12 серпня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_5
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого суді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року,-
Цією ухвалою частково задоволено клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на:
-грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 21 купюра з наступними серійними номерами: KB018155536GB2, HI14781114AI9, KB79880092RB2, HB25714767EB2, HB25714749EB2, HB25714774EB2, HB25714760EB2, KD36848267AD4, HB25714740EB2, HB25714752EB2, KG47663989AG7, HE87588291EF6, KB33752051CB2, FK37764635BK11, HF117884560DF6, HA75587095AA1, KB96129151EB2, KL61124808AL12, KL61124809AL12, KB13984215LB2 , KF11815693CF6 , які поміщені до спецпакету № SUD2101461;
-ксерокопію військового квитка с/н: НОМЕР_3 , виданий на ім'я ОСОБА_8 на 2 арк.;
-ксерокопію паспорта гр. України № НОМЕР_10, виданий на ім'я ОСОБА_8 на 2 арк.;
-копію картки платника податків на ім'я ОСОБА_8 на 1 арк. ;
-лист т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 від ОСОБА_10 щодо виклику до ТЦК за повісткою №2 від 01.12.2023 на 1 арк.;
-фотокопію військового квитка НОМЕР_4 на ОСОБА_10 на 1 арк.;
-фотокопію форми № 027/о на ОСОБА_10 на 2 арк;
-фотокопію додатку до повістки № 2 на ОСОБА_10 на 1 арк.;
-мобільний телефон «Redmе 10», IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , з сім-картою мобільного оператора «Водафон» ( НОМЕР_7 ), який поміщений до спецпакету № KIV1109035;
-схожі на грошові знаки в купюрах по 100 доларів США у кількості 50 шт., по 5 доларів США - 1 шт., по 1 - 1 шт., по 20 Євро - 2 шт., по 50 Лей - 1 шт., по 10 Злотих - 3 шт., по 1 Леї - 2 шт., 1 рубль - 1 шт., по 3 рубля - 1 шт., по 5 - 1 шт., по 10 - 1 шт., по 500 гривень - 5 шт., по 1000 гривень - 1 шт., які поміщено до спецпакету № KIV1109038.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу та доповнення до неї, в яких просить скасувати ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року в частині арешту, накладеного на грошові кошти в сумі 5 000 доларів США (100 доларів США у кількості 50 шт.) по 5 доларів США - 1 шт., по 1 - 1 шт., по 20 Євро - 2 шт., по 50 Лей - 1 шт., по 10 Злотих - 3 шт., по 1 Леї - 2 шт., 1 рубль - 1 шт., по 3 рубля - 1 шт., по 5 - 1 шт., по 10 - 1 шт., по 500 гривень - 5 шт., по 1000 гривень - 1 шт., в решті ухвалу залишити без змін.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою, невмотивованою, яка постановлена з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а відтак підлягає скасуванню.
Вказує, що на момент ознайомлення 06.02.2024 з матеріалами кримінального провадження № 42023113330000071, ухвали суду про проведення обшуку в матеріалах справи не було. В ознайомленні та копіюванні з відеоматеріалами цього обшуку слідчим відмовлено, чим порушено право підозрюваного на захист.
Крім того, має місце порушення строків, визначених ч. 5 ст. 171 КПК України, оскільки клопотання подане 16.01.2024, а обшук проведено без ухвали слідчого судді 12.01.2024.
Окрім цього, повідомлена ОСОБА_11 підозра необґрунтована, надумана та протиправна.
Також адвокат звертає увагу на те, що підозрюваним внесена застави у розмірі 151 400 грн, яка може слугувати заходом забезпечення можливої конфіскації.
Арештовані грошові кошти не мають ніякого відношення до подій, з приводу яких ОСОБА_6 повідомлено про підозру. Так, наступного після проведення обшуку дня, 13.01.2024, ОСОБА_6 мав намір їхати на авторинок для купівлі іншого автомобіля, взявши з собою 5 000 доларів США. Решта дрібних валют були в його гаманці постійно. Стосовно вилучених 2 100 доларів США, сторона захисту не заперечує проти їх арешту, оскільки вони визнані у справі речовим доказом.
Заслухавши доповідь судді, думку представника власника майна, який підтримав подану апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши та обговоривши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42023113330000071 від 27.12.2023 за підозрою у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 368 КК України.
16.01.2024 прокурор Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва із клопотання про арешт майна, вилученого під час проведення обшуку транспортного засобу, перелік та ідентифікуючі ознаки якого викладено в клопотанні сторони обвинувачення, посилаючись на наявність підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року вказане клопотання прокурора задоволено частково.
Положеннями статей 2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з'ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.
Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.
Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.
До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.
Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.
Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст. 1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.
Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов'язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польщі» від 22.06.2004р.).
У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Частиною 2 статті 170 КПК України встановлено, що арешт майна допускається з метою забезпечення : 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Статтею 98 КПК України, визначено, що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 173 КПК України передбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Як вбачається з тексту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею належним чином встановлено доведеність стороною обвинувачення того, що вилучене у ході проведення обшуку майно, а саме: грошові кошти номіналом 100 доларів США у кількості 21 купюра з наступними серійними номерами: KB018155536GB2, HI14781114AI9, KB79880092RB2, HB25714767EB2, HB25714749EB2, HB25714774EB2, HB25714760EB2, KD36848267AD4, HB25714740EB2, HB25714752EB2, KG47663989AG7, HE87588291EF6, KB33752051CB2, FK37764635BK11, HF117884560DF6, HA75587095AA1, KB96129151EB2, KL61124808AL12, KL61124809AL12, KB13984215LB2 , KF11815693CF6, які поміщені до спецпакету № SUD2101461; ксерокопія військового квитка с/н: НОМЕР_3 , виданого на ім'я ОСОБА_8 на 2 арк.; ксерокопія паспорта гр. України № НОМЕР_10, виданого на ім'я ОСОБА_8 на 2 арк.; копія картки платника податків на ім'я ОСОБА_8 на 1 арк. ; лист т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 від ОСОБА_10 щодо виклику до ТЦК за повісткою №2 від 01.12.2023 на 1 арк.; фотокопія військового квитка НОМЕР_4 на ОСОБА_10 на 1 арк.; фотокопія форми № 027/о на ОСОБА_10 на 2 арк; фотокопія додатку до повістки № 2 на ОСОБА_10 на 1 арк.; мобільний телефон «Redmе 10», IMEI1: НОМЕР_5 , IMEI2: НОМЕР_6 , з сім-картою мобільного оператора «Водафон» ( НОМЕР_7 ), який поміщений до спецпакету № KIV1109035; схожі на грошові знаки в купюрах по 100 доларів США у кількості 50 шт., по 5 доларів США - 1 шт., по 1 - 1 шт., по 20 Євро - 2 шт., по 50 Лей - 1 шт., по 10 Злотих - 3 шт., по 1 Леї - 2 шт., 1 рубль - 1 шт., по 3 рубля - 1 шт., по 5 - 1 шт., по 10 - 1 шт., по 500 гривень - 5 шт., по 1000 гривень - 1 шт., які поміщено до спецпакету № KIV1109038, містить інформацію про обставини вчинення злочину та є доказами у цьому кримінальному провадженні.
Водночас, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок слідчого судді про те, що вилучений автомобіль «Hyundai Santa-FE», реєстраційний номер НОМЕР_8 ; предмет, зовні схожий на револьвер «Флобер» з написом «EKOL VIPER» та номером на рамі V21EKLGYT01-2200589 Col.4mm; предмети, зовні схожі на набої у кількості 9 одиниць, які упаковано до спецпакету № SUD2101422; паспорт № СН101267 на ім'я ОСОБА_6 ; технічний паспорт НОМЕР_9 ; ключ до автомобіля «Hyundai Santa-FE», реєстраційний номер НОМЕР_8 , не відповідають критеріям ст. 98 КПК, оскільки вони не є набутими кримінально-протиправним шляхом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, не зберігають на собі його сліди та не містять інших відомостей, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження.
Згідно ч.ч. 2, 3 ст. 170 КПК України слідчий суддя, суд накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, визначеним в ч. 1 ст. 98 КПК України, що має місце в даному випадку.
При цьому слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно, відтак доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої підозри не можуть у даному випадку слугувати підставою для відмови у накладенні арешту на майно.
Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків слідчого судді та не можуть слугувати безумовною підставою для скасування ухвали слідчого судді.
Зважаючи на вищевикладене, в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на майно, діяв у спосіб та у межах законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.
Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, апелянтом не надано та колегією суддів не встановлено.
Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга з урахуванням викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 22 січня 2024 року, якою частково задоволено клопотання прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_7 в частині арештугрошових коштів в сумі 5 000 доларів США (100 доларів США у кількості 50 шт.) по 5 доларів США - 1 шт., по 1 - 1 шт., по 20 Євро - 2 шт., по 50 Лей - 1 шт., по 10 Злотих - 3 шт., по 1 Леї - 2 шт., 1 рубль - 1 шт., по 3 рубля - 1 шт., по 5 - 1 шт., по 10 - 1 шт., по 500 гривень - 5 шт., по 1000 гривень - 1 шт., - залишити без змін, а апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/1651/2024 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 761/1990/24
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_12
Доповідач: ОСОБА_1