Рішення від 15.08.2024 по справі 990/136/24

РІШЕННЯ

Іменем України

15 серпня 2024 року

м. Київ

справа №990/136/24

адміністративне провадження № П/990/136/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Соколова В.М.,

суддів: Мацедонської В.Е., Губської О.А., Єресько Л.О., Білак М.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кандиби Є.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представників відповідача - Заєць Ж.Ю., Шагірманова Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засідання за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Дорадчої групи експертів про визнання протиправним та скасування рішення,

УСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Дорадчої групи експертів (далі також - Дорадча група, ДГЕ, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Дорадчої групи від 23 березня 2024 року (протокол № 5, пункт 1.21), що «кандидат ОСОБА_1 для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах не відповідає критерію високих моральних якостей».

ІІ. Стислий виклад позиції позивача

Обґрунтовуючи підстави для скасування спірного рішення ДГЕ позивач зазначає наступне.

Щодо пункту 2 рішення ДГЕ «Про невиконання судового рішення, яке набрало законної сили» позивач зазначає, що 31 жовтня 2019 року Заводський районний суд м. Миколаєва ухвалив рішення у цивільній справі № 487/5705/16-ц, яким витребував з незаконного володіння ОСОБА_1 та зобов'язав його повернути автогаражному кооперативу «Парма» (далі - АГК «Парма») металевий гаражний бокс № 90, розташований на території АГК «Парма». Втім, позивач уважає, що вказане судове рішення ухвалене на підставі завідомо фальшивих документів, а тому не може мати обов'язкового характеру для виконання, передбаченого статтею 129-1 Конституції України.

Посилання відповідача на наявність кримінального провадження №62021150010000304 за фактом невиконання вказаного судового рішення порушує презумпцію невинуватості, честь, гідність та ділову репутацію позивача та жодним чином не підтверджує умисне невиконання ним цього рішення.

Позивач зауважує, що незважаючи на його клопотання, Дорадча група ухилилась від можливості спростувати сумніви щодо недодержання ним вимог статті 129-1 Конституції України та отримати від Державного бюро розслідувань результати кримінального розслідування, у якому, з урахуванням розумності строків розслідування, мала б міститися повна, правдива та неупереджена інформація обліку АГК «Парма» щодо наявності права власності на гараж. Тобто ДГЕ не дотрималась вимог пункту 3 частини другої та пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), та прийняла рішення необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення та без дотримання принципу офіційного з'ясування всіх обставин.

Щодо пункту 3 рішення ДГЕ «Про незазначення інформації у деклараціях доброчесності судді»: 1) у частині незазначення у декларації доброчесності судді за 2016 рік відомостей про притягнення до адміністративної відповідальності у 2016 році (двічі) за порушення Правил дорожнього руху ОСОБА_1 зазначає, що ці відомості зазначені в іншому документі (анкеті), поданому до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС), яка міститься у суддівському досьє; 2) у частині підтвердження позивачем у декларації доброчесності судді за 2021 рік, що він не вчиняв вчинків, що можуть мати наслідком притягнення до відповідальності, натомість у 2021 році на кандидата двічі накладались адміністративні стягнення у виді штрафу за невиконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року, позивач зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність судді, як боржника у цивільній справі, за невиконання обов'язків виконавчої служби щодо виконання рішення, а також за неповернення неіснуючого як у судді, так і взагалі в реальності майна. Отже, у позивача не було обов'язку підтверджувати в декларації неіснуючі підстави для притягнення його до відповідальності.

Такий висновок підтверджується ВККС, якою замінено пункт 22 Форми декларації доброчесності, у якому суддя мав підтвердити здійснення ним таких вчинків, які можуть мати наслідком притягнення до відповідальності, а не таких, які вже мали наслідком притягнення до відповідальності (пункт 28 Форми). Пункт 28 Форми декларації набрав чинності лише з 2024 року. Отже, висновок ДГЕ в цій частині не відповідає пункту 4 частини третьої статті 62 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та пункту 22 Форми декларації у редакції до 2024 року.

Щодо пункту 4 рішення ДГЕ «Про розгляд справи за участі АГК «Парма» у частині наявності правового зв'язку ОСОБА_1 з АГК «Парма» під час розгляду ним справи №6/193/09 позивач зазначає, що такий висновок відповідача спростовується показами голови кооперативу у справах №476/5285/15-ц і №487/5705/16. Водночас позивач звертає увагу, що це суперечить тим поясненням, які він надав ДГЕ (що мав у власності металевий гараж №90 не пізніше 31 грудня 2007 року). У зв'язку з цим позивач звернувся до Вищої ради правосуддя із заявою про притягнення його до дисциплінарної відповідальності за дачу завідомо неправдивих показів. Окрім того, він звернувся з повідомленням про порушення кримінальної справи по статті 384 Кримінального кодексу України, за завідомо неправдиві покази. Проте Миколаївський апеляційній суд ухвалою від 16 червня 2022 року (справа №487/360/22) відмовив у порушенні кримінальної справи, посилаючись на те, що «Показання ОСОБА_1 могли зводитися до його власної думки щодо певних обставин та до їх особистої оцінки.».

На думку ОСОБА_1 , якщо Дорадча група віддає перевагу його поясненням, а не судовим рішенням, які набрали чинності, то пункту 4 спірного рішення прийнято без застосування пункту 2 статті 2 Методології оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права, тобто з порушенням пункту 8 частини другої статті 2 КАС України, враховуючи тривалий час, який минув з 2009 року та відсутність дисциплінарних порушень у позивача як до, так і після 2009 року.

Також позивач наголошує, що відповідач має допоміжну функцію та не є органом, який призначає суддів Конституційного Суду України, а тому не може обмежувати доступ до участі в доборі судді. Відтак, припинення участі позивача в конкурсі є перевищенням ДГЕ своїх повноважень.

Щодо пункту 5 рішення ДГЕ «Про неточну та недостовірну інформацію в майнових деклараціях» позивач стверджує про неправильне тлумачення відповідачем Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1700-VII «Про запобігання корупції» (далі у тексті - Закон № 1700-VII), оскільки у нього на останній день звітних періодів не було в користування майна, вказаного у довіреностях. При цьому відповідач застосував Роз'яснення Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - НАЗК), яке втратило чинність і застосовується лише у разі якщо користування транспортним засобом дійсно підлягає декларуванню.

Щодо пункту 6 рішення ДГЕ «Про недостовірну інформацію щодо вартості автомобіля» позивач посилається на недодержання відповідачем вимог пункту 8 частини другої статті 2 КАС України та пункту 2 статті 2 Методології оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права - при відсутності у позивача умислу та єдиного випадку внесення недостовірних даних у декларацію, відсутності шкоди при розрахунку іноземною валютою і тривалості часу, який пройшов з установлених подій.

Узагальнюючи підстави для скасування рішення Дорадчої групи позивач зазначає, що в одному випадку (пункт 2 рішення) відповідач визнає позивача недоброчесним керуючись судовим рішенням, які має очевидні вади, а в іншому випадку (пункт 4 рішення) визнає позивача недоброчесним на підставі обставин, які визнані судовим рішенням у кримінальній справі недостовірними, незважаючи на те, що рішення набрало чинності. З точки зору ОСОБА_1 , такі дії відповідача свідчать про негативне та упереджене ставлення до нього, як кандидата на посаду судді Конституційного Суду України.

ІІІ. Стислий виклад позиції відповідача

Дорадча група вказує, що здійснюючи оцінювання позивача, як кандидата на посаду судді Конституційного Суду України, діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначений Конституцією України та законами України, використовуючи свої повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та безсторонньо (неупереджено).

Оцінюючи ОСОБА_1 на відповідність критерію високих моральних якостей, Дорадча група застосувала стандарт «обґрунтованого сумніву», як це передбачено положеннями Закону України від 13 липня 2017 року № 2136-VIII «Про Конституційний Суд України» (далі - Закон № 2136-VIII) (стаття 10-8) та Методології оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права (частина третя статті 2).

В оскаржуваному рішенні Дорадча група детально мотивувала на підставі яких фактичних даних в органу оцінювання виникли обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей, у зв'язку із чим останнього визнано таким, що не відповідає відповідному критерію для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України.

ДГЕ провела оцінювання кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 на предмет його відповідності критеріям високих моральних якостей та за наслідком такої перевірки ухвалила рішення Дорадчої групи. Члени ДГЕ були та залишаються безсторонніми та неупередженими. Оцінювання ДГЕ проводила добросовісно та розсудливо, що, зокрема, підтверджується відеозаписом трансляції співбесіди. Будь-яких заяв стосовно упередженості, недобросовісності або нерозсудливості при проведенні оцінювання тощо з боку позивача не виникало. Позивач безпосередньо взяв участь у співбесіді та мав можливість надати детальні відповіді на всі поставлені запитання та висловлювати свої міркування щодо таких запитань.

На основі таких аргументів Дорадча група просить Суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1

ІV. Рух справи у Верховному Суді

Протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 квітня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя-доповідач) Соколов В.М., судді: Білак М.В., Губська О.А., Єресько Л.О., Мацедонська В.Е.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2024 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення цієї ухвали для подання уточненої позовної заяви із зазначенням обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, обґрунтуванням належним чином порушення його прав спричинених протиправним рішенням та наданням документа про сплату судового збору в розмірі, визначеному законом або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

7 травня 2024 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Верховного Суду від 14 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі № 990/136/24 та призначено її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів.

20 травня 2024 року надійшло клопотання Дорадчої групи про закриття провадження у справі.

20 травня 2024 надійшла заява представника Дорадчої групи про вступ у справу.

3 червня 2024 року від Дорадчої груп надійшов відзив на позовну заяву.

7 червня 2024 року надійшла відповідь ОСОБА_1 на відзив на позовну заяву, клопотання про відкладення судового засідання 10 червня 2024 року та заперечення на клопотання про закриття провадження у справі.

10 червня 2024 року від представника Дорадчої групи надійшли заперечення на клопотання позивача про відкладення судового засідання, заперечення на відповідь позивача на відзив та додаткові пояснення щодо закриття провадження у справі.

Судове засідання 10 червня 2024 року відкладено за клопотанням позивача на 27 червня 2024 року.

19 червня 2024 року надійшло клопотання позивача про проведення трансляції судового засідання на YouTube каналі «Судова влада України».

Ухвалою від 24 червня 2024 року Верховний Суд задовольнив клопотання ОСОБА_1 про проведення трансляції судового засідання у справі № 990/136/24 та надав дозвіл на трансляцію в мережі Інтернет на YouTube каналі «Судова влада України» перебігу судового засідання у справі № 990/136/24, призначеного на 11 годину 30 хвилин 27 червня 2024 року.

26 червня 20204 року надійшло клопотання позивача про забезпечення права на повні і достовірні пояснення з поставлених відповідачу питань.

Ухвалою Верховного Суду від 27 червня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання Дорадчої групи про закриття провадження у справі № 990/136/24. У судовому засіданні оголошено перерву до 15 серпня 2024 року.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги та просив їх задовольнити.

Представники відповідача заперечили проти позову та просили відмовити у його задоволенні.

V. Установлені у справі обставини та зміст спірних правовідносин

Рішенням Ради суддів України від 18 вересня 2023 року № 39 оголошено конкурсний відбір кандидатур на дві вакантні посади судді Конституційного Суду України та початок прийняття заяв (з доданими документами) осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, з 19 вересня по 18 жовтня 2023 року включно.

Рішенням Ради суддів України від 2 листопада 2023 року № 44 відповідно до абзацу другого частини другої статті 106 Закону № 2136-VIII надано додатковий строк терміном 10 робочих днів з дня опублікування даного рішення на сайті Ради суддів України для подання та виправлення поданих документів таким особам, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, зокрема ОСОБА_1 .

Рішенням Ради суддів України від 20 листопада 2023 року № 51 встановлено відповідність поданих документів вимогам, встановленим Конституцією України та Законом № 2136-VIII, таких осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду України, зокрема ОСОБА_1 (пункт 1).

У пунктах 2- 4 цього ж рішення Рада суддів України вирішила: допустити осіб, зазначених у пункті 1 цього рішення до конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду України; оприлюднити на офіційному веб-сайті Ради суддів України документи, подані зазначеними кандидатами на посаду судді Конституційного Суду України відповідно до частин другої-третьої, статті 105 Закону № 2136-VIII; призначити проведення спеціальної перевірки у порядку, передбаченому Законом № 1700-VII стосовно згаданих кандидатів. Довідки про результати спеціальної перевірки кандидатів надіслати до Дорадчої групи у строки, визначені Законом № 2136-VIII.

28 листопада 2023 року Дорадча група отримала від Ради суддів України документи від заступника голови Господарського суду Миколаївської області ОСОБА_1 (лист від 28 листопада 2023 року № ДГЕ-2/23-вх).

Дорадча група здійснила розгляд, перевірку та аналіз документів кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 , його письмових пояснень, інформації, отриманої від органів державної влади, від громадських організацій, а також даних, отриманих від Національного агентства з питань запобігання корупції і Національного антикорупційного бюро України.

4 березня 2024 року Дорадча група провела співбесіду з ОСОБА_1 , метою якої, зокрема було спростування сумнівів щодо відповідності кандидата критерію високих моральних якостей.

23 березня 2024 року Дорадча група провела засідання (протокол № 5), на якому, здійснивши оцінку відповідності кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей, ухвалила рішення №1.21. про те, що кандидат на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах не відповідає критерію високих моральних якостей. Рішення прийнято одноголосно.

23 березня 2024 року Дорадчою групою оприлюднено резолютивну частину рішення щодо кандидата на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 , без наведення мотивів, які стали підставою для його ухвалення.

17 квітня 2024 року позивач звернувся до Дорадчої групи із запитом про оприлюднення повного тексту рішення від 23 березня 2024 року з мотивуванням.

На вказаний запит позивача Дорадча група оприлюднила спірне рішення 22 квітня 2024 року.

Зі змісту рішення ДГЕ від 23 березня 2024 року слідує, що підставою для висновку про невідповідність кандидата ОСОБА_1 критерію високих моральних якостей слугували наступні обставини:

- невиконання кандидатом судового рішення у справі № 487/5705/16-ц, яке набрало законної сили;

- незазначення кандидатом у деклараціях про доброчесність судді про здійснення ним вчинків, які мали наслідком притягнення його до відповідальності;

- розгляд та ухвалення кандидатом, як суддею, рішення у справі № 6/193/09 за наявності обставин, які могли викликати сумнів у його неупередженості.

- зазначення кандидатом неточної та недостовірної інформації у майнових деклараціях щодо розпорядження та користування суднами на підставі довіреностей фізичних осіб;

- зазначення кандидатом у майнових деклараціях недостовірної інформації щодо вартості автомобіля.

Не погодившись з рішенням відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування

В силу статті 148 Конституції України до складу Конституційного Суду України входять вісімнадцять суддів Конституційного Суду України.

Президент України, Верховна Рада України та з'їзд суддів України призначають по шість суддів Конституційного Суду України.

Відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку.

Відповідно до приписів статті 10-1 Закону № 2136-VIII відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду здійснюється на конкурсних засадах у порядку, встановленому цим Законом.

З метою сприяння суб'єктам призначення суддів Конституційного Суду в оцінюванні моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду утворюється Дорадча група (частина перша статті 10-2 Закону №2136-VIII).

Дорадча група діє на підставі Закону № 2136-VIII та Положення, затвердженого Протоколом № 1 засідання Дорадчої групи від 12 листопада 2023 року (зі змінами, затвердженими Протоколом № 10 від 30 травня 2024 року).

Згідно з частиною двадцять п'ятою статті 10-2 Закону № 2136-VIII до повноважень Дорадчої групи належить: 1) розроблення та ухвалення Положення про Дорадчу групу; 2) розроблення та ухвалення методології оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду. Дорадча група розробляє методологію оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права з урахуванням кращих міжнародних стандартів і практик (у тому числі щодо відбору суддів Європейського суду з прав людини, суддів Суду справедливості Європейського Союзу тощо); 3) розгляд, перевірка та аналіз документів кандидата на посаду судді Конституційного Суду, надісланих до Дорадчої групи, включно з конфіденційною інформацією і персональними даними, отримання іншої інформації, необхідної для здійснення повноважень Дорадчою групою, від органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, громадян України, інших осіб; 4) звернення до кандидатів на посаду судді Конституційного Суду, а також будь-якої юридичної, фізичної особи, органу державної влади чи органу місцевого самоврядування, їх посадових осіб, будь-яких інших осіб, які є власниками або розпорядниками інформації, із запитом про надання пояснень, документів чи інформації з метою оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду; 5) проведення співбесіди із кандидатами на посаду судді Конституційного Суду відповідно до Положення; 6) оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду; 7) ухвалення вмотивованого рішення про оцінку відповідності моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду стосовно кожного кандидата, складання списку оцінених кандидатів та подання їх суб'єктам призначення; 8) здійснення інших повноважень, визначених цим Законом.

За змістом частини тридцять другої статті 10-2 Закону № 2136-VIII рішення Дорадчої групи у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду (про оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду за критеріями високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності у сфері права) може бути оскаржене в судовому порядку та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад Дорадчої групи, який ухвалив відповідне рішення, був неповноважним;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Дорадчої групи, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків.

Відповідно до частини першої статті 10-5 Закону № 2136-VIII оголошення про початок конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду оприлюднюється на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Ради суддів України не пізніше ніж за дев'яносто днів до дня закінчення строку повноважень або досягнення граничного віку перебування на посаді судді Конституційного Суду, або не пізніше двадцяти днів з дня виникнення вакансії на посаду судді Конституційного Суду в разі, якщо повноваження судді Конституційного Суду припинено чи його звільнено з посади з підстав, передбачених статтею 149-1 Конституції України. У разі одночасного виникнення більше ніж однієї вакансії на посаду судді Конституційного Суду конкурсний відбір кандидатур може бути оголошений і проведений відповідним суб'єктом призначення на посаду судді Конституційного Суду на всі вакантні посади.

Особи, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду і відповідають установленим Конституцією України та цим Законом вимогам до Судді, протягом тридцяти днів з дня оприлюднення оголошення про початок конкурсного відбору подають відповідно до конкурсної комісії, Апарату Верховної Ради України, Ради суддів України документи, передбачені частиною другою статті 10-5 Закону № 2136-VIII.

Нормами статті 10-6 Закону № 2136-VIII передбачено, що упродовж двадцяти днів з дня закінчення строку, передбаченого частиною другою статті 10-5 цього Закону, конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України перевіряють комплектність документів, поданих особами, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду. Помилки і неточності, виявлені в поданих особою документах, якщо їх наявність не є перешкодою для розуміння змісту зазначених відомостей, не є підставою для відмови у допуску до конкурсного відбору.

На підставі поданих документів конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України встановлює відповідність осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, визначеним Конституцією України та цим Законом вимогам до Судді (щодо громадянства, володіння державною мовою, віку, освіти і стажу), після чого ухвалюють рішення про допуск або про відмову в допуску до конкурсного відбору. Якщо особа, яка виявила намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, відповідає визначеним Конституцією України та цим Законом вимогам, але не подала всі необхідні документи, визначені частиною другою статті 10-5 цього Закону, чи подала їх із помилками та неточностями, які не є підставою для відмови у допуску до конкурсного відбору, конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України надає такій особі додатковий строк для подання та виправлення відповідних документів, який не може перевищувати десяти робочих днів. У разі неподання або невиправлення відповідних документів протягом наданого додаткового строку конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України, залежно від характеру та змісту таких документів, ухвалює стосовно такої особи рішення про допуск або відмову у допуску до конкурсного відбору.

Рішення конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України про допуск або про відмову в допуску до конкурсного відбору стосовно осіб, які виявили намір обійняти посаду судді Конституційного Суду, підлягають опублікуванню на офіційному веб-сайті відповідно Президента України, Верховної Ради України, Ради суддів України не пізніше наступного дня з дня ухвалення рішення.

Не пізніше трьох днів після ухвалення рішення про допуск кандидатів на посаду судді Конституційного Суду до конкурсного відбору конкурсна комісія, Апарат Верховної Ради України, Рада суддів України надсилають копії документів, поданих кандидатами на посаду судді Конституційного Суду, до Дорадчої групи для оцінки моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду та надання списку кандидатів, оцінених Дорадчою групою.

Фізичні особи, а також громадські об'єднання з дня оприлюднення рішення про допуск до конкурсного відбору мають право надсилати до конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України та Дорадчої групи інформацію та матеріали щодо відповідності або невідповідності певного кандидата або кандидатів на посаду судді Конституційного Суду встановленим Конституцією України та цим Законом вимогам до судді Конституційного Суду.

Конкурсна комісія, Комітет, Рада суддів України та Дорадча група можуть врахувати таку інформацію та матеріали під час проведення конкурсного відбору.

При цьому інформація та матеріали, отримані від анонімних джерел, а також інформація та матеріали, джерела походження яких встановити неможливо, конкурсною комісією, Комітетом, Радою суддів України та Дорадчою групою не враховуються під час проведення конкурсного відбору.

Відповідно до статті 10-7 Закону № 2136-VIII стосовно всіх кандидатів, допущених до конкурсного відбору, проводиться спеціальна перевірка у порядку, передбаченому Законом України "Про запобігання корупції".

Результати спеціальної перевірки враховуються під час проведення конкурсного відбору.

Конкурсна комісія, Апарат Верховної Ради України, Рада суддів України невідкладно, але не пізніше наступного дня, надсилають до Дорадчої групи довідку про результати спеціальної перевірки кандидата на посаду судді Конституційного Суду.

У разі виявлення за результатами спеціальної перевірки відомостей про кандидата, які не відповідають визначеним законом вимогам для зайняття посади, участь такого кандидата у конкурсному відборі вважається припиненою.

Згідно зі статтею 10-8 Закону № 2136-VIII Дорадча група у строк не більше чотирьох місяців з дня отримання від конкурсної комісії, Комітету, Ради суддів України всіх документів, поданих кандидатами на посаду судді Конституційного Суду, розглядає та вивчає подані документи, результати спеціальної перевірки, іншу інформацію та матеріали, отримані Дорадчою групою у процесі здійснення нею своїх повноважень, а також проводить співбесіду із кандидатами на посаду судді Конституційного Суду.

Упродовж п'ятнадцяти днів з дня проведення співбесіди з усіма кандидатами Дорадча група оцінює моральні якості кожного кандидата на посаду судді Конституційного Суду.

Упродовж п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення щодо оцінки відповідності всіх кандидатів критерію високих моральних якостей Дорадча група оцінює рівень компетентності у сфері права кожного кандидата на посаду судді Конституційного Суду.

Обговорення кандидатів проводиться Дорадчою групою в закритому режимі.

Дорадча група може ухвалити рішення про проведення оцінки відповідності кандидатів критерію високих моральних якостей та визнаного рівня компетентності у сфері права в один етап.

При оцінюванні моральних якостей і рівня компетентності у сфері права кандидата Дорадча група керується наступним:

1) кандидат на посаду судді Конституційного Суду може вважатися таким, що відповідає критерію високих моральних якостей, лише якщо він є доброчесним, а також стосовно нього немає обґрунтованих сумнівів щодо законності джерел походження майна, відповідності рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам, відповідності способу життя кандидата його статусу;

2) кандидат на посаду судді Конституційного Суду вважається таким, що відповідає критерію визнаного рівня компетентності у сфері права, якщо кандидат володіє необхідними знаннями для виконання повноважень судді Конституційного Суду;

3) оцінювання спирається на інформацію без часових або територіальних обмежень;

4) кандидат не відповідає цим критеріям у разі доведення невідповідності або наявності обґрунтованих сумнівів у відповідності;

5) будь-який висновок чи оцінка національного або міжнародного органу щодо кандидата не є наперед визначальними та обов'язковими для Дорадчої групи.

Відповідно до частини четвертої статті 10-8 Закону № 2136-VIII Дорадча група за результатами оцінки високих моральних якостей кандидатів на посаду судді Конституційного Суду ухвалює вмотивоване рішення щодо оцінки відповідності кожного кандидата.

За критерієм високих моральних якостей кандидати отримують оцінку «відповідає» або «не відповідає».

У разі отримання від Дорадчої групи оцінки «не відповідає» за критерієм високих моральних якостей кандидат вважається таким, що не пройшов відповідний етап конкурсного відбору на посаду судді Конституційного Суду з дня оприлюднення Дорадчою групою відповідного рішення. У рішенні стосовно такого кандидата Дорадча група зазначає, що для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду на конкурсних засадах кандидат не відповідає критерію високих моральних якостей.

Стосовно кандидатів, які отримали оцінку «не відповідає» за критеріями високих моральних якостей або визнаного рівня компетентності у сфері права, Дорадча група оприлюднює лише резолютивну частину рішення, без наведення мотивів, які стали підставою для його ухвалення. Повний текст рішення із мотивуванням оприлюднюється Дорадчою групою на письмову вимогу кандидата, який отримав оцінку «не відповідає» (частина сьома статті 10-8).

Відповідно до пункту 2 частини двадцять п'ятої Закону № 2136-VIII Протоколом № 2 засідання Дорадчої групи від 4 грудня 2023 року ухвалено Методологію оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права (далі - Методологія).

Стаття 2 Методології визначає, що критерій «високі моральні якості», передбачений статтею 10-8 Закону, визначається Дорадчою групою при оцінюванні через компоненти, які перераховані у пунктах а та b цієї частини нижче:

а. «Доброчесність»: Дорадча група вважає Кандидата таким, що відповідає компоненту доброчесності, якщо він є незалежним, чесним, неупередженим, непідкупним, сумлінним, дотримується етичних норм та демонструє бездоганну поведінку в професійній діяльності та особистому житті. Дорадча група розуміє ці терміни/показники таким чином:

Незалежність - самостійність у прийнятті рішень, здатність ухвалювати самостійні рішення в умовах тиску, що може здійснюватися в різних формах;

Чесність - правдивість у професійній діяльності й повсякденному житті;

Неупередженість - відсутність негативної або позитивної, заздалегідь сформованої суб'єктивної думки, відношення проти кого-, чого-небудь, здатність ухвалювати безсторонні, справедливі, об'єктивні рішення попри наявність симпатій, антипатій, суспільної думки;

Сумлінність - старанне, ретельне і відповідальне виконання своїх обов'язків, що свідчить про добросовісність професійної діяльності особи;

V. Кандидат не відповідає показнику незалежності, чесності, неупередженості, сумлінності, зокрема, у разі наявності обґрунтованих сумнівів, що такий Кандидат, перебуваючи на теперішній або будь-якій попередній посаді діяв відповідно до вимог законодавства, правил професійної етики (вимог академічної доброчесності), інших етичних норм щодо незалежності, чесності, неупередженості, сумлінності;

VІ. Непідкупність - здатність бути стійким та безкорисливим у протидії матеріальному та іншим формам впливу під час прийняття рішень. Кандидат не відповідає показнику непідкупності, якщо він вчиняв корупційні правопорушення або правопорушення, пов'язані з корупцією, порушував інші антикорупційні обмеження та зобов'язання;

VІІ. Дотримання етичних норм та прояв бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті - неухильне дотримання особою професійних етичних та загальновизнаних моральних правил поведінки, як під час здійснення професійної діяльності, так і поза її межами, що формує довіру суспільства до такої особи. Кандидат не відповідає показнику дотримання етичних норм, зокрема, у разі наявності обґрунтованих сумнівів, що такий Кандидат, перебуваючи на теперішній або будь-якій попередній посаді, діяв відповідно до правил професійної етики, доброчесної поведінки та інших етичних норм;

VІІІ. Кандидат не відповідає показнику дотримання бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті, якщо він вчиняв будь-які неналежні дії або веде спосіб життя, що робить його недостойним займати посаду судді Конституційного Суду України, може завдати шкоди авторитету Конституційного Суду України або викликає обґрунтовані сумніви щодо того, чи відповідатиме (відповідає) такий Кандидат етичним стандартам, включаючи утримання від будь-яких проявів дискримінації як визначено у статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 1 Закону України "Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні";

IX. Не лише наявність, але і видимість або сприйняття доброчесності Кандидата з боку об'єктивного спостерігача ураховуються Дорадчою групою відповідно до міжнародних стандартів при Оцінюванні.

b. «Законність джерел походження майна», «відповідність рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам», «відповідність способу життя кандидата його статусу»:

І. Джерела походження майна Кандидата є законними, рівень життя Кандидата або членів його сім'ї відповідає їхнім задекларованим та законним доходам, а спосіб життя Кандидата відповідає його статусу, якщо відсутні обґрунтовані сумніви в протилежному;

ІІ. Поняття «член сім'ї» застосовується у розумінні Закону України «Про запобігання корупції»;

ІІІ. Дорадча група може брати до уваги статки «близьких осіб» у розумінні Закону України «Про запобігання корупції»", якщо є ознаки того, що вони пов'язані з доходами, майном або способом життя Кандидата або членів його сім'ї;

IV. Не вважається законним дохід, що не був задекларований в органах державної влади згідно з вимогами законодавства або був задекларований, проте стосовно якого є обґрунтовані сумніви, що він був, зокрема, інструментом чи результатом законної або задекларованої діяльності;

V. Якщо Кандидат безоплатно набув майно у власність, володіння чи користування, попередній власник (у випадку передання майна у володіння чи користування - теперішній власник), який надав таке майно, повинен зробити це із законного доходу, включаючи, але не обмежуючись випадками, коли таким попереднім власником є близька особа;

VI. При оцінюванні відповідності рівня життя задекларованим законним доходам Дорадча група може, серед іншого, використовувати метод встановлення непідтверджених статків, визначений у Додатку.

2. При Оцінюванні відповідності критерію високих моральних якостей Дорадча група може брати до уваги серйозність або тяжкість, сукупність обставин і наявність умислу в будь-якому порушенні доброчесності, а в разі незначних порушень - чи пройшло достатньо часу без подальших повторних порушень. При встановленні тяжкості порушення Дорадча група братиме до уваги всі обставини, що включають, але не обмежуються такими:

a. чи було це порушення одиничним випадком;

b. чи не завдало це порушення жодної або незначної шкоди приватним чи публічним інтересам (у тому числі довірі громадськості);

c. чи було би це порушення сприйняте об'єктивним спостерігачем як вияв неповаги до суспільного порядку, що випливає з нехтування правил і норм.

3. Для застосування терміну «обґрунтовані сумніви» (частина третьої статті 10-8 Закону), Дорадча група керується термінами «законні підстави для побоювань» або висновком щодо «перевірених фактів, що можуть викликати сумніви» (Європейський суд з прав людини (далі - «ЄСПЛ»), Велика палата, рішення від 15 грудня 2005 року в справі «Кипріано проти Кіпру», 73797/01, § 118, у контексті оцінювання незалежності або безсторонності суду). Сумніви не є обґрунтованими, якщо вони не підкріплені фактами, які можна перевірити.

Стаття 3 Методології визначає етапи Оцінювання критерію високих моральних якостей.

Так, для оцінювання відповідності критерію високих моральних якостей, відповідно до частин першої - четвертої статті 10-8 Закону, Дорадча група:

a. вивчає всю отриману інформацію;

b. самостійно збирає додаткові дані з усіх джерел відповідно до статті 6 «Джерела інформації»;

c. за потреби, просить Кандидатів надати письмові пояснення;

d. проводить співбесіди відповідно до статті 7 «Співбесіди», зокрема, для роз'яснення будь-яких сумнівів щодо їхніх високих моральних якостей;

e. ухвалює та виготовляє вмотивоване рішення щодо оцінки високих моральних якостей.

2. Дорадча група розпочинає процес Оцінювання за критерієм високих моральних якостей із запиту до Кандидатів про надання такої інформації та документів:

a. електронної адреси та номера телефона;

b. останньої заповненої декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, у формі, визначеній Законом України «Про запобігання корупції», якщо її ще не було надано;

c. письмового підтвердження знайомлення з Положенням і Методологією Дорадчої групи;

d. копій усіх нотаріальних довіреностей (або даних з Єдиного реєстру довіреностей про всі нотаріальні довіреності), виданих від імені чи на ім'я Кандидата або від імені чи на ім'я членів його сім'ї, якщо такі довіреності є чинними станом на день отримання такого запиту, або були чинними впродовж останніх десяти років до дня отримання такого запиту.

3. Вмотивоване рішення за результатами оцінки високих моральних якостей Кандидата виготовляється Дорадчою групою упродовж 15 днів з дня його ухвалення.

Як обумовлено статтею 6 Методології, для збору та аналізу інформації про Кандидатів Дорадча група та її Члени можуть, зокрема: здійснювати пошук інформації з відкритих джерел, у тому числі в Інтернеті; отримувати та здійснювати пошук інформації в реєстрах, базах даних, розпорядниками (адміністраторами) яких є органи державної влади; використовувати інформацію, отриману Дорадчою групою, її Членами або Секретаріатом у кореспонденції або в іншій формі, у тому числі інформацію, надану Кандидатами за їхньою власною ініціативою, відповіді Кандидатів на запитання Дорадчої групи; використовувати інформацію, отриману Дорадчою групою та її Членами від громадських організацій, медіа, органів влади, органів місцевого самоврядування та інших організацій й осіб; просити фізичних або юридичних осіб надати роз'яснення, документи або інформацію, необхідну для цілей Оцінювання Кандидатів; звертатися за консультаціями до фахівців у різних галузях; отримувати усні пояснення від інших осіб.

Дорадча група визначає термін подачі Кандидатом інформації та/або оригіналів документів на її запит. Кандидат має підтвердити отримання запиту якомога швидше. Дорадча група може подовжити встановлений нею термін у разі відповідного звернення Кандидата з вагомих підстав.

Кандидати мають право подавати запит на доступ до інформації, зібраної щодо них, за винятком інформації з обмеженим доступом, яку не можна розкривати Кандидату відповідно до законодавства. Доступ надається впродовж 3 днів із моменту подання запиту. Кандидат реалізує своє право на доступ до інформації не пізніше 5 днів до та/чи не раніше 5 днів після дня проведення співбесід з усіма Кандидатами. Дорадча група може зробити виняток з цього правила за обґрунтованим запитом Кандидата.

У разі, якщо громадяни подають інформацію за власною ініціативою і хочуть анонімності, надана ними інформація не використовуватиметься для Оцінювання Кандидата, а інформація про особу джерела не розкриватиметься Кандидату. Якщо Дорадча група отримає одну і ту саму інформацію з одного або кількох джерел, які не є конфіденційними, така інформація може бути використана для Оцінювання і до неї може бути надано доступ Кандидату.

За правилами статті 7 Методології графік співбесід відповідно до статті 3 «Етапи Оцінювання критерію високих моральних якостей» визначається на розсуд Дорадчої групи.

Кандидат повинен підтвердити свою участь у співбесіді впродовж двох календарних днів.

Співбесіду починає Голова, після чого Члени ставлять свої запитання. У кінці співбесіди Кандидат може зробити коротку заключну заяву.

Кандидати та інші особи, присутні під час співбесіди, повинні дотримуватися належного порядку. Якщо особа порушує це правило після попередження, Голова може видалити особу зі співбесіди.

Присутність Кандидата на співбесіді є обов'язковою. Співбесіду може бути відкладено у зв'язку з неявкою Кандидата з поважних причин. Поважність причини неявки визначає Дорадча група.

Неявка Кандидата на співбесіду, незалежно від причин, не перешкоджає Дорадчій групі провести Оцінювання і встановити його відповідність критерію високих моральних якостей та/або визнаного рівня компетентності у сфері права.

Кандидат не може надавати інформацію, документи або інші матеріали під час співбесіди, якщо Дорадча група зробила запит про їх надання раніше, а Кандидат не надав їх упродовж визначеного періоду, або якщо Кандидат міг надати їх за власною ініціативою раніше. Дорадча група може зробити виняток, якщо прийде до висновку про обґрунтованість такого винятку.

VІІ. Позиція Верховного Суду

Законом України від 13 грудня 2022 року № 2846-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах» (далі - Закон № 2846-IX), який набрав чинності 23 грудня 2022 року, внесено зміни до Закону № 2136-VIII шляхом доповнення його змісту Главою 2-1 «Порядок відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду.

Відповідно до Пояснювальної записки до Закону № 2846-IX Верховною Радою України прийнято Закон України 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)». Зазначеними змінами до Основного Закону України статтю 148 Конституції України було викладено у новій редакції та встановлено, що відбір кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України здійснюється на конкурсних засадах у визначеному законом порядку. 13 липня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон № 2136-VIII, яким запроваджено принципово нові засади роботи Конституційного Суду України та новий порядок відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду суб'єктами призначення. Натомість тривала практика застосування положень Закону № 2136-VIII виявила ряд положень, які потребують суттєвого вдосконалення, у тому числі питання прозорого та відкритого порядку відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України суб'єктами призначення.

Необхідність прийняття Закону № 2846-IX обґрунтовано тим, що Європейська комісія «За демократію через право» (далі - Венеційська комісія) у своєму консультативному висновку до проекту Закону України реєстраційний номер № 6427-д від 07 червня 2017 року (в подальшому Закон України «Про Конституційний Суд України» № 2136-VIII від 13 липня 2017 року) зазначила певні застереження щодо пропонованого порядку конкурсного відбору. У терміновому висновку щодо реформи Конституційного Суду від 11 грудня 2020 року та консультативному висновку до проекту Закону України реєстраційний номер № 4533 від 21 грудня 2020 року Венеційська комісія вкотре звернула увагу на потребу удосконалення діючої системи конкурсного відбору суддів. На думку Венеційської комісії, зміна процедури призначення суддів є важливою для реформування Конституційного Суду України.

У висновку Європейської Комісії щодо заявки України на членство в Європейському Союзі, прийнятого в Брюсселі 17 червня 2022 року, зазначено, що прийняття Україною законодавства про порядок добору суддів Конституційного Суду України (включаючи процес попереднього відбору на основі оцінки чесності та професійних навичок відповідно до рекомендацій Венеціанської комісії) є одним із показників, виконання якого буде оцінюватися та враховуватися Комісією до кінця 2022 року. З огляду на зазначене, удосконалення конкурсного відбору кандидатур на посаду суддів Конституційного Суду України є актуальним та важливим питанням, яке потрібно належним чином врегулювати. Причини, які спонукають до цього, є об'єктивними.

Суть Закону № 2846-IX, з-поміж іншого, полягає у залученні до проведення конкурсного відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України нового спеціального органу - Дорадчої групи, яка буде сприяти суб'єктам, які призначають суддів Конституційного Суду, в оцінці моральних якостей і рівня компетентності в сфері права кандидатів на посаду судді Конституційного Суду.

Таким чином утворення Дорадчої групи як допоміжного органу у процесі відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду, який здійснює оцінювання моральних якостей і рівня компетентності у сфері права, покликане на відібрання найбільш професійних та доброчесних суддів з бездоганною репутацією. Досягнення цієї мети, у свою чергу, потребує від Дорадчої групи всебічної перевірки та врахування усіх обставин, які в уявленні суспільства не узгоджуються з поняттям високих моральних якостей.

Відповідно до статті 2 Методології критерій «високі моральні якості» визначається Дорадчою групою при оцінюванні через такі компоненти як «доброчесність», «законність джерел походження майна», «відповідність рівня життя кандидата або членів його сім'ї задекларованим доходам», «відповідність способу життя кандидата його статусу».

Доброчесність - це необхідна морально-етична складова діяльності судді, яка, серед іншого, визначає межу і спосіб його поведінки, що базується на принципах доброго ставлення до сторін у справах та чесності у способі власного життя, виконанні своїх обов'язків та здійсненні правосуддя. Тож навіть зовні правомірні і законні дії кандидата можуть оцінюватися як такі, що не узгоджуються з поняттям доброчесності.

Вказане узгоджується з положеннями статті 2 Методології, де зазначено, що не лише наявність, але і видимість або сприйняття доброчесності кандидата з боку об'єктивного спостерігача ураховуються Дорадчою групою відповідно до міжнародних стандартів при оцінюванні.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

У рішенні від 25 червня 2019 року у справі «Karl-Theodor Zu Guttenberg v. Germany» (заява № 14047/16) ЄСПЛ зазначив, що з огляду на те, що заявник був відомим громадським діячем, він не міг очікувати на такий самий захист його приватного життя, що й приватна особа, невідома для громадськості.

Парламентська Асамблея Ради Європи у своїй Резолюції від 25 грудня 2008 року № 1165 (1998) зазначила, що публічні особи повинні усвідомлювати, що особливий статус, який вони мають у суспільстві, автоматично збільшує рівень тиску на приватність їхнього життя (пункт 6).

Конституційний Суд України у Рішенні від 20 січня 2012 року № 2-рп/2012 у справі за конституційним поданням Жашківської районної ради Черкаської області щодо офіційного тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України зазначив, що [...] перебування особи на посаді, пов'язаній зі здійсненням функцій держави або органів місцевого самоврядування, передбачає не тільки гарантії захисту прав цієї особи, а й додаткові правові обтяження. Публічний характер як самих органів - суб'єктів владних повноважень, так і їх посадових осіб вимагає оприлюднення певної інформації для формування громадської думки про довіру до влади та підтримку її авторитету в суспільстві.

Отже кандидат, який бере участь у конкурсі до органу конституційної юрисдикції, повинен усвідомлювати, що всі обставини його життя можуть бути предметом уваги та обговорення.

У преамбулі Бангалорських принципів поведінки суддів від 19 травня 2006 року, схвалених Резолюцією Економічної та соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року №2006/23 (далі - Бангалорські принципи поведінки суддів), йдеться про те, що ці принципи мають на меті встановлення стандартів етичної поведінки суддів, серед іншого з уваги на те, що довіра суспільства до судової системи, а також до авторитету судової системи в питаннях моралі, чесності та непідкупності судових органів посідає першочергове місце в сучасному демократичному суспільстві.

Так, одним зі схвалених є принцип, згідно з яким дотримання етичних норм, демонстрація дотримання етичних норм є невід'ємною частиною діяльності суддів.

Постійна увага з боку суспільства покладає на суддю обов'язок прийняти низку обмежень, і хоч пересічному громадянину ці обов'язки могли б здатися обтяжливими, суддя приймає їх добровільно та охоче. Поведінка судді має відповідати високому статусу його посади.

У пункті 27 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо принципів та правил, які регулюють професійну поведінку суддів, зокрема питання етики, несумісної поведінки та безсторонності (далі - Висновок КРЄС) зазначено, що судді не повинні бути ізольовані від суспільства, в якому вони живуть, оскільки судова система може тільки тоді функціонувати належним чином, коли судді не втрачають відчуття реальності. Більш того, судді, будучи громадянами, мають основоположні права та свободи, які захищені, зокрема, Європейською конвенцією з прав людини (свобода думки, релігійна свобода тощо). Таким чином, вони повинні загалом вільно займатися позапрофесійною діяльністю на свій розсуд.

Щодо правил поведінки судді КРЄС вважає, що кожний окремий суддя повинен робити все можливе для підтримання судової незалежності на інституційному та особистому рівнях; судді повинні поводитися гідно при виконанні посадових обов'язків та в особистому житті (пункт 50 Висновку КРЄС).

Згідно зі статтею 58 Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (по тексту - Закон № 1402-VIII) питання етики суддів визначаються Кодексом суддівської етики, що затверджується з'їздом суддів України за пропозицією Ради суддів України.

Відповідно до статей 1- 3 Кодексу суддівської етики, затвердженого 22 лютого 2013 року рішенням ХІ чергового з'їзду суддів України, суддя повинен бути прикладом неухильного додержання вимог закону і принципу верховенства права, присяги судді, а також дотримання високих стандартів поведінки з метою зміцнення довіри громадян у чесність, незалежність, неупередженість та справедливість суду. Суддя [...] не має права використовувати своє посадове становище в особистих інтересах чи в інтересах інших осіб та не повинен дозволяти цього іншим. Суддя має докладати всіх зусиль для того, щоб на думку розсудливої, законослухняної та поінформованої людини його поведінка була бездоганною.

Суддя повинен бути обізнаним про свої майнові інтереси та вживати розумних заходів для того, щоб бути обізнаним про майнові інтереси членів своєї сім'ї. Суддя повинен враховувати, що сімейні, соціальні взаємовідносини чи будь-які інші стосунки та втручання з боку органів державної влади не мають впливати на поведінку судді чи ухвалення судових рішень (статті 18, 19 Кодексу суддівської етики).

Дотримання високих стандартів поведінки означає, що суддя повинен добровільно і свідомо відстоювати доброчесність та незалежність судової влади, що, у свою чергу, зумовлює обов'язок сумлінно, чесно і кваліфіковано виконувати призначення носія судової влади. Він також добровільно приймає на себе обмеження, пов'язані з виконанням ним своїх професійних обов'язків, які унеможливлюють створення умов, що викликатимуть сумніви у доброчесності поведінки судді та його безсторонності, незалежності і об'єктивності.

Доброчесна поведінка судді має торкатися всіх сфер його життя, у тому числі й матеріальної (майнової) сфери, виявляючи повагу до законів і лояльність до публічних фінансових інтересів держави.

Варто зауважити, що Дорадча група у межах процедури оцінювання кандидата на посаду судді Конституційного Суду не вдається до перевірки інформації, яка міститься у документах інших державних органів, однак надає їм оцінку в контексті здійснення своїх повноважень щодо перевірки відповідності кандидата критерію високих моральних якостей в сукупності з іншою інформацією, яка є у її розпорядженні, та поясненнями кандидата з приводу такої інформації.

З огляду на це члени ДГЕ, оцінюючи певні обставини щодо позивача як кандидата, який брав участь у відборі кандидатур на посаду судді Конституційного Суду, визначалися щодо їх відповідності суспільним уявленням про доброчесність на власний розсуд. Інших засад щодо оцінки життєвих обставин позивача на відповідність критерію доброчесної поведінки, відмінних від власного розсуду членів Дорадчої групи, як визначеного Законом № 2136-VIII органу, який проводить оцінювання на відповідність кандидата критерію високих моральних якостей, чинним законодавством не встановлено.

Своєю чергою, кандидат, який зацікавлений в отриманні посади судді, зважаючи на мету (ціль) конкурсу, має обов'язок надати переконливі пояснення (за потреби й відповідні докази), які усунуть у членів ДГЕ обґрунтований сумнів у його невідповідності критерію високих моральних якостей.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року під дискреційним слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Повноваження ДГЕ стосовно оцінювання кандидата відповідно до умов та правил Методології є дискреційними та виключною її компетенцією як уповноваженого органу, який створений та діє на підставі Закону № 2136-VIII. Жоден суб'єкт, у тому числі й суд, не вправі втручатися у здійснення Дорадчою групою компетенції щодо оцінювання кандидатів на посаду судді Конституційного Суду в межах процедури відбору на зайняття вакантної посади судді.

ЄСПЛ, досліджуючи межі дискреційних повноважень адміністративного органу, виснував, що суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості актів, які прийняті органом влади, однак все ж таки суди повинні проконтролювати, чи не є викладені в них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (рішення у справі «Sigma Radio Television Ltd. v. Cyprus», заяви № 32181/04 та № 35122/05, пункти 156, 157; у справі «Putter v. Bulgaria», заява № 38780/02, пункти 47- 56; у справі «Bryan v. the United Kingdom», заява №19178/91, пункт 44).

Наведене дає підстави стверджувати, що межі дискреції Дорадчої групи щодо оцінювання кандидата не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному контролю. Процес оцінювання, як і прийняте за його результатом рішення, мають бути зрозумілим як кандидату на посаду судді Конституційного Суду України, так і незалежному сторонньому спостерігачу.

Обсяг і ступінь мотивації рішення залежить від конкретних обставин, які були предметом розгляду та дослідження, але у будь-якому випадку має показувати, приміром, що доводи (пояснення) кандидата на посаду судді було взято до уваги, і що важливо, давати розуміння, чим керувалася Дорадча група, коли оцінювала цього кандидата.

Як унормовано в частині четвертій статті 10-8 Закону № 2136-VIII, Дорадча група за результатами оцінки високих моральних якостей кандидатів на посаду судді Конституційного Суду ухвалює вмотивоване рішення щодо оцінки відповідності кожного кандидата.

На підставі викладеного Верховний Суд уважає, що вмотивованість рішення Дорадчої групи про невідповідність кандидата критерію високих моральних якостей є не лише формальним дотриманням вимог закону, а повинна забезпечити дотримання принципу правової визначеності у питанні встановлення підстав для прийняття такого рішення.

Ґрунтуючись на матеріалах справи та поясненнях ОСОБА_1 колегія суддів установила, що він не заперечує обставини, оцінка яких Дорадчою групою лягла в основу спірного рішення, але не згодний з оцінкою цих обставин відповідачем.

Фактично ОСОБА_1 просить суд здійснити переоцінку фактів, які стали підставою для визнання його ДГЕ таким, що для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах не відповідає критерію високих моральних якостей.

Водночас, ураховуючи виключну компетенцію ДГЕ щодо оцінювання кандидатів на посаду судді в межах конкурсу, переоцінка судом зазначених фактів знаходиться поза межами судового контролю правомірності рішення Дорадчої групи.

З огляду на зазначене Суд, не вдаючись до переоцінки фактів, які в рішенні Дорадчої групи від 23 березня 2024 року (протокол № 5, пункт 1.21), вказані як підстава для визнання ОСОБА_1 таким, що не відповідає вимогам до судді Конституційного Суду за критерієм високих моральних якостей, перевіряє обґрунтованість висновків ДГЕ в зазначеному рішенні щодо таких фактів.

Як слідує зі змісту спірного рішення від 23 березня 2024 року № 1.21 (Протокол № 5), ДГЕ оцінила кандидата ОСОБА_1 на відповідність критерію «високі моральні якості» крізь призму такого компоненту як «доброчесність».

Питаннями, які досліджувалися Дорадчою групою та викликали обґрунтований сумнів у відповідності кандидата компоненту «доброчесність», були: 1) невиконання судового рішення, яке набрало законної сили; 2) незазначення інформації у деклараціях доброчесності судді; 3) розгляд справи за участі АГК «Парма»; 4) неточність недостовірність у майнових деклараціях; 5) недостовірність інформації щодо вартості автомобіля. В межах дослідження цих обставин Дорадчою групою отримано пояснення кандидата ОСОБА_1 .

На основі співставлення та порівняльного аналізу позицій позивача та відповідача по суті кожного із цих питань колегія суддів дійшла наступних висновків.

Щодо пункту 2 рішення ДГЕ «Про невиконання судового рішення, яке набрало законної сили» варто зауважити, що ОСОБА_1 не заперечує того, що рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі №487/5705/16-ц витребувано з його незаконного володіння та зобов'язано повернути АГК «Парма» металевий гаражний бокс № 90, розташований на території АГК «Парма». За невиконання вказаного судового рішення в межах виконавчого провадження на позивача двічі накладено штраф. Окрім того, за фактом невиконання вищенаведеного рішення суду 7 вересня 2021 року слідчі Першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Миколаєві) Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Миколаєві внесли відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №62021150010000304 з правовою кваліфікацією кримінального правопорушення - частина перша статті 382 Кримінального кодексу України.

Разом із тим, як зазначає позивач, рішення у справі № 487/5705/16-ц ухвалено на підставі завідомо фальшивих документів, а тому не може мати обов'язкового характеру для виконання. Також додав, що обов'язок виконати судове рішення покладено на виконавчу службу, а не на боржника.

Основною конституційною засадою судочинства, серед іншого, є обов'язковість судового рішення (стаття 129-1 Конституції України).

Вказані конституційні положення знайшли своє продовження як у процесуальних кодексах України, так і в Законі № 1402-VIII, і регламентують, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Більше того, за умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню, передбачено кримінальну відповідальність.

Нагадаємо, що компонент «доброчесність» передбачає, що кандидат відповідає бездоганній поведінці в професійній діяльності та особистому житті. Кандидат не відповідає цьому показнику, якщо він вчиняв будь-які неналежні дії або веде спосіб життя, що робить його недостойним займати посаду судді Конституційного Суду України, може завдати шкоди авторитету Конституційного Суду України або викликає обґрунтовані сумніви щодо того, чи відповідатиме (відповідає) такий кандидат етичним стандартам.

Враховуючи позицію та аргументи ОСОБА_1 у контексті розглядуваного питання, висновок Дорадчої групи про наявність обґрунтованих сумнів, що кандидат, не виконуючи рішення суду, яке набрало законної сили, дотримується вимог Конституції України та законодавства не тільки як громадянин, а також як професійний суддя, є слушним та обґрунтованим.

Доводи позовної заяви про те, що посилання Дорадчої групи в оскаржуваному рішенні на наявність кримінального провадження № 62021150010000304 порушує презумпцію невинуватості, честь, гідність та ділову репутацію позивача та жодним чином не підтверджує умисне невиконання ним цього рішення не заслуговують на увагу, оскільки ДГЕ не надавала оцінку винуватості позивача у вчиненні кримінального правопорушення, тим більше, наявність таких відомостей не суперечить принципу презумпції невинуватості, позаяк не свідчить про наявність вини особи.

Щодо пункту 3 рішення ДГЕ «Про незазначення інформації у деклараціях доброчесності судді» слід зазначити, що тут йдеться про декларації доброчесності судді, подані ОСОБА_1 за 2016, 2021 роки.

Зокрема, у декларації доброчесності судді за 2016 рік кандидат підтвердив, що не здійснював вчинків, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. Водночас 25 січня 2024 року у письмових відповідях на запитання Дорадчої групи кандидат відповів: «Так, притягувався двічі десь у 2016 році за порушення ПДД. Штрафи сплатив. Про притягнення повідомляв в анкеті, що знаходиться в моєму суддівському досьє. Інші відомості про ці обставини в мене відсутні. Даю згоду, якщо це потрібно, на повний доступ Дорадчої групи до мого суддівського досьє, яке знаходиться у ВККСУ».

У подальшому, 23 лютого 2024 року, на уточнюючі письмові запитання Дорадчої групи щодо причин невідображення інформації в декларації доброчесності судді за 2016 рік ОСОБА_1 відповів, зокрема, що точних обставин притягнення до адміністративної відповідальності вже не пам'ятає та не вказав про такі факти в декларації помилково.

У декларації доброчесності судді за 2021 рік ОСОБА_1 , аналогічно, у відповідній графі « 22» підтвердив, що ним не здійснювалися вчинки, що можуть мати наслідком притягнення його до відповідальності. Між тим, саме у 2021 році на позивача накладалися штрафи за невиконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 31 жовтня 2019 року у справі № 487/5705/16-ц.

На уточнююче запитання Дорадчої групи щодо причин невідображення такої інформації у декларації доброчесності судді за 2021 рік ОСОБА_1 у письмових відповідях від 23 лютого 2024 року відповів, що обставини застосування до нього штрафних санкцій вважає завідомо незаконним, як і в цілому прийняте судове рішення. Також зазначив, що у декларації доброчесності судді потрібно вказувати про наявність підстав для дисциплінарної відповідальності, а оскільки такі підстави, на його переконання, були відсутні протягом 2021 року, то й інформація у відповідній декларації доброчесності судді за 2021 рік ним не відображена правомірно.

Так, на час заповнення позивачем декларацій доброчесності судді за 2016, 2021 роки стаття 62 Закону № 1402-VIII установлювала, що суддя зобов'язаний щорічно до 1 лютого подавати шляхом заповнення на офіційному вебсайті ВККС декларацію доброчесності за формою, що визначається Комісією. Декларація доброчесності судді складається з переліку тверджень, правдивість яких суддя повинен задекларувати шляхом їх підтвердження або непідтвердження.

Відповідно до Правил заповнення та подання форми декларації доброчесності судді, затверджених рішенням ВККС від 31 жовтня 2016 року № 137/зп-16, у декларації доброчесності судді заповнюються відомості, актуальні станом на 31 грудня звітного року. У разі заповнення декларації доброчесності судді вперше у ній зазначаються твердження щодо обставин, які мали місце упродовж усього життя особи, яка її заповнює.

У контексті даного питання принагідно відзначити, що на час подання ОСОБА_1 декларацій доброчесності судді за 2016, 2021 роки - січень 2017 року та січень 2022 року відповідно, вищезгадані факти притягнення його до відповідальності вже існували та були йому відомі.

Твердження позивача про те, що чинним законодавством не передбачена відповідальність судді як боржника у цивільній справі є недоречними, адже наведені норми Закону № 1402-VIII не встановлюють будь-яких винятків з обов'язку судді правдиво засвідчити в декларації обставини, які стосуються його доброчесності, зокрема щодо здійснення вчинків, що можуть мати наслідком притягнення до відповідальності загалом, незалежно від виду такої відповідальності.

До того ж, беручи до уваги те, що доброчесність - це морально-етична категорія, перебіг часу від фактичної обставини, яка оцінюється на доброчесність, і власне такою оцінкою не є таким, що у всякому випадку впливає на таку оцінку.

За таких умов Верховний Суд уважає, що Дорадчою групою належним чином мотивовано, чому описані в пункті 2 спірного рішення факти викликали обґрунтовані сумніви у відповідності ОСОБА_1 таким показникам компоненту «доброчесність» критерію високих моральних якостей як «чесність», «сумлінність» та «дотримання етичних норм та демонстрації бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті».

Пункт 4 спірного рішення ДГЕ стосується обставин розгляду кандидатом ОСОБА_1 , як професійним суддею, справи за участі АГК «Парма».

Зокрема, членами Дорадчої групи встановлено, що у 2009 році ОСОБА_1 розглядав справу № 6/193/09 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Парма» до Миколаївської міської ради, третя особа - АГК «Парма», про визнання права власності. 22 липня 2009 року кандидат ухвалив у відповідній справі судове рішення, яким визнав за позивачем право власності на будівлі і споруди. При цьому, у майнових деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування за 2015- 2023 роки кандидат зазначав право користування земельною ділянкою АГК «Парма», на якій розміщено металевий гаражний бокс. За його твердженнями, він є членом цього автогаражного кооперативу приблизно з 2005 року, що підтверджується квитанціями про сплату членських внесків.

Зважаючи на ці обставини, Дорадчою групою у ході письмового опитування 20 січня 2024 року направлено кандидату відповідне запитання: « 3. У 2009 році Ви як суддя розглядали справу справі № 6/193/09 за позовом ТОВ «Парма» до Миколаївської міської ради, третя особа Автогаражний кооператив «Парма», про визнання права власності. Чи Ви підтверджуєте? Чи користувалися Ви гаражем в Автогаражному кооперативі «Парма» в період розгляду справи № 6/193/09? Якщо так, то зазначте чому Ви не заявили самовідвід від розгляду цієї справи?»

У відповідь на запитуване позивач повідомив, серед іншого, наступне: «Визнаю та визнавав під час виборів до членів ВРП про факт неподання заяви про самовідвід від розгляду справи, що містить ознаки порушення правил самовідводу. Проте прийняття мною рішення не порушувало нічиїх прав, а лише підтверджувало вже існуюче право власності громадян - членів кооперативу на гаражі та надавало їм можливість оформити це право документально».

Щодо правового зв'язку з АГК «Парма» ОСОБА_1 у відповіді на запитання № 6 Дорадчої групи, направлене йому 9 лютого 2024 року, повідомив наступне: «В деклараціях заначено, що гараж знаходиться з 2007 року і до цього часу в моїй власності, а не на іншому праві користування. На праві іншого користування знаходиться земельна ділянка, яка знаходиться під металевим боксом».

Тож з пояснень ОСОБА_1 слідує, що ним не заперечувалися обставини незаявлення самовідводу у справі за участю АГК «Парма» за наявності для цього відповідних підстав.

На тлі цього відзначимо, що на час розгляду справи № 6/193/09 редакція частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України визначала, що суддя, за наявності обставин, що викликають сумнів у його неупередженості, повинен заявити самовідвід від розгляду справи.

Згідно з пунктом 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ безсторонність у сенсі дотримання пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод означає відсутність упередженості або прихильності. Її наявність чи відсутність може бути оцінена за суб'єктивним критерієм, де повинні прийматися до уваги особисті переконання і поведінка певного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість в конкретній справі, та об'єктивним критерієм, який визначає, чи надав відповідний суддя достатні гарантії, що дозволяють виключити будь-який сумнів щодо його неупередженості. Щодо другого критерію, то необхідно встановити, чи існують, крім поведінки самого судді, факти, що потребують доведення, які можуть викликати сумнів у неупередженості судді. Мається на увазі, що при ухваленні рішення про те, чи є в конкретній справі законна підстава побоюватися, що конкретний суддя або склад суду проявили недостатню неупередженість, думка відповідної особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи може це побоювання бути об'єктивно виправданим (див. рішення у справі «Micallef v. Malta» від 15 жовтня 2009 року, заява № 17056/06). У зв'язку з цим, слід мати на увазі, що навіть зовнішні прояви можуть мати певну значимість або, іншими словами, «справедливість повинна не тільки вершитися, але має бути також очевидно, як вона вершиться» (див. рішення у справі «De Cubber v. Belgium» від 26 жовтня 1984 року, Серія А, № 86). Для того, щоб задовольнити вимогу неупередженості, національний суд повинен дотримуватися як суб'єктивних, так і об'єктивних критеріїв.

У справах «Delcourt v. Belgium» (рішення від 17 січня 1970 року, Серія A, № 11) та «Piersack v. Belgium) (рішення від 01 жовтня 1982 року, Серія А, № 53) ЄСПЛ зазначає, що будь-який суддя, стосовно неупередженості якого є обґрунтований сумнів, повинен заявити самовідвід. Сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах).

Отже, відводу підлягає суддя не лише у разі існування фактів, що свідчать про упередженість судді, але й у тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Враховуючи наведене та встановлені обставини розгляду ОСОБА_1 , як професійним суддею, справи № 6/193/09 та ухвалення у ній рішення про визнання за ТОВ «Парма» права власності, у тому числі на металеві гаражі, Дорадчою групою належним чином мотивовано наявність обґрунтованого сумніву в тому, що ухвалюючи рішення від 22 липня 2009 року у справі, у кандидата не було конфлікту інтересів, тобто обґрунтованого сумніву у його відповідності таким показникам компоненту «доброчесність» критерію високих моральних якостей як «неупередженість», «чесність», «сумлінність» і «дотримання етичних норм та демонстрації бездоганної поведінки в професійній діяльності та особистому житті».

Відповідаючи на аргументи позивача про те, що пункт 4 спірного рішення Дорадчої групи прийнято без застосування пункту 2 статті 2 Методології, тобто з порушенням пункту 8 частини другої статті 2 КАС України, враховуючи тривалий час, який минув з 2009 року та відсутність у нього дисциплінарних порушень як до, так і після 2009 року, колегія суддів вказує наступне.

Стаття 2 Методології закріплює право Дорадчої групи при Оцінюванні відповідності критерію високих моральних якостей брати до уваги серйозність або тяжкість, сукупність обставин і наявність умислу в будь-якому порушенні доброчесності, а в разі незначних порушень - чи пройшло достатньо часу без подальших повторних порушень. При встановленні тяжкості порушення Дорадча група братиме до уваги всі обставини, що включають, але не обмежуються такими: a. чи було це порушення одиничним випадком; b. чи не завдало це порушення жодної або незначної шкоди приватним чи публічним інтересам (у тому числі довірі громадськості); c. чи було би це порушення сприйняте об'єктивним спостерігачем як вияв неповаги до суспільного порядку, що випливає з нехтування правил і норм.

Відтак, при оцінюванні відповідності критерію високих моральних якостей Дорадча група оцінює будь-які встановлені порушення доброчесності в сукупності, водночас щодо кожного із таких порушень Дорадча група повинна належним чином мотивувати, на підставі яких фактів та обставин у неї виник обґрунтований сумнів у відповідності кандидата тому чи іншому показнику компоненту «доброчесність». І як наголошувалося вище, надання оцінки будь-якому порушенню доброчесності є виключною компетенцією Дорадчої групи і суд не вправі втручатися у її дискрецію.

Виходячи зі змісту частини тридцять другої статті 10-2 Закону № 2136-VIII рішення Дорадчої групи може бути скасоване з виключних підстав, зокрема, якщо воно не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків.

Отже, адміністративний суд в межах судового розгляду справи перевіряє рішення Дорадчої групи на відповідність критеріям обґрунтованості та вмотивованості викладених у ньому висновків.

Пункт 5 спірного рішення ДГЕ стосується неточної та недостовірної інформації у майнових деклараціях кандидата, а саме:

- у майнових деклараціях за 2012- 2016 роки кандидат не зазначив право розпорядження судном Казанка 5М, УМБ-605-к, яке у нього виникло на підставі довіреності, виданої ОСОБА_2 на період з 15 листопада 2011 року по 15 грудня 2016 року;

- у майнових деклараціях за 2020- 2023 роки, кандидат не зазначив право користування судном Four Winns 245, яке у нього виникло на підставі довіреності, видної ОСОБА_3 на період з 18 серпня 2020 року по 18 серпня 2023 року;

- у майнових деклараціях за 2021- 2023 роки, кандидат не зазначив право користування судном Домінік Stingrauy 240 СR, 2004 року випуску, яке у нього виникло на підставі довіреності виданої ОСОБА_4 на період з 01 квітня 2021 року по 01 квітня 2024 року.

Вказані висновки Дорадчої групи позивач заперечує, посилаючись у позові на неправильне тлумачення відповідачем Закону № 1700-VII, оскільки у нього на останній день звітних періодів не було у користуванні майна, вказаного в довіреностях, а також на застосування відповідачем Роз'яснення НАЗК, яке втратило чинність.

У відповідях на запит Дорадчої групи від 20 січня 2024 року позивач, зокрема вказав, що жодної із зазначених у пункті 97 Розділу VIII Роз'яснень НАЗК щодо заповнення декларацій умов для включення в декларацію водних засобів не існувало. Транспортні засоби використовувались ним менше ніж 183 дні, та не знаходились у володінні на 31 грудня звітних періодів. Отже декларації були заповнені в порядку, визначеному антикорупційним законодавством України.

Як унормовано пунктом 3 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII, у декларації зазначаються відомості про цінне рухоме майно, вартість якого перевищує 100 прожиткових мінімумів, встановлених для працездатних осіб на 1 січня звітного року, що належить суб'єкту декларування або членам його сім'ї на праві приватної власності, у тому числі спільної власності, або перебуває в її володінні або користуванні незалежно від форми правочину, внаслідок якого набуте таке право (до внесення змін Законом від 15 березня 2016 року № 1022-VIII вартість була вказана на рівні 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня звітного року). Такі відомості включають: б) дані щодо транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, а також щодо їх марки та моделі, року випуску, ідентифікаційного номера (за наявності). Відомості про транспортні засоби та інші самохідні машини і механізми зазначаються незалежно від їх вартості.

У Розділі VIII «Транспорті засоби» Роз'яснення НАЗК від 29 грудня 2021 року № 11 зазначено, що у декларації вказують транспортні засоби, які відповідають принаймні одній з таких умов, зокрема: транспортний засіб належить на праві власності, володіння чи користування суб'єкту декларування або члену його сім'ї станом на останній день звітного періоду; транспортний засіб перебував у володінні чи користуванні суб'єкта декларування або члена його сім'ї протягом не менше половини днів звітного періоду.

Відомості про транспортні засоби відображаються в декларації незалежно від: користування ними безоплатно чи за плату; наявності у суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї посвідчення водія та/або фактичного керування такими транспортними засобами протягом звітного періоду; наявності чи відсутності у суб'єкта декларування та/або членів його сім'ї родинних зв'язків із власником транспортних засобів; виду та форми (усної чи письмової) правочину, на підставі якого транспортні засоби перебувають у власності, користуванні.

Аналогічні положення містяться у Роз'ясненнях НАЗК подальших редакцій 2023- 2024 років.

Як бачимо, ОСОБА_1 у відповідях на запитання Дорадчої групи, а також у позовній заяві підтверджує інформацію щодо видання на його ім'я вищезгаданих довіреностей.

ДГЕ встановлено, що довіреність, видана ОСОБА_2 на право розпорядження судном Казанка 5М, УМБ-605-к, діяла в період з 15 листопада 2011 року по 15 грудня 2016 року (тобто більше 183 днів, однак відомості не відображено в майнових деклараціях за 2012- 2016 роки); довіреність, видана ОСОБА_3 на право користування судном Four Winns 245, діяла в період з 18 серпня 2020 року по 18 серпня 2023 року (тобто більше 183 днів, однак відомості не відображено в майнових деклараціях за 2020- 2023 роки); довіреність, видана ОСОБА_4 на право користування судном Домінік Stingrauy 240 СR, 2004 року випуску, діяла в період з 1 квітня 2021 року по 1 квітня 2024 року (тобто більше 183 днів, однак відомості не відображено в майнових деклараціях за 2021- 2023 роки).

Твердження позивача про те, що Дорадча група застосувала Роз'яснення НАЗК, яке втратило чинність, Суд сприймає критично, так як у пункті 5 оскаржуваного рішення ДГЕ послалась на зазначене Роз'яснення у редакції, яка діяла у період заповнення ОСОБА_1 майнових декларацій. По-друге, зміст Роз'яснень НАЗК не суперечить і не спростовує приписів пункту 3 частини першої статті 46 Закону № 1700-VII, яких особа, уповноважена на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, повинна дотримуватися. По-третє, власне і сам позивач, відповідаючи на уточнюючі запитання Дорадчої групи, посилався на Розділ VIII цього ж Роз'яснення НАЗК.

Стосовно пункту 6 спірного рішення ДГЕ принагідно зауважити, що викладений у ньому висновок стосується розбіжностей у вартості автомобіля Toyota Land Cruiser, 2003 року випуску, зазначеній у майнових деклараціях ОСОБА_1 за 2015- 2023 роки.

Так, відповідачем установлено, що згідно декларацій кандидата за 2015- 2022 роки у його власності з 6 травня 2008 року по цей час перебуває автомобіль Toyota Land Cruiser, 2003 року випуску. Вартість цього автомобіля у деклараціях за 2015- 2022 роки зазначена 161600 грн. Однак, 14 вересня 2022 року під час співбесіди на конкурсі на посаду члена Вищої ради правосуддя, кандидат зазначив, що насправді придбав зазначений автомобіль за 40000 дол. США, що за офіційним курсом Національного банку України станом на 6 травня 2008 року еквівалентно 202000 грн. Різницю між вартістю автомобіля, зазначеною у декларації, та справжньою вартістю автомобіля, кандидат пояснив помилковим визначенням офіційного курсу Національного банку України.

У декларації кандидата на посаду судді Конституційного Суду України за 2022 рік, поданій 16 жовтня 2023 року, він зазначив, що вартість цього автомобіля становить 202000 грн. Водночас у декларації за 2023 рік, поданій 29 січня 2024 року, кандидат зазначив, що вартість автомобіля становить 161600 грн.

В позові ОСОБА_1 посилається на відсутність умислу та єдиному випадку внесення недостовірних даних у декларацію, відсутності шкоди при розрахунку іноземною валютою і тривалості часу, який пройшов зі встановлених у пункті 6 рішення ДГЕ подій.

Разом із тим, такі аргументи позивача не спростовують того, що протягом 2015- 2022 років він декларував належний йому на праві власності автомобіль за ціною, яка не відповідає дійсності.

Узагальнюючи вищенаведене Верховний Суд резюмує, що Дорадча група оцінила позивача як кандидата на зайняття вакантної посади судді Конституційного Суду на відповідність критерію високих моральних якостей крізь призму всіх аспектів його життя і у підсумку, використовуючи власні дискреційні повноваження, ухвалила рішення на підставі дослідження фактів і обставин у зіставленні з поясненнями кандидата.

У той же час, позивачем під час розгляду справи не доведено, що в оскаржуваному рішенні Дорадча група використала інформацію, яка не відповідає дійсності чи не підтверджена письмовими доказами. Протилежна від членів Дорадчої групи точка зору позивача щодо оцінки та сприйняття відповідних фактів його професійного та особистого життя жодним чином не спростовує, що наведені у рішенні аспекти життя позивача могли викликати обґрунтований сумнів у членів ДГЕ щодо відповідності кандидата критерію високих моральних якостей для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах.

Слушно наголосити, що висловлюючи бажання взяти участь у відборі кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України, позивач тим самим погодився з умовами відбору, в тому числі й щодо проведення стосовно нього перевірки, з'ясування обставин його особистого життя та надання цим обставинам публічності. Позивач також повинен був усвідомлювати, що результат його участі у відборі може бути для нього іншим, ніж бажаний, а його оцінка тими, хто був уповноважений проводити такий відбір, може не співпадати з його власними переконаннями.

Опираючись на підстави, з якими Закон № 2136-VIII пов'язує можливість скасування рішення Дорадчої групи у процесі конкурсного відбору кандидатів на посаду судді Конституційного Суду, а саме: склад Дорадчої групи, який ухвалив відповідне рішення, був неповноважним; рішення не підписано будь-ким із складу членів Дорадчої групи, які брали участь у його ухваленні; рішення не містить мотивів, з яких Дорадча група дійшла відповідних висновків, Верховний Суд констатує, що таких підстав за результатами розгляду справи не встановлено.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Верховний Суд дійшов висновку, що рішення Дорадчої групи від 23 березня 2024 року № 1.21 (протокол № 5) про те, що кандидат на посаду судді Конституційного Суду України ОСОБА_1 для цілей відбору кандидатур на посаду судді Конституційного Суду України на конкурсних засадах не відповідає критерію високих моральних якостей відповідає критеріям, наведеним у частині другій статті 2 КАС України, а отже, підстави для задоволення позову ОСОБА_1 відсутні.

VІІІ. Судові витрати

Ураховуючи результат розгляду справи та вимоги статті 139 КАС України, понесені позивачем витрати у вигляді судового збору за подання цього позову, відшкодуванню не підлягають.

Керуючись статтями 241- 243, 246, 250, 255, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.

Рішення Верховного Суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення Верховного Суду може бути подана до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16 серпня 2024 року.

...........................

...........................

...........................

...........................

...........................

В.М. Соколов,

В.Е. Мацедонська,

О.А. Губська,

Л.О. Єресько,

М.В. Білак,

Судді Верховного Суду