Справа № 308/4797/24
Провадження № 2/302/277/24
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30.07.2024 селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,
при секретарі: Царь О.В,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ща Міжгір'я цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, ЄДРПОУ - 32382598) до ОСОБА_1 (зареєстрований та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ), про стягнення грошових коштів в порядку регресу,
13 березня 2024 року до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшла позовна заява Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що 30.06.2022 року між Товариством з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» та ОСОБА_2 було укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на автомобіль «MITSUBISHI ASX» д.н.з. НОМЕР_1 , оформлений Полісом № 209812397, для якого було застосовано пільговий тариф, на підставі пенсійного посвідчення НОМЕР_2 від 01.07.2014 року.
27 грудня 2022 року о 14-40 год., ОСОБА_3 , рухаючись в с.Подобовець Хустського району Закарпатської області, керуючи автомобілем «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_1 , під час руху заднім ходом допустив зіткнення з автомобілем марки «Citroen C-Elysee», державний номер НОМЕР_3 , під керуванням ОСОБА_4 , який стояв позаду. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
ОСОБА_3 порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена відповідальність за статтею 124 КУпАП. Дані відомості підтверджуються постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.01.2023 року по справі № 302/1603/22.
При ДТП автомобілі отримали механічні ушкодження з матеріальними збитками. Власник пошкодженого майна звернувся з відповідною вимогою про виплату страхового відшкодування. Керуючись нормами чинного законодавства, та з урахуванням п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ТДВ СК «Альфа-Гарант» було враховано отримані документи та було виплачено 29 837,91 грн. страхового відшкодування.
Так як забезпеченим транспортним засобом в момент ДТП керувала особа, яка не укладала договір страхування із застосуванням пільги, ТДВ СК «Альфа-Гарант» має право на повернення 50% від суми страхового відшкодування (29 837,91:2=14 918,95).
А тому, позивач змушений звернутися до суду з даним позовом до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу, в якому просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» грошові кошти в порядку регресу, в розмірі 14 918,95 гривень та судові витрати, пов'язані з оплатою професійної правової допомоги в сумі 5000 грн.
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 21.03.2024 року дану справу № 308/4797/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу, направлено за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Міжгірського районного суду Закарпатської області (а.с.31-32). Дана ухвала позивачем не оскаржена та набрала законної сили.
12.06.2024 року з Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшли матеріали справи № 308/4797/24 за позовною заявою Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 року справа № 308/4797/24 (провадження № 2/302/277/24) розподілена судді Міжгірського районного суду Закарпатської області Сидоренко Ю.В.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 17.06.2024 року відкрито провадження у даній справі, визначено проведення розгляду справи за правилам спрощеного позовного провадження, з викликом (повідомленням) сторін, представників сторін(а.с.39-40).
05.07.2024 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив на позовну заяву ТДВ СК «Альфа-Гарант», в якому просить у задоволенні позову Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» про стягнення коштів в порядку регресу відмовити частково, стягнути з нього, ОСОБА_1 , на користь Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» грошові кошти в порядку регресу в сумі 14918,95 грн., відмовити у стягненні з нього ОСОБА_1 сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 3028,00 грн. та витрат, пов'язаних із оплатою Позивачем професійної правничої допомоги в сумі 5000,00 грн.
Відзив відповідач ОСОБА_1 мотивував тим, що позивач не звертався до нього з питанням досудового врегулювання спору, щоб уникнути оплати витрат на правничі послуги та його не повідомляли, що він повинен компенсувати певні збитки. Обов'язок щодо сплати грошових коштів в порядку регресу він розуміє та не має наміру ухилятися від відшкодування суми 14018,95 грн. Однак, вимоги позивача про стягнення судового збору в сумі 3028,00 грн. та витрат на правничу допомогу в сумі 5000 грн. вважає безпідставними та сплачувати ці витрати відмовляється. Також відповідач зазначає, що на даний час він ніде не працевлаштований та не отримує доходів, про що свідчать відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 03.07.2024 року. Також він є особою з інвалідністю ІІІ групи загального захворювання, про що свідчить Довідка до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії 12 АГТ №300249 від 06.07.2023 року та не отримує пенсію чи соціальну пільгу, про що свідчить Довідка для отримання пільг інвалідами, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу від 14 вересня 2023 року. На сьогоднішній день, він перебуває на утриманні батьків, оскільки є студентом 5 курсу Державного навчального закладу «Ужгородського національного університету». Також вказує, що в матеріалах справи зазначено, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги було визначено за домовленістю сторін з урахуванням значення цієї справи для позивача. Суму гонорару за надання правничої допомоги позивач та адвокат погодили у відповідному завданні-дорученні №265 до договору про надання правничої допомоги, яку вони узгоджували між собою. Таким чином, розмір судових витрат, пов'язаних із оплатою Позивача, становить 5000,00 грн, які підлягають стягненню з позивача, оскільки жодних договорів та домовленостей у нього з представником позивача не було (а.с.50-52).
24.07.2024 року представником позивача ТДВ СК «Альфа-Гарант» адвокатом Шпак М.В. подано відповідь на відзив, в якому просить позовні вимоги задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТДВ СК «Альфа-Гарант» грошові кошти в порядку регресу, в розмірі 14918 грн. 95 коп. та судові витрати, пов'язані з оплатою професійної правової допомоги, в сумі 5000 грн., вказуючи при цьому, що чинним законодавством України, яке регулює цивільні правовідносини, не визначений обов'язковий досудовий порядок врегулювання спорів, пов”язаних із стягненням грошових коштів в порядку регресу. Зазначене є правом, а не обов'язком позивача. Враховуючи, що сума понесених позивачем судових витрат, а саме витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. є співмірною із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), а також із ціною позову та значенням справи для позивача (впливом вирішення справи на репутацію). Та заявлені позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити (а.с.60-61).
В судове засідання представник позивача ТДВ СК «Альфа-Гарант» не з'явився, будучи належним чином повідомленим про день та час розгляду справи, про причини неявки суду не повідомлено. Проте, до матеріалів позовної заяви подана письмова заява представника позивача адвоката Білинової А.В. від 05.03.2024 року, в якій просила розглядати справу без участі позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечують (а.с.26).
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом своєчасно та належним чином, проте відповідачем подано до суду 30.07.2024 року письмову заяву, в якій просить розглядати справу без його участі, поданий відзив на позовну заяву підтримує повність, позовні вимоги просить задовольнити частково за обґрунтуваннями, зазначеними у відзиві (а.с.67).
Частиною 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, які беруть участь у справі, при цьому фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно розглянувши надані позивачем документи та матеріали на обґрунтування заявлених ним вимог, поданий відповідачем відзив на позовну заяву, та відповідь на відзив, оформлену представником позивача, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ТДВ СК «Альфа-Гарант» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) був укладений 30.06.2022 року Договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на забезпечений транспортний засіб - автомобіль «MITSUBISHI, ASX» номерний знак НОМЕР_1 , оформлений Полісом № 209812397, строком дії з 11.07.2022 року по 10.07.2023 року та копія договору є в матеріалах справи (а.с.6).
З постанови Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.01.2023 року, яка набрала законної сили, вбачається, що 27 грудня 2022 року о 14-40 год., ОСОБА_3 , рухався в с. Подобовець Хустського району Закарпатської області, керуючи автомобілем «Mitsubishi ASX», державний номерний знак НОМЕР_1 та під час руху заднім ходом, допустив зіткнення з автомобілем марки «Citroen C-Elysee», державний номерний знак НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_4 , який стояв позаду. Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 10.9 Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ст.124 КУпАП. Внаслідок ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а.с.12). Вказані обставини відповідачем ОСОБА_1 не оспорюються.
В результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.01.2023 року, з вини відповідача ОСОБА_1 був пошкоджений автомобіль марки «Citroen C-Elysee», державний номерний знак НОМЕР_3 . Внаслідок чого власнику автомобіля ОСОБА_4 завдана матеріальна шкода.
Власник пошкодженого транспортного засобу звернувся у встановленому порядку до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про отримання страхового відшкодування завданих збитків.
Відповідно до розрахунку вартості матеріального збитку, завданого транспортному засобу марки ««Citroen C-Elysee» державний номерний знак НОМЕР_3 , вартість матеріального збитку становить суму 29837,91 гривень (а.с.14), яка відповідачем не оспорюється.
За змістом угоди про здійснення страхового відшкодування ТДВ СК «Альфа-Гарант» та АТ «Страхова компанія «ІНГО» досягли згоди, що сума матеріального збитку за страховим випадком від 27.12.2022 року, становить 29837,91 грн. (а.с.13) та яка підтверджується страховим актом № ЦВ/23/1630 від 05.03.2024 (а.с.15).
На підставі розрахунку страхового відшкодування (а.с.14) та страхового акту № ЦВ/23/1630 від 05 березня 2024 року (а.с.15) ТДВ СК «Альфа-Гарант» здійснило виплату страхового відшкодування на користь АТ «СК «ІНГО» у розмірі 29837,91 гривень. Дана обставина підтверджується копією платіжної інструкції від 05 травня 2023 року за № 34928 (а.с.16).
Згідно з ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За правилами ч.6 ст.82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої прийнято постанову суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивачем поданий позов про відшкодування страхової виплати у порядку регресу на підставі пункту 36.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів". Спірні правовідносини регулюються Законом України від 01 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та главою 82 підрозділу 2 розділу III ЦК України.
Вище вказаний Закон України є спеціальним законом, що регулює правовідносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1).
Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого (стаття 6 Закону).
Статтею 9 Закону передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені в договорі страхування.
Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону, у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до ст.1192 ЦК України якщо інше не встановлено законом, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування (правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 28 вересня 2022 року в справі № 727/182/21, провадження № 61-11749св21, від 17 серпня 2022 року в справі № 761/15232/18 провадження № 61-19661св20 та інших).
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження № 14-176цс18), від 03 жовтня 2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18).
Регресом (з лат. "regressus" - зворотній рух) є право особи, яка здійснила відшкодування шкоди, заподіяної не її діями, звернутися з вимогою про повернення виплаченого до боржника, з вини якого заподіяно шкоду. При регресі основне (деліктне) зобов'язання припиняється та виникає нове (регресне) зобов'язання, в межах якого у кредитора (третьої особи, що виконала обов'язок замість винної особи перед потерпілим) виникає право регресної вимоги до такої винної особи.
Це виходить із змісту статей 559 та 1191 ЦК України, згідно яких зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином; особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
При регресі право регресної вимоги виникає, тобто є новим правом кредитора за новим в даному випадку регресним зобов'язанням, що виникло внаслідок припинення основного (деліктного) зобов'язання шляхом виконання обов'язку боржника (винної особи) у такому деліктному зобов'язанні третьою особою.
У постанові Верховного Суду від 22 жовтня 2020 року у справі N 910/18279/19 зроблено висновок про те, що під час регресу право вимоги (регресу) виникає у третьої особи після виконання такою особою обов'язку боржника та, відповідно, припинення основного (деліктного) зобов'язання та виникнення нового (регресного) зобов'язання.
Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до пункту 13.2 статті 13 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Розмір страхового платежу за одним внутрішнім договором страхування зменшується на 50 відсотків, за умови, що страхувальником с громадянин України учасник війни, особа з інвалідністю 11 групи, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, віднесена до 1 або II категорії, пенсіонер, а забезпечений транспортний засіб має робочий об'єм двигуна до 2500 сантиметрів кубічних включно та належить цьому громадянину на праві власності. Зазначена пільга надається за умови особистого керування таким транспортним засобом особою, яка належить до визначених у цьому пункті категорій громадян України, без мети надання платних послуг з перевезення пасажирів або вантажу. Так як забезпеченим транспортним засобом в момент ДТП керувала особа, яка не укладала договір із застосуванням пільги, ТДВ СК «Альфа-Гарант» має право на повернення 50 % від суми страхового відшкодування, що становить 14918,95 грн. (29 837,91:2=14 918,95).
Таким чином, з огляду на вищезазначене в розумінні ст.38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», статей 1166, 1187, 1188, 1191 ЦК України, у відповідача виникло зобов'язання відшкодувати ТДВ СК «Альфа-Гарант» суму страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі, сплаченої позивачем потерпілій особі страхових відшкодувань за Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209812397.
Відповідно до вимог статей 12, 81 ЦПК України позивачем доведено належними та допустимими доказами заподіяння відповідачем ОСОБА_1 шкоди потерпілої особи джерелом підвищеної небезпеки, протиправність його дій та здійснення страхового відшкодування шкоди ТДВ СК «АЛЬФА ГАРАНТ» у розмірі 14918,95 грн. (29 837,91:2=14 918,95).
Відповідно до ч.6 ст.82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
З огляду на те, що постановою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 04.01.2023 року встановлено, що дорожньо-транспортну пригоду вчинено ОСОБА_1 та його притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП,тому у позивача виникло право вимоги до відповідача ОСОБА_1 щодо відшкодування витрат на виплату страхового відшкодування у порядку регресу.
Як вбачається з поданого відзиву на позовом відповідач ОСОБА_1 не оспорює суму страхового відшкодування у порядку регресу в розмірі 14918,95 гривень та визнає позовні вимоги про стягнення з нього на користь позивача вказаної суми страхового відшкодування в порядку регресу, тому заявлені ТДВ СК «Альфа-Гарант» позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Крім того, у позовних вимогах позивач ТДВ СК «Альфа-Гарант» просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 суму витрат на правничу допомогу в розмірі 5000 грн.
Щодо заявлених позовних вимог зі стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
На підтвердження надання професійної правничої допомоги та витрат, пов'язаних з розглядом даної справи представником позивача адвокатом Білиновою Анастасією Вікторівною надано наступні документи: витяг з договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019 року, укладеного між Генеральним директором ТДВ Страхова компанія «Альфа-Гарант» та Адвокатським бюро «Грідін і Партнери (а.с.18); копія завдання-доручення № 265 до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019 року (а.с.19); платіжна інструкція від 15 січня 2024 року за № 42379 про перерахування платником ТДВ СК «Альфа-Гарант» отримувачу АБ «Грідін і партнери» оплату за правничу допомогу в сумі 25000,00 грн. за завданням-дорученням № 265 від 12.01.2024 року (а.с.20); копія акту прийому-передачі наданої правничої допомоги від 05.03.2024 року до договору про надання правничої допомоги від 14.05.2019 року (а.с.21); копія детального розрахунку та опис робіт (наданих послуг) виконаних за договором про надання правничої допомоги від 05.03.2024 року (а.с.22); копія Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КС №8426/10 від 28.11.2019; копія посвідчення адвоката на ім'я Білинової А.В.; копія ордера на надання правничої (правової) допомоги серії АІ № 1331922 від 10.01.2023, виданого Адвокатським бюро «Грідін і партнери» щодо представництва інтересів ТДВ СК «Альфа-Гарант» адвокатом Білиновою Анастасією Вікторівною у Баглійському районному суді міста Дніпродзержинська, Ужгородському міськрайонному суді Закарпатської області (а.с.25).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частиною 1 ст.134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч.1 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Частинами 2, 3 ст.137 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно ч.3 ст.137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до приписів ч.4 ст.137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов'язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.
При цьому, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Отже, при оцінці наданого стороною розміру гонорару адвоката, суд застосовує ряд критеріїв (дійсність, обґрунтованість, розумність, реальність, пропорційності, співмірність) та факти на підтвердження таких критерії (складність справи, значення справи для сторін, фінансовий стан сторін, ринкові ціни адвокатських послуг і т.п.).
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17) та від 06.11.2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
У рішенні від 19 жовтня 2000 року у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridisv. Greece, заява № 31107/96) (щодо справедливої сатисфакції) ЄСПЛ вирішував питання обов'язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з «гонораром успіху». ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов'язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов'язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов'язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) також зауважила, що за наявності угод, які передбачають «гонорар успіху», ЄСПЛ керується саме наведеними вище критеріями при присудженні судових та інших витрат.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (частина третя статті 141 ЦПК України).
При цьому, суд зазначає, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 137 ЦПК України), що узгоджується з практикою Верховного Суду, зокрема, постановою від 22.01.2021 року в праві 925/1137/19.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час (постанови Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження N 61-299св17), від 06 листопада 2020 у справі № 760/11145/18 (провадження N 61-6486св19)).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19), у додатковій постанові Верховного Суду від 30.09.2020 року в справі № 201/14495/16-ц (провадження № 61-22962св19).
Проаналізувавши наведений у заяві про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу детальний опис наданих позивачу послуг Адвокатським Бюро «Грідін і Партнери», враховуючи, що послуги з правової допомоги передбачали тільки підготовку процесуальних документів по справі (опрацювання законодавчої бази, підготовка та подання позовної заяви), враховуючи, що розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без безпосередньої участі в судовому засіданні представника позивача, а також заявлену ціну позову - 14918,95 грн., суд вважає, що відображена у цих доказах інформація щодо характеру та обсягу виконаної адвокатом роботи (наданих послуг), її складності, не відповідає критерію розумності їх розміру з урахуванням складності справи та часу, витраченому адвокатом на виконання відповідних робіт.
Суд вважає, що справедливим, співмірним та обґрунтованим є розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу в сумі 1500,00 грн., які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Разом з тим, відповідно до ст.ст.133,141 ЦПК України суд присуджує до стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028,00 грн, які понесені позивачем та документально ним підтверджені, згідно платіжної інструкції № 42902 від 30.01.2024 року (а.с.1).
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з платіжного доручення №42902 від 30 січня 2024 року (а.с.4) при пред'явленні позову позивачем ТДВ СК «Альфа-Гарант» сплачено судовий збір у розмірі 3028,00 гривні. Враховуючи, що за предметом заявлених позовних вимог позов задоволено повністю, тому з відповідача ОСОБА_1 підлягають стягненню на користь позивача витрати по оплаті судового збору в сумі 3028,00 гривні, які понесені позивачем та документально ним підтверджені, згідно платіжної інструкції № 42902 від 30.01.2024 року (а.с.4).
Керуючись ст.ст. 9, 12, 13, 76-81, 133, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд -
Позов Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів в порядку регресу - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_4 , паспорт громадянина України № НОМЕР_5 ) на користь Товариства з додатковою відповідальністю страхова компанія «Альфа-Гарант» (адреса місцезнаходження: 01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, буд.26, код ЄДРПОУ - 32382598) страхове відшкодування у порядку регресу в розмірі - 14918 (чотирнадцять тисяч дев'ятсот вісімнадцять) гривень 95 копійок, судові витрати у виді судового збору в сумі - 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень 00 копійок, судові витрати, понесені на надання професійної правничої допомоги в сумі - 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень, а всього стягнути - 19446 (дев'ятнадцять тисяч чотириста сорок шість) гривень 95 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя
Міжгірського районного суду
Закарпатської області Ю.В. СИДОРЕНКО