Номер провадження: 23-з/813/1076/24
Номер справи місцевого суду: 521/27074/23
Головуючий у першій інстанції
Доповідач Артеменко І . А .
16.08.2024 року м. Одеса
Суддя Одеського апеляційного суду - Артеменко І.А. ,
за участю: секретаря судового засідання - Подуст Т.П. ,
захисника особи, що притягається до відповідальності, - Холостенка О.В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника Холостенка Олексія Володимировича про відвід судді Сегеди Сергія Миколайовича від розгляду апеляційної скарги захисника Холостенка Олексія Володимировича в інтересах ОСОБА_5 на постанову Малиновського районного суду м.Одеси від 12 червня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_5 за ч.1 ст.130 КУпАП,
Постановою Малиновського районного суду м.Одеси від 12.06.2024 відмовлено захиснику у задоволенні клопотання про участь державного обвинувачення (прокурора) у розгляді справи та клопотання про призначення судової фотографічної експертизи (а.с.33-34).
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, захисник Холостенко О.В. в інтересах ОСОБА_5 оскаржив його до суду апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.07.2024 визначено склад суду - суддю Сегеду С.М .
12.08.2024 захисник Холостенко О.В. звернувся до суду із заявою про відвід судді Сегеда С.М. , в обґрунтування якої послався на те, що спеціалізація судді Сегеди С.М. - «Цивільне судочинство», що, з урахуванням кримінального характеру провадження у справах про адміністративні правопорушення у розумінні Конвенції, викликає обґрунтовані сумніви в його неупередженості, що, в свою чергу, перешкоджає справедливому розгляду справи.
Постановою Одеського апеляційного суду від 12.08.2024 відмовлено у задоволені заяви адвоката Холостенка О.В. про відвід судді та передано справу на розгляд іншому судді Одеського апеляційного суду для розгляду заяви про відвід судді Сегеди С.М.
12.08.2024 визначено склад суду для розгляду заяви про відвід судді, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями. Справу передано судді Артеменко І.А .
Заслухавши пояснення заявника, проаналізувавши доводи заяви захисника Холостенка О.В. та матеріали провадження, апеляційний суд дійшов висновку про таке.
Процедура відводу судді у справі про адміністративне правопорушення положеннями КУпАП не врегульована.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.06.2022 у справі №2-591/11 зазначила, що суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Зазначені висновки стосуються як матеріального, так і процесуального права. Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення. Тому відсутність у процесуальних кодексах положень про процесуальну аналогію не є перешкодою для застосування такої аналогії.
Крім того, відповідно до ч.1 ст.17 Закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди при розгляді справ застосовують Конвенцію і практику ЄСПЛ як джерело права. Як встановлено рішенням ЄСПЛ у справі «Швидка проти України» від 30.10.2014, провадження у справах про адміністративні правопорушення вважається кримінальними у розумінні Конвенції. У справі «Надточій проти України» ЄСПЛ зазначив, що Уряд України визнав кримінально-правовий характер КУпАП.
Отже, апеляційний суд вважає за необхідне при вирішенні питання щодо заявленого відводу, застосувати норми КПК України, які регулюють процесуальну процедуру вирішення відводів та самовідводів у кримінальному провадженні, а саме: ст.ст. 75, 80-81 КПК України.
Положеннями статей 75, 76 КПК України передбачено вичерпний перелік обставин, що виключають участь судді в розгляді кримінального провадження.
Пунктом 4 статті 75 КПК України передбачено, що слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.
Нормами Конституції України закріплені основні засади судочинства та відповідно до ч.1 ст.2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. UnitedKingdom), від 10.06.1996, п. 38).
Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v.Switzerland) та рішення у справі «Кастілло Альгар проти Іспанії» (CastilloAlgarv.Spain), від 28.10.1998, п.45).
Відповідно до ст.15 Кодексу суддівської етики, затвердженого ХІ черговим з'їздом суддів України 22.02.2013, неупереджений розгляд справ є основним обов'язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством.
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 застосовується судами при розгляді справ як джерело права, безсторонність (неупередженість) суду в сенсі п.1 ст.6 Конвенції має визначатися згідно з (i) суб'єктивним критерієм, враховуючи особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (i) об'єктивним критерієм, іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших аспектів його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований сумнів у його безсторонності (рішення у справах Фей проти Австрії, Ветштайн проти Швейцарії, Мироненко і Мартенко проти України, Рудніченко проти України).
Проте, між суб'єктивною та об'єктивною безсторонністю не існує беззаперечного розмежування, оскільки поведінка судді не тільки може викликати об'єктивні побоювання щодо його безсторонності з точки зору стороннього спостерігача (об'єктивний критерій), а також може бути пов'язана з питанням його або її особистих переконань (суб'єктивний критерій) (див. рішення у справі Кіпріану проти Кіпру ).
Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), пункт 43).
Стосовно об'єктивного критерію означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими (рішення у справі «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), п. 44; та рішення у справі «Ферантелі та Сантанжело проти Італії» (FerrantelliandSantangelov.Italy), від 07.08.1996 року, п. 58).
У деяких випадках, коли докази для спростування презумпції суб'єктивної безсторонності судді отримати складно, додаткову гарантію надасть вимога об'єктивної безсторонності (рішення у справі Пуллар проти Сполученого Королівства). У цьому сенсі навіть вигляд має певну важливість - іншими словами, має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути видно, що воно здійснюється. Адже йдеться про довіру, яку в демократичному суспільстві суди повинні вселяти у громадськість (рішення у справі Де Куббер проти Бельгії ).
Згідно пункту 2.5 Бангалорських принципів поведінки суддів від 19.05.2006, схвалених резолюцією Економічної та Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.
Тобто, головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Апеляційний суд звертає увагу на те, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Одночасно апеляційний суд підкреслює, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Доводи, на які посилається захисник Холостенко О.В. , як на підстави для відводу, апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані, безпідставні і такі, що ґрунтуються виключно на суб'єктивних припущеннях заявника та носять абстрактний та неконкретизований характер, з огляду на таке.
Автоматизований розподіл справ в Одеському апеляційному суді здійснюється відповідно до вимог процесуального законодавства, Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.112010 № 30 (зі змінами та доповненнями) та Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді, затверджених рішенням зборів суддів Одеського апеляційного суду від 28.12.2018 (зі змінами).
Так, за положеннями п.4.2. Тимчасових засад використання автоматизованої системи документообігу суду в Одеському апеляційному суді тимчасово, до збільшення штату суддів Одеського апеляційного суду, розподіл справ про адміністративні правопорушення здійснюється між всіма суддями у порядку, встановленому окремим рішенням зборів суддів.
Відповідно до рішення зборів суддів Одеського апеляційного суду від 23.12.2022 з 01 січня 2023 року автоматизований розподіл справ про адміністративні правопорушення (окрім справ: пов'язаних з корупцією; про порушення митних правил; про порушення законодавства про державну таємницю) та заяв про визначення підсудності, що реєструються за індексом «23-з», здійснювати між усіма суддями Одеського апеляційного суду.
Враховуючи викладене, відповідно до доктринальних підходів к розумінню правової концепції безсторонності (неупередженості) судді, апеляційний суд дійшов висновку, що заява захисника Холостенка О.В. про відвід судді Сегеди С.М. за наведених обставин задоволенню не підлягає.
Інших підстав, які викликають сумнів в об'єктивності чи неупередженості судді Сегеди С.М. , заявник не навів.
Враховуючи викладене, передбачених законом підстав, які б викликали сумніви в об'єктивності та неупередженості судді Сегеди С.М. , а також інших підстав, які би виключали участь у розгляді цієї справи, заява про відвід не містить та під час розгляду вказаної заяви судом не встановлено.
З огляду на викладене правових підстав для задоволення заяви Холостенка О.В. про відвід судді Сегеди С.М. не встановлено.
Керуючись ст.ст.75, 80 КПК України, ст. 294 КУпАП апеляційний суд,
Заяву захисника Холостенка Олексія Володимировича про відвід судді Одеського апеляційного суду Сегеди Сергія Миколайовича у справі №521/27074/2023 - залишити без задоволення.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя І.А. Артеменко