Справа №591/10404/23 Головуючий у суді у 1 інстанції - ОСОБА_1
Номер провадження 11-кп/816/707/24 Суддя-доповідач - ОСОБА_2
Категорія - про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання
Іменем України
13 серпня 2024 року колегія суддів Сумського апеляційного суду в складі:
судді-доповідача - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми кримінальне провадження № 591/2077/24 за апеляційною скаргою засудженого ОСОБА_6 на ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 28.02.2024 про повернення клопотання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання,
учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_7 ,
установила:
Засуджений ОСОБА_8 звернувся з апеляційною скаргою на ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 28.02.2024.
28.02.2024 до Зарічного районного суду м. Суми надійшло клопотання засудженого ОСОБА_9 , в якому він просив звільнити його умовно-достроково від відбування покарання, призначеного вироком Лебединського районного суду Сумської області від 29.08.2023 за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК.
Ухвалою судді Зарічного районного суду м. Суми від 28.02.2024 клопотання повернуте засудженому. Своє рішення суддя суду першої інстанції умотивував тим, що справа не підсудна цьому суду, оскільки ОСОБА_9 не відбуває покарання і вирок не виконується на території, що віднесена до юрисдикції Зарічного районного суду м. Суми.
Вислухавши суддю-доповідача про зміст оскарженого судового рішення, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи поданої апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вказана вище апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Зокрема, відповідно ч. 1-2 ст. 1 КПК, порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України, яке складається з відповідних положень Конституції України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цього Кодексу та інших законів України, а завданнями кримінального провадження, крім іншого, є охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ч. 1 ст. 2 КПК).
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження (ч. 1 ст. 7 КПК), а під час кримінального провадження суд зобов'язаний неухильно додержуватися вимог Конституції України, КПК, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства; у випадках, коли положення КПК не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 КПК (ч. 1, 6 ст. 9 КПК).
Відповідно ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а згідно ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб; кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону. Кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов'язків, у порядку, передбаченому КПК (ч. 1, 3 ст. 21 КПК). При цьому кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК, а суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків (ч. 1, 2, 6 ст. 22 КПК).
Питання, які виникають під час та після виконання вироку вирішуються судом за клопотанням (поданням) прокурора, засудженого, його захисника, законного представника, органу або установи виконання покарань, а також інших осіб, установ або органів у випадках, встановлених законом. Клопотання (подання) про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом десяти днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 КПК, з урахуванням положень розділу VIII «Виконання судових рішень» (ч. 1, 3 ст. 539 КПК), а згідно ч. 5 ст. 539 КПК у судове засідання для вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку викликаються засуджений, його захисник, законний представник, прокурор. Про час та місце розгляду клопотання (подання) повідомляються орган або установа виконання покарань, що відає виконанням покарання або здійснює контроль за поведінкою засудженого, інші особи у разі необхідності. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про місце та час розгляду клопотання (подання), не перешкоджає проведенню судового розгляду, крім випадків, коли їх участь визнана судом обов'язковою або особа повідомила про поважні причини неприбуття.
13.11.2023 засуджений ОСОБА_9 звернувся до Зарічного районного суду м. Суми із клопотанням про його умовно-дострокове звільнення в порядку ст. 81 КК від призначеного вироком Лебединського районного суду Сумської області від 29.08.2023 покарання за ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 309 КК.
ОСОБА_9 після набрання вироком відносно нього законної сили тимчасово перебував в ДУ «Сумський слідчий ізолятор», який дійсно територіально знаходиться поза межами юрисдикції Зарічного районного суду м. Суми, який також не є судом, який ухвалив вирок відносно засудженого ОСОБА_9 .
Разом з тим, отримавши в порядку ст. 35 КПК клопотання засудженого ОСОБА_9 та ухваливши рішення про його повернення без судового розгляду згідно ч. 3 ст. 539 КПК, суддя суду першої інстанції допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки чинний КПК передбачає вичерпний перелік підстав для повернення скарг (заяв, клопотань) учасникам кримінального провадження, а саме скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора (ст. 304), апеляційної чи касаційної скарги (ст. 399, 429 КПК), а порядок вирішення судом питань, пов'язаних із виконанням вироку визначений ст. 539 КПК, згідно ч. 3 і 6 якої клопотання про вирішення питання, пов'язаного із виконанням вироку, розглядається протягом 10 днів з дня його надходження до суду суддею одноособово згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цього розділу, і за наслідками його розгляду суд постановляє ухвалу, якою або задовольняє клопотання, або відмовляє у його задоволенні.
Оскільки КПК не передбачено можливості повернення клопотання про вирішення питань, пов'язаних з виконанням вироку, у тому числі і після початку їх розгляду по суті, то суд першої інстанції, повернувши клопотання засудженому, діяв не на підставі та не у спосіб, визначений процесуальним законом, чим, як зазначено вище, істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону. При цьому суддя дійшов до такого висновку без виклику та участі сторін судового провадження, чим фактично вдався до правової оцінки (системного аналізу), що є неприпустимим на цій стадії процесу та підлягає з'ясуванню виключно під час судового розгляду із дотриманням таких принципів кримінального провадження як змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, забезпечення права на захист, диспозитивність, безпосередність дослідження доказів тощо.
Така загальна засада кримінального провадження (принцип судочинства) як рівність всіх учасників судового процесу перед законом і судом забезпечує гарантії доступності правосуддя та реалізації права на судовий захист, закріпленого в ч. 1 ст. 55 Конституції України. Ця засада є похідною від загального принципу рівності громадян перед законом, визначеного ч. 1 ст. 24 Конституції України, і стосується, зокрема, сфери судочинства. Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом передбачає єдиний правовий режим, який забезпечує реалізацію їхніх процесуальних прав (ст. 129 Конституції України, розділ I Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Принцип рівності сторін у процесі у розумінні «справедливого балансу» між сторонами вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (рішення ЄСПЛ у справах «Домбо Бехер Б. В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands) від 27.10.1993, заява № 14448/88, п.33); «Анкерль проти Швейцарії» (Ankerl v. Switzerland) від 23.10.1996 р., заява № 17748/91, п.38).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК, підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, а згідно ч. 1 ст. 412 цього Кодексу, істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: 3) судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 323 чи ст. 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обов'язковою (ч. 2 ст. 412 КПК).
Відповідно ч. 2 і 3 ст. 43 КПК, засудженим у кримінальному провадженні є обвинувачений, обвинувальний вирок суду щодо якого набрав законної сили, і який має права обвинуваченого, передбачені ст. 42 цього Кодексу, в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження, а згідно ч. 3-5 ст. 42 КПК обвинувачений (засуджений) має право: бути чітко і своєчасно повідомленим про свої права, передбачені цим Кодексом, а також отримати їх роз'яснення; на отримання правової допомоги захисника за рахунок держави у випадках, передбачених цим Кодексом та/або законом, що регулює надання безоплатної правової допомоги, в тому числі у зв'язку з відсутністю коштів на її оплату; брати участь у проведенні процесуальних дій; заявляти відводи; брати участь під час судового розгляду; збирати і подавати суду докази; висловлювати в судовому засіданні свою думку щодо клопотань інших учасників судового провадження; виступати в судових дебатах; ознайомлюватися з журналом судового засідання та технічним записом судового процесу, які йому зобов'язані надати уповноважені працівники суду, і подавати щодо них свої зауваження; також інші процесуальні права, передбачені цим Кодексом.
Зважаючи, що судове провадження розглянуте без повідомлення про час і місце судового розгляду ОСОБА_9 , без участі засудженого, який у своєму клопотанні зазначав про обов'язкову участь в судовому засіданні, тому колегія суддів приходить до переконання про необхідність скасування судового рішення згідно п. 3 ч. 2 ст. 412 КПК, оскільки це перешкодило ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Після скасування зазначеної ухвали колегія суддів вважає за необхідне відповідно п. 1 ч. 1 ст. 415 КПК призначити новий судовий розгляд, так як установлені порушення, передбачені п. 3 ч. 2 ст. 412 цього Кодексу, тим самим задовольнивши апеляційну скаргу засудженого.
При новому розгляді кримінального провадження суду першої інстанції, з дотриманням прав учасників кримінального провадження та вимог кримінального процесуального закону необхідно ухвалити законне, обґрунтоване та справедливе судове рішення, оскільки суд першої інстанції не здійснив розгляду клопотання засудженого по суті, а повернув його ОСОБА_9 , що унеможливлює ухвалення судом апеляційної інстанції свого рішення після скасування ухвали судді суду першої інстанції (лист Верховного Суду вих № 3567/0/2-20 від 31.12.2020).
Інші доводи апеляційної скарги засудженого колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки порушені питання спочатку підлягають ретельній перевірці та безпосередньому дослідженню при новому судовому розгляді в суді першої інстанції, в тому числі й ті, які стосуються територіальної юрисдикції суду, а вже потім при наявності остаточного судового рішення (у разі оскарження) бути предметом перевірки в апеляційному суді, так як суд апеляційної інстанції відповідно ч. 2 ст. 415 КПК не має права вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, достовірність або недостовірність доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність тощо.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 418 і 419 КПК України, -
постановила:
Апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу судді Зарічного районного суду м. Суми від 28.02.2024 відносно ОСОБА_10 скасувати у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та постановити нову ухвалу, якою призначити новий розгляд в суді першої інстанції клопотання ОСОБА_9 про умовно-дострокове звільнення.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4