Справа № 755/9318/23
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/10294/2024
16 серпня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді - доповідача Слюсар Т.А.,
суддів: Голуб С.А., Таргоній Д.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною Ніколаєнко Олени Миколаївни в інтересах акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року у складі судді Слободянюк А.В.,
у цивільній справі за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, -
У червні 2023 року акціонерне товариство Комерційний банк (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулось до суду із позовом, в якому просить суд стягнути з відповідачки на свою користь заборгованість за кредитним договором б/н від 15 вересня 2017 року у загальному розмірі 30 192 грн 87 коп та судовий збір в сумі 2 684 грн.
Позов обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 звернулась до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв'язку із чим підписала заяву № б/н від 15 вересня 2017 року, згідно якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, у подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 23 000 грн.
При укладенні договору сторони керувалися ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Свої зобов'язання за договором позивач виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачці кредит у розмірі, встановленому договором.
Проте відповідачка порушила зобов'язання за кредитним договором, своєчасно не вносила платежі на виконання умов договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 14 червня 2023 року складається з заборгованості по кредиту, в сумі 24 577 грн 15 коп та 5 615 грн 72 коп - заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Рішенням Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року у задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.
У поданій апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк» посилається порушення норм процесуального права на неправильне застосування норм матеріального права, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги та стягнути судові витрати.
Вказано, що відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала анкету-заяву. Кредит був отриманий у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, яким остання користувалася, що підтверджується випискою по картковому рахунку та розрахунком заборгованості.
Зазначає, що ОСОБА_2 не заперечує факт отримання картки та видачі їй кредитних коштів.
Крім того зазначено, що для прийняття обґрунтованого рішення, суду необхідно враховувати практику Верховного Суду, зокрема у постановах від 11.09.2019 по справі № 153/1334/16, від 16.09.2020 по справі № 200/5647/18.
Апелянт не погоджується із висновком суду щодо того, що відсутній переклад на державну мову додатків до позовної заяви, що на думку суду не відповідає вимогам чинного законодавства, адже в Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Так, Рішенням Конституційного суду України № 10-рп/99 від 14 грудня 1999 року визначено офіційне тлумачення ч. 1 ст. 10 Конституції України, а саме: "Положення частини першої статті 10 за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова, як державна, є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України). Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.
Скаржник також наголошує на тому, що на момент укладення кредитного договору позивач не відносився ні до органів державної влади, ні до органів місцевого самоврядування. На момент укладення кредитного договору будь-які заборони щодо укладення договору російською мовою були відсутні.
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до положень частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Як убачається з матеріалів, 15 вересня 2017 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 був укладений договір № б/н про надання банківських послуг, шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
АТ КБ "ПриватБанк" надано суду Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду", "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", "Універсальна CONTRACT", "Універсальна GOLD" та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті банку, який відповідачем не підписано.
Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_2 , останній 17 грудня 2019 року встановлено кредитний ліміт у розмірі 23 000 грн, який 26 грудня 2022 року зменшено до 0,00 грн.
Згідно довідки АТ КБ "ПриватБанк" кредитну картку, видану ОСОБА_2 було видано дві картки, останню випущено 29 липня 2021 року до 08/25.
Наявний у справі й паспорт споживчого кредиту підписаний відповідачкою.
Як встановлено з виписки клієнта АТ КБ "ПриватБанк" ОСОБА_2 за період 10 липня 2017 року по 19 червня 2023 року неодноразово вчиняла транзакції за кредитною карткою.
Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 14 червня 2023 року складається з заборгованості по кредиту, в сумі 24 577 грн 15 коп та 5 615 грн 72 коп - заборгованості по відсотках за користування кредитом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем подані докази в підтвердження укладання договору, що викладені іноземною мовою, що позбавляє суд належним чином дослідити їх та надати таким доказам оцінку
Крім того судом вказано, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток "Універсальна" "Універсальна, 30 днів пільгового періоду" не містить підпису відповідача, а підписання позичальником паспорта споживача не може свідчити про конкретні умови кредитування на які погодився відповідач, а вказує на те, що передбачену законом інформацію споживач від банку отримав, однак який саме тип кредитного продукту фактично обрав позичальник при підписанні Анкети-заяви у даному випадку паспорт споживача не зазначає, ураховуючи, що він містить дані, що застосовуються до типів кредитного продукту, картки: Універсальна.
Колегія суддів, перевіривши оскаржуване рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, не може в повній мірі погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Частиною 1 статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Частиною першою статті 638 ЦК України, чинною на момент підписання анкети-заяви, встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
При цьому, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, не можливість прийняття доказів в підтвердження укладення договору, оскільки вони складені на іноземній мові, а позивачем не додано її засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою.
Відповідно до статті 10 Конституції державною мовою в Україні є українська мова. Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин України. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Крім цього, з розрахунку заборгованості та виписки по картковому рахунку, що додані до позову, чітко прослідковується, що відповідачка, після встановлення кредитного ліміту 17.12.2019, активно користувалася кредитними коштами за допомогою картки, отримувати кошти через банкомати, розраховувався в торговельній мережі, частково сплачувати борг та не в повному обсязі, що призвело до утворення простроченої заборгованості.
Колегія суддів вважає, що виписка з особового рахунку клієнта є регістром аналітичного обліку, вміщує записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що позивачем надані суду належні та допустимі докази, а саме первісні бухгалтерські документи про видачу та сплату коштів за кредитним договором від 15.09.2017.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за договором б/н від 15.09.2017, що станом на 14.06.2023 розмір заборгованості за простроченим тілом кредиту становить 24 577 грн 15 коп та 5 615 грн 72 коп заборгованості за відсотками за користування кредитом.
Враховуючи те, що фактично отримані і використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «КБ ПриватБанк» не повернуті, колегія суддів вважає, що кредитор вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконання боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а саме непогашеного тіла кредиту в розмірі 24 577 грн 15 коп.
Разом з тим, колегія суддів погоджується із висновками суду про відмову у задоволенні вимог про стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 5 615 грн 72 коп, оскільки відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
При цьому, колегія суддів зазначає, що проценти за користування коштами можуть бути визначені, як за домовленістю сторін у договорі, так і встановлені законом (ст.1048 ЦК України). Підставами позову в даній справі банк зазначив стягнення саме процентів, визначених договором, що не знайшло свого підтвердження. Водночас вимог про стягнення процентів за користування коштами, встановлених законом, в анкеті-заяві позивачем не заявлялося.
Що стосується безпосередньо оцінки паспорту споживчого кредиту, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного.
Колегією суддів встановлено, що в паспорті споживчого кредиту зазначена інформація з основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача виходячи з суми кредитного ліміту, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання (невиконання) зобов'язань за договором про споживчий кредит.
Крім того, в цьому паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
Тобто, паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача.
Отже, відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення відсотків, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення і, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду щодо не стягнення відсотків не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, невідповідність висновків суду, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
З огляду на викладене, рішення районного суду в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту підлягає скасуванню, а по справі в цій частині слід постановити нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь банку 24 577 грн 15 коп відповідної заборгованості.
У решті рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.
На підставі вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_2 на користь АТ КБ «ПриватБанк» судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в сумі 5 461грн 94 коп.
Апеляційну скаргу акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 16 січня 2024 року в частині вимог про стягнення заборгованості за тілом кредиту скасувати.
Ухвалити у вказаній частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) заборгованість за тілом кредиту у сумі 24 577 грн 15 коп.
У решті рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ 14360570, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д) судові витрати, пов'язані з оплатою судового збору, в сумі 5 461 грн 94 коп.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач:
Судді: