Справа № 444/2563/24
Провадження № 2/444/1039/2024
13 серпня 2024 року м. Жовква
Жовківський районний суд Львівської області у складі:
головуючий суддя Мікула В. Є.
секретар судового засідання Садова І.З.
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Жовква Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до Рава - Руської міської ради Львівського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Рава - Руська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності,-
Свої позовні вимоги Позивачі мотивують тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їхня матір - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все належне їй майно.
Чоловік ОСОБА_3 - ОСОБА_2 вступив у спадщину після смерті своєї дружини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер Їхній батько - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .
У померлого ОСОБА_2 є дочка та син - Позивачі.
ОСОБА_2 (Позивач 1) відмовився від своїх спадкових прав після смерті свого батька.
Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.
З метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , Позивач звернулась із заявою в Рава - Руську державну нотаріальну контору. Державний нотаріус Рава - Руської державної нотаріальної контори завів спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та видав свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте державний нотаріус відмовив Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на 1/3 частину житлового будинку та 1/3 частину господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , оскільки нею не подано необхідних документів, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно.
Вважає, що її право на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку, як наслідок просить задовольнити позовні вимоги.
Позивачі в підготовче судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце проведення такого були повідомлені належним чином, однак надіслали на адресу суду заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують, просять позов задоволити, проти винесення заочного рішення не заперечують.
Представник відповідача Рава - Руської міської ради Львівського району, Львівської області в підготовче судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце проведення такого був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.
Однак, представник відповідача - Рава-Руської міської ради Львівського району, Львівської області надіслав на адресу суду клопотання про розгляд справи у відсутності представника. У вирішенні даної справи покладається на думку суду.
Представник третьої особи Рава - Руської ДНК в підготовче судове засідання не з'явилася, хоча про дату, час та місце проведення такого була повідомлена належним чином. Однак надіслала на адресу суду спадкову справу та клопотання про розгляд справи у її відсутності. У вирішенні даної справи покладається на думку суду.
Оскільки всі учасники справи в судове засідання не з'явилися, фіксування судового процесу відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, а відтак, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до наступного висновку.
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України встановлено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Так як відповідач не заперечує проти позовних вимог, фактично визнали їх, суд вважає за можливе ухвалити рішення за результатами підготовчого провадження.
Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Ч. 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до положень ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла наша матір - ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_1 .
Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на все належне їй майно.
Чоловік ОСОБА_3 вступив спадщину після смерті своєї дружини.
ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько Позивачів - ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 .
ОСОБА_2 (Позивач 1) відмовився від своїх спадкових прав після смерті свого батька.
Заповіт від імені ОСОБА_2 не посвідчувався.
З метою оформлення спадщини після смерті ОСОБА_2 , Позивач звернулась із заявою в Рава - Руську державну нотаріальну контору. Державний нотаріус Рава - Руської державної нотаріальної контори завів спадкову справу, що підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі та видав свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .
Проте державний нотаріус відмовив Позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 на 1/3 частину житлового будинку та 1/3 частину господарських будівель і споруд по АДРЕСА_1 , оскільки нею не подано необхідних документів, що посвідчують право власності на спадкове нерухоме майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини, яким є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою, що передбачено ч. 2 ст. 1220 ЦК України.
Право власності на житловий будинок по АДРЕСА_1 зареєстроване було за ОСОБА_2 , що підтверджується довідкою Червоноградського МБТІ та свідоцтвом.
Проте довідка вказує, що станом на 30.06.1990р. головою двору по АДРЕСА_1 був ОСОБА_2 , а членами двору: ОСОБА_3 та ОСОБА_2 .
Станом на 15.04.1991р. ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 не втратили права на частку в майні колгоспного типу двору за адресою АДРЕСА_1 .
Згідно ст. 120 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року майно колгоспного типу двору належить його членам на праві сумісної власності.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЦК Української РСР від 18.07.1963 року розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
Колгоспний двір визначався як сімейно-трудове об'єднання осіб, всі або частина яких є членами колгоспу, брали участь у суспільному виробництві колгоспу та спільно вели підсобне господарство на присадибній ділянці. Отже всі члени колгоспного двору, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_2 формально мають право згідно діючого на той час законодавства, на спільну власність у колгоспному дворі, а саме по 1/3 частині нерухомого майна колгоспного двору та по 1/3 частині господарських будівель і споруд даного двору, яке збереглося після його припинення.
З метою оформлення права власності Позивачі звернулися в Рава - Руську міську раду Львівського району, Львівській області. Проте їм було відмовлено та усно роз'яснено, що реєстрація їх права власності на частки в будинку можлива лише за рішенням суду.
На підставі вищевикладеного та відповідно до частини 3 статті 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 року № 1952-ІV речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Оскільки господарство по АДРЕСА_1 відносилося до колгоспного типу двору, члени двору мають право на частку в даному майні. Однак оскільки з 01.01.2013 року змінено порядок реєстрації прав на нерухоме майно і відповідно до ч.1 п. 9 ст. 27 Закону України «Про Державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» реєстрація їх права власності на частки будинку можлива лише за рішенням суду.
Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, такими як Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56, Тимчасовим положенням про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 7 лютого 2002 року № 7/5 і зареєстрованим в Мін'юсті 18 лютого 2002 року за № 157/6445 (з подальшими змінами).
Зазначені нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК України та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
За змістом зазначених нормативних актів виникнення права власності на житлові будинки, споруди не залежало від державної реєстрації цього права.
До компетенції виконкомів місцевих рад відносилось також питання узаконення цих будівель та внесення записів про право власності на будинки за громадянами у по господарські книги місцевих Рад.
Діючою на той час постановою Ради Міністрів Української РСР від 11 березня 1985 року № 105 «Про порядок обліку житлового фонду в Українській РСР», Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 13 квітня 1979 року за № 112/5, Вказівками по веденню по господарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими Центральним статистичним управлінням СРСР 12 травня 1985 року № 5-24-26, було передбачено порядок реєстрації будинків в сільських населених пунктах, а тому записи в по господарських книгах підтверджується власність.
Згідно п 6-7 Вказівок по веденню по господарського обліку в сільських радах народних депутатів, затверджених ЦСУ СРСР 12.05.1985 року № 5-24/26, дані по господарських книг були звітом про житлові будинки, що знаходяться на праві власності громадян.
Інструкція про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу України від 13 грудня 1995 року № 56, передбачала обов'язкову реєстрацію (інвентаризацію) будинків і домоволодінь у межах міст і селищ (п. 4 Інструкції), в тому числі й на підставі записів у по господарських книгах (п. 20 Інструкції).
Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22.12.1995 року із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного Суду України № 15 від 25.05.1998 року, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15.04.1991 року не втратили права на частку в майні.
Житловий будинок по АДРЕСА_1 , в арешті, під забороною та в заставі не перебуває.
Житловий будинок господарськими будівлями за адресою АДРЕСА_1 складається з приміщень:
житлової (площею 12,3 кв.м.);
коридор (площею 5,4 кв.м.);
кухня (площею 14,4 кв.м.);
житлова (площею 19,4 кв.м.);
Загальна площа житлового будинку 51,5 кв.м. (житлова площа 31,7 кв.м., допоміжна площа 19,8 кв.м.) та господарські будівлі, що підтверджується технічним паспортом.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ч. 2 ст. 328 ЦК України право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Ст. 392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч. 3 ст. 3 Закону України від 01.07.2004 р. «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства України, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок та господарські будівлі та споруди.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті 1220, 1222, 1270 ЦК України).
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно із ст. 1218 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до вимог ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 1222 Цивільного кодексу України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.
Згідно ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкоємця, у тому числі зачаті за життя спадкоємця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Вищенаведене свідчить про необхідність задоволення позову в повному обсязі.
Керуючись ст., ст. 23, 247, 258, 259, 264, 265, 319, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати заОСОБА_1 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_3 , виданий Добронільським МРВ УМВС України у Донецькій області 18.08.1999 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ) в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , який був спадкоємцем своєї дружини ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , після котрої він прийняв спадщину але юридично не оформив, право власності на 1/3 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 51,5 кв.м. (житлова площа 31,7 кв.м., допоміжна площа 19,8 кв.м.)) та 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;
Визнати за ОСОБА_2 (паспорт громадянина України серія НОМЕР_5 , виданий Жовківським РВ УМВС України у Львівській області 12.06.1997 року. Реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_6 ), право власності на 1/3 частину житлового будинку (загальна площа житлового будинку 51,5 кв.м. (житлова площа 31,7 кв.м., допоміжна площа 19,8 кв.м.)) та 1/3 частину господарських будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , як членом колишнього колгоспного типу двору.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повне рішення складено 13.08.2024 року.
Суддя: Мікула В. Є.