30.07.2024 227/625/24
30 липня 2024 року м. Добропілля
Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі
головуючого судді Притуляка С.А.
за участі секретаря судового засідання Свіонтек В.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Чумак Ірина Миколаївна, про встановлення факту перебування на утриманні померлого годувальника, заінтересовані особи: Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області, -
Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Чумак І.М. звернулася до Добропільського міськрайонного суду Донецької області з заявою про встановлення факту перебування на утриманні померлого годувальника. В обґрунтування заяви зазначено, що заявниця ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 27.08.1966 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Під час сумісного проживання заявниця перебувала на утриманні свого чоловіка ОСОБА_2 , у зв'язку з тим, що розмір її пенсії для порівняння з пенсійними виплатами її померлого чоловіка складав 4200 гривень, що є значно менший, ніж розмір пенсії, яку отримував за життя її чоловіка, яка складала приблизно 19000 гривень. 13.09.2023 року ОСОБА_1 звернулася до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про перехід з пенсії за віком пенсію в разі втрати годувальника, однак їй було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки до заяви про призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника подаються документи померлого годувальника, а також документ про перебування членів сім'ї на утриманні померлого годувальника. Але, факт сумісного проживання та перебування ОСОБА_1 на утриманні померлого ОСОБА_2 , які є внутрішньо переміщеними особами з тимчасово окупованої встановити неможливо. На підставі викладеного, заявниця просить встановити факт свого перебування на утриманні померлого чоловіка.
Ухвалою Добропільського міськрайонного суду Донецької області відкрито окреме провадження та призначено справу до розгляду по суті, представнику заінтересованої особи запропоновано подати пояснення щодо заяви.
В судове засідання сторони не з'явилися, належним чином були повідомлені про розгляд справи.
В матеріалах справи міститься заява представника заявника ОСОБА_1 адвоката Чумак І.М. про розгляд справи без їх участі, заявлені вимоги підтримують в повному обсязі.
Представник ГУ ПФУ в Запорізькій області надав до суду заперечення щодо заяви, в обґрунтування яких зазначено, що із заяви ОСОБА_1 не встановлено, що вона є особою, яка має право на отримання пенсії по втраті годувальника, оскільки не доведено, що вона перебувала на його повному утриманні та одержувала від нього грошову допомогу, яка була для неї постійний та основним джерелом засобів до існування ,і яке вона втратила у зв'язку зі смертю ОСОБА_2 , на підставі чого просив відмовити в задоволенні заяви. Також представник просив провести розгляд справи без його участі.
Представник заявника ОСОБА_1 адвокат Чумак І.М. надала до суду письмові заперечення щодо вказаних пояснень заінтересованої особи, в яких зазначила, що в матеріалах справи наявні всі докази, які підтверджують факт перебування заявниці на утриманні померлого чоловіка.
Від представника заінтересованої особи ГУ ПФУ в Донецькій області жодних заяв, письмових пояснень, заперечень або доказів поважності неявки до суду не надано.
З урахуванням ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України, у зв'язку з неявкою всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Перевіривши матеріали справи, дослідивши письмові докази у їх сукупності, суд встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
Суд розглядає в порядку окремого провадження, зокрема, справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, що визначено п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України.
Як передбачено ч. 3 ст. 294 ЦПК України, справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Інші особливості розгляду цих справ встановлені цим розділом.
Судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видано повторно Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському району Донецької області СМУМЮ від 31.08.2023 року. (а.с.18)
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , яке видано Добропільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Покровському району Донецької області СМУМЮ, ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . (а.с.17)
Із рішення Головного управління пенсійного фонду України в Запорізькій області №675 від 21.09.2023 року, вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до управління з заявою щодо перерахування з пенсії за віком на пенсію в разі втрати годувальника згідно ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Однак їй було відмовлено, оскільки документи про реєстрацію за однією адресою з померлим годувальником на дату його смерті ОСОБА_1 не надані. (а.с.15)
Згідно паспорту громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_1 , серії НОМЕР_3 виданого ЗМВМ Лисичанського МВУМВС України в Донецькій області 10.02.2000 року, остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Вказане також підтверджується копією витягу з реєстру територіальної громади. (а.с.4-6, 8)
Згідно паспорту громадянина України, виданого на ім'я ОСОБА_2 , серії НОМЕР_4 виданого ЗМВМ Лисичанського МВУМВС України в Донецькій області 10.02.2000 року, останній був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.12)
З довідки Лисичанської міської військово-цивільної адміністрації Сєвєродонецького району Луганської області №530 від 25.12.2023 року вбачається, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 з 22.03.1974 року та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 22.03.1974 року по 25.12.2023 року. (а.с.19)
З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1422-5002088584 від 06.09.2022 року гр. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.20)
З довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи №1422-5002088385 від 06.09.2022 року гр. ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с.21)
Із довідки про доходи, яка була надана на виконання ухвали суду, ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області та отримує пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року складає 49857,78 гривень. (а.с.68)
Згідно довідки про доходи пенсіонера ОСОБА_2 , перебував на обліку у Головному управління Пенсійного фонду України в Луганській області і отримував пенсію за віком. Сума пенсії за період з 01.01.2023 року по 31.08.2023 року складає 150323,36 гривень. (а.с.69)
Як зазначає заявниця в заяві, вона з 27.08.1966 року перебула в зареєстрованому шлюбі з чоловіком, вони були зареєстровані та проживали разом з 22.03.1974 року за адресою: АДРЕСА_1 , а з 06.09.2022 року як внутрішньо перемішені особи за адресою: АДРЕСА_2 . Вказала, що пенсія чоловіка була для неї постійним та основним джерелом для існування.
Факт спільного проживання заявниці з померлим чоловіком за адресою: АДРЕСА_2 також підтверджується актом обстеження матеріально-побутових умов проживання від 08.01.2024 року та витягами з декларацій про вибір лікаря, який налає первинну медичну допомогу. (а.с.13,14,16)
Таким чином, доводи заявниці щодо спільного проживання із заявником знайшли своє доказове підтвердження під час розгляду справи.
Як вбачається з матеріалів справи, заявниця отримує невелику пенсію, однак її чоловік ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , отримував значно вищу пенсію. Таким чином, пенсія покійного чоловіка була основним джерелом засобів до існування та проживання сім'ї, тому у суду є всі підстави для встановлення факту перебування заявниці на утриманні свого чоловіка, оскільки фактів зворотного судом не встановлено.
Частинами першою та другою статті 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Можна зробити висновок, що у порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, за наявності певних умов. А саме, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб'єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.
Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за таких умов: факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету встановлення; встановлення факту не пов'язується з подальшим вирішенням спору про право. Якщо під час розгляду справи про встановлення факту заінтересованими особами буде заявлений спір про право або суд сам дійде висновку, що у цій справі встановлення факту пов'язане з необхідністю вирішення в судовому порядку спору про право, суд залишає заяву без розгляду і роз'яснює цим особам, що вони вправі подати позов на загальних підставах; заявник не має іншої можливості одержати чи відновити документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення. Для цього заявник разом із заявою про встановлення факту подає докази на підтвердження того, що до її пред'явлення він звертався до відповідних організацій за одержанням документа, який посвідчував би такий факт, але йому в цьому було відмовлено із зазначенням причин відмови (відсутність архіву, відсутність запису в актах цивільного стану тощо); чинним законодавством не передбачено іншого позасудового порядку встановлення юридичних фактів.
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у статті 315 ЦПК України, не є вичерпним.
Такі висновки щодо застосування норм права викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18).
Згідно п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. № 5 «Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд встановить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання.
На підставі статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається: непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні. До членів сім'ї, які вважаються такими, що були на утриманні померлого годувальника, відносяться особи, зазначені в частині другій цієї статті, якщо вони: 1) були на повному утриманні померлого годувальника; 2) одержували від померлого годувальника допомогу, що була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім'ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, мають право, за бажанням, перейти на пенсію у зв'язку з втратою годувальника.
Крім того, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 жовтня 2020 року в справі N 210/343/19 (провадження N 61-22247св19) та від 31 серпня 2022 року в справі N 592/13089/21 (провадження N 61-5213св22), колегії суддів дійшли висновку, що сам по собі факт отримання позивачем пенсії, який забезпечував її прожитковий мінімум, не є підставою для відмови у встановленні факту перебування її на утриманні чоловіка, зокрема тому, що розмір щомісячних доходів чоловіка позивача значно перевищував розмір її доходів, а тому допомога чоловіка була постійним і основним джерелом її засобів до існування, оскільки надавалась чоловіком своїй дружині систематично, носила постійний характер та була її основним джерелом до належного існування, що свідчить про перебування позивача на утриманні чоловіка до дня його смерті.
За таких обставин, оскільки встановлення вищевказаного факту має для заявниці юридичне значення і потрібне для призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника, суд вважає за необхідне встановити факт перебування ОСОБА_1 на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 13, 81, 259, 263, 264, 265, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , адреса місця фактичного проживання: АДРЕСА_2 ), в інтересах якої діє адвокат Чумак Ірина Миколаївна (свідоцтво про право на заяннятя адвокатського діяльністю №3974 від 29.06.2011 року), про встановлення факту перебування на утриманні померлого годувальника, заінтересовані особи: Головне управління пенсійного фонду України в Запорізькій області (код ЄДРПОУ 20490012, адреса: Запорізька область, м. Запоріжжя, проспект Соборний, 158б), Головне управління пенсійного фонду України в Донецькій області (код ЄДРПОУ 13486010, адреса: Донецька область, м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3) - задовольнити.
Встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , на утриманні її чоловіка ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.А. Притуляк
30.07.24