Номер провадження: 33/813/1441/24
Номер справи місцевого суду: 521/5286/24
Головуючий у першій інстанції Сегеда О. М.
Доповідач Назарова М. В.
31.07.2024 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справ Назарової М.В.,
за участю секретаря - Хангельдян К.С.,
захисника Черан Р.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань
апеляційну скаргу захисника Черан Руслана Миколайовича, поданої в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
на постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року, у справі про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, що проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,
Постановою Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням її права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
ОСОБА_1 постановою суду визнано винною у тому, що 08 березня 2024 року о 00 годині 08 хвилин у м. Одеса по вул. Інглезі, 10, водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом «KIA Stonic», номерний знак НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на стан сп'яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія у встановленому законом порядку із застосуванням приладу Alcotest Drager 7510 (ARLM 0412), тест огляду № 774 від 08 березня 2024року, результат позитивний 0,28%. Своїми діями ОСОБА_1 порушила вимоги п. 2.9а Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10 жовтня 2001 року.
За даним фактом відносно ОСОБА_1 інспектором Управління патрульної поліції в Одеській області Департаменту патрульної поліції складено протокол серії ААД № 733200 від 08 березня 2024 року про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Не погоджуючись із вказаною постановою суду першої інстанції, захисник Черан Р.М. просить скасувати постанову суду як таку, що винесену з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права та закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування доводів скарги зазначає, що суд не повно з'ясував всі фактичні обставини справи, не дослідив та не надав належної оцінки доказам у справі, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи.
Зазначає, що ОСОБА_1 дійсно була зупинена працівниками поліції коли вона керувала автомобілем, їй було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння за допомогою приладу Драгер, на що вона погодилась, проте вона не була згодна з результатами тесту, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталась до працівників поліції та наполягала на проведенні огляду в медичному закладі, що відображено на відеозаписі. Однак працівниками патрульної поліції їй було неправомірно відмовлено в порушення вимог п. 7 Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яка була затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року за № 1452/1735.
На думку захисника, враховуючи норми міжнародного права мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння повинна становити 0,5 проміле.
Вважає, що протокол про адміністративне правопорушення складений безпідставно з порушенням законодавства, а тому не може бути належним доказом винуватості.
Заслухавши доповідь судді, осіб, що брали участь у розгляд справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП України апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з положеннями ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
З огляду на визначену ст. 266 КУпАП процедуру особи, які керують транспортними засобами, тощо і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Такий огляд, за змістом частини другої вказаної норми, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засобі відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
Частиною третьої статті 266 КУпАП визначено, що у разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, тощо на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння, або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Процедуру проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, визначає Інструкція про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затверджена наказом МВС, МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735.
Відповідно до пунктів 2, 6, 7 Розділу І Інструкції № 1452/735 огляду на стан сп'яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейський) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп'яніння згідно з ознаками такого стану.
Згідно п. 6 Інструкції огляд на стан сп'яніння проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування Міністерством охорони здоров'я та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби); лікарем закладу охорони здоров'я (у сільській місцевості за відсутності лікаря фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Згідно п. 7 Інструкції у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров'я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - заклад охорони здоров'я).
Відповідно до ч. 2 п. 9 "Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду", що затверджений постановою КМУ від 17.12.2008 № 1103, зі змінами, працівники поліції забезпечують доставку осіб, які мають бути оглянуті, до найближчого закладу охорони здоров'я, не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.
Визнаючи винною правопорушника ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суд вважав доведеною її вину матеріалами справи: протоколом про адміністративне правопорушення від 08 березня 2024 року серії ААД № 733200, роздруківкою з технічного приладу Драгер, в якому зазначено результат 0,28 %, а також відеозаписом, який долучено до протоколу про адміністративне правопорушення, актом огляду на стан алкогольного сп'яніння з використання спеціальних технічних засобів Drager Alcotest 7510 ARM -0412.
Висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, відповідає фактичним обставинам справи, є законним та обґрунтованим, а вищезазначені вимоги закону судом першої інстанції виконані в повному обсязі.
Так, судом першої інстанції встановлені обставини вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, на підставі яких суд зробив висновок про доведеність вчинення останньою інкримінованого їй адміністративного правопорушення, з яким погоджується апеляційний суд, оскільки такий висновок суду об'єктивно підтверджується належним чином дослідженими судом доказами в їх сукупності, що містяться в матеріалах справи, зокрема:
- протоколом про адміністративне правопорушення від 08 березня 2024 року серії ААД № 733200, яким зафіксовано, що 08 березня 2024 року о 00:08 годині по вул. Інглезі, 10 у м. Одеса водій ОСОБА_1 керувала автомобілем Kia Stonic днз НОМЕР_1 у стані алкогольного сп'яніння. Результат проводився за допомогою технічного засобу Drager Alcotest 7510 ARM -0412. Протокол підписний ОСОБА_1 , яка у протоколі також зазначила, що «не згодна, оскільки з результатом огляду поліцейських незгодна, наполягала на проведені огляду у медичному закладі, але мені було відмовлено, що є порушенням п. 7 Наказу № 1452/735« (а.с. 3).
- відеозаписом, що міститься в матеріалах справи, який було оглянуто в ході розгляду справи, із якого чітко видно, що ОСОБА_1 зупинено працівником поліції (00:05:50 хв.), остання повідомила, що: «Я їду до дому, була у подружки». На питання патрульного поліцейського відповіла, що: «Випила у подружки бокал вина годину назад» (00:06:27 хв.), було виявлено ознаки сп'яніння, (запах з порожнини рота (00:06:44хв.)), а тому запропоновано ОСОБА_1 пройти тест за допомогою технічного засобу Драгер (00:06:45 хв.), на що остання дала згоду. Далі ОСОБА_1 пройшла огляд на місці за допомогою засобу Драгер, результат був 0,28 %. (00:10:42 хв.). Після проходження тесту працівником поліції було роз'яснено ОСОБА_1 , що огляд проводиться або на місці за допомогою засобу Драгер або у лікарні, та що відповідальність настає за перевищення допустимої норми 0.2 проміле (00:11:50 хв). Було повідомлено про те, що будуть складені відносно неї матеріали та направлені до суду (00:13:00 хв). За наслідками проходження огляду на стан сп'яніння було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП (00:13:35 хв. - початок складення протоколу про адміністративне правопорушення).
Вже під час складання протоколу, спілкуючись з працівником патрульної поліції ОСОБА_1 зазначила, що «Я вас не звинувачую ні в чому, я просто тільки попросила, щоб ми проїхали на експертизу», «Ми можемо зробити і те, і те» (00:31:25 хв). На що працівник патрульної поліції відповів, що вже складений протокол, що їй було ще спочатку роз'яснено пройти огляд або на місці або у медичному закладі. ОСОБА_1 відповіла: «Я чула про медичний заклад, але я не чула про або/або, я не розумію, чому при складеному протоколі ми не можемо проїхати до медичного закладу» (00:32:16 хв).
Після складення протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 був оголошений протокол (00:42:05 хв.). ОСОБА_1 , спілкуючись з кимось по телефону, написала пояснення до протоколу «не згодна, оскільки з результатом огляду поліцейських не згодна, наполягала на проведені огляду у медичному закладі» та підписала його (00:46:00 хв). Після чого вирішувалось питання щодо паркування її автомобіля в безпечному місці. Далі ОСОБА_2 супроводили до місця її проживання (01:19:03 хв).
Сукупність вищевказаних доказів засвідчують факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння, що є підтвердженням об'єктивної сторони скоєного останньою адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, що є самостійним складом адміністративного правопорушення.
Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не була згодна з результатами тесту, у зв'язку з чим вона неодноразово зверталась до працівників поліції та наполягала на проведенні огляду в медичному закладі, спростовуються відеозаписом долученим до протоколу про адміністративне правопорушення.
Суд першої інстанції обгрунтовано зазначив в оскаржуваній постанові, що ОСОБА_1 до складення протоколу про адміністративне правопорушення не висловлювала незгоду з результатами огляду за допомогою технічного засобу Драгер, з чим погоджується і апеляційний суд. ОСОБА_1 також до складення протоколу не висловлювала ніяких заперечень щодо результату тесту та її бажання проїхати до медичного закладу.
Апеляційний суд зазначає, що системний аналіз наведеного вище законодавства, зокрема, ст. 266 КУпАП, свідчить про те, що огляд водіїв на стан спьяніння проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, що фіксується за допомогою технічних засобів відеозапису, і лише у разі незгоди такої особи з результатами такого огляду такий проводиться в закладах охорони здоров'я.
Оскільки ОСОБА_1 дала згоду на огляд на місці зупинки і не заперечувала проти результатів такого огляду, з урахуванням повідомлення її про можливість пройти огляд в медичному закладі, то правопорушення вважається закінченим з моменту встановлення за допомогою технічного засобу Драгер стану її сп'яніння як водія транспортного засобу.
Вказане відповідає обов'язку працівників поліції скласти протокол, зафіксувавши таким чином виявлене правопорушення.
Під час апеляційного розгляду не встановлено відмову працівників поліції на проведенні огляду в медичному закладі, внаслідок незгоди ОСОБА_1 з результатом тесту до моменту складення протоколу.
Таким чином працівники патрульної поліції діяли в межах своїх повноважень відповідно до Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Довід апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 одразу після проведення огляду почала наполягати на проведенні її огляду на стан сп'яніння в найближчому закладі охорони здоров'я, оскільки вона категорично не погодилася з результатами огляду, спростовується відеозаписом, з якого вбачається таке її прохання було лише о 00:31:25 хв., у той час, коли огляд її було проведено о 00:10:42 хв і о 00:13:35 хв. було розпочато складення протоколу про адміністративне правопорушення.
Всупереч доводам захисника, що міжнародним правом мінімальна межа вмісту алкоголю для визначення стану алкогольного сп'яніння повинна становити 0,5 проміле, спростовується п. 7 Інструкцією № 1452/735 установлення стану алкогольного сп'яніння здійснюється на підставі огляду, який проводиться згідно з вимогами цієї Інструкції поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів, показники яких після проведення тесту мають цифровий показник більше 0,2 проміле алкоголю в крові.
В національному законодавстві потрібно передбачити спеціальні положення, що стосуються управління під впливом алкоголю, а також допустимий законом рівень вмісту алкоголю в крові, а у відповідних випадках - у повітрі, що видихається, перевищення якого є несумісним з управлінням транспортним засобом.
У будь-якому випадку максимальний рівень вмісту алкоголю в крові відповідно до національного законодавства не повинен перевищувати 0,50 г чистого алкоголю на літр крові або 0,25 мг на літр повітря, що видихається.
Для точного визначення концентрації етанолу в крові використовуються спеціальні сертифіковані та повірені прилади - газоаналізатори Драгер - які є спеціальними апаратами, що вимірюють вміст алкоголю в проміле по повітрю, що видихається.
Крім того, згідно Інструкцією приладу «DRAGER Alcotest 7510» результати тесту можуть визначатись у двох показниках (діапазон вимірювання): масова концентрація алкоголю у видихуваному повітрі від 0,00 до 3,00 мг/л (відношення маси етанолу у видихуваному повітрі до об'єму цього повітря) або масова концентрація алкоголю в крові - від 0 до 6 ‰ (відношення маси етанолу в крові до об'єму крові).
У даному випадку результат тесту був зафіксований у проміле, тобто була встановлена масова концентрація алкоголю в крові через повітря, яке видихається.
А тому апеляційний суд вважає твердження заявника про помилковість показників, отриманих за допомогою приладу «Драгер Alcotest 7510», які є невідповідними щодо встановлення розмір алкоголю в крові суперечить прямому призначенню такого приладу. Як чітко зазначено в загальнодоступній Інструкції, перевищення показників більше 0,2 проміле алкоголю в крові є достатнім приводом для констатації факту перебування особи у стані, який виключає можливість керування транспортним засобом.
Крім того, пунктом 5 статті 8 Конвенції про дорожній рух від 08.11.1968 року, яка ратифікована Українською РСР 25.04.1974 року (із поправками внесеними Європейською угодою, що доповнює Конвенцію про дорожній рух, які набрали чинності 28 серпня 1993 року) визначено, що "Водій повинен контролювати свій транспортний засіб так, щоб бути завжди спроможним належним чином ним управляти. Він повинен бути знайомий з правилами дорожнього руху, приписами у сфері безпеки дорожнього руху, а також з такими чинниками, що можуть впливати на його поведінку, як втома, вживання лікарських препаратів і управління транспортним засобом в стані алкогольного сп'яніння та під впливом наркотиків.
Всупереч доводам апеляційної скарги захисника протокол про адміністративне правопорушення складений відповідно до вимог ст. 254 КУпАП та є належним і допустим доказом у справі.
По справі не встановлено неповноту та необєктивність судового розгляду, допущені судом першої інстанції.
Аналізуючи досліджені докази, оцінюючи їх у сукупності, апеляційний суд доходить до переконання, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, повністю доведена, є встановленою згідно з критерієм її доведеності «поза розумним сумнівом». Так, стандарт доказування «поза розумним сумнівом» активно використовується Європейським судом з прав людини. У справі «Ушаков проти України» (рішення від 18 червня 2015 року, заява № 10705\12) ЄСПЛ визначає: «Суд, при оцінці доказів керується критерієм доведеності «поза розумним сумнівом». Згідно з його усталеною практикою доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій стосовно фактів, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою». Стандарт доказування «поза розумним сумнівом» не виключає будь-який сумнів взагалі, оскільки завжди можна припустити можливість існування навіть дуже маловірогідних обставин чи їх збігів. Проте, цей стандарт доказування означає, що особу необхідно виправдати не при наявності будь-якої «тіні» сумнівів, а при наявності лише «розумного сумніву». При цьому розумним є сумнів, який має під собою причину та здоровий глузд і випливає зі справедливого та розумного розгляду всіх доказів у справі або з відсутності доказів у справі. Цей сумнів не є ні смутним, ні гіпотетичним чи уявним або надуманим. А саме таким, який ґрунтується на конкретних обставинах або інших вагомих причинах, які б змусили розумну людину вагатися вдатися до певних дій у питаннях, що мають значення для неї.
Таким чином, порушень норм матеріального та процесуального права, які б були підставою для скасування постанови суду при її перегляді, апеляційним судом не встановлено.
Суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, яке підтверджується доказами дослідженими в їх сукупності та з точки зору їх достатності під час розгляду матеріалів адміністративної справи.
Доводи, наведені в апеляційній скарзі, висновку суду першої інстанції не спростовують, оскільки є необґрунтованими, спростовуються матеріалами справи та оцінюються судом як такий спосіб захисту, що має на меті безпідставне уникнення від відповідальності за вчинене правопорушення.
Інших доводів апеляційна скарга не містить.
З огляду на вищенаведене, підстав для скасування постанови суду і закриття провадження по справі з наведених в апеляції мотивів апеляційний суд не вбачає, а тому вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст. 285, 294 КУпАП, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника Черан Руслана Миколайовича, поданої в інтересах особи, що притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Малиновського районного суду м. Одеси від 07 травня 2024 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Суддя Одеського апеляційного суду М.В. Назарова