ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/19028/23
провадження № 2/753/344/24
05 серпня 2024 року Дарницький районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді Мицик Ю.С.,
при секретарі Власенку Д.А.,
учасники справи: не з'явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Перша київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування,-
17.10. 2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Перша Київська державна нотаріальна контора про встановлення факту, що має юридичне значення.
В обґрунтування заявлених позовних вимог, позивач посилався на ті обставини, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_3 , в зв'язку із чим відкрилась спадщина на 3/4 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 . Заповіту після себе ОСОБА_3 не залишила, спадкоємцями першої черги за законом після її смерті залишились позивач та його брат ОСОБА_2 .
21.01.2019 за заявою позивача Першою Київською державною нотаріальною конторою було відкрита спадкова справа №10/2019 до майна ОСОБА_3 . ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак у вказаній квартирі не проживає, оскільки ще у 1992 році виїхав на постійне проживання до США, і з того часу на територію України не повертався. Таким чином, з заявою про прийняття спадщини за ОСОБА_3 звернувся лише позивач.
15.12.2021 Першою Київською державною нотаріальною конторою позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , оскільки, на думку державного нотаріуса, спадщину після смерті ОСОБА_3 прийняло дві особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом постійно проживання разом із спадкодавцем на день смерті.
З вказаною обставиною позивач не погоджується, оскільки відповідач з 1992 року і на день смерті спадкодавця постійно проживав і проживає у США, ОСОБА_2 вважається таким, що не прийняв спадщину за ОСОБА_3 .
З урахуванням викладеного, позивач просив суд встановити факт, що він є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину за своєю матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 15.11.2023 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати 5 днів з дня вручення ухвали.
У зазначений строк від представника позивача адвоката Єркіна М.М. надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою суду від 13.12.2023 відкрито провадження у справі, призначено розглядати справу в порядку загального позовного провадження.
29.01.2024 від представника третьої особи завідуючої Першої київської державної нотаріальної контори Супліченко М. надійшла заява, в якій вона просила проводити розгляд справи без представника нотаріальної контори та прийняти рішення згідно діючого законодавства України.
01.02.2024 від представника позивача адвоката Єркіна М.М. надійшло клопотання про витребування доказів, а саме:
від Державної прикордонної служби України інформацію щодо виїзду у 1992 році з території України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6, та чи в'їжджав він після цього на територію України;
від Державної міграційної служби України інформацію чи видавався паспорт громадянина України - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженцю м.Єреван, Республіка Вірменія, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;
від Міністерства внутрішніх справ України інформацію чи видавався органами МВС України паспорт громадянина України, зразка 1994 року - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6, який зареєстрований за адресою; АДРЕСА_1 ;
від Державної податкової служби України інформацію: чи був присвоєний реєстраційний номер облікової картки платника податків ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ; чи звертався до органів Державної податкової служби України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 із заявою про відмову від присвоєння йому реєстраційного номеру облікової картки платника податків.
Крім того, разом із позовною заявою позивачем подано до суду клопотання в якому він просив витребувати від Першої київської державної нотаріальної контори спадкову справу відкриту після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Ухвалою суду від 01.02.2024 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
Витребувані документи надійшли на адресу Дарницького районного суду м. Києва.
18.03.2024 представником позивача адвокатом Єркіним М.М. було подано заяву про зміну предмету позову в якій останній, посилаючись на ті ж обставини, просив визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частки у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Ухвалою суду від 18.03.2024 прийнято заяву представника ОСОБА_1 адвоката Єркіна М.М. про зміну предмету позову.
Ухвалою суду від 24.04.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено її розгляд по суті.
05.08.2024 від представника позивача адвоката Єркіна М.М. надійшла заява, в якій останній підтримує позовні вимоги та просить суд розглянути справу на підставі наявних доказів, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце проведення розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини своєї неявки суду не повідомив, заяв не надав. У встановлений судом строк відзив відповідачем не подано.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку про можливість ухвалення заочного рішення на підставі наявних у справі доказів у відповідності до приписів ст. 280 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України), оскільки сторона позивача не заперечує проти вирішення справи саме таким чином.
Судом на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв'язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, всебічно та повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що квартира АДРЕСА_1 належала ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності подружжя на підставі Свідоцтва про право власності на квартиру, виданого Головним управлінням житлового забезпечення Київської міської державної адміністрації 19.07.2000 на підставі Наказу Головного управління житлового забезпечення від 13.06.2000. №722-С та зареєстрованого в Київському міському бюро технічної інвентаризації 09.08.2000 за №622/30837.
ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ОСОБА_4 , в зв'язку із чим відкрилась спадщина на 1/2 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 13.03.2008 Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 , остання прийняла спадщину за померлим ОСОБА_4 , яка складається з 1/4 частини у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
13.03.2008 Шістнадцятою київською державною нотаріальною конторою ОСОБА_3 було видано свідоцтво про право власності на 1/2 частку у спільному сумісному майні, придбаному подружжям за час шлюбу, квартири АДРЕСА_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , в зв'язку із чим відкрилась спадщина на належні їй 3/4 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Заповіту після себе ОСОБА_3 не залишила, спадкоємцями першої черги за законом після її смерті є сини ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
З наданої Першою київською державною нотаріальною конторою належним чином завіреної копії спадкової справи №70/2019 вбачається, що син померлої ОСОБА_3 - ОСОБА_1 19.01.2019 р. подав заяву про прийняття спадщини за своєю матір'ю за законом.
15.12.2021 позивач звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом після померлої ОСОБА_3 на 3/4 частки у праві власності на квартиру АДРЕСА_1 , на що отримав відмову.
Постановою від 15.12.2021 нотаріус відмовила позивачу у видачі вищевказаного свідоцтва про право на спадщину, оскільки згідно довідки, виданої Відділом з питань державної реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької районної у м. Києві державної адміністрації від 28.01.2019 за №227, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , з 24.04.1992 і по дату видачі довідки зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 і відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину шляхом постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Згідно ст. ст. 1216, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов'язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Статтями 1217, 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п'ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
За приписами чч. 1-3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Частина третя статті 1268 ЦК України вимагає наявність фактичного проживання спадкоємця разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію місця проживання за адресою спадкодавця, що можуть бути відмінними один від одного.
Такий правовий висновок щодо застосування частини третьої статті 1268 ЦК України викладений у постановах Верховного Суду: від 21 жовтня 2020 року в справі № 569/15147/17; від 18 листопада 2020 року в справі № 523/19010/15-ц; від 02 квітня 2021 року в справі № 191/1808/19; від 28 квітня 2021 року в справі № 204/2707/19.
Для вирішення питання щодо наявності підстав для застосування до спірних правовідносин положень частини третьої статті 1268 ЦК України має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України).
Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Судом було досліджено долучені позивачем наступні письмові докази:
-заяву ОСОБА_4 до ЖЕД 1406 від 10.02.1998р. про зменшення нарахування комунальних послуг на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , в якій зазначено, що ОСОБА_2 не проживає у вказаній квартирі з 1992 р., оскільки виїхав на навчання за кордон.
- довідку складену у вересні 1997 р. сусідами з квартир АДРЕСА_3 , про те, що ОСОБА_2 не проживає у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 в зв'язку із навчанням у США, штат Міссурі, м. Фейетт;
- акт від 11.02.1998 р. складений мешканцями квартир АДРЕСА_4 та майстром ЖЕК№1406, що ОСОБА_2 , який зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у вказаній квартирі не проживає, оскільки перебуває на навчанні в АДРЕСА_5 ;
- акт від 16.10.1998 р. складений мешканцями квартир АДРЕСА_4 та майстром ЖЕК№1406, який затверджений начальником ЖЕД №1406 та посвідчений головою ЖБК «Кришталь», що ОСОБА_2 , який зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у вказаній квартирі не проживає, оскільки перебуває на навчанні в АДРЕСА_5 ;
- акт від 04.10.2000 р. складений мешканцями квартир АДРЕСА_6 та посвідчений головою ЖБК «Кришталь», що ОСОБА_2 , який зареєстрований у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 у вказаній квартирі не проживає, оскільки перебуває на навчанні за кордоном;
- акт від 11.12.2021 р. складений мешканцями квартир АДРЕСА_7 та посвідчений головою ЖБК «Кришталь», що вони сусіди ОСОБА_1 підтверджують, що його брат ОСОБА_2 , який прописаний (зареєстрований) у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 фактично у вказаній квартирі не проживає з 1992 року.
Також на виконання ухвали суду про витребування доказів надійшла інформація, зокрема:
- лист від Департаменту з питань громадянства, паспортизації та реєстрації Державної міграційної служби України від 16.02.2024 р., відповідно до якого інформацію щодо оформлення паспорту громадянина України на ім'я ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не встановлено;
- лист від Державної податкової служби України від 20.02.2024 р., відповідно до якого станом на 19.02.2023 р. ОСОБА_2 не зареєстрований в Державному реєстрі з реєстраційним номером та не перебуває на обліку в окремому реєстрі Державного реєстрі за прізвищем, ім'ям, по батькові та серією і номером паспорта;
-лист від Державної прикордонної служби України від 16.02.2024 р., відповідно до якого інформація з персональними даними осіб, які перетнули державний кордон зберігається в Базі даних з 08.11.2017 р.
Таким чином, суд вважає, що на підставі вказаних вище доказів можна встановити дійсні обставини справи, дані докази є достовірними, належними та достатніми, які дають суду змогу прийти до висновку про наявність існування факту, що ОСОБА_2 постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 на час відкриття спадщини - ІНФОРМАЦІЯ_1 у квартирі АДРЕСА_1 .
Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Тому, правове значення для даної справи має встановлення та дослідження судом факту постійного місця проживання спадкоємця на момент смерті спадкодавця, який дає йому право вважатися таким, що прийняв спадщину на підставі ч.3 ст.1268 ЦК України. При виборі місця проживання виявляється воля особи, право на вибір місця проживання закріплено у ст. 33 Конституції України, відповідно до якої кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Під місцем постійного проживання розуміється місце, де фізична особа постійно проживає, у той час коли під тимчасовим місцем проживання розуміється місце перебування фізичної особи де вона знаходиться тимчасово (під час перебування у відпустці, відрядженні, зокрема у готелі чи у санаторії, тощо). Тимчасова відсутність може бути безперервною, однак не повинна перевищувати шість місяців. Початок відліку часу відсутності визначається від дня, коли особа залишила приміщення.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» місце перебування це адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік. Місце проживання - житло, розташоване на території адміністративно-територіальної одиниці, в якому особа проживає, а також спеціалізовані соціальні установи, заклади соціального обслуговування та соціального захисту, військові частини.
З досліджених у судовому засіданні доказів, судом встановлено, що на час відкриття спадщини ОСОБА_2 постійно не проживав разом із спадкодавцем ОСОБА_3 , хоча і був зареєстрований у квартирі АДРЕСА_1 , а також у визначений законом строк не звернувся в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини, тому вважається таким, що не прийняв її.
Згідно роз'яснень викладених в п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», будь-яка особа, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається такою, що своєчасно прийняла спадщину.
Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що сама по собі реєстрація місця проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини не може свідчити відповідно до ч.3 ст.1268 ЦК України про своєчасність прийняття спадщини, місце реєстрації та місце проживання не є тотожними поняттями.
У свою чергу, ч. 1 ст.1269 ЦК України передбачає, що спадкоємець, який на час відкриття спадщини не проживав разом із спадкодавцем, для прийняття спадщини має подати в нотаріальну контору заяву про прийняття спадщини.
Згідно ч. 1 ст.1272 ЦК України, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст.1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її.
Статтею 1270 ЦК України встановлено строк для прийняття спадщини у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкоємця, однак, відповідач ОСОБА_2 зазначені вимоги закону не виконав, не звернувся вчасно в нотаріальну контору із заявою про прийняття спадщини протягом шестимісячного строку, тому вважається таким, що не прийняв спадщину.
Разом з тим ч. 3 ст. 1272 ЦК України захищає спадкоємця у разі пропущення з поважних причин ним строку для прийняття спадщини та надає йому додатковий строк, достатній для прийняття спадщини. Так, за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. Однак, відповідач не скористався своїм правом на звернення до суду із визначенням додаткового строку для прийняття ним спадщини, не вчинив жодних активних дій та належним чином не реалізував своє право на прийняття спадщини.
Також, статтею 1297 ЦК України регламентовано обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст.1297 ЦК України).
Таким чином, навіть у разі прийняття спадщини відповідачем, у зв'язку з тим, що він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, такий спадкоємець зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно, однак всупереч вимогам зазначеної статті таких дій ОСОБА_2 вчинено не було.
Для вирішення питання щодо прийняття спадщини, необхідно встановити саме факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не лише реєстрацію за місцем відкриття спадщини.
Разом з тим, положення Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не ставить місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації, а тому місцем проживання особи може бути будь-яке жиле приміщення, у якому особа проживає постійно або тимчасово, яке належить цій особі на праві власності або праві користування, що визнається власником жилого приміщення (постанова Верховного Суду України від 30 вересня 2015 року у справі № 6-384цс15).
Оскільки судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не проживав постійно із спадкодавцем ОСОБА_3 з 1992 року на час відкриття спадщини, не вчиняв будь-яких активних дій по прийняттю спадщини після смерті ОСОБА_3 і не звертався до нотаріуса про видачу йому свідоцтва про право на спадщину за законом, суд вважає, що ОСОБА_2 не прийняв спадщину, що відкрилася після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Натомість позивач ОСОБА_1 19.01.2019 р., у встановлений ст.1270 ЦК України строк, звернувся до Першої київської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини за ОСОБА_3 , тому вважається таким, що прийняв спадщину за нею.
Відповідно до ч.5 ст.1269 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Таким чином, позивач набув права власності в порядку спадкування за законом на 3/4 частки у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 .
На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позовні вимоги повністю знайшли своє підтвердження, а відтак позов підлягає задоволенню в повному обсязі.
На підставі вище наведеного, керуючись ст. ст. 2, 77, 80, 81, 258, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -
Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Перша київська державна нотаріальна контора, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування у повному обсязі.
Встановити факт, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, який прийняв спадщину за своєю матір'ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) в порядку спадкування за законом право власності на 3/4 частки у праві власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто Дарницьким районним судом м. Києва за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.
Позивач має право оскаржити рішення до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо рішення було проголошено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня отримання копії рішення.
Повний текст рішення складено 16.08.2024.
Суддя Ю.С.Мицик