Справа № 468/1191/24
1-кс/468/296/24
56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська, 43
іменем України
15.08.2024 року слідчий суддя Баштанського районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчого ОСОБА_3 , розглянувши клопотання слідчого, погоджене з прокурором, про проведення обшуку у кримінальному провадженні №12024152140000054, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч. 1, 2 КК України,
Слідчим відділенням Баштанського РВП ГУ НП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024152140000054, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч. 1, 2 КК України, за фактами збуту на території Баштанського району Миколаївської області особливо небезпечної психотропної речовини PVP, обіг якої заборонений.
15.08.2024 року до суду надійшло клопотання слідчого Баштанського РВП ОСОБА_3 , погоджене з прокурором Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про надання дозволу на проведення обшуку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_9, яким користується ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою виявлення і вилучення наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та інших речей згідно з переліком.
В судовому засіданні слідчий клопотання підтримав та просив його задовольнити.
Заслухавши слідчого, який підтримав клопотання, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Із клопотання вбачається, що підставою для звернення слідчого з клопотанням про проведення обшуку у відповідному домоволодінні є рапорти співробітників оперативних підрозділів щодо того, що ОСОБА_6 проживає чи користується домоволодінням, розташованим по АДРЕСА_1 , а також показання свідка, який вказує, що ОСОБА_6 кільки тижнів тому приїздив до своєї матері ОСОБА_9 в с. Вільне Запоріжжя .
Згідно зі ст. 3 КПК України завдання слідчого судді в кримінальному провадженні - здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.
Однією із загальних засад кримінального провадження є забезпечення недоторканості житла чи іншого володіння особи, яка забороняє проникнення до житла без вмотивованого судового рішення, що, у свою чергу, вимагає від слідчого судді перевірити вагомість та достатність підстав для втручання у право особи на недоторканість його житла.
Європейський суд з прав людини у своїй прецедентній практиці виходить із того, що положення ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують кожному право на повагу до свого житла.
Частина друга ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає випадки, за яких таке право може бути обмеженим, а саме органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Відповідно до ст. 234 КПК України, обшук проводиться з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, а також встановлення місцезнаходження розшукуваних осіб.
Відповідно до ч. 5 ст. 234 КПК України слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про обшук, якщо прокурор, слідчий не доведе наявність достатніх підстав вважати, що відшукувані речі, документи або особи знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі чи іншому володінні особи.
Вживання терміну «доведе», вказує на те, що слідчий має надати такі докази, які в достатній мірі підтверджують відповідні факти, а не лише дають підстави їх припускати.
Серед іншого як на підставу для проведення обшуку слідчий посилається на показання свідка, який вказує, що ОСОБА_6 кільки тижнів тому приїздив до своєї матері ОСОБА_9 в с. Вільне Запоріжжя.
Проте такі показання не містять відомостей про те, що ОСОБА_6 взагалі проживає чи іншим чином користується житлом своєї матері.
Крім того вказаний свідок слідчими, які мають право здійснювати досудове розслідування даного кримінального провадження, не допитувався, натомість його допитав оперативний співробітник.
Відповідно до ст. 40 КПК України слідчий уповноважений: починати досудове розслідування за наявності підстав, передбачених цим Кодексом; проводити слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії у випадках, встановлених цим Кодексом; доручати проведення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій відповідним оперативним підрозділам.
Згідно зі ст. 41 КПК України оперативні підрозділи органів Національної поліції, органів безпеки, Національного антикорупційного бюро України, Державного бюро розслідувань, органів, що здійснюють контроль за додержанням податкового і митного законодавства, органів Державної кримінально-виконавчої служби України, органів Державної прикордонної служби України здійснюють слідчі (розшукові) дії та негласні слідчі (розшукові) дії в кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого, прокурора. Під час виконання доручень слідчого, прокурора співробітник оперативного підрозділу користується повноваженнями слідчого. Співробітники оперативних підрозділів (крім підрозділу детективів, підрозділу внутрішнього контролю Національного антикорупційного бюро України) не мають права здійснювати процесуальні дії у кримінальному провадженні за власною ініціативою або звертатися з клопотаннями до слідчого судді чи прокурора.
Дана норма кореспондується з положеннями ч.4 ст. 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність», яка передбачає право оперативних підрозділів проводити слідчі (розшукові) дії за дорученням слідчого.
Процитовані положення нормативних актів вказують на те, що в межах наданих повноважень слідчий, який здійснює досудове розслідування в певному кримінальному провадженні, має право доручати проведення слідчих (розшукових) дій по вказаному кримінальному провадженню конкретно визначеному співробітнику оперативного підрозділу, який при їх здійсненні користується повноваженнями слідчого.
Однак з протоколу допиту свідка вбачається, що його допит провів співробітник оперативного підрозділу ОСОБА_7 , проте до клопотання не долучене доручення слідчого в порядку ст. 40 КПК України, яке б мало відомості про те, що виконання даного доручення, а, отже і надання повноважень слідчого, покладені саме на ОСОБА_8 .
Таким чином, встановлені в ході розгляду клопотання обставини свідчать про те, що протокол допиту такого свідка не може бути взятий слідчим суддею як доказ, який дає підстави для проведення обшуку, оскільки вказаний свідок був допитаний особою, яка не мала передбачених КПК України повноважень слідчого для його допиту.
Отже до матеріалів клопотання крім рапортів оперативних співробітників, не долучені жодні докази того, що ОСОБА_6 , причетність якого до вчинення даних кримінальних правопорушень вбачається, має будь-яке відношення до будинку, в якому слідчий просить надати дозвіл на обшук та що вказана особа дійсно проживає за даною адресою чи користується таким домоволодінням іншим чином.
Проте відповідні рапорти оперативних співробітників є внутрішньою службовою перепискою сторони обвинувачення та не є доказом в розумінні КПК України, натомість до клопотання надані відомості, що житло, в якому планується провести обшук, належить зовсім іншій особі і в клопотанні йде мова про виявлення та вилучення в тому числі таких речей і техніки, які не вилучені з обігу та можуть знаходитись в будь-якому житлі чи іншому володінні, що може призвести до непропорційного втручання в права власника таких речей.
Крім того доказування перед слідчим суддею необхідності проведення обшуку не може ґрунтуватись на неофіційній чи закритій інформації, а може ґрунтуватись виключно на допустимих з точки зору КПК України та отриманих відповідно до його норм доказах, які доводять доцільність відповідного втручання в охоронювані законом права особи на недоторканість володіння.
За такого, в даному випадку слідчим не доведена наявність достатніх підстав вважати, що відшукувані речі, які мають значення для досудового розслідування даного кримінального провадження, знаходяться у зазначеному в клопотанні житлі, а тому подібне втручання в права особи на повагу до її житла та обмеження недоторканості житла не є таким, що ґрунтується на законі, та не є таким, що переслідує визначені в ч. 2 ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод цілі, за яких таке втручання є можливим та виправданим.
Крім того слідчим суддею раніше було відмовлено в задоволенні клопотання про дозвіл на обшук вказаного житла та відповідно до положень ч.6 ст. 234 КПК України слідчий не мав права повторно звертатися до слідчого судді з тим самим клопотанням, яке нових обставин не містить.
За такого, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні клопотання про проведення обшуку.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст.234,235,309 КПК України слідчий суддя
В задоволенні клопотання слідчого ОСОБА_3 , погодженого з прокурором Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 , по кримінальному провадженню №12024152140000054 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ст. 307 ч. 1, 2 КК України, про проведення обшуку домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1 - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя: