16 серпня 2024 року
м. Київ
справа №520/36303/23
адміністративне провадження № К/990/31439/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Губської О.А.,
суддів: Білак М.В., Мартинюк Н.М.
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Вдовиченко Олексієм Івановичем, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі № 520/36303/23 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України, третя особа - Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції про поновлення на посаді,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом, у якому просив:
скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 02.11.2023 № 594 в частині застосування до інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 УПП в Харківській області ДПП лейтенанта поліції ОСОБА_1 (0181812) дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
скасувати наказ Департаменту патрульної поліції від 24.11.2023 № 1601 о/с, яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 , інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4, з 24.11.2023 звільнено зі служби в поліції по Управлінню патрульної поліції в Харківській області;
поновити ОСОБА_1 на посаді лейтенанта поліції інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції;
стягнути на користь ОСОБА_1 з Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року, у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішеннями, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Перевіривши касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону Верховний Суд вважає за потрібне відмовити у відкритті касаційного провадження з таких підстав.
Згідно з частиною першою статті 13 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
В свою чергу, відповідно до пункту другого частини п'ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами «а» - «г» цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.
За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції». займають відповідальне та особливо відповідальне становище.
Посада публічної служби, яку обіймав позивач, та у зв'язку з перебуванням на якій виник цей спір (лейтенант поліції інспектора взводу № 2 роти № 4 батальйону № 4 Управління патрульної поліції в Харківській області Департаменту патрульної поліції), не відноситься до категорії службових осіб, які займають відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до примітки статті 51-3 Закону України «Про запобігання корупції».
Отже, враховуючи, що ця справа відноситься до категорії справ незначної складності, для можливості відкриття касаційного провадження процесуальним законом передбачено необхідність обґрунтувати наявність підстав для розгляду цієї касаційної скарги, визначених підпунктами «а»-«г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Водночас відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру судових рішень, суд першої інстанції розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження.
В обґрунтування права на касаційне оскарження скаржник зазначає, про наявність виключних обставин, наведених у підпунктах «а», «в» та «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України (касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; справа має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково).
У контексті таких посилань скаржника слід зазначити, що питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.
Водночас скаржником не обґрунтовано в чому саме полягає фундаментальне значення цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовно не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розумінні та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб'єктів правовідносин.
Просте цитування у тексті касаційної скарги про те, що вона стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики не може вважатися належним обґрунтуванням зазначеної підстави.
Стосовно «виняткового значення» справи для її учасника, то в даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі.
При цьому використання оціночних чинників, як-то: «винятковість значення справи для скаржника», «значення для формування єдиної правозастосовчої практики», або «суспільний інтерес» тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».
Доводи скаржника про помилковість віднесення справи судом першої інстанції до справ незначної складності колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки як зазначено вище зважаючи на ця справа законом віднесена до справ незначної складності.
Отже, касаційна скарга не містить належних доводів, які могли б обґрунтувати дію підпунктів «а» - «г» пункту 2 частини п'ятої статті 328 КАС України.
Скаржник посилається на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновку Верховного Суду у подібних правовідносинах.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися.
Подаючи касаційну скаргу на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник не вказав яку саме норму права (пункт, частину, статтю) закону або іншого нормативно-правового акта суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували щодо питання застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
Таким чином, скаржник також і не обґрунтував наявність підстав касаційного оскарження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.
Зміст касаційної скарги зводиться до викладення фактичних обставин справи та цитування норм права з посиланням на невірну оцінку судами попередніх інстанцій доказів у справі, однак, у силу частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають статті 129 Конституції України, згідно з якою основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини умови прийнятності касаційної скарги можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у цьому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції.
На підставі викладеного суд зазначає, що вичерпний перелік судових рішень, які можуть бути оскаржені до касаційного суду, жодним чином не є обмеженням доступу особи до правосуддя чи перепоною в отриманні судового захисту, оскільки встановлення законодавцем «розумних обмежень» в праві на звернення до касаційного суду не суперечить практиці Європейського суду з прав людини та викликане виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати формування єдиної правозастосовчої практики, а не можливість перегляду будь-яких судових рішень.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Ураховуючи викладене, Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 328, 333 КАС України,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану в його інтересах адвокатом Вдовиченко Олексієм Івановичем, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 08 липня 2024 року у справі № 520/36303/23.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає.
СуддіО.А. Губська М.В. Білак Н.М. Мартинюк