарів загальною площею 42,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_6.
У 2015 році ПП «Гарантпроект», за замовленням Шаптали В.О. , виконано Робочий проєкт «Реконструкція нежилого приміщення АДРЕСА_3 під магазин продовольчих товарів у м. Запоріжжі, Розділ «Опалення та вентиляція».
Як зазначено в Проєкті, він виконаний на підставі технічних умов, виданих Концерном "Міські теплові мережі" № 332/14 від 20.01.2014. Як вказано в цих технічних умовах, виконані роботи слід пред'явити Філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району.
Згідно таблиці розрахунку від проєктуємої системи опалення (після реконструкції) (Таблиц. 3), річні витрати тепла = 2,56 Гкал/год.
На «Плані приміщень після реконструкції», що наявний в Робочому проєкті, міститься штамп Концерну "Міські теплові мережі" «Узгоджено», вказано: «укласти договір на теплоспоживання по фактичному споживанню тепла».
У 2015 році ПП «Гарантпроект», за замовленням Шаптали В.О. , виконано Розрахунок витрат тепла по фактично встановленим обігрівальним приладам по магазину продовольчих товарів по АДРЕСА_4 .
16.10.2015 представником Концерну "Міські теплові мережі", у присутності Шаптали В.О. , проведено технічний огляд системи теплоспоживання споживача по АДРЕСА_2 . Встановлено, що система опалення загальна з житловим будинком, однотрубна з верхньою розводкою. Перелічено теплове обладнання системи опалення після реконструкції.
Згідно штампу вхідної кореспонденції за № 4362 від 17.11.2015, позивач звернувся до Філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району з заявою, за якою просив проводити нарахування оплати за тепло по АДРЕСА_4 згідно з кількістю фактично спожитого тепла в зв'язку з проведеною реконструкцією.
У відповідь на вказаний лист, відповідач листом від 26.11.2015 вих. № 8929/09-1 повідомив про необхідність звернення для укладення договору купівлі-продажу та надання необхідних документів, згідно переліку.
У матеріалах справи наявна копія листа Департаменту з управління житлово-комунальним господарством Запорізької міської ради від 26.10.2016, згідно якого, на звернення гр. Шаптала В.О. повідомлено про відсутність у Філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району правових підстав для проведення перерахунку за надані послуги з централізованого опалення. Зазначено, що для укладення договору купівлі-продажу споживачу слід звернутися до цієї Філії та надати документи, згідно переліку.
11.12.2020, згідно штампу вхідної кореспонденції відповідача за № 9276, позивач звернувся до Філії Концерну "Міські теплові мережі" Шевченківського району з заявою про укладення договору на теплопостачання нежитлового АДРЕСА_4 , просив встановити поправочний коефіцієнт до розподілу обсягу спожитої теплової енергії та зняти плату за послуги, які не отримує.
Повторне звернення було отримано відповідачем 29.10.2021 за вх. № 2352.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 01.08.2023 про надання технічних умов для встановлення приладу розподільного обліку для АДРЕСА_4 та надання згоди на укладення договору по фактичному споживанню теплової енергії.
У відповідь на цю заяву, відповідач листом від 16.08.2023 № 4580/14 повідомив, що внутрішньобудинкова система опалення житлового будинку по АДРЕСА_2 не відповідає критеріям для оснащення окремих приміщень у будинку вузлами розподільного обліку теплової енергії. Зазначено про укладення між сторонами індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії № 73203231 від 01.11.2021, що є публічним договором приєднання. Відтак, у Концерну відсутні підстави для укладення договору згідно наведеного позивачем розрахунку теплової енергії по фактично встановленим в приміщенні приладам обліку.
14.11.2023 позивач надіслав відповідачу заяву про укладення договору на постачання теплової енергії по фактичному споживанню теплової енергії, зазначивши, що не приєднався до індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що розміщений на сайті Концерну. До заяви додано 2 екземпляри договору.
У відповіді на цю заяву, відповідач листом від 05.12.2023 № 6903/42-14199 повідомив про неможливість внесення змін до публічного договору приєднання та повернув проєкт договору позивачу без підпису.
Як слідує з матеріалів справи, 17.03.2021 між Шапталою В.О. (позивач, позичкодавець за договором) та ОСОБА_2 (користувач за договором) укладено договір позички, за умовами якого позичкодавець передає, а користувач приймає в строкове користування з 17.03.2021 до 17.03.2022 включно нежитлове приміщення у АДРЕСА_4 , що є власністю позичкодавця. Майно передається в позичку для роздрібної торгівлі (п.п. 1.1, 1.2, 3.1). У разі відсутності заяви однієї з сторін про припинення або зміну умов договору протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором (п. 3.3).
Згідно п. 5.1.2 договору, користувач зобов'язаний самостійно нести витрати, пов'язані з утриманням майна (тепло-водо-електропостачання, прибирання прибудинкової території тощо) або протягом 15-ти робочих днів після підписання цього договору, укласти з позичкодавцем майна договір про відшкодування витрат позичкодавця за утримання майна, переданого в позичку та надання комунальних послуг користувачу.
Вказане нежитлове приміщення було передано за актом прийому-передачі від 17.03.2021.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Концерн «Міські теплові мережі» (відповідач у справі) є юридичною особою, метою діяльності якої, відповідно до п. 2.1 Статуту, є здійснення виробничо-технічної діяльності, спрямованої на постійне та безперебійне забезпечення споживачів тепловою енергією, одержання прибутку для здійснення діяльності Концерну та задоволення на його основі соціально-економічних інтересів трудового колективу Концерну.
Предметом діяльності Концерну «Міські теплові мережі» є виробництво теплової енергії, транспортування теплової енергії магістральними та місцевими (розподільчими) тепловими мережами, постачання теплової енергії для потреб населення для обігріву житла і побутових потреб, комунально-побутових потреб підприємств, бюджетних установ та організацій, інших категорій споживачів, її збут тощо (п. 2.2 Статуту).
Правовідносини між теплопостачальною організацією та споживачем в сфері виробництва, транспортування та постачання теплової енергії регулюються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про теплопостачання", Законом України "Про житлово-комунальні послуги, Правилами користування тепловою енергією, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 за № 1198 та іншими нормативно-правовими актами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 ГК України, відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.
Відповідно до приписів ст.ст. 3, 4 Закону України "Про теплопостачання", відносини між суб'єктами діяльності у сфері теплопостачання регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Проектування, будівництво, реконструкція, ремонт, експлуатація об'єктів теплопостачання, виробництво, постачання теплової енергії регламентуються нормативно-правовими актами, які є обов'язковими для виконання всіма суб'єктами відносин у сфері теплопостачання.
Частина 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначає обов'язки індивідуального споживача, зокрема, укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом.
Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.
Укладання договору на постачання теплової енергії передбачено ст.ст. 24, 25 Закону України "Про теплопостачання", ст.ст. 7, 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та є обов'язковим для сторін на підставі закону.
02.10.2021 на офіційному вебсайті Концерну «МТМ» опубліковано Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії.
Відповідно п.п. 1, 2, 4 договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України. Даний договір є публічним договором приєднання, який набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на сайті Концерну «Міські теплові мережі». Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги.
Згідно пункту 5, предметом договору є зобов'язання виконавця надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, та зобов'язання споживача своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором. Обсяг спожитої споживачем послуги визначається як частина обсягу теплової енергії, спожитої у будинку для потреб опалення, визначеної та розподіленої згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», та складається з:
- обсягу теплової енергії на опалення приміщення споживача безпосередньо; частини обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку;
- та обсягу теплової енергії на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення.
Обсяг теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення розподіляється також на споживачів, приміщення яких обладнані індивідуальними системами опалення.
Відповідно до п. 11 Типового договору, обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика розподілу). У разі організації вузла обліку не на межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця розрахунок за теплову енергію здійснюється з урахуванням теплових втрат від межі розподілу до місця встановлення приладу обліку. Одиницею вимірювання обсягу спожитої послуги є гігакалорія (Гкал).
Згідно п. 12 цього договору, у разі коли будинок на дату укладення цього договору не обладнаний вузлом (вузлами) комерційного обліку теплової енергії, до встановлення такого вузла (вузлів) обліку обсяг споживання послуги у будинку визначається відповідно до Методики розподілу.
Згідно п. 17 Типового договору, зняття показань засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку теплової енергії здійснюється виконавцем щомісяця.
Власник (співвласники) будівлі (багатоквартирного будинку) або його (їх) представник (представники) має (мають) право доступу до місць установлення вузлів комерційного обліку для проведення перевірки схоронності та зняття показань (п. 21).
Розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», здійснює виконавець (п. 22).
Споживач, згідно п. 40, має право, зокрема, на перевірку кількості та якості послуги в установленому законодавством порядку; відключитися від систем (мережі) централізованого опалення (теплопостачання) відповідно до Порядку відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води, що затверджений наказом Мінрегіону від 26.07.2019 № 169; це право не звільняє споживача від зобов'язання відшкодувати частину обсягу теплової енергії на задоволення загальнобудинкових потреб на опалення, який складається з обсягу теплової енергії на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції).
За умовами пунктів 51, 52, цей договір набирає чинності з моменту акцептування його споживачем, але не раніше ніж через 30 днів з моменту опублікування і діє протягом одного року з дати набрання чинності. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строку.
Відповідно до п. 53 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір може бути розірваний у разі прийняття рішення співвласниками щодо зміни моделі договірних відносин відповідно до статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст. 509 Цивільного кодексу України, які кореспондуються з положеннями ст. 173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).
В силу положень ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України, пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису.
За приписами ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. Особа, яка прийняла пропозицію, може відкликати свою відповідь про її прийняття, повідомивши про це особу, яка зробила пропозицію укласти договір, до моменту або в момент одержання нею відповіді про прийняття пропозиції.
Відповідно ст. 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг). У разі необгрунтованої відмови підприємця від укладення публічного договору він має відшкодувати збитки, завдані споживачеві такою відмовою. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору. Умови публічного договору, які суперечать частині другій цієї статті та правилам, обов'язковим для сторін при укладенні і виконанні публічного договору, є нікчемними.
Згідно приписів ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору. Якщо вимога про зміну або розірвання договору пред'явлена стороною, яка приєдналася до нього у зв'язку зі здійсненням нею підприємницької діяльності, сторона, що надала договір для приєднання, може відмовити у задоволенні цих вимог, якщо доведе, що сторона, яка приєдналася, знала або могла знати, на яких умовах вона приєдналася до договору.
Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови визначаються відповідно до типових умов договорів певного виду (ч. 1 ст .630 Цивільного кодексу України).
01.05.2021 набрав чинності Закон України від 03.12.2020 № 1060-ІХ «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг». Згідно з цим Законом внесено низку змін до Законів України, що регулюють житлово-комунальні відносини, в тому числі й до Закону України «Про житлово-комунальні послуги», зокрема до пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону.
Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Договори про надання комунальних послуг, у тому числі із співвласниками багатоквартирних будинків, які не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, мають бути укладені виконавцями відповідних комунальних послуг протягом двох місяців з дня набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України про затвердження типових публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг.
Згідно з частиною 7 статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п'ятої статті 13 цього Закону.
Відповідно ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», у разі якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання. Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі укладення публічних договорів приєднання про надання комунальних послуг виконавці комунальних послуг розміщують вимоги до якості відповідних послуг згідно із законодавством та іншу необхідну інформацію для кожного багатоквартирного будинку окремо на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на власному веб-сайті. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування таких вимог у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг. У разі прийняття співвласниками багатоквартирного будинку рішення про обрання моделі організації договірних відносин з виконавцем комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) відповідно до частини першої статті 14 цього Закону та повідомлення виконавців комунальних послуг про прийняте рішення за два місяці до запланованої дати укладення договору: такий виконавець зобов'язаний укласти договори про надання комунальних послуг відповідно до вимог цієї статті згідно з обраною співвласниками моделлю організації договірних відносин; раніше укладений із таким виконавцем договір про надання комунальної послуги достроково припиняється з дати набрання чинності новим договором, укладеним із співвласниками, але припинення (втрата чинності) дії раніше укладеного договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором та від відповідальності за порушення його умов. Якщо за 30 днів до закінчення строку дії договору співвласники багатоквартирного будинку не повідомили виконавця відповідної комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії) про прийняття рішення про вибір моделі організації договірних відносин, визначеної в частині першій статті 14 цього Закону, публічний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, укладений з таким виконавцем, вважається продовженим на наступний однорічний строк.
Пунктом 13 Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених . постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830, визначено, що фактом приєднання споживача до умов індивідуального договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема надання виконавцю підписаної заяви-приєднання, сплата рахунка за надані послуги, факт отримання послуги.
Як встановлено судом, позивачу на праві приватної власності належить нежитлове приміщення, магазин продовольчих товарів загальною площею 42,3 кв.м за адресою: АДРЕСА_4 .
Системний аналіз вище викладеного дає підстави для висновку, що Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_4 , між Концерном «МТМ» та ФОП Шапталою Віктором Олексійовчием є укладеним з 01.11.2021 в редакції відповідача через відсутність рішення про вибір моделі договірних відносин та спливу 30-денного строку з моменту опублікування відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуального договору про надання послуг з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання.
Протилежного матеріали справи не містять. Позивач приєднався до договору шляхом отримання послуги з постачання теплової енергії. Фактичне отримання такої послуги, починаючи з 01.11.2021, позивачем не заперечувалося.
На даний час, як вказав позивач, ним передано дочці ОСОБА_2 у користування за договором позички від 17.03.2021 нежитлове приміщення у АДРЕСА_4 , що є власністю позичкодавця (позивача).
При цьому, згідно п. 5.1.2 цього договору, користувач зобов'язаний самостійно нести витрати, пов'язані з утриманням майна (тепло-водо-електропостачання, прибирання прибудинкової території тощо) або протягом 15-ти робочих днів після підписання цього договору, укласти з позичкодавцем майна договір про відшкодування витрат позичкодавця з утримання майна, переданого в позичку та надання комунальних послуг користувачу.
Суд приймає до уваги відсутність доказів того, що фактичний користувач ОСОБА_2 самостійно несе витрати з утримання нерухомого майна (послуги теплопостачання) та позивач заявляє, що договір про надання послуг з постачання теплової енергії має бути укладений саме з ним.
Статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Доказів розірвання чи зміни укладеного договору сторонами не надано.
Нежитлове приміщення позивача є невід'ємною частиною житлового будинку. Об'єктом теплопостачання є багатоквартирний будинок вцілому, в який надходить теплова енергія з метою опалення усіх приміщень будинку - і житлових, і нежитлових.
Позивач вказаної обставини не заперечив та не спростував.
Відповідно до визначень, передбачених Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22.11.2018 № 315 (далі - Методика 315): опалюване приміщення - це приміщення у будівлі/будинку, яке забезпечується тепловою енергією за допомогою внутрішньобудинкової системи теплопостачання, та у якому забезпечується нормативна температура повітря; окремі приміщення з транзитними мережами опалення - окремі приміщення у будівлі/будинку, через які проходять ділянки транзитних трубопроводів опалення та відсутні опалювальні прилади відповідно до проекту будівлі/будинку, та які перебувають у власності або користуванні різних споживачів послуги з постачання теплової енергії; приміщення з індивідуальним опаленням - приміщення, що забезпечується тепловою енергією від індивідуального джерела, встановленого у ньому, та що на законних підставах від'єднано від внутрішньобудинкової системи опалення, у якому забезпечується нормативна температура повітря; приміщення з комбінованою системою опалення - опалюване приміщення, в якому забезпечення тепловою енергією здійснюється внутрішньобудинковою системою опалення для часткового обігрівання та періодично працюючою догріваючою системою, встановленою на законних підставах.
Відтак, належне позивачу нежитлове приміщення, яке є невід'ємною частиною житлового будинку, є опалювальним приміщенням.
Згідно п.п. 12, 13 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води; розірвати договір про надання комунальної послуги, попередивши про це виконавця відповідної комунальної послуги не менш як за два місяці до дати розірвання договору, за умови допуску виконавця для здійснення технічного припинення надання відповідної послуги. Однак, це право не поширюється на договір про постачання теплової енергії, укладений зі споживачами у багатоквартирному будинку, крім випадку розірвання такого договору колективним споживачем.
Наразі є чинним Порядок відключення споживачів від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води, затверджений наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019. Цей Порядок визначає процедуру відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків (далі - споживачі) від мереж (систем) централізованого опалення (теплопостачання) та постачання гарячої води відповідно до Закону України «Про житлово-комунальні послуги».
Згідно даного Порядку, рішення щодо відключення власників (співвласників) будівель, у тому числі житлових будинків, від ЦО та/або ГВП приймається органом місцевого самоврядування відповідно до законодавства за письмовою заявою власника (співвласників) такої будівлі, в тому числі житлового будинку, з урахуванням рішення Комісії.
Приміщення позивача знаходиться в багатоквартирному житловому будинку, докази (документи) на підтвердження відключення від мережі централізованого опалення суду не надані.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до статті 187 ГК України, судом розглядаються спори, що виникають при укладанні господарських договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону. День набрання чинності рішенням суду, яким вирішено питання щодо переддоговірного спору, вважається днем укладення відповідного господарського договору, якщо рішенням суду не визначено інше.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року по справі 910/3009/18 визначено: - Ефективний спосіб захисту прав повинен: 1) забезпечити поновлення порушеного права; 2) в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування; 3) такий захист повинен бути повним (тобто не частковим); 4) забезпечувати мету здійснення правосуддя та принцип процесуальної економії; 5) забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.
Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті і захищати порушене право чи інтерес.
Предметом позову в цій справі є визнання укладеним індивідуального типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 29.10.2021 у редакції позивача, що наведена в прохальній частині позовної заяви.
Разом з тим, як встановлено судом, між Концерном «МТМ» та ФОП Шапталою В.О. укладений з 01.11.2021 Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_4 , що є публічним договором приєднання. Цей договір опублікований на офіційному вебсайті Концерну «МТМ» та відомий позивачу, що слідує з позовної заяви.
Судом не встановлено в діях відповідача порушень правил укладення типових індивідуальних договорів про надання послуги з постачання теплової енергії.
Постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830 затверджено 5-ть видів типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії, які набули чинності 01.10.2021, а саме: типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії з обслуговування внутрішньобудинкових систем; типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії; типовий договір з колективним споживачем про надання послуги з постачання теплової енергії; типовий колективний договір про надання послуги з постачання теплової енергії; типовий договір з власником (користувачем) будівлі про надання послуги з постачання теплової енергії.
Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії, що є публічним договором приєднання, та опублікований на офіційному вебсайті Концерну «МТМ», відповідає типовому індивідуальному договору про надання послуги з постачання теплової енергії, форма якого затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 № 830.
Визначений позивачем спосіб захисту порушеного права (визнання договору укладеним) свідчить про те, що останній хоче оформити правовідносини з відповідачем, визначаючи умови договору на свій розсуд, однак, станом на час подання позовної заяви між сторонами вже є укладений договір про надання послуг з теплопостачання, а отже обраний позивачем спосіб захисту не сприятиме усуненню невизначеності у взаємовідносинах сторін та створенню необхідних умов для відновлення порушеного права позивача, про яке він заявляє.
Фактично, як слідує з тексту позовної заяви, між сторонами виник спір щодо визначення порядку обліку та плати за послугу з постачання теплової енергії.
Суд зазначає, що Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315, встановлює порядок розподілу між споживачами спожитих у будівлі/будинку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання (далі - комунальні послуги), обсяг споживання яких визначений за допомогою вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково у разі його (їх) відсутності, тимчасового виходу з ладу або втрати, та послуги з централізованого водовідведення, обсяг споживання якої визначається відповідно до обсягу споживання інших комунальних послуг.
Відтак, спосіб визначення обсягу спожитої послуги з теплопостачання визначений законодавчо, що відображено також у Типовому індивідуальному договорі про надання послуги з постачання теплової енергії, що опублікований на офіційному вебсайті Концерну «МТМ» та укладений між сторонами в справі.
За наведених обставин та наданих доказів, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову повністю.
6. Судові витрати
Згідно ч. 2 ст. 129 ГПК України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в дохід бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 19 серпня 2024.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко