Справа №592/4981/24 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-сс/816/299/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - домашній арешт
12 серпня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
головуючого-судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Суми, матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 березня 2024 року, якою до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту,
Ухвалою слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 березня 2024 року, на часткове задоволення клопотання слідчого Сумського РУП ГУНП в Сумській області, до підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України ОСОБА_7 було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, з забороною залишати місце проживання та реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , цілодобово, в межах досудового розслідування, до 26 травня 2024 року включно.
Зобов'язано ОСОБА_7 прибувати за кожною вимогою до слідчого, прокурора, суду та у відповідності до ч. 5 ст. 194 КПК України покладено на нього певні обов'язки.
Строк дії ухвали слідчого судді в частині застосування запобіжного заходу та покладення обов'язків на підозрюваного встановлено до 26 травня 2024 року.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, прокурора у кримінальному провадженні звернулась до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 березня 2024 року - скасувати, постановити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування, тобто до 26 травня 2024 включно, із визначенням застави у розмірі вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
В обґрунтування своїх вимог прокурор посилається на те, що в мотивах свого рішення слідчий суддя зазначив, що прокурором не доведено, що підозрюваний може іншим чином перешкодити кримінальному провадженню, зокрема шляхом переховування закладок, фотознімки яких виявлені під час огляду телефону. Проте, з таким твердженням слідчого судді не можливо погодитись, оскільки прокурором у судовому засіданні було наведено доводи, що свідчать про можливість здійснення підозрюваним переховування закладок, оскільки йому відоме їх місце розташування та точні координати, при тому, що він особисто це фіксував шляхом фотографування.
Крім того, як зазначає прокурор, підозрюваний маючи вільний доступ до мережі інтернет та доступу до комп'ютеру, ноутбуку або іншої техніки матиме змогу зайти до відомих йому груп в телеграм канал (через які він здійснював злочинну діяльність), синхронізувавши його з власним акаунтом, та в подальшому з метою знищення переховування закладок повідомити інших осіб або здійснити зазначені дії самостійно.
Також, прокурор вказує, що не можливо погодитись з твердженням слідчого судді і про не доведення прокурором недостатності застосування більш м'якого запобіжного заходу для запобігання встановленим ризикам з урахуванням особи підозрюваного та його репутації зважаючи на ті обставини, що під час затримання в порядку ст. 208 КПК України, серед іншого, під час особистого обшуку ОСОБА_7 , з кишені курточки останнього був вилучений відкритий поліетиленовий пакетик із вмістом порошкоподібної речовини білого кольору. Походження зазначеного пакету підозрюваний пояснив як залишок з попередніх закладок, що в свою чергу може свідчити про систематичність здійснення ним злочинної діяльності у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів. Крім того, слідчим суддею під час винесення оскаржуваного рішення не враховано, що під час проведення обшуку у підозрюваного вилучено велику кількість вже розфасованих зіп-пакетів з порошкоподібною речовиною та вилучені банківські картки емітовані на його ім'я в різних банківських установах, при відсутності у ОСОБА_7 роботи та офіційних доходів, окрім як здійснення забороненої діяльності, що свідчить про корисливі мотиви вчиненого ним злочину.
З врахуванням зазначеного, прокурор вказує, що у даному випадку є достатньо підстав вважати, що тільки один запобіжний захід - тримання під вартою забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов'язків та забезпечить належну поведінку підозрюваного.
Апеляційний розгляд поданої апеляційної скарги прокурор просила проводити без її участі.
Захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 , з врахуванням такої позиції прокурора, також подав до суду заяву про здійснення апеляційного розгляду даного кримінального провадження у його та підозрюваного відсутність.
Враховуючи наявність вказаних заяв, а також, що про дату час і місце учасники кримінального провадження повідомлені належним чином, керуючись ч.4 ст. 405 КПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд апеляційної скарги прокурора у кримінальному провадженні провести у без їх участі, а тому, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст.178 КПК України, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Так, відповідно до ст.ст.177,178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Як зазначив Європейський суд з прав людини у своєму рішенні в справі «Манчіні проти Італії», за наслідками та способами застосування як тримання під вартою, так і домашній арешт прирівнюються до позбавлення волі для цілей статті 5 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.
На думку колегії суддів при вирішенні питання щодо застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу, слідчим суддею вищезазначені вимоги Закону дотримані в повному обсязі.
Так, з матеріалів кримінального провадження вбачається, що Сумським РУП ГУНП в Сумській області здійснюється досудове розслідування по кримінальному провадженню №12024200480000945, внесеному 26 березня 2024 року до ЄРДР, в якому 26 березня 2024 року ОСОБА_7 було повідомлено про підозру за ч. 1 ст. 307 КК України.
В рамках даного кримінального провадження до слідчого судді звернувся слідчий СВ Сумського РУП ГУНП в Сумській області з клопотанням щодо застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб з правом внесення застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яке вмотивовано обґрунтованістю повідомленої останньому підозри, наявністю ризиків, передбачених п.1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким, шляхом застосування до нього більш м'яких запобіжних заходів, неможливо.
При розгляді вказаного клопотання, слідчим суддею було встановлено, що повідомлена ОСОБА_7 підозра за ч. 1 ст. 307 КК України, є обґрунтованою, що вказаний злочин є тяжким, корисливим, його санкція передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від чотирьох до восьми років, що свідчить про можливість останнього, з метою уникнути відповідальності, переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду та вчинити інші кримінальні правопорушення, з огляду те, що його протиправні дії були припинені після виявлення працівниками поліції.
В той де час, слідчим суддею не було встановлено обставин, які б доводи наявність ризику того, що ОСОБА_7 може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, як вказано у клопотанні, шляхом переховування закладок, фотознімки яких виявлені під час огляду телефону, який було вилучено органом досудового розслідування.
Саме з врахуванням зазначеного, а також даних про особу підозрюваного, який вперше притягується до відповідальності, є студентом 2 курсу Сумського державного університету, має сталі соціальні зв'язки - проживає разом з батьками та неповнолітньою сестрою, позитивно характеризується за попереднім місцем навчання та у позашкільній освіті, слідчий суддя і дійшов висновку, що неможливість застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу, ні слідчим у клопотанні, ні прокурором у судовому засіданні доведена не була, та застосував до останнього запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, який полягає у забороні залишати житло цілодобово з покладенням відповідних обов'язків.
З таким висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів та ставити під сумнів його законність та обґрунтованість підстав не вбачає.
При цьому, доводами апеляційної скарги прокурора правильність такого висновку жодним чином не спростовано, оскільки посилаючись на необхідність застосування до підозрюваного найсуворішого запобіжного заходу, доказів на підтвердження того, що підозрюваний ОСОБА_7 застосований до нього, більш м'який запобіжний захід, порушив, що б свідчило про те, що його належна поведінка дотримана не була, та що б давало підстави вважати, що для дієвості кримінального провадження виключно такий запобіжний захід як тримання під вартою є необхідним, прокурором надано не було.
Таким чином, враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим суддею постановлено законне та обґрунтоване рішення, підстав для його скасування встановлено не було, у зв'язку з чим оскаржувану ухвалу слід залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора - без задоволення.
Керуючись ст.ст.404,407,418,419,422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 28 березня 2024 року, якою відносно підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту - залишити без зміни, а апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні на цю ухвалу - без задоволення.
Ухвала є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4