233 № 233/3739/24
16 серпня 2024 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1 ,
за участю
секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 ,
обвинуваченої ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні, клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024052380000136 від 20 лютого 2024 року за обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307КК України, -
Прокурор, в судовому засіданні, звернувся до суду з письмовим клопотанням про продовження строку запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят) днів із призначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, зважаючи на те, що ризики, передбачені п.п.1,3,5 ч.1 ст.177КПК України станом на теперішній час не перестали існувати, а запобіжний захід, не пов'язаний із утриманням в умовах ізоляції, не надасть повної можливості контролювати обвинуваченого та забезпечити повний та всебічний судовий розгляд кримінального провадження.
Обвинувачена ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та просила обрати їй запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Захисник ОСОБА_4 - заперечував проти задоволення клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно обвинуваченої та просив застосувати до обвинуваченої запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, оскільки прокурором не доведено наявність ризиків, що передбачені ст.177КПК України. Крім того, зазначив що на стадії досудового розслідування відносно ОСОБА_5 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, покладені на неї обов'язки вона виконувала, однак за апеляційною скаргою прокурора ухвалу про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту скасовано та обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. До того ж, зазначив що обвинувачена має на утриманні неповнолітню дитину.
Суд, вислухавши учасників судового провадження, приходить до такого.
Відповідно до ч.1 ст.331КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
За загальними правилами статті 331КПК України у разі спливу строку утримання обвинуваченого під вартою, суд, за наявним клопотанням, зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
На даний час розгляд кримінального провадження триває і завершити його розгляд у судовому провадженні до спливу строку дії попередньої ухвали - не можливо.
Суд, обговоривши з учасниками кримінального провадження питання доцільності продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , вважає, що на час розгляду справи у підготовчому судовому засіданні, не зникли існуючі ризики, передбачені ст.177КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 може спробувати: переховуватися від органів досудового розслідування та (або) суду; незаконно впливати на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Розглядаючи зазначене питання, судом враховується, що за вимогами п.п.3 і 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Рішення суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою/продовження строку дії такого запобіжного заходу буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає внутрішньому законодавству, але й постановлене з урахуванням положень Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики ЄСПЛ, що узгоджується з вимогами ч.5 ст.9 КПК України.
ЄСПЛ неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
При вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178КПК України, зокрема тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення /зменшення/ ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Тримання під вартою, згідно до ч.1 ст.183КПК України, є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177КПК України.
Європейський суд з прав людини в своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» від 26 червня 1991 року вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Така ж позиція відображена в рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року.
Тобто із зазначених рішень Європейського суду з прав людини вбачається, що у справах, де особа підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, виходячи з самої тяжкості обвинувачення, попереднє ув'язнення може бути застосоване. Суд зобов'язаний врахувати всі дійсні обставини справи і за наявності підстав, вичерпний перелік яких визначений в ст.183КПК України, застосувати винятковий вид запобіжного заходу.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує, що остання обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.307КК України, який відповідно до вимог ст.12КК України відносяться до категорії тяжких злочинів, а тому зазначає, що можливість застосування до неї запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою передбачають вимоги п.4 ч.2 ст.183КПК України.
Крім того судом враховується наявність вищезгаданих та зазначених ризиків, передбачених ст.177КПК України, а саме: ризик переховування від суду, ризик незаконно впливати на свідків; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Згідно з ч.1 ст.177КПК України метою застосування запобіжного заходу є, зокрема, забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.177КПК України, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 вказаної статті Закону.
Суд погоджується із стороною обвинувачення, що у разі застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, не можливо запобігти вищевказаним ризикам, оскільки всі інші запобіжні заходи передбачають перебування на волі, що дає можливість вчинити дії вказані у наведених ризиках, тим самим негативно вплинути на повне та всебічне встановлення об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
Будь-яких обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків переховування від суду, незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_5 судом на теперішній час не встановлено. Не застосування такого запобіжного заходу, на переконання суду, не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої і запобігти наявним у кримінальному провадженні ризикам.
При цьому застосування запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, не суперечить вимогам ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки, незважаючи на презумпцію невинуватості, тримання під вартою завжди є законним, якщо є достатні підстави вважати, що існує необхідність у запобіганні вчиненню особою правопорушення чи ухиленню від правосуддя після вчинення злочину, з тією метою, щоб особа, яка обґрунтовано обвинувачується у вчиненні злочину, постала перед компетентними органами.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченої більш м'якого запобіжного заходу, суд зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченої під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками її звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинуваченої під вартою.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Суд не вбачає підстав для задоволення клопотання захисника та обвинуваченої про зміну запобіжного заходу на цілодобовий домашній арешт, оскільки на даний час ризики, визначені ухвалою суду, продовжують існувати, вони не зменшились, розгляд справи не завершено з об'єктивних причин, і інші більш м'які запобіжні заходи не здатні запобігти визначеним ризикам.
Тож, у суду не має підстав для задоволення потреби сторони захисту, щодо зміни запобіжного заходу, бо враховуючи все вищенаведене, така позиція захисника та обвинуваченої, на думку суду, викликана самим лише досягненням бажаного результату у виді звільнення з під варти обвинуваченої, що в жодному випадку не може бути підставою для зміни обраного раніше запобіжного заходу, а доводи сторони обвинувачення, враховуючи все вищезгадане, є більш пріоритетними під час вирішення питання щодо запобіжного заходу, в зв'язку з чим, суд вважає, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає особі обвинуваченої, характеру та тяжкості кримінального правопорушення, що їй інкримінується, не дає можливості перешкоджати інтересам правосуддя, ухиленню від суду, а також відповідає практиці Європейського суду з прав людини, відповідно до якої, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинуваченого, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, забезпечення яких вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Зважаючи на те, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_5 підлягає продовженню, слід залишити незмінним розмір застави визначений попередньою ухвалою, який є достатній для забезпечення виконання обвинуваченою своїх процесуальних обов'язків у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, 00 копійок, поклавши на неї певні обов'язки у випадку звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, передбачені ст.194КПК України.
З огляду на вищевикладене, клопотання сторони обвинувачення цілком підлягає задоволенню, тоді як у клопотанні сторони захисту, слід відмовити.
Керуючись ст.331КПК України, суд,-
Клопотання прокурора - задовольнити.
В задоволенні клопотання сторони захисту - відмовити.
Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.307КК України на строк 60 (шістдесят) днів, терміном до:
14 жовтня 2024 року - включно.
Обвинувачену ОСОБА_5 тримати під вартою в ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Залишити незмінним обвинуваченій ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 , альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, у розмірі 80 (вісімдесят) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 242 240 (двісті сорок дві тисячі двісті сорок) гривень, 00 копійок.
У разі звільнення з-під варти внаслідок внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов'язок:
- прибувати за кожною вимогою до прокурора та суду,
- не відлучатися за межі м. Костянтинівка та/або Ілінівської ТГ Донецької області без дозволу прокурора або суду;
- повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання (перебування);
- не спілкуватися зі свідками за даним кримінальним провадженням ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ;
- здати на зберігання до ГУ ДМС в Донецькій області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Термін дії обов'язків, покладених судом, у разі внесення застави до:
14 жовтня 2024 року - включно.
Роз'яснити обвинуваченій ОСОБА_5 , що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)».
Після отримання та перевірки протягом одного дня документу, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)», негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченої ОСОБА_5 з - під варти та повідомити усно і письмово прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні та Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення обвинуваченої з - під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, обвинувачена зобов'язана виконувати покладені на неї обов'язки, пов'язані із обранням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з - під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачена вважається такою, до якої обрано запобіжний захід у вигляді застави.
Роз'яснити заставодавцю обов'язок із забезпечення належної поведінки обвинуваченої.
У разі невиконання обов'язків заставодавцем, а також, якщо обвинувачена, будучи належним чином повідомлена, не з'явилася за викликом до суду без поважних причин чи не повідомила про причини своєї неявки, або якщо порушила інші покладені на неї при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається обвинуваченій, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена обвинуваченою, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою.
Копію ухвали до відома направити учасникам судового провадження, а також начальнику «ДУ «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для виконання та вручення обвинуваченій ОСОБА_5 із отриманням від останньої розписки про вручення їй копії ухвали суду.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні в суді.
Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з моменту проголошення, а особою яка тримається під вартою з моменту отримання копії ухвали.
Суддя ОСОБА_1