Справа № 297/2293/24
про продовження строку тримання під вартою
15 серпня 2024 року м. Берегово
Слідчий суддя Берегівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , перекладача ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання заступника начальника СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000443 від 14 травня 2024 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Рівне, Мукачівського району Закарпатської області, мешканця АДРЕСА_1 , із середньою освітою, не одруженого, не судимого, громадянина України
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
встановив:
Заступник начальника СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області з клопотанням, погодженим прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000443 від 14 травня 2024 року.
В ході досудового розслідування встановлено, що 13 травня 2024 року, близько 15:00 години, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з співмешканкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на подвір'ї будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , після того, як ОСОБА_8 під час сварки зі своїм малолітнім сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , облила останнього паливно займистою сумішшю, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, використовуючи запальничку підпалив одяг ОСОБА_9 , внаслідок чого останній спалахнув, чим спричинив малолітньому потерпілому тілесні ушкодження у виді опікового шоку, набряку легенів та головного мозку, термічних опіків 80% поверхні тіла, з якими був доставлений в реанімаційне відділення КНП «Обласна дитяча лікарня», де в подальшому 15.05.2024 від отриманих тілесних ушкоджень останній помер.
Враховуючи вищенаведене, ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, тобто в умисному тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
17 травня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Ухвалою слідчого судді від 18.05.2024 відносно підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 17.07.2024.
12.07.2024 строк досудового розслідування у кримінальному провадженні першим заступником керівника Закарпатської обласної прокуратури продовжено до трьох місяців, тобто до 17.08.2024.
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 16.07.2024 продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою продовжено до 17.08.2024.
Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до положень ст. 12 КК України відноситься до категорії особливо тяжких злочинів та у разі доведення його вини в ході судового слідства, останньому загрожує реальна міра покарання у вигляді позбавлення волі строком від 7 до 15 років.
Відповідно до положень ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків
В ході досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, існують ризики, що ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілого та понятих, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, усвідомлюючи про неминучість покарання за вчинення кримінального правопорушення.
Зважаючи на те, що строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 закінчується 17 серпня 2024 року та за цей час неможливо закінчити досудове слідство, а необхідність у даному запобіжному заході не втратила свого сенсу, слідчий просив продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 на 60 днів, без визначення розміру застави.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підтримала, за підстав зазначених в такому. Також, враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його виняткову зухвалість, характер дій підозрюваного є ризик, що він будь яким способом може перешкоджати кримінальному провадженню шляхом затягування проведення окремих слідчих дій та незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших учасників кримінального провадження. Крім того, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання встановленим в ході досудового розслідування ризикам. Просила клопотання задоволити, продовжити підозрюваному ОСОБА_5 строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартоюна 60 днів, без визначення розміру застави.
Захисник ОСОБА_4 вважала змінити відносно її підзахисного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є занадто суворим запобіжним заходом відносно підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового розгляду клопотання, дослідивши матеріали такого, слідчий суддя приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини основоположних свобод, ратифікованої Законом №475/97-ВР від 17.07.97, кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом
Частиною другою статті 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1). Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (частина 2).
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя зобов'язаний встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Так, 14.05.2024 внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000443 відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 121 КК України (а.с. 4).
Згідно витягу з ЄРДР за №12024071060000443 від 14.05.2024, 13 травня 2024 року, близько 15:00 години, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, разом з співмешканкою ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на подвір'ї будинку за місцем свого проживання за адресою: АДРЕСА_1 , після того, як ОСОБА_8 під час сварки зі своїм малолітнім сином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , облила останнього паливно займистою сумішшю, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність, використовуючи запальничку підпалив одяг ОСОБА_9 , внаслідок чого останній спалахнув, чим спричинив малолітньому потерпілому тілесні ушкодження у виді опікового шоку, набряку легенів та головного мозку, термічних опіків 80% поверхні тіла, з якими був доставлений в реанімаційне відділення КНП «Обласна дитяча лікарня», де в подальшому 15.05.2024 від отриманих тілесних ушкоджень останній помер (а.с. 4).
17 травня 2024 року заступником начальника СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області капітаном поліції ОСОБА_7 за погодженням із прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 інкримінованого йому злочину повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами.
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з пунктом 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, № 182).
Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 178 КПК України, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу зобов'язаний оцінити вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення.
Разом з тим, зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце та підтверджуються на етапі досудового розслідування достатньою сукупністю даних, які наведені у клопотанні слідчого та доданих матеріалах. Однак, слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих даних визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу.
Так, ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 18 травня 2024 року, відносно ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строк дії якого закінчується о 15 год. 20 хв. 17 липня 2024 року.
12.07.2024 першим заступником керівника Закарпатської обласної прокуратури строк досудового розслідування у кримінальному провадженні продовжено до трьох місяців, тобто до 17.08.2024.
Ухвалою слідчого судді Берегівського районного суду від 16.07.2024 строк продовжено строк тримання підозрюваного ОСОБА_5 під вартою продовжено до 17.08.2024.
Відповідно до ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу (частина 1).
Згідно п. 4 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до рішення ЄСПЛ у справі Клоот проти Бельгії (Cloot v. Belgium, § 40) серйозність обвинувачення може служити для суду підставою для постановлення рішення про поміщення та утримання підозрюваного під вартою з метою запобігання спробі вчинення подальших порушень. Однак необхідно, щоб небезпека була явною, а запобіжний захід необхідний в світлі обставин справи і, зокрема, біографії та характеристики особи, про яку йдеться.
При вирішенні клопотання про продовження підозрюваному ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України та тяжкість покарання, що йому загрожує.
В ході судового розгляду клопотання встановлено наявність ризиків, передбачених п. 1, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, які продовжують існувати.
Так, враховуючи вищенаведене, слідчий суддя вважає, що існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду, усвідомлюючи, що йому загрожує реальна міра покарання, та має реальні можливості покинути територію України з цією метою, поза межами пункту пропуску державного кордону України, а також переховуватись на території України.
Крім того, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 враховуючи обставини вчиненого кримінального правопорушення, його виняткову зухвалість, характер дій підозрюваного, такий будь яким способом може перешкоджати кримінальному провадженню та шляхом затягування проведення окремих слідчих дій.
Разом з тим, існує ризик, що підозрюваний ОСОБА_5 перебуваючи на волі, може незаконно впливати на свідків, потерпілого та інших учасників у кримінальному провадженні, оскільки останній з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження, може вступати у поза процесуальні відносини із останніми та схиляти їх до зміни даних слідству показів, і це створює загрозу тиску та підбурювання вказаних осіб до дачі неправдивих показів або відмови від надання таких.
Так, на думку слідчого судді, в судовому засіданні, стороною обвинувачення доведено наявність ризиків, передбачених п 1, п. 3 та п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також, слідчий суддя враховує, що під час досудового розслідування даного кримінального провадження, слідчим суддею Берегівського районного суду Закарпатської області було встановлено наявність вищевказаних ризиків, у зв'язку з чим, ухвалою слідчого судді від 18 травня 2024 року відносно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Як встановлено в ході судового розгляду даного клопотання, вказані ризики не зменшились та продовжують існувати.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював (у справі Фокс, Кембелл і Гартлі проти Сполученого Королівства, Феррарі-Браво проти Італії, Мюррей проти Сполученого Королівства), що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. При розгляді питання про доцільність тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв'язки з суспільством.
Таким чином, на думку слідчого судді, у даному випадку наявні реальні ознаки суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, з врахуванням встановлених обставин, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.
Також, вивченням особи підозрюваного на даний час встановлено, що ОСОБА_5 працездатний, тяжкими захворюваннями, які б перешкоджали його утриманню під вартою не страждає. Даних, які б вказували на неможливість продовження вказаного запобіжного заходу не встановлено.
Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.
Згідно ч. 3 ст. 197 КПК України, строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Так, постановою першого заступника керівника Закарпатської обласної прокуратури ОСОБА_10 від 12 липня 2024 року, продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000443 від 14 травня 2024 року, до 17 серпня 2024 року, включно (а.с. 41-45).
Також, ухвалою Берегівського районного суду від 14.08.2024 строк досудового розслідування вказаного кримінального провадження було продовжено до 6 місяців, а саме до 17.11.2024.
Враховуючи вищенаведене, тяжкість злочину, в якому підозрюється ОСОБА_5 та з метою запобігання встановлених в ході судового розгляду клопотання ризикам, слідчий суддя вважає продовжити відносно нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів, без визначення розміру застави.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що відсутні підстави для зміни відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу з тримання під варто на домашній арешт, як просила сторона захисту, оскільки застосування такого буде недостатнім для запобігання вищевказаним ризикам, встановленим в ході судового розгляду даного клопототання.
Разом з тим, згідно ч. 4 ст. 197 КПК України, слідчий суддя зобов'язаний визначити в ухвалі про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою дату її закінчення в межах строку, передбаченого цим Кодексом.
Керуючись ст. ст. 176-178, ст. 182, 183, 194, 196, 197, 309 КПК України, слідчий суддя,
ухвалив:
Клопотання заступника начальника СВ Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7 , погоджене прокурором Берегівської окружної прокуратури ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024071060000443 від 14 травня 2024 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України - задоволити.
Запобіжний захід відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вигляді тримання під вартою - продовжити до 15 год. 20 хв. 13 жовтня 2024 року, без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали закінчується о 15 год. 20 хв. 13 жовтня 2024 року.
Копію ухвали вручити підозрюваному, прокурору, захиснику та надіслати начальнику відділу ДУ "Закарпатської УВП №9" та начальнику Берегівського РВП ГУНП України в Закарпатській області,- для виконання.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя ОСОБА_11