16 серпня 2024 року
м. Київ
справа № 757/35999/23-ц
провадження № 61-10726ск24
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Краснощокова Є. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року у справі за заявою Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , Акціонерне товариство «Райффайзен Банк», про розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю,
25 липня 2024 року через підсистему «Електронний суд» Головне управління Державної податкової служби у Запорізькій області подало до Верховного Суду касаційну скаргу, яка не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України. Зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в ухвалі Верховного Суду України від 21 січня 2010 року в справі № 6-891св09.
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Тому посилання на висновок викладений в ухвалі Верховного Суду України від 21 січня 2010 року в справі № 6-891св09 не можуть бути враховані як підстава касаційного оскарження пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Ураховуючи наведене, заявникові необхідно подати до Верховного Суду підписану касаційну скаргу у новій редакції, з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та яка відповідає вимогам статті 392 ЦПК України, додати до неї копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи або у разі подання скарги та доданих матеріалів в електронній формі через електронний кабінет до неї додаються докази надсилання її копії та копій доданих матеріалів іншим учасникам справи з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.
Згідно частин другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (касаційна скарга залишається без руху з наданням строку для виправлення її недоліків), про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 390, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Запорізькій області на рішення Печерського районного суду міста Києва від 08 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 10 липня 2024 року залишити без руху.
Надати Головному управлінню Державної податкової служби у Запорізькій області строк для усунення зазначеного недоліку касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Краснощоков