Справа № 740/5502/23
Провадження № 1-кп/740/87/24
15 серпня 2024 року м. Ніжин
Ніжинський міськрайонний суд Чернігівської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судово го засідання ОСОБА_2 ,
учасники судового провадження:
- прокурор ОСОБА_3 ,
- обвинувачені - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
- захисник ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ніжині клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення застави у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 191, ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України, ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 366, ч. 4 ст. 191, ч. 5 ст. 27 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 364 КК України,
установив:
У Ніжинському міськрайонному суді Чернігівської області перебуває на розгляді вищевказане кримінальне провадження; судове засідання призначено на 15.08.2024, 10-00 год.
У судовому засіданні захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_6 подав до суду клопотання обвинуваченого про повернення застави, обґрунтоване тим, що 20.12.2023 Ніжинським міськрайонним судом Чернігівської області винесено ухвалу, якою задоволено клопотання прокурора про обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб та покладенням на обвинуваченого певних обов'язків. 20.12.2023 на виконання вказаної ухвали ФОП ОСОБА_7 внесено суму застави у розмірі 214 720,00 грн. 18.07.2024 обвинувачений вже звертався до суду з клопотанням про повернення застави, посилаючись на закінчення строку дії обраного стосовно нього запобіжного заходу. У той же день суд виніс ухвалу, якою відмовив ОСОБА_4 у задоволенні клопотання. За твердженням обвинуваченого, суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання, оскільки неправильно трактував норми КПК України. Оскільки дія запобіжного заходу припинилася 08 червня 2024 року, то є підстави для повернення заставодавцю внесеної застави за ОСОБА_4 на виконання ухвали суду від 20.12.2023. Обвинувачений та захисник підтримали клопотання та просили його задовольнити.
Прокурор у судовому засіданні заперечив проти клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та безпідставність, оскільки обвинуваченим не наведено жодних нових правових підстав для повернення застави, при цьому вказаний запобіжний захід є безстроковим. Доводи обвинуваченого, викладені в клопотанні, зводяться до незгоди з попередньою ухвалою суду, якою ОСОБА_4 відмовлено в задоволенні клопотання про повернення застави. Відповідно до положень КПК України підлягають продовженню обов'язки, покладені на обвинуваченого, а не строк самого запобіжного заходу у вигляді застави.
Заслухавши думку учасників справи, перевіривши матеріали справи в частині заявленого клопотання, суд дійшов таких висновків.
Установлено, що ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 20.12.2023, яка залишена без змін постановою Чернігівського апеляційного суду від 10.01.2024, до обвинуваченого ОСОБА_4 застосовано запобіжній захід у вигляді тримання під вартою строком до 16 лютого 2024 року з визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі вісімдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить суму 214 720,00 грн. У разі внесення застави, на обвинуваченого покладено такі обов'язки: прибувати за викликом до суду; не відлучатися з місця проживання без дозволу суду; повідомляти суд про зміну місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Відповідно до постанови старшого інспектора-чергового ІТТ № 3 ГУНП в Чернігівській області - ОСОБА_8 , погодженої начальником ІТТ № 3 ГУНП в Чернігівській області - ОСОБА_9 , від 21 грудня 2023 року ОСОБА_4 звільнено з-під варти у зв'язку з внесенням застави в розмірі 214 720,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 110 від 20.12.2023 року та листом Державної судової адміністрації України в Чернігівській області № 03-31/1731/23-вих від 20.12.2023, яким підтверджено зарахування на депозитний рахунок коштів, як застави за ОСОБА_4 .
Строк дії обов'язків, покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , у зв'язку із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави неодноразово продовжувався, востаннє - ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 09 квітня 2024 року - до 07 червня 2024 року включно.
04 червня 2024 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, визначених ухвалою суду про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , яке в судовому засіданні 11 червня 2024 року прокурор просив залишити без розгляду, оскільки закінчився строк дії обов'язків, визначений ухвалою суду.
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області (протокольно) від 11 червня 2024 року (занесено в журнал судового засідання) залишено без розгляду клопотання прокурора про продовження строку дії обов'язків, визначених ухвалою суду про обрання запобіжного заходу стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 .
Ухвалою Ніжинського міськрайонного суду Чернігівської області від 18 липня 2024 року відмовлено у задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення застави.
Згідно із ч. 4 ст. 202 КПК України з моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
За змістом ч. 1 ст. 182 КПК України застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків. Можливість застосування застави щодо особи, стосовно якої застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути визначена в ухвалі слідчого судді, суду у випадках, передбачених частинами третьою або четвертою статті 183 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 8, 9 ст. 182 КПК України у разі, якщо підозрюваний, будучи належним чином повідомлений, не з'явився за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду без поважних причин чи не повідомив про причини своєї неявки, або якщо порушив інші покладені на нього при застосуванні запобіжного заходу обов'язки, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.
Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згоди.
Зі змісту положень ст. 182, 194, 196, 197, 199, 181, 203 КПК України вбачається, що лише запобіжні заходи у виді тримання під вартою і домашнього арешту, а також перелічені у ч. 5 ст. 194 цього Кодекс обмеження діють певний, визначений ухвалою суду, (слідчого судді) строк, а інші запобіжні заходи, в тому числі і застава, визначеного строку дії не мають і діють до їх скасування, зміни, ухвалення вироку чи закриття кримінального провадження.
З моменту внесення застави на обвинуваченого покладаються обов'язки, визначені ухвалою судді строком на два місяці та не продовження цих обов'язків не тягне за собою припинення дії запобіжного заходу у вигляді застави. При цьому після внесення грошових коштів у якості застави за обвинуваченого строк дії ухвали про обрання запобіжного заходу у вигляді застави відповідно до норм кримінального процесуального Кодексу діє до моменту прийняття остаточного рішення, оскільки відповідно до ст. 182 КПК України цей запобіжний захід не має граничного строку дії.
Згідно зі ст. 203 КПК України ухвала про застосування запобіжного заходу припиняє свою дію після закінчення строку дії ухвали про обрання запобіжного заходу, ухвалення виправдувального вироку чи закриття кримінального провадження в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України питання, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження, вирішується судом при ухваленні вироку за наслідками судового розгляду кримінального провадження.
Так, відповідно до ст. 374 КПК України в резолютивній частині вироку зазначається, зокрема, рішення щодо заходів забезпечення кримінального провадження, в тому числі рішення про запобіжний захід до набрання вироком законної сили.
Посилання обвинуваченого на те, що строк дії застави закінчився 08 червня 2024 року є безпідставними, дія запобіжного заходу у вигляді застави не припинялася, оскільки Глава 18 КПК України не обмежує дію ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді застави певним строком. Указаний запобіжний захід діє протягом всього судового розгляду до постановлення вироку у справі чи закриття провадження.
Навіть після спливу строку дії обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України, які покладалися на особу судом, на підозрюваного, обвинуваченого у кримінальному провадженні продовжують покладатися загальні процесуальні обов'язки, визначені законом - ч. 7 ст. 42 КПК України, у забезпечення виконання яких в подальшому протягом усього кримінального провадження і застосовується такий запобіжний захід як застава.
Отже, запобіжний захід у вигляді застави стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 продовжує діяти відповідно до ст. 203, 368 КПК України, про що обґрунтовано зазначено в попередній ухвалі суду від 18.07.2024.
Звернувшись повторно до суду з клопотанням про повернення застави, обвинувачений фактично вдався до оцінки ухвали суду, незгоди з мотивами і висновками суду, при цьому не навів жодних нових обставин на обґрунтування своїх вимог щодо повернення застави.
Згідно зі ст. 392 КПК України ухвали, постановлені під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судових рішень, передбачених частиною першою цієї статті, окремому оскарженню не підлягають, крім випадків, визначених цим Кодексом. Заперечення проти таких ухвал можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною першою цієї статті.
Ураховуючи, що судовий розгляд до цього часу не завершено з незалежних від суду причин, строк дії запобіжного заходу у вигляді застави не визначений, його дія у встановленому КПК України порядку не припинилася, він на теперішній час діє, не змінений і не скасований, ураховуючи відсутність підстав, визначених ст. 203 КПК України, суд не вбачає підстав для задоволення повторного клопотання обвинуваченого про повернення внесеної за ухвалою суду застави.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що у задоволенні клопотання слід відмовити.
Керуючись ст. 182, 194, 202, 309 КПК України, -
ухвалив:
У задоволенні клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про повернення застави - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя ОСОБА_1