13 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 18.01.2024, під час проведення обшуку офісного приміщення ПАТ "Запорізький Абразивний Комбінат" за адресою: м. Київ, вул. Олексій Поради, буд. 44, а саме на: мобільний телефон "Xiaomi" IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 темно-сірого кольору із сім-картками "Київстар" із надрукованим написом НОМЕР_3 , "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 у чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_6 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року, постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора в повному обсязі.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, а висновки слідчого судді не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Як зазначає апелянт, ухвалою слідчого судді від 11.01.2024 не надавався дозвіл на вилучення вказаного мобільного телефону, який є особистим майном працівника ПрАТ "Запорізький Абразивний Комбінат" і, крім того, не може мати відношення до кримінального провадження № 22023000000000880 від 30.08.2023, відповідно до фабули кримінального правопорушення та його кваліфікації.
На думку адвоката, у клопотанні прокурора та доданих до нього матеріалах не міститься жодних посилань на докази відповідності арештованого майна будь-якому з критеріїв, визначених ст. 98 КПК України, а також жодним чином не обґрунтовано підставу такого арешту, у відповідності до кримінального процесуального закону.
Окрім цього, автор апеляційної скарги стверджує, що жодній посадовій особі ПрАТ "Запорізький Абразивний Комбінат" не було повідомлено про підозру, а з витягу з ЄРДР вбачається, що досудове розслідування відносно вказаного підприємства не здійснюється.
Адвокат наголошує, що накладений арешт не є співмірним обмеженням права законного власника на користування та розпорядження своїм майном завданням кримінального провадження.
В судове засідання учасники провадження не з'явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини своєї неявки не повідомили, а тому відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України наявні підстави для здійснення апеляційного розгляду за їх відсутності.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22023000000000880 від 30.08.2023 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111-2 КК України.
06.02.2024 прокурор третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на майно, тимчасово вилучене 18.01.2024, під час проведення обшуку офісного приміщення ПАТ "Запорізький Абразивний Комбінат" за адресою: м. Київ, вул. Олексій Поради, буд. 44, а саме на: мобільний телефон "Xiaomi" IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 темно-сірого кольору із сім-картками "Київстар" із надрукованим написом НОМЕР_3 , "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 у чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року клопотання сторони обвинувачення задоволено.
Розглядаючи клопотання про накладення арешту на майно, в порядку статей 170-173 КПК України, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для арешту майна або відмови у задоволенні клопотання про арешт майна.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Крім того, згідно з ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони: підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, є предметом кримінального правопорушення.
Окрім цього, відповідно до вимог ч. 2 ст. 168 КПК України забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту.
Як вбачається з матеріалів клопотання, 18.01.2024, на підставі ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 11.01.2024, проведено обшук офісного приміщення ПАТ "Запорізький Абразивний Комбінат" за адресою: м. Київ, вул. Олексій Поради, буд. 44. За результатами обшуку виявлено та вилучено, крім інших, мобільний телефон "Xiaomi" IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 темно-сірого кольору із сім-картками "Київстар" із надрукованим написом НОМЕР_3 , "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 у чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_6 .
Наявність такої ухвали обумовлює законність проведення обшуку за наведеною адресою та законність вилучення виявленого під час обшуку майна, яке є тимчасово вилученим.
В подальшому, постановою старшого слідчого в ОВС 2 відділу 4 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_8 від 18.01.2024 в тому числі і вказане майно визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки воно є знаряддям вчинення кримінального правопорушення, а також містить сліди вчинення протиправної діяльності та відомості, що можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Приймаючи до уваги вищевикладене та враховуючи правову кваліфікацію кримінального правопорушення, за обставинами вчинення якого розслідується кримінальне провадження та в межах якого подано дане клопотання, з метою забезпечення кримінального провадження та збереження вищевказаного майна, яке відповідає ознакам речового доказу згідно ст. 98 КПК України, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстави для арешту цього майна.
При цьому, ст. 100 КПК України визначено, що на речові докази може бути накладено арешт в порядку ст.ст. 170-174 КПК України, та згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.
Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на вищезазначене майно, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Щодо доводів адвоката про відсутність повідомленої підозри, то, з огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, користування, розпорядження) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
За об'єктивним переконанням колегії суддів, надані матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речового доказу, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 лютого 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора третього відділу управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях органів безпеки Департаменту нагляду за додержанням законів органами безпеки Офісу Генерального прокурора ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на майно, тимчасово вилучене 18.01.2024, під час проведення обшуку офісного приміщення ПАТ "Запорізький Абразивний Комбінат" за адресою: м. Київ, вул. Олексій Поради, буд. 44, а саме на: мобільний телефон "Xiaomi" IMEI 1 НОМЕР_1 , IMEI 2 НОМЕР_2 темно-сірого кольору із сім-картками "Київстар" із надрукованим написом НОМЕР_3 , "Vodafone" із надрукованим написом НОМЕР_4 у чохлі чорного кольору, який належить ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2257/2024 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 761/4735/24
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_9
Доповідач: ОСОБА_1