Код суду 233 Справа № 233/3362/24
Вирок
Іменем України
16 серпня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі головуючого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , обвинуваченого ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024053380000112 від 27 березня 2024 року, за обвинуваченням:
ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Самбір Львівської області, є громадянином України, має середню спеціальну освіту, неодружений, має одну неповнолітню дитину, проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період на посаді номера обслуги зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 , військове звання - солдат, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 309 КК України,
Відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 25 квітня 2023 року № 115 солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду номера обслуги - зенітного ракетно-артилерійського взводу роти вогневої підтримки військової частини НОМЕР_1 та зараховано до списків особового складу та на всі види забезпечення.
Згідно зі ст.ст. 11, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (далі Статут внутрішньої служби ЗС України) солдат ОСОБА_5 , як військовослужбовець, зобов'язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, додержуватися правил поведінки військовослужбовців, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, берегти державне майно, завжди пам'ятати, що за його поведінкою судять про Збройні Сили України в цілому.
Відповідно до ст.ст. 1, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» (далі Дисциплінарний статут ЗС України), військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця бездоганно та неухильно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків, застосовувати зброю лише в бойовій обстановці, а в мирний час у виняткових випадках, відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» (далі Закон), аналоги наркотичних засобів і психотропних речовин заборонені до обігу на території України речовини синтетичні чи природні, не включені до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 6 травня 2000 року №770 (далі Переліку), хімічна структура та властивості яких подібні до хімічної структури та властивостей наркотичних засобів і психотропних речовин, психоактивну дію яких вони відтворюють.
Також, відповідно до ст. 13 Закону на території України забороняється обіг аналогів наркотичних засобів і психотропних речовин, за винятком їх використання в цілях, передбачених статтями 19 та 20 цього Закону.
Згідно з вимогами ст.ст. 25-28 Закону придбання, виготовлення, зберігання та перевезення фізичними особами наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів у будь-яких кількостях в цілях, не передбачених зазначеним Законом, забороняється.
Відповідно до «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року таблиці № 1 список 2 «PVP» є особливо небезпечною психотропною речовинною обіг якої заборонено.
Відповідно до наказу Міністерства охорони здоров'я України №188 від 01 серпня 2000 року (таблиця 2) «PVP» масою від 1,5 г. до 15,0 г. є великим розміром.
Проте, солдат ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов'язки, передбачені зазначеним вище законодавством та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив кримінальне правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, за наступних обставин:
Так, у зв'язку з виконанням завдань за призначенням, пов'язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.
Солдат ОСОБА_5 , 23.05.2024 в денний час доби, діючи умисно, реалізовуючи протиправний умисел, спрямований на незаконне придбання для особистого вживання без мети збуту психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, перебуваючи у місці тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_2 , за допомогою свого мобільного телефону здійснив замовлення у Telegram каналі «Anubis» особливо небезпечної психотропної речовини, обіг якої заборонено - PVP, шляхом доставки у відділення ТОВ «Нової пошти».
27 березня 2024 року, реалізуючи свій протиправний умисел, ОСОБА_5 достовірно знаючи, що раніше відправлена посилка № НОМЕР_3 , в середині якої знаходився зіп-пакет, який містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонено - PVP, прибула на відділення № 1 ТОВ «Нова Пошта» по вул. Громова, 55, м. Костянтинівка, Донецької області, попросив командира відділення зенітно-кулеметного взводу військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , забрати відправлення та доставити до нього до місця тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 , не повідомивши останньому про її вміст.
Того ж дня, перебуваючи у приміщені відділення АДРЕСА_3 в період часу з 15 години 50 хвилин по 17 годин 25 хвилин, під час огляду вищевказаної посилки (№20 4508 9339 8482) працівниками поліції у ОСОБА_6 було виявлено та вилучено зіп-пакет та полімерний згорток з особливо небезпечною психотропною речовиною в середині, обіг якої заборонено - PVP (маса PVP складає 3,67 г.), що є великим розміром, яку замовив ОСОБА_5 , для особистого вживання, без мети збуту у великих розмірах.
Так, солдат ОСОБА_5 вчинив усі можливі дії, необхідні для доведення кримінального правопорушення до кінця, але не закінчив його з причин, які не залежали від його волі, не маючи змоги розпорядитися придбаною психотропною речовиною, оскільки психотропна речовина була вилучена співробітниками поліції.
Таким чином, ОСОБА_7 скоїв закінчений замах на незаконне придбання психотропної речовини, без мети збуту у великих розмірах, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 309 КК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, зазначених в обвинувальному акті, визнав у повному обсязі, щиро каявся.
Між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 , 06 червня 2024 року була укладена угода про визнання винуватості. Згідно з угодою обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 309 КК України, визнав повністю.
За умовами угоди обвинувачений ОСОБА_5 зобов'язався беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 309 КК України; щиро каятися; у разі затвердження угоди про визнання винуватості, виконати призначене покарання.
Сторонами узгоджено, що при затвердженні угоди про визнання винуватості обвинуваченому ОСОБА_5 буде призначено покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 34000,00 грн.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 468 КПК України у кримінальному провадженні між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена угода про визнання винуватості.
Згідно з ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: 1) кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 309 КК України, відноситься до категорії нетяжких злочинів, внаслідок якого шкода завдана лише суспільним інтересам.
Судом встановлено, що обвинувачений ОСОБА_5 цілком розуміє положення ч. 4 ст. 474 КПК України, а також наслідки невиконання угоди про визнання винуватості, передбачені ст. 476 КПК України.
Судом встановлено, що укладення угоди між сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
Судом встановлено, що умови угоди не суперечать вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України.
Обвинувачений ОСОБА_5 погоджується на призначення узгодженого покарання за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 309 КК України у виді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 34000,00 грн.
При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії кримінальних проступків, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, бажання продовжувати проходження військової служби та здійснювати захист Вітчизни.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_5 , судом не встановлено.
При дослідженні особи обвинуваченого встановлено, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності; неодружений, має на утриманні неповнолітню доньку - ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; на обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває; є військовослужбовцем ЗСУ (за мобілізацією); за місцем несення служби зарекомендував себе як військовослужбовець, який сумлінно виконує покладені на нього службові обов'язки, до виконання своїх службових обов'язків відноситься з відповідальністю; за місцем проживання скарг від сусідів та мешканців міста не надходили.
Таким чином, узгоджена міра покарання для обвинуваченого у виді штрафу є достатньою для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, відповідає загальним засадам призначення покарання.
На підставі наведеного, суд вважає, що укладена угода між прокурором та обвинуваченим за участю захисника відповідає вимогам закону і не порушує законних прав та інтересів сторін та інших осіб.
Виходячи з викладеного, суд дійшов висновку про наявність підстав для затвердження угоди про визнання винуватості, укладеної між прокурором та обвинуваченим.
Під час досудового розслідування в кримінальному провадженні проведено судову експертизу - висновок експерта № СЕ-19/108-24/6281-НЗПРАП від 09 квітня 2024 року. Витрати, пов'язані з проведенням експертного дослідження в сумі 1514,56 грн. на підставі ст. 118 КПК України включаються судом у процесуальні витрати і підлягають стягненню з обвинуваченого згідно з вимогами ч. 2 ст. 124 КПК України.
Цивільний позов не заявлений.
Питання про речові докази необхідно вирішити в порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Запобіжний захід до обвинуваченого не застосований.
Керуючись ст. ст. 373, 374, 475 КПК України суд, -
Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 , за участі захисника ОСОБА_4 від 06 червня 2024 року.
ОСОБА_5 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 309 КК України, та призначити покарання у виді штрафу в розмірі 2000 (двох тисяч) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто в сумі 34000 (тридцять чотири тисячі) грн 00 коп.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави 1514 (одну тисячу п'ятсот чотирнадцять) грн 56 коп. процесуальних витрат.
Речові докази:
- речовину загальною масою 4,157 г, що містить особливо небезпечну психотропну речовину, обіг якої заборонений, - PVP, - передану до камери зберігання ВП №2 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області відповідно до квитанції №638 без дати, - знищити;
- експрес-накладну №20450893398482, яка зберігається в матеріалах кримінального провадження, - залишити на зберігання в матеріалах кримінального провадження.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
Суддя ОСОБА_1