номер провадження справи 22/134/24
19.08.2024 Справа № 908/1608/24
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/1608/24
За позовом: Державного підприємства Міністерства оборони України "ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ" (вул. Дегтярівська, буд. 13/24, м. Київ, 04119)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, буд. 69-А, м. Запоріжжя, 69006)
про стягнення 643 582,14 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
03.06.2024 до Господарського суду Запорізької області через систему "Електронний суд" надійшла позовна заява (вих. № 2165 від 31.05.2024) Державного підприємства Міністерства оборони України "ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" про стягнення 643582,14 грн. пені.
Позов обґрунтовано порушенням відповідачем встановлених державним контрактом (договором) про закупівлю № 16/02-24-РМ від 09.02.2024 строків поставки товарів.
18.07.2024 через систему «Електронний суд» надійшла відповідь на відзив. Відхилено заперечення відповідача. Як специфікацією, так і заявкою на поставку товару визначена єдина кінцева дата, до якої повинна бути здійснена поставка товару: до 31.03.2024 включно. На виконання п. 5 специфікації складені посвідчення від 01.04.2024 №№ 162/1, 103, від 08.04.2024 № 191, які містять відсилання на акти. Акти №№ 103, 162 датовані 01.04.2024, акт № 191 - 08.04.2024. Таким чином, посвідчення №№ 162/1, 103, 191 у сукупності з актами №№ 103, 162, 191 підтверджують поставку двох партій товару 01.04.2024, та однієї - 08.04.2024. Враховуючи, що положеннями Цивільного кодексу України встановлено початок перебігу строку, а Господарським кодексом України встановлено лише обмеження строку нарахування штрафних санкцій, то керуючись нормами статті 8 Цивільного кодексу України, до періоду нарахування штрафних санкцій застосовують приписи статті 129 Податкового кодексу України, якими визначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення виконання зобов'язання, включаючи день виконання такого зобов'язання. Позов просив задовольнити та відмовити в задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
27.06.2024 через систему "Електронний суд" надійшов відзив. Відповідач визнав обставини: укладення державного контракту (договору) № 16/02-24-РМ від 09.02.2024 про закупівлю товару строком до 31.03.2024 включно; граничного строку поставки всього об'єму товару, з урахуванням додаткової угоди № 1 від 29.02.2024, у строк по 31.03.2024 включно. Вважає нарахування пені необґрунтованим. Виходячи з норм цивільного законодавства, сам факт вручення товару або надання товару в розпорядження покупця є моментом виконання продавцем обов'язку передати товар. За умовами договору, першим етапом є фактична передача товару, а другим - приймальний контроль. Посилання позивача на акти приймання товару, як докази прострочення поставки, є неправильним. З оголошень №№ 9, 10, 12 слідує про передання відповідачем представнику позивача товару на приймання контролю якості 25.03.2024 та 03.04.2024. Тобто, дати актів приймання-передачі №№ 103, 162, 191 суперечать фактичній даті передачі (поставки) товару, оскільки вони підтверджують не факти поставки, а завершення приймання товару. Вважає, що для визначення моменту виконання відповідачем обов'язку передати товар, слід керуватися датою підписання оголошень, які доводять факт вручення або надання товару в розпорядження покупця, та в яких вказано про перевірку товару та його відповідність технічній специфікації. Отже, фактичними днями передачі товару в кількості 21032 шт. та 21436 шт. є 25.02.2024, в кількості 3191 шт. - 03.04.2024. При цьому, саме від позивача залежить строк прийомки товару, який може затягуватися на його власний розсуд. Тобто, прострочення відбулося виключно по оголошенню № 12 з простроченням у 2 календарних дні. Таким чином, оскільки позивач неправомірно нарахував пеню по оголошенням №№ 9, 10, актам №№ 103, 162 у розмірі 401959,62 грн., у стягненні цієї пені слід відмовити. Пеня по оголошенню № 12 за 2 дні прострочення (з 01.04.2024 по 02.04.2024) складає 60405,63 грн., день виконання поставки (03.04.2024) не повинен входити до періоду нарахування пені. Якщо брати спосіб нарахування пені позивача, то неправильно нараховано пеню за прострочення двох партій товару по 1-му дню (01.04.2024), а по третій партії товару також неправильно включено в пеню день поставки. Якщо суд дійде висновків про задоволення заявленого позову, відповідач просив зменшити неустойку на 90%.
19.07.2024 через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на відповідь на відзив. Дати актів приймання-передачi №№ 103, 162, 191 суперечать фактичній даті передачі (поставки) товару, адже вони підтверджують не факти поставки, а завершення приймання товару. Більш того, посвідчення від 01.04.2024 № 162/1, від 01.04.2024 № 103 та від 08.04.2024 № 191 є документами, що свідчать про взяття на облік поставленого товару в різних військових частинах як завершальний процес розпорядження позивачем отриманим товаром та переміщення його з одного підрозділу до іншого підрозділу для безпосереднього використання. Відсилання на вищевказані акти підтверджує відсутність підстав для повернення чи заміни товару постачальнику, а не є підтвердженням прострочення поставки. ТОВ «МІК» вже мало досвід позитивного вирішення аналогічного спору, розглянутого між тими ж сторонами справи. Господарський суд Запорізької області рішенням від 28.06.2024 у справі № 908/1252/24 позов Державного підприємства Міністерства оборони України «Державний оператор тилу'до ТОВ "МІК" про стягнення 307716,48 грн. задовольнив частково, стягнув з ТОВ "МІК" 47704,32 грн. пені. Фактичні обставини справи та правова позиція відповідача знайшли своє підтвердження в наведеній справі, яка за предметом позову та доказовою базою є аналогічною цій справі та може бути взята до уваги судом при вирішенні даного спору.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1608/24 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
05.06.2024 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" надійшло клопотання про передачу справи за підсудністю до Господарського суду м. Києва. Обґрунтовано тим, що спір заявлено щодо стягнення коштів, однак грошові вимоги виникли з правовідносин щодо поставки товару, а місцем виконання договору є місто Київ. До предмету доказування в цій справі входить у тому числі, чи була здійснена поставка товару відповідачем у м. Київ.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 11.06.2024 позовна заява прийнята до розгляду суддею Ярешко О.В., відкрито провадження у справі № 908/1608/24 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю "МІК" у задоволенні клопотання про передачу справи за підсудністю з тих підстав, що позивач звернувся з позовною заявою до Господарського суду Запорізької області відповідно ч. 1 ст. 27 ГПК України, що є його правом та відповідає приписам визначення підсудності, встановлених господарським процесуальним законодавством України.
Ухвала суду доставлена до електронних кабінетів позивача та відповідача 11.06.2024 о 17 год. 22 хв., що підтверджується довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Враховуючи викладене, оскільки копію ухвали надіслано до електронних кабінетів сторін пізніше 17 години, то суд вважає, що сторони отримали копію ухвали 12.06.2024.
19.07.2024 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 18.07.2024) надійшло клопотання позивача про поновлення строку на подачу відповіді на відзив та долучення її до матеріалів справи. Обґрунтовано постійними блекаутами, що призводять до перебоїв та відсутності зв'язку, у тому числі з постійними повітряними тривогами та систематичними балістичними атаками на м. Київ, що позбавило відповідача на вчасну підготовку та подання відповіді на відзив у встановлений судом строк.
19.07.2024 через систему «Електронний суд» надійшло заперечення відповідача на відповідь на відзив, де відповідач, зокрема, заперечив проти вказаного клопотання. Зазначив про ненадання позивачем будь-яких доказів на підтвердження наведених у клопотанні фактів, та їх вплив на процесуальні права та обов'язки. Зазначив, що після отримання рішення в справі № 908/1252/24 про відмову в задоволенні позовних вимог через невідповідність дат в актах прийому товару фактичним датам поставки, позивач вирішив у цьому спорі посилатися на посвідчення, як на доказ фактичної поставки товару. Вважає, що позивач мав змогу надати всі наявні докази, на які посилається, разом із позовною заявою, однак свідомо цього не зробив. Вважає, що подання нових доказів на підтвердження нібито наявних фактів прострочення поставки є зміною підстави позову, яка можлива лише до початку розгляду справи по суті. Просив відмовити в поновленні строків на подання відповіді на відзив та долученні додаткових доказів, поданих разом із відповіддю на відзив. Вказані докази просив залишити без розгляду.
Згідно ч. 2 ст. 119 ГПК України, встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи постійні ракетні обстріли всієї території України, у тому числі міста Києва (місцезнаходження відповідача), щодобові відключення електроенергії, що є загальновідомими обставинами, які відповідно ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування, що, у свою чергу, негативно впливає на режим роботи всіх юридичних осіб, дотримуючись принципів рівності та змагальності сторін, суд вважає за необхідне продовжити позивачу процесуальний строк для подання відповіді на відзив.
Відповідь на відзив приймається судом до розгляду.
До відповіді на відзив позивачем додані докази. Вказані докази подані на спростування саме позиції відповідача, викладеної у відзиві. Щодо подання доказів після розгляду справи № 908/1252/24, суд зазначає, що це є припущенням відповідача.
Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.
У підставу позову позивачем покладено державний контракт (договір) про закупівлю № 16/02-24-РМ від 09.02.2024. Дана підстава залишилася з боку позивача незмінною.
Докази, долучені позивачем до відповіді на відзив, є саме доказами, що подані на спростування позиції відповідача.
Суд зазначає, що обов'язком учасників справи, згідно ст. 42 ГПК України, є сприяння своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подання всіх наявних у них доказів в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховування доказів.
При цьому, за введення суду в оману щодо фактичних обставин справи винні особи несуть відповідальність, встановлену законом.
Крім того, докази, долучені до відповіді на відзив (повідомлення, посвідчення), мають підпис та печатку представника відповідача, тобто, відомі йому, однак, подані ним не були.
Європейський суд з прав людини в рішенні в справі «Ефстратіу та інші проти Греції» (заява № 53221/14), нагадав, що право на справедливий судовий розгляд могло вважатися ефективним лише якщо запити та зауваження сторін були «заслухані» по суті, тобто належним чином оцінені судовим органом. Іншими словами, метою статті 6 Конвенції є встановлення обов'язку для судового органу провести належну перевірку заяв, аргументів та доказів, наданих сторонами, без шкоди для оцінювання того, чи були вони відповідними.
Небажання дослухатися до позиції позивача чи відповідача межує з порушенням гарантій доступу до правосуддя, гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
З метою недопущення порушення прав сторін на подання доказів та встановлення всіх дійсних обставин справи, забезпечуючи право на справедливий суд, доступ до правосуддя, враховуючи введення воєнного стану в Україні, суд вважає за необхідне прийняти до розгляду докази, долучені позивачем до відповіді на відзив.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
У зв'язку з перебуванням судді Ярешко О.В. у відпустці до 15.08.2024, рішення по суті ухвалено судом 19.08.2024.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази що їх підтверджують
04.02.2024 між Державним підприємством Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" (Наказом Міністерства оборони України № 87 від 06.02.2024 "Про питання державного підприємства Міністерства оборони України "Агенція закупівель у сфері оборони" змінено найменування на Державне підприємство Міністерства оборони України "ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ") (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МІК" (постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 16/02-24-РМ.
Згідно п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити замовнику костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7 (35810000-5: Індивідуальне обмундирування) (далі за текстом - товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в специфікації (додаток № 1), а замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 1.2 договору, отримувачами товару за договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання товару (далі - отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Договір, згідно п. 1.4, виконується в рамках виконання бюджетної програми КПКВК 2101020 «Забезпечення Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби чи членів їхніх сімей, ветеранів війни».
У п. 2.1 договору визначено, що валютою цього договору є національна валюта України - гривня. Загальна ціна договору та ціна за одиницю товару за цим договором визначається у специфікації (додаток № 1). Ціна товару включає в себе ціну матеріалів, виробництва та інші витрати, безпосередньо пов'язані з товаром, схоронністю, збереженням, охороною, транспортуванням, перевіркою товару на відповідність технічним вимогам, його лабораторним випробуванням. У ціну товару включені всі витрати постачальника, які він несе та може понести у зв'язку з виконанням обов'язків за договором.
Пунктом 3.1 договору встановлено, що розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений у специфікації (додаток № 1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених актів приймання товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача.
Відповідно до п.п. 4.1, 4.2 договору, постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток № 1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору (надалі - заявка на поставку товару). Поставка товару здійснюється постачальником однією або окремими партіями, які формуються відповідно до заявки на поставку товару та ростовки, визначеної у специфікації (додаток № 1).
Заявка на поставку товару, відповідно п. 4.3, подається замовником постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 календарних днів до дати поставки, визначеної у специфікації (додаток № 1) або в заявках на поставку товару.
Згідно з п.п. 4.4 - 4.7 договору, поставка товару здійснюється на умовах Incoterms 2020, DDP - склад отримувача (на території України, крім тимчасово окупованих територій, визначених наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 № 309). Адреса пункту призначення (складу отримувача) визначається замовником в заявці на поставку товару. Право власності на товар переходить від постачальника до отримувача після прийняття отримувачем товару та підписання всіх документів згідно з розділом 6 цього договору.
У розділі 6 договору сторони врегулювали порядок поставки та приймання-передачу товару.
Пункт 6.1. Товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України (далі - представник Центрального управління).
Пункт 6.3. Разом з товаром постачальник надає замовнику, зокрема, 3 оригінали акта приймального контролю (якості) товару, що підтверджує одержання товару відповідної якості, що відповідає вимогам договору та який оформлений та підписаний відповідно до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що затверджений наказом Міністерства оборони України 19.07.2017 № 375; оформлені та підписані отримувачем оголошення, повідомлення та посвідчення з вказанням фактичної кількості товару, що прийнятий на облік отримувачем, відповідно до додатку 1 та Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що затверджений наказом Міністерства оборони України 19.07.2017 № 375.
За умовами п. 6.4, приймання товару здійснюється після перевірки отримувачем, замовником особисто та/або з залученням третьої особи товару на відповідність технічним вимогам до даного виду товару та вимогам нормативної документації, та здійснення контролю за якістю товару.
Здійснення контролю за якістю товару регламентується додатком № 3 до цього договору та складається з наступних етапів: затвердження контрольного зразка; приймальний контроль товару за якістю (п. 6.5).
Згідно з п. 6.7 договору, після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача, та передають підписаний акт приймання товару на підпис замовнику, після чого замовник повертає належні примірники акту приймання товару постачальнику та отримувачу.
У пункті 8.2 договору встановлено, що в разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань.
У разі застосування пені постачальник зобов'язаний сплатити суму пені протягом 30 банківських днів від дати направлення замовником письмового повідомлення постачальнику. Пеня за несвоєчасне/неякісне постачання товару нараховується постачальнику за весь період прострочення до моменту належного виконання зобов'язання (п. 8.4).
Пунктом 13.1 договору встановлено, що цей договір вважається укладеним і набирає чинності після його підписання сторонами та діє протягом строку, вказаного в специфікації (додаток № 1).
Додатком № 1 до договору є специфікація, в якій погоджено поставку товару (костюм літній польовий (тип 1) з тканини тип 4, клас 7) у кількості 70000 комплектів по ціні за одиницю: 1577,50 грн. без ПДВ на суму 132510000,00 грн. з ПДВ.
Пунктом 5 специфікації (у редакції додаткової угоди № 1 від 29.02.2024) передбачено, що відповідно до п. 4.1 договору строк поставки товару: 35000 комплектів до 31.03.2024, 35000 комплектів до 31.03.2024. Датою поставки товару вважається дата, вказана отримувачем у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за № 1461/31329.
У п. 6 специфікації зазначено, що відповідно до п. 13.1 договору цей договір набирає чинності з моменту його підписання та діє до 30.04.2024, а в частині виконання сторонами своїх зобов'язань за цим договором, у тому числі в частині нарахування та сплати штрафних санкцій та поставки товару - до повного виконання.
Згідно з заявкою на поставку № R000016 від 15.02.2024 позивач замовив у відповідача поставку товару (костюм літній польовий) у кількості 70000 комплекти (27959 комплекти - м. Київ, 10507 комплекти - м. Одеса, 10502 комплекти - м. Харків, 21032 комплекти - м. Хмельницький) на суму 132510000 грн. з ПДВ. Кінцевою датою поставки товару визначено 31.03.2024 включно.
Заявка була надіслана на електронну пошту відповідача 15.02.2024.
Згідно оголошення № 9, яке отримане 25.03.2024 уповноваженою особою (представником замовника/Центрального управління), 25.03.2024 пред'являються на приймальний контроль якості представнику структурного підрозділу Міністерства оборони України за договором від 09.02.2024 № 16/02-24-РМ товар: костюм літній польовий у кількості 21032 комплекти.
Згідно оголошення № 10, яке отримане 25.03.2024 уповноваженою особою (представником замовника/Центрального управління), 25.03.2024 пред'являються на приймальний контроль якості представнику структурного підрозділу Міністерства оборони України за договором від 09.02.2024 № 16/02-24-РМ товар: костюм літній польовий у кількості 21436 комплекти.
Згідно оголошення № 12, яке отримане 03.04.2024 уповноваженою особою (представником замовника/Центрального управління), 03.04.2024 пред'являються на приймальний контроль якості представнику структурного підрозділу Міністерства оборони України за договором від 09.02.2024 № 16/02-24-РМ товар: костюм літній польовий у кількості 3191 комплекти.
У цих оголошеннях зазначено, що продукція перевірена, відповідає ТС А01ХJ.33387422:2023 (01).
Відповідно посвідчення № 162/1, костюми літні польові завезені на в/склад (в/частину) НОМЕР_2 - 01.04.2024 у кількості 21436, прийняті на облік (в/частину) НОМЕР_2 - 01.04.2024.
Відповідно посвідчення № 103, костюми літні польові завезені на в/склад (в/частину) НОМЕР_1 - 01.04.2024 у кількості 21032, прийняті на облік ООВ - 01.04.2024.
Відповідно посвідчення № 191, костюми літні польові завезені на в/склад (в/частину) НОМЕР_2 - 08.04.2024 у кількості 3191, прийняті на облік (в/частину) НОМЕР_2 - 08.04.2024.
Між позивачем, відповідачем та представником Військової частини НОМЕР_1 підписано акт від 01.04.2024 № 103 приймання товару: костюмів літніх польових у кількості 21032 комплекти на суму 39813576,00 грн. з ПДВ. Зазначено про відсутність претензій по кількості та якості.
Між позивачем, відповідачем та представником Військової частини НОМЕР_2 підписано акт від 01.04.2024 № 162 приймання товару: костюмів літніх польових у кількості 21436 комплекти на суму 40578348,00 грн. з ПДВ, та акт від 08.04.2024 № 191 приймання товару: костюмів літніх польових у кількості 3191 комплекти на суму 6040563,00 грн. з ПДВ. Зазначено про відсутність претензій по кількості та якості.
Позивач на електронну пошту відповідача, вказану в договорі, надіслав претензію від 26.04.2024 № 2165/1515 про стягнення штрафних санкцій згідно з державним контрактом (договором) про закупівлю № 16/02-24-РМ від 09.02.2024 за порушення строків поставки товарів, згідно якої вимагав протягом 30 банківських днів з дати направлення даної претензії сплатити штрафні санкції в сумі 643582,14 грн. на вказані реквізити.
Відповідь на претензію в матеріалах справи відсутня.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при ухваленні рішення
Згідно ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається. Зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Аналогічний припис містить ст. 193 ГК України.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов'язків є договір.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Сторонами визнано обставину укладення державного контракту (договору) про закупівлю № 16/02-24-РМ від 09.02.2024 та строк поставки товару по цьому договору - 31.03.2024.
Згідно ч. 1 ст. 75 ГПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Відтак, строк постачання товару - 31.03.2024 включно, як вказано в специфікації та заявці на поставку № R000016 від 15.02.2024, де зазначено кінцеву дату поставки товару - 31.03.2024 включно.
Згідно з статтею 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Відповідно ст. 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.
Відповідно до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
Оскільки 31.03.2024 є вихідним днем - неділею, то поставка товару мала бути здійснена відповідачем 01.04.2024, тобто, у перший робочий день.
Відповідач заперечив визначення позивачем кількості днів прострочення поставки товару, про що зазначив у відзиві, вважає, що датою поставки товару, є дата, вказана у відповідних оголошеннях.
Відповідно ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Пунктом 6.7 договору сторони встановили, що після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень отримувача до товару, постачальник та отримувач підписують акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від постачальника до отримувача та передають підписаний акт приймання товару на підпис замовнику, після чого замовник повертає належні примірники акту приймання товару постачальнику та отримувачу.
Згідно п. 6.4 договору, приймання товару здійснюється після перевірки отримувачем, замовником особисто та/або з залученням третьої особи товару на відповідність технічним вимогам до даного виду товару та вимогам нормативної документації, та здійснення контролю за якістю товару.
Здійснення контролю за якістю товару регламентується додатком № 3 до цього договору та складається з наступних етапів: затвердження контрольного зразка; приймальний контроль товару за якістю (п. 6.5).
У додатку № 3 до договору «Вимоги до товару та порядок здійснення контролю за якістю товару» (у редакції додаткової угоди № 1 від 29.02.2024) сторони передбачили, що приймальний контроль товару за якістю складається з наступних етапів: перевірка зразків товару у випробувальній лабораторії; технічний огляд товару. Постачальник зобов'язаний до початку поставки товару за договором письмово повідомити замовника та представника Центрального управління оголошенням про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю. Після отримання оголошення представник Центрального управління та замовника (у разі присутності) протягом 3 робочих днів розпочинають приймальний контроль товару за якістю у приміщеннях постачальника або виробника (п. 7.3).
Відтак, таким документом як «оголошення», відповідач повідомляє про готовність партії товару до приймання та місце здійснення приймального контролю товару за якістю, що спростовує твердження відповідача про те, що дата підписання оголошень є датою вручення або надання товару в розпорядження покупця та є датою фактичної поставки товару, тобто, датою виконання зобов'язання з поставки.
Товар за кількістю поставляється отримувачу після приймального контролю (якості) представниками Центрального управління контролю якості Міністерства оборони України (далі - представник Центрального управління) (п. 6.1 договору).
При цьому, у пункті 4.1 договору сторони встановили, що постачальник зобов'язаний здійснити поставку товару за цим договором у строк, визначений у специфікації (додаток № 1), або в строк, визначений замовником у заявці на поставку, складеній замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору.
За умовами підпункту 4.1.1 договору, вказані в специфікації (додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням замовника, але у будь-якому випадку - за погодженням сторін.
Матеріали справи не містять звернення відповідача щодо змінення строку поставки товару та погодження сторін про змінення строку поставки « 31.03.2024».
Пунктом 5 специфікації (у редакції додаткової угоди № 1 від 29.02.2024) передбачено, що відповідно до п. 4.1 договору строк поставки товару: 35000 комплектів до 31.03.2024, 35000 комплектів до 31.03.2024. Датою поставки товару вважається дата, вказана отримувачем у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до Порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу ІІ), затвердженого наказом Міністерства оборони України від 19.07.2017 № 375, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2017 за № 1461/31329.
Також, у пункті 3.1 договору визначено, що розрахунок за товар здійснюється у строк, передбачений у специфікації (додаток № 1), після його фактичного приймання отримувачем на підставі належним чином оформлених актів приймання товару за умов відсутності будь-яких зауважень до товару з боку замовника та/або отримувача.
Відтак, виходячи з умов договору, підписання акту приймання товару є завершальною стадією оформлення поставки товару, яка складається з приймання товару за кількістю та якістю.
Судом встановлено, що поставка товару за договором у кількості 21436 комплекти на суму 40578348,00 грн. та в кількості 21032 комплекти на суму 39813576,00 грн. була здійснена 01.04.2024, що вказано в посвідченнях №№ 162/1, 103 та актах приймання товару №№ 162, 103; поставка товару за договором у кількості 3191 комплекти на суму 6040563,00 грн. була здійснена 08.04.2024, що вказано в посвідченні № 191 та акті приймання товару № 191.
Посилання відповідача на судове рішення в справі № 908/1252/24 судом до уваги не приймається, оскільки згідно ч. 4 ст. 236 ГПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Рішення в справі № 908/1252/24 законної сили не набрало, постанова Верховного Суду у наведеній справі відсутня.
Крім того, як слідує з матеріалів справи, за умовами договору, що покладений у підставу цього позову, відповідачем здійснювалася поставка партій товару, що підтверджено актами приймання товару від 27.03.2024 № 16 (10507 комплекти), від 29.03.2024 № 23 (10502 комплекти), від 30.03.2024 № 153 (3332 комплекти), дати в цих актах співпадають з датами посвідчень від 27.03.2024 № 16 (10507 комплекти), від 29.03.2024 № 23 (10502 комплекти), від 30.03.2024 № 153 (3332 комплекти).
Відповідно ст.ст. 610-611 ЦК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.
Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК).
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК).
Штрафними санкціями, відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
У пункті 8.2 договору встановлено, що в разі порушення строку поставки, непередачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань.
Позивач розрахував пеню таким чином:
- за актом № 103 від 01.04.2024 на суму 39813576,00 грн. за 1 день прострочення, де пеня складає 199067,88 грн.
- за актом № 162 від 01.04.2024 на суму 40578348,00 грн. за 1 день прострочення, де пеня складає 202891,74 грн.
- за актом № 192 від 08.04.2024 на суму 6040563,00 грн. за 8 днів прострочення, де пеня складає 241622,52 грн.
Судом враховано правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 21.11.2019 у справі № 910/1265/17, де зазначено, що саме на позивачеві лежить процесуальний тягар доведення суду першої інстанції підстав, розміру, строку обчислення боргу шляхом надання суду деталізованого розрахунку усіх заявлених позивачем сум. Водночас, відповідач вправі надати відповідні заперечення щодо позовних вимог та здійснити контррозрахунок таких сум. Як розрахунок позивача, так і контррозрахунок відповідача повинні бути аргументованими, щоб суд, аналізуючи відповідні докази та аргументи учасників справи, виконував функцію здійснення правосуддя, а не змушений би був, в іншому випадку, виконувати обчислення, тобто здійснювати дії, покладені законом на учасників справи.
Суд не погоджується з викладеним позивачем розрахунком пені, вважає його арифметично неправильним.
Як встановлено судом вище, відповідач мав здійснити поставку товару 01.04.2024. За актами №№ 103, 162 поставка була здійснена саме 01.04.2024, тобто, у строк, встановлений договором. У зв'язку з відсутністю порушення відповідачем строку поставки товару, пеня за цими актами в загальній сумі 401959,62 грн. заявлена позивачем неправомірно.
Суд не погоджується з розрахунком пені позивача за актом № 192, оскільки відповідач прострочив поставку товару за актом № 192 від 08.04.2024 на 6 днів (з 02.04.2024 по 07.04.2024), а не на 8 днів, як вважає позивач. День виконання відповідачем зобов'язання - 08.04.2024 не є днем прострочення.
Компенсаційні виплати можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення виконання зобов'язання, а день фактичної оплати послуг не включається до періоду часу, за який може здійснюватися стягнення наведеної суми.
Посилання позивача на статтю 129 Податкового кодексу України судом до уваги не приймається, оскільки нарахування пені врегульовано Цивільним та Господарським кодексами України. Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів.
Також, у пункті 8.2 договору сторони встановили, що пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань.
Пеня за актом № 192 від 08.04.2024 на суму 6040563,00 грн. за 6 днів прострочення складає 181216,89 грн., яка належить до стягнення з відповідача на користь позивача. У стягненні пені в сумі 60405,63 грн. за актом № 192 судом відмовляється в зв'язку з необґрунтованістю позову в цій частині.
Відтак, загальна сума пені, яка належить до стягнення з відповідача, складає 181216,89 грн.
Відповідач просив зменшити розмір неустойки на 90%. В обґрунтування клопотання посилався на те, що покупець не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку з нібито несвоєчасною поставкою по договору, стягнення неустойки в заявленому розмірі є невідповідними наслідкам порушення, наявність і негативний характер яких покупцем навіть не доведена. Така ситуація має винятковий характер, ТОВ "МІК" позиціонується як добросовісний постачальник. Постачальник виконує свою роль у підтриманні галузі обороноздатності держави. Зобов'язання було на 100% виконаним, як вважає, без суттєвого прострочення (2 дні прострочення). Постачальник знаходиться в м. Запоріжжі, яке включено до Переліку територіальних громад, які розташовані в районі проведення воєнних (бойових) дій або які перебувають в тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні), тому діяльність постачальника часто страждає від позапланового відключення електроенергії і ракетних обстрілів в цілому по місту, що може ставати причиною неналежного виконання своїх зобов'язань. Постачальник за власні кошти без передоплати від покупця поставив покупцю весь товар по договору, тому стягнення неустойки матиме негативні наслідки для діяльності постачальника, фінансовий стан якого є незадовільним (за 1 квартал 2024 прибуток ТОВ "МІК" складає лише 504 тис.грн., що є сукупним доходом за останній звітний період. Тобто, сума неустойки більше в декілька десятків разів, ніж прибуток ТОВ "МІК". ТОВ «МІК» зазнало значні втрати майна, розташованого у власній і орендованій нерухомості після воєнного вторгнення Російської Федерації у 2022 році (м. Оріхів, м. Мелітополь, м. Токмак). Відповідач щомісячно несе значні витрати на оплату податків для поповнення державного бюджету України; ТОВ "МІК" прийняло значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої, у свою чергу, оплачуються обов'язкові збори до державного бюджету України. ТОВ «МІК» вже мало досвід позитивного вирішення питання зменшення неустойки на 90% в межах справ № 908/2651/19, № 908/2704/19, № 908/1541/19.
Позивач заперечив проти задоволення клопотання. Звернув увагу, що договір укладений для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни в умовах воєнного стану, а тому, порушення зобов'язання щодо своєчасного виконання поставки за договором суперечить суспільним інтересам не лише ДП «ДОТ», а й держави в цілому. Проте, відповідач систематично порушує взяті на себе зобов'язання не лише перед позивачем, а й перед іншими правоохоронними органами, які забезпечують не лише суспільний порядок, а й здійснюють захист нашої Батьківщини у період військової агресії проти України та зловживає правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій у судовому порядку.
У запереченні на відповідь на відзив відповідач зазначив, про безпідставність звинувачень позивачем відповідача в систематичних порушеннях, взятих на себе зобов'язань не лише перед позивачем, а й перед іншими правоохоронними органами та зловживанні правом щодо зменшення розміру штрафних санкцій у судовому порядку. Дійсно у відповідача наявні судові спори щодо порушення строків виконання поставки за державними контрактами. Всі вони були укладені майже в один проміжок часу та прострочення відбулось одночасно по всім договірним зобов'язанням з причин настання обставин непереборної сили та довготривалої дії негативних наслідків цих обставин на виконання поставок та господарську діяльність відповідача в цілому. А судові рішення, наведені в клопотанні про зменшення неустойки в якості прикладу судової практики розгляду аналогічних спорів, лише свідчать про доведеність причинно-наслідкового зв'язку між простроченням та поточним фінансовим станом відповідача. Тому, обґрунтованість підстав застосування судами норм матеріального права при розгляді питання щодо зменшення неустойки, що є саме правом суду, не може вважатися зловживанням правом відповідачем.
Розглянувши клопотання відповідача, суд зазначає, що неустойка має подвійну правову природу - є одночасно способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником. Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності, є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов'язання (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі, у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Водночас застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно ч. 1 ст. 233 ГК України, у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Зі змісту ст. 233 ГК України вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
Частина друга статті 233 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
У даній нормі під "іншими учасниками господарських відносин" слід розуміти третіх осіб, які не беруть участь в правовідносинах між боржником та кредитором, проте, наприклад, пов'язані з кредитором договірними відносинами.
Згідно зі ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, залежить від розсуду суду, котрий при цьому користується доволі широкою дискрецією. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного критерію для зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Зменшення неустойки є правом, а не обов'язком суду.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладено такий правовий висновок: якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Як встановлено судом, відповідачем було допущено прострочення строків виконання зобов'язання з поставки продукції за актом № 192 від 08.04.2024 на 6 днів, внаслідок чого пеня складає 181216,89 грн.
Суд не вважає розмір цієї пені несправедливим. Товар, що поставлявся відповідачем, призначений для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів України (п. 1.2 договору).
Наразі, в умовах впровадженого в Україні воєнного стану, всі ресурси мають бути направлені в першу чергу на обороноздатність України для відсічі російської агресії.
Укладаючи договір 04.02.2024, тобто після введення воєнного стану в Україні 24.02.2022, відповідач, як постачальник товару, мав розуміти та передбачати всі ризики настання для нього несприятливих обставин, та, враховуючи призначення товару, сприяти якнайшвидшому виконанню зобов'язань зі свого боку. У п. 10.1 договору зазначено, що сторони свідомо укладають договір, який буде виконуватися протягом строку дії офіційно встановленого і визнаного воєнного стану.
Посилання на поставку товару без попередньої його оплати судом до уваги не приймається, оскільки умовами договору не визначено сплати замовником попередньої оплати.
Щодо значних втрат майна, розташованого у власній та орендованій нерухомості відповідача, то, як слідує з наданих відповідачем доказів, захоплення майна сталося у 2022 та 2023 роках, тобто до укладення договору, та на момент його укладення відповідачу були відомі його виробничі потужності.
Товариство відповідача, згідно Звіту про фінансові результати (Звіт про сукупний дохід) за 1 квартал 2024 року, не є збитковим, прибуток становив 504 тис.грн.; за аналогічний період попереднього року збиток також був відсутній, прибуток склав 42 тис.грн. Тобто, у 2024 році спостерігається зростання прибутковості.
Відповідачем не наведено обставин та не надано доказів, які б підтверджували неможливість виконання зобов'язання відповідача з поставки товару в установлений договором строк.
За приписами ч. 1 ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення неустойки, у задоволенні клопотання відповідача судом відмовляється.
Враховуючи наведене вище, позов у цілому задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Судовий збір у сумі 2174,60 грн. покладається на відповідача, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у сумі 9653,73 грн. згідно з платіжною інструкцією № 232 від 27.05.2024.
Позовна заява подана в системі "Електронний суд".
Згідно ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі, застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, позивачем мав бути сплачений судовий збір у розмірі 7722,99 грн. (643582,14 грн. (сума заявлених вимог) х 1,5% ціни позову х 0,8 = 7722,99 грн.).
Оскільки позивачем сплачено судовий збір у розмірі більшому, ніж встановлено в Законі України "Про судовий збір", переплата судового збору в сумі 1930,74 грн. буде повернута позивачу ухвалою суду в разі звернення позивача до суду з відповідним клопотанням.
Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МІК" (вул. Північне шосе, буд. 69-А, м. Запоріжжя, 69006; код ЄДРПОУ 30105738) на користь Державного підприємства Міністерства оборони України "ДЕРЖАВНИЙ ОПЕРАТОР ТИЛУ" (вул. Дегтярівська, буд. 13/24, м. Київ, 04119; код ЄДРПОУ 44830311) 181216 (сто вісімдесят одна тисяча двісті шістнадцять) грн. 89 коп. пені та 2174 (дві тисячі сто сімдесят чотири) грн. 60 коп. судового збору.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 19 серпня 2024.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко