Виноградівський районний суд Закарпатської області
___________________________________________________________________________________________________ Справа № 299/5103/24
16.08.2024 м. Виноградів
Виноградівський районний суд Закарпатської області в складі: головуючий - суддя Левко Т.Ю., секретар судового засідання Роман К.С., розглянувши у відкритому підготовчому засіданні в залі суду м. Виноградів цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Виноградівська міська рада, про встановлення факту, що має юридичне значення,
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Виноградівського районного суду Закарпатської області із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи: ОСОБА_2 та Виноградівська міська рада.
Вимоги заяви мотивовано тим, що із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник уклав шлюб 17.11.2007 року який зареєстровано у виконавчому комітеті Підвиноградівської сільської ради за актовим записом № 30. В даному шлюбі народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.02.2023 року по справі за № 299/286/22 шлюб розірвано, визначено місце проживання дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з їх батьком - заявником ОСОБА_1 .
Заявник вказує, що мати дітей ОСОБА_2 самоусунулася від виховання та утримання дітей. їх життям не цікавиться, зв'язків з ними не підтримує. Заявник являється єдиним піклувальником неповнолітніх дітей, здійснює за ними постійний догляд, якого вони потребують, оскільки є неповнолітніми, самостійно здійснює їх утримання та виховання. Фактично заявник є одинокий батьком, що самостійно виховує дітей. Через військову агресію Російської Федерації на території України, для здійснення заходів щодо лікування дітей, оздоровлення, безперешкодного переміщення з дітьми по країні та за її межі, можливу зміну місця мешкання та розвитку в безпечних умовах, а також щодо переміщення дітей без документального оформлення згоди матері, яка не проживає разом з ними, заявнику необхідно встановити факт проживання дітей з ним та знаходження дітей на його утриманні.
Заявник ОСОБА_1 будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився, однак подав до суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності та про задоволення вимог заяви.
Зацікавлена особа ОСОБА_2 будучи належним чином повідомленою про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явилася, однак подала до суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності та про підтримання вимог заявника.
Представник заінтересованої особи Виноградівської міської ради Берегівського району в підготовче засідання також не з'явився та подав через канцелярію суду заяву про розгляд справи у його відсутність, заперечень проти заявлених вимог не має.
Вивчивши матеріали справи у їх сукупності та взаємозв"язку, суд вважає за можливе у підготовчому засіданні ухвалити рішення про задоволення заявлених вимог з огляду на наступне.
Судом встановлено, що з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заявник уклав шлюб 17.11.2007 року який зареєстровано у виконавчому комітеті Підвиноградівської сільської ради за актовим записом № 30.
В даному шлюбі народилося двоє дітей - дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до Рішення Виноградівського районного суду Закарпатської області від 28.02.2023 року по справі за № 299/286/22 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано, визначено місце проживання дітей - дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з їх батьком - заявником ОСОБА_1 .
Мати дітей ОСОБА_2 самоусунулася від виховання та утримання дітей, їх життям не цікавиться, зв'язків з ними не підтримує.
Заявник ОСОБА_1 являється єдиним піклувальником малолітніх дітей, який протягом останніх років, здійснює за ними самостійно постійний догляд, якого вони потребують, оскільки є неповнолітніми дітьми, самостійно здійснює їх утримання та виховання. Фактично заявник є одиноким батьком, що самостійно виховує власних дітей.
Через військову агресію Російської Федерації на території України, для здійснення заходів щодо лікування дітей, оздоровлення, безперешкодного переміщення з дітьми по країні та за її межі, можливу зміну місця мешкання та розвитку в безпечних умовах, заявнику необхідно встановити факт, що він самостійно виховує та самостійно утримує своїх неповнолітніх дітей -дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Конституції Українизвернення до суду для захисту конституційних прав та свобод громадян на підставі Конституції України гарантується.
До правовідносин, які виникли між сторони, підлягають застосуванню норми Цивільного процесуального кодексу України та Сімейного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до частини 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Відповідно до пункту 5 частини 2 ст. 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення.
За змістом ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною 1 ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно ст.11 ЗУ «Про охорону дитинства» сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
Згідно з ч. 8 ст. 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з пунктом 2 ч.1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.
Відповідно до ч.2 ст. 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Отже, встановлення факту самостійного виховання та утримання дітей не суперечить законодавству і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб та має для заявника юридичне значення.
Відповідно до роз'яснень, що викладені в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995р. «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» судам роз'яснено, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.
Касаційний цивільний суд Верховного Суду у справі № 363/214/17-ц від 22.08.2018 року, прийшов до висновку, що перелік юридичних фактів, які підлягають встановленню в судовому порядку є невичерпним і у судовому порядку можуть бути встановленні факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
З вищенаведеного вбачається, що факт, який просить встановити заявник, є юридичним, оскільки від його встановлення залежить виникнення особистих прав заявника та можливість безперешкодної реалізації його особистих прав. Встановлення факту перебування неповнолітніх дітей на особистому вихованні і утриманні заявника потрібно з метою захисту прав та інтересів його дітей та прав заявника як батька, у тому числі, вільного переміщення заявника, тощо. Чинним законодавством не передбачений інший порядок його встановлення, він не пов'язаний з вирішенням спору про право та встановлення його іншим шляхом неможливе.
Судом встановлено, що дана справа не пов'язана з вирішенням спору про право. Беззаперечно встановлено, що заявник самостійно виховує та утримує неповнолітню дочку ОСОБА_4 та малолітнього сина ОСОБА_5 , а тому заявлені вимоги є підставними в повній мірі та такі, що підтверджуються належними доказами і відповідають якнайкращим інтересам дітей.
Враховуючи те, що встановлення факту породить для заявника юридичні наслідки, іншого шляху для підтвердження даного факту не існує, суд вважає доведеним той факт, що заявник самостійно виховує та утримує своїх дітей, а тому вважає за необхідне заяву задовольнити.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 10, 12, 13, 18, 81, 200, 206, 259, 263-265, 315, 316, 318-319 ЦПК України, Постановою ПВС України від 31.03.1995 року Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення із змінами і доповненнями, суд, -
Заяву - задоволити.
Встановити факт того, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , мешканець АДРЕСА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), самостійно виховує та утримує неповнолітніх дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду .
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий Т. Ю. Левко